Ухвала

від 14.12.2020 по справі 915/1013/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

14 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1013/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства "Вест-СВ", м. Миколаїв - не з`явився;

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Миколаївської міської ради, м.Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 року, м. Миколаїв, суддя Коваль Ю.М., повний текст рішення складено та підписано 07.10.2020 року

у справі № 915/1013/20

за позовом Приватного підприємства "ВЕСТ-СВ", м. Миколаїв

до відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Приватне підприємство "Вест-СВ", м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій просило суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 року, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 04.09.2006 року за № 4345 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2006 року за № 040600100478, укладеною в редакції зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 року у справі №915/1013/20 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено, визнано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 року, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 04.09.2006 року за № 4345 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2006 року за №040600100478, укладеною в редакції запропонованій позивачем.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 року у справі № 915/1013/20 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судові витрати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 року у справі № 915/1013/20, справу призначено до судового розгляду.

11.12.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Вест-СВ", м. Миколаїв надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, а саме Бочарова І.В., яка є директором юридичного департаменту Миколаївської міської ради, на мала права її підписувати, оскільки вказана особа на час підписання апеляційної скарги не здійснює адвокатську діяльність і відповідно не може представляти інтереси Миколаївської міської ради, як адвокат, при цьому належних доказів на підтвердження наявності у вказаної особи повноважень на самопредставництво, як то витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також не надано, з огляду на що, заявник, із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.11.2020 року по справі № 908/592/19 та в ухвалі від 12.11.2020 року у справі № 915/145/20, вважає, що провадження в даному випадку має бути закрито.

Від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв будь-яких заперечень щодо вказаної заяви не надходило.

Разом з тим, 14.12.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв надійшла заява, в якій скаржник просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника. Вказана заява підписана головним спеціалістом відділу судової роботи юридичного департаменту Миколаївської міської ради Бондаровер Ю., на підтвердження повноважень якої додано копію розпорядження Миколаївського міського голови від 29.11.2019 року № 388к про переведення вказаної особи на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи юридичного департаменту Миколаївської міської ради, копію довіреності Миколаївської міської ради від 05.12.2019 року № 6607/020201-22/02.06/14/19 та копію рішення Миколаївської міської ради від 13.02.2017 року № 16/32 Про затвердження положень про виконавчі органи Миколаївської міської ради.

Судова колегія зазначає, що з доданих до заяви документів вбачається, що особа, яка підписала заяву діє в якості представника за довіреністю, при цьому, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій, разом з тим, доказів на підтвердження того, що така особа є адвокатом не надано, з огляду на що, судовою колегією вищезазначене клопотання скаржника залишається без розгляду.

В судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників справи, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Вест-СВ", м. Миколаїв про закриття апеляційного провадження у справі № 915/1013/20, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до ч. 1 ст. 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з пп. 11 п. 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

В ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені Миколаївської міської ради, м. Миколаїв підписана директором юридичного департаменту Миколаївської міської ради І. Бочаровою.

На підтвердження повноважень підписанта до апеляційної скарги додано копію розпорядження Миколаївського міського голови від 03.03.2017 року № 54р Про затвердження структур та Положень про структурні підрозділи виконавчого комітету Миколаївської міської ради, копію розпорядження Миколаївського міського голови від 08.10.2018 року № 370рк Про призначення Бочарової І.В. на посаду директора юридичного департаменту Миколаївської міської ради, копію посадової інструкції директора юридичного департаменту Миколаївської міської ради, за змістом п. 9 розділу ІІ якої директор департаменту за дорученням керівництва має право представляти скаржника в судах, і копію довіреності від 14.01.2020 року № 191/02.0201-22/02.06/14/20.

Проте, поданий пакет документів не підтверджує наявність у підписанта апеляційної скарги права на такий підпис у порядку самопредставництва у розумінні ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що підписала апеляційну скаргу Миколаївської міської ради в такому Реєстрі відсутня.

Додана до апеляційної скарги посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.

Водночас, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги додано копію довіреності виданої на ім`я Бочарової І.В. Як випливає з вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, довіреність може підтверджувати повноваження лише представника, а не у порядку самопредставництва, у свою чергу представником в суді апеляційної інстанції може бути лише адвокат.

Відповідно до відкритих відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Бочарова Інна Валеріївна має свідоцтво адвоката України від 19.07.2019 року № 001649, однак, згідно даних реєстру право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.07.2019 року на підставі заяви адвоката.

З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не додано доказів на підтвердження того, що директор юридичного департаменту Миколаївської міської ради Бочарова І.В. у даній справі має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу від імені Миколаївської міської ради, м. Миколаїв у якості представника за довіреністю, як адвокат, або в порядку самопредставництва, колегія суддів погоджується із доводами Приватного підприємства "Вест-СВ", м. Миколаїв про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року № 908/592/19 (щодо підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги) та ухвалі від 12.11.2020 року у справі № 915/145/20 (щодо повноважень Бочарової І.В. на підписання скарг).

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на те, що апеляційну скаргу підписано особою - Бочаровою І.В., яка не має права на її підписання на час подання апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. 234, 235, п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 року у справі № 915/1013/20.

Справу повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку та строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош