Ухвала
від 18.11.2020 по справі 757/46112/20-к
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46112/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12013110060002990,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12013110060002990 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2018 р. у справі № 758/15398/18-к, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК», а саме: на пансіонат «Дельфін», який розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, смт Сєдова, вул. Шкільна, будинок 6-Б (1 245,6 кв.м.).

Клопотання мотивоване тим, що з 28.02.2019 по теперішній час у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 підозрюваних немає, а отже підстави та необхідність у такому арешті майна на теперішній час відпала.

У судовому засіданні представник власника майна підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо вимог представника ТОВ «ТЕРРАЛІНК», зазначив про необхідність у збереженні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши пояснення представника власника майна, заперечення прокурора та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України зареєстровано кримінальне провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013.

Під час досудового розслідування кримінального провадження 02.10.2018 здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України, а 16.10.2018 здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2018 по справі № 758/15398/18 на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК» (ідентифікаційний код 36167339), а саме: на пансіонат «Дельфін», який розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, смт Сєдова, вул. Шкільна, будинок 6-Б (1 245,6 кв.м.).

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також з метою спеціальної конфіскації, конфіскації майна як вигляду покарання у майбутньому та відшкодування заподіяної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов).

Разом з тим, з наданих в обґрунтування клопотання документів, постанов про виділення, постанови про визначення підслідності вбачається, що потреба у збереженні вказаного арешту майна на даний час відпала.

Так, постановою прокурора у кримінальному провадженні від 22.11.2018 виділено з кримінального провадження № 12013110060002990 в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 .

В подальшому постановою прокурора у кримінальному провадженні від 28.02.2019 виділено з кримінального провадження № 12013110060002990 в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

У зв`язку з викладеним, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110060002990 здійснюється за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 376, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 375, ч. 2 ст. 375, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України.

Тому, у зв`язку з відсутністю у кримінальному провадженні осіб, яким вручено повідомлення про підозру, арешт майна з метою спеціальної конфіскації, конфіскації майна як вигляду покарання у майбутньому та відшкодування заподіяної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов), не має потреби у його збереженні.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання пансіонату «Дельфін» речовим доказом.

Отже, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 констатовано порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постановах Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Крім того, при розгляді клопотання про скасування арешту прокурором не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «ТЕРРАЛІНК».

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Прокурор не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у приватну власність ТОВ «ТЕРРАЛІНК».

Крім того, втручання у приватну власність ТОВ «ТЕРРАЛІНК» здійснюється вже протягом тривалого періоду часу та з дня винесення ухвали про накладення арешту на зазначене майно, вказане судове рішення не звернуто до виконання, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, будь-яких обтяжень на вказаний пансіонат не накладено, але позбавляє можливості у повній мірі та розпоряджатися належним товариству на праві приватної власності нерухомим майном, та не відповідає загальним засадам кримінального провадження, закріпленим у ст. 2 КПК України.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя надійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту майна ТОВ «ТЕРРАЛІНК».

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12013110060002990 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2018 р. у справі № 758/15398/18-к, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАЛІНК», а саме: на пансіонат «Дельфін», який розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, смт Сєдова, вул. Шкільна, будинок 6-Б (1245,6 кв.м.).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення18.11.2020
Оприлюднено14.02.2023

Судовий реєстр по справі —757/46112/20-к

Ухвала від 18.11.2020

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Батрин О. В.

Ухвала від 18.11.2020

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Батрин О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні