Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/14686/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа№ 910/14686/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.01.2020 (повний текст складено 28.01.2020)

у справі №910/14686/19 (суддя Трофименко Т.Ю,)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД"

про стягнення 313 548,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 313 548,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, оплаченого позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" борг у розмірі 313 548,84 грн., 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 4 703,23 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

Водночас скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності господарських взаємовідносин між сторонами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

18.03.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів електронною поштою надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №12571132 про сплату судового збору у розмірі 7056 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.

14.04.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 24.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції 24.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19 на 22.07.2020.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у зв`язку із перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Шаптали Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14686/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 для розгляду справи №910/14686/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Іоннікової І.А. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції 23.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14686/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи №910/14686/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14686/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 на 04.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено, що судове засідання по справі №910/14686/19 в режимі відеоконференції відбудеться 04.11.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 на 02.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено, що судове засідання по справі №910/14686/19 в режимі відеоконференції відбудеться 02.12.2020.

В судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 02.12.2020 не з`явився.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача(поштове відправлення 0411632813465) про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, в ході здійснення господарської діяльності та на виконання усних домовленостей позивач на підставі рахунку на оплату по замовленню №73 від 24.07.2019 здійснив оплату товару (банки скляної) на користь відповідача платіжним дорученням №39 від 25.07.2019 на суму 313 548,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бєлторгбуд" вимогу про поставку товару протягом 7 днів з дня пред`явлення вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що поставку оплаченого товару на суму 313 548,84 грн. відповідач не здійснив, відповіді на претензію про поставку товару не надав, кошти до цього часу не повернув. У зв`язку з цим позивач просить Суд стягнути з відповідача 313 548,84 грн. заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 313 548,84 грн., в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГ" виставило позивачу рахунок на оплату по замовленню № 73 від 24 липня 2019 на суму 313 548,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" здійснило оплату вказаного рахунку,що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 25.07.2019 на суму 313 548,84 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем до теперішнього часу не був поставлений покупцеві товар всупереч умовам Договору поставки, укладеного у спрощений спосіб між сторонами.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Як встановлено судовою колегією вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" 20.08.2019 вимогу про поставку товару протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв`язку, описом вкладення в цінний лист, яка не була вручена відповідачу у зв`язку із закінченням строку зберігання .

Оскільки відповідачем поставка оплаченого товару не була здійснена, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлторгбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Альтіка" за Договором поставки становить 313 548,84 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 313 548,84 грн.

За наведених вище обставин судами встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 313 548,84 грн., факт існування якої позивачем належним чином доведений та скаржником не спростований.

Судова колегія звертає увагу, що факт надходження грошових коштів не заперечується і самим скаржником в апеляційній скарзі, зокрема, скаржник зазначає, що додана в якості доказів податкова накладна є свідченням виконання відповідачем норм податкового законодавства, яким встановлюється обов`язковість реєстрації податкових накладних за фактом надходження грошових коштів. Більш того, судова колегія звертає увагу, що в вище зазначеній податковій накладній, в розділі Б зазначається перелік товарів, які мав поставити скаржник, а саме: банка скляна 1-82-500, банка скляна 1-82-1000-3.

На переконання судової колегії, вищевикладене спростовує твердження скаржника щодо відсутності доказів на підтвердження наявності господарських взаємовідносин між сторонами.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності ,судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Щодо тверджень скаржника про те, що докази які містяться в матеріалах справи №910/14686/19 не підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00грн, зокрема, щодо відсутності в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 21.08.2019, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Матвєєвої Л.В. "Альфа -Омега" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Судова колегія зазначає, що наявність у матеріалах справи договору не є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем долучено до матеріалів справи Додаткову угоду №1 до Договору №1 про надання правничої допомоги від 21.08.2019 з зазначенням деталізованого розрахунку вартості послуг та акт здавання - прийому правничої допомоги по договору №1 від 21.08.2019 на суму 15 000 грн. Відповідно до платіжного доручення №108 від 18.09.2019 позивач сплатив суму 15 000грн. за надану правничу допомогу Адвокатському бюро "Матвєєвої Л.В. "Альфа -Омега".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

З огляду на вищевикладене, на переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Твердження скаржника, щодо розгляду справи за відсутності належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду cуд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Таким чином, суд апеляційній інстанцій дійшов висновку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу позивачем викладено клопотання про покладення судових витрат на відповідача.

До відзиву позивачем додано належним чином завірену копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2020, завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, завірену копію додаткової угоди №2 від 25.02.2020 до Договору про надання правничої допомоги №1 від 21.11.2019, завірену копію квитанції про сплату коштів за правову допомогу на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, у зв`язку із чим судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОРГБУД" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14686/19 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛТОГБУД" (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, ідентифікаційний код 41857880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛЬТІКА" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Архипа Куїнджі, 58, ідентифікаційний код 42661962) 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14686/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова