Рішення

від 03.12.2020 по справі 902/714/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2020 р. Cправа № 902/714/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді - Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", вул. Забужжя, буд.15, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300, код - 01203998

до : Акціонерного товариства "Вінницяобленерго", вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код - 00130694

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

20.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі № 902/714/20 за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 23.09.2020 року.

10.08.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи, за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року справу № 902/714/20 прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 03.09.2020 року.

01.09.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № СО-54-691 від 31.08.2020 року), в якому останній просить суд залишити заявлені позовні вимоги без задоволення. В якості додатків до відзиву додано ряд документів.

В судовому засіданні 03.09.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі до 30.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

29.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. канц. № 01-34/8666/20 від 29.09.2020 року), в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги.

30.09.2020 року до суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист (вих. № СО-54-737 від 28.09.2020 року).

За результатами проведеного 30.09.2020 року судового засідання суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/714/20 на 28.10.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

08.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення (вих. № СО-54-747 від 08.10.2020 року) щодо відповіді позивача на відзив.

27.10.2020 року на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2020 року надійшли письмові пояснення (б/н від 26.10.2020 року). В якості додатків до пояснень додано ряд документів.

28.10.2020 року представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2020 року подано до канцелярії Господарського суду Вінницької області із супровідним листом № СО-54-796 від 23.10.2020 року копію акту спільного огляду від 16.10.2020 року.

В судовому засіданні 28.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 17.11.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

16.11.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вих. № СО-54-826 від 16.11.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

З метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача (вих. № СО-54-826 від 16.11.2020 року) та відкладення розгляду справи на іншу дату.

За результатами проведеного 17.11.2020 року судового засідання суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 03.12.2020 року.

У судове засідання прибули представники сторін, які підтримали власні позиції по справі: позивач наполягав на задоволенні позову, представник відповідача вважав позов безпідставним, тому просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ Гірник 06.08.2019 року року отримано Спеціальний дозвіл на користування надрами, згідно якого передбачено право Позивача здійснювати на території родовища Івонівецьке-2 площею 4,3 га, розташованого в Тиврівському районі Вінницької області видобуток ендербітів та грантів, приданих для виробництва блоків та облицювальних виробів.

Зазначену діяльність позивач здійснював і раніше.

Необхідною умовою функціонування технологічного обладнання, є його забезпечення електроживленням за допомогою електроустановки ТП-382, яка належить ТОВ Гірник на підставі Паспорту трансформатора, Протоколів випробувань електрообладнання та Робочого проекту коригування проекту електропостачання гранітного кар`єру в с. Івонівці Тиврівського району Вінницької області.

18.05.2020 року позивач звернувся до АТ В]ННИЦЯОБЛЕНЕРГО iз заявами про відновлення припиненого раніше електроживлення електроустановки ТП-382, та просив надати рахунок для оплати послуги.

Однак, всупереч п. 7.13. Постанови НКЕКП від 14.03.2018 року № 312, відповідач не надав рахунок для оплати послуги з підключення електроустановки i не здійснив відновлення її електроживлення.

ТОВ Гірник вважає чинним Договір про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року, укладений з АТ Вінницяобленерго , оскільки сторони не заявляли про припинення дії Договору або про перегляд його умов.

В зв`язку з чим Позивач вимагає зобов`язати відповідача здійснити відновлення електроживлення електроустановки ТП - 382, яка призначена для забезпечення електроживлення гранітного кар`єру в селі Івонівці Тиврівського району Вінницької області.

Відповідач у відзиві на позов (вх. №01-34/7720/20 від 01.09.2020 року) вимоги не визнає та стверджує, що відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 115 від 20.12.2006 року здійснювалося постачання електричної енергії до струмоприймачів Позивача, зокрема до точки кар`єру ТП-382.

Позивач самостійно звернувся до СО Тиврівські ЕМ ВАТ АК Вінницяобленерго із заявами про закриття розрахункової точки по ТП № 382, про розірвання Договору про постачання електричної енергії № ТИ-011600 20.12.2006 року.

Відповідач посилається на п. 4.1.26 Кодексу систем розподілу, згідно якого у paзi розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, ОСР здійснює технічні заходи щодо та фактичного від`єднання електроустановок (об`єкта в цілому) електричних мереж. Резервування потужності за таким об`єктом зберігається упродовж 180 календарних днів (від дати розірвання договору).

У paзi звернення власника або іншого замовника (нового власника електроустановки (об`єкта) ОСР надає послугу з приєднання в порядку, визначеному цим розділом, тобто після розроблення користувачем нових технічних умов.

У відповіді на відзив (вх. №01-34/8666/20 від 29.09.2020 року) позивач вказує, що дізнався про існування листів про відключення живлення електроенергії та розірвання договору лише у судовому засіданні.

При цьому позивач акцентує увагу на тому, що обидва згадані документи були підписані ОСОБА_1 , термін повноважень якого закінчився 02.04.2011 року.

В цей період ТОВ Гірник став об`єктом рейдерської атаки , в межах якої було підроблено Протокол загальних зборів учасників товариства від 25.03.2011 року, яким нібито було оформлене рішення про продовження повноважень ОСОБА_1..

Зазначені події стали предметом розгляду в межах кримінальної справи №1222008 за фактом підроблення протоколу загальних зборів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, а також предметом розгляду кількох судових справ.

Рішенням господарського суду Рівненської областi вiд 30.11.2012 року у справi №8l/ll/20l1/5003, залишеним в силi Постановою Рiвненського апеляцiйного господарського суду вiд 30.01.2013 року були визнанi недiйними рiшення загальних зборiв учасникiв ТОВ Гірник , оформленi протоколом вiд 25.03.201l року.

Таким чином, подаючи Заяву від 18.11.2011 року та Лист від 28.05.2012 року, ОСОБА_1 діяв без належних на те повноважень.

Також, позивач вважає чинним Договір про постачання електричної енергії від 20.12.2006 року, тому просить задовольнити позовні вимоги.

АТ Вінницяобленерго надано заперечення проти позову (вх. №01-34/9083/20 від 08.10.2020 року), у яких зазначено про відсутність сумнівів у повноваженнях керівника ТОВ Гірник , яким подано заяви про розірвання договору, між сторонами укладено лише один договір, тому позивачем не міг клопотати про розірвання іншого договору електропостачанню.

На підтвердження обставин розірвання договору відповідач вказує на вчинення сторонами конклюдентних дій з припинення електропостачання, демонтажу підстанції, відсутність нарахування позивачем втрат у ТП-382.

У письмових поясненнях (вх. №01-34/8698 від 30.09.2020 року) відповідач додатково обгрунтовує свою позицію з посиланням на норми законодавства та вважає договір розірваним на підставі заяви позивача.

27.10.2020 року до суду надійшли пояснення позивача (вх. №01-34/9672/20), у яких ТОВ Гірник повідомлено про проведення 16.10.2020 року сторонами огляду приладів електропостачання.

За результатом огляду складено Акт про те, що встановлено наявність лічильника №074770905114181, лінії 0,4 кВ від КТП-382, на опорі встановлений вимикач освітлення, розетка, автоматичний вимикач, від КТП-382 змонтовано вихід на роз`єднувач підстанційний без приводу на опорі 10 кВ, на якій відсутні проводи довжиною 1 200 метрів.

Також, позивач додатково обґрунтовує чинність договору про поставку електричної енергії та вказує на належний спосіб захисту прав.

У письмових поясненнях від 30.11.2020 року відповідач наголошує на тому, що позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, досліджене в результаті огляду 16.10.2020 року обладнання нещодавно встановлене позивачем.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є встановлення змісту договірних взаємовідносини сторін про постачання електричної енергії, встановлення факту розірвання договору або збереження його дії, визначення або спростування обставин порушення прав позивача внаслідок відмови зі сторони відповідача відновити електропостачання.

З матеріалів справи судом встановлено, що у 2005 році на замовлення ТОВ Гірник розроблено Робочий проект Коригування Проекту електропостачання гранітного кар`єру у с. Івонівці Тиврівського району №140.2005-ЕП.

Згідно даного проекту об`єкт складається з трансформаторної підстанції, ліній 10 кВ, 0,4 кВ. Електропостачання гранітного кар`єру виконано від запроектованої КТП-160 кВА.

20.12.2006 року між ТОВ Гірник та АТ Вінницяобленерго в особі Тиврівських ЕМ укладено Договір про постачання електричної енергії №115, згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок потужністю 930 кВт.

Сторонами погоджено перелік точок обліку, підписано Акт балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, до яких включено Івонівецький кар`єр, місце встановлення обліку ТП-382.

СО Тиврівські ЕМ АТ Вінницяобленерго видано Довідку №762 від 12.11.2010 року, згідно якої підтверджено належність ТОВ Гірник повітряних ліній електропередач на бетонних опорах.

Згідно п. 9.4. Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається до 20.12.2007 року.

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодної із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь якої Сторони у порядку, визначеному законодавством України.

ТОВ Гірник оформлено Паспорт на Трансформатор ТМЗ-160, у якому закріплено основні технічні характеристики електроустановок позивача.

У 2011 році ТОВ Гірник проведено випробування електрообладнання КТП-382 Івонівецького кар`єру, про що складено Протокол та видано Свідоцтво про атестацію №ПУ-0020/09

Також Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду видано ТОВ Гірник Дозвіл на початок виконання роботи з підвищеної безпеки №1480.10.30-74.30.0.

12.07.2011 року проведено іспит силового трансформатора, про що складено Протоколи № № 462, 466, 468, 472, 475.

На КТП-382 також оформлено Паспорти заземлюючого пристрою.

18.11.2011 року, тобто через чотири місяці після проведення випробувань, Директор ТОВ Гірник звернувся до Керівника Тиврівських ЕМ АТ Вінницяобленерго з листом про закриття розрахункової точки обліку по ТП №382, лічильнику № 074770905114181, надання дозволу на демонтаж підстанції i лінії 0.4кВт, у зв`язку з тимчасовим закриттям Івонівського кар`єру.

28.05.2012 року Генеральний директор ТОВ Гірник звернувся до Директора Тиврівських ЕМ АТ Вінницяобленерго з листом №0528-01 про розірвання Договору про постачання електричної енергії №ТИ-О11600 від 20.12.2006 року.

ТОВ Гірник отримано спеціальні дозволи на користування надрами на території Івонівецького родовища №3061 від 03.07.2003 року, №3056 від 04.10.2007 року, №6355 від 06.08.2019 року.

18.05.2020 року ТОВ Гірник звернулося до відповідача з Листом №18/05/2020, в якому просило згідно п. 7.13 Постанови НКЕКП №312 від 14.08.2018 року відновити електроживлення установки ТП-382 гранітного Івонівецького кар`єру у Тиврівському районі Вінницької області.

11.06.2020 року АТ Вінницяобленерго надано відповідь ТОВ Гірник де роз`яснено право укладення договору в порядку Розділу 4 Кодексу ссистем розподілу.

20.07.2020 року ТОВ Гірник звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області про зобов`язання АТ Вінницяобленерго здійснити відновлення електроживлення електроустановки ТП - 382, яка призначена для забезпечення електроживлення гранітного кар`єру в селі Івонівці Тиврівського району Вінницької області.

16.10.2020 року, на виконання вимог Ухвали Господарського Вінницької області від 10.09.2020 року сторонами проведено, у порядку визначеному ст. 82 ГПК України, спільний огляд за місцезнаходженням підстанції і лінії 0,4 кВ, встановлених на розрахунковій точці обліку по ТП №382 (лічильник №074770905114181) у с. Івонівці Тиврівського району Вінницької області з метою підтвердження/не підтвердження їх демонтажу, наявності приладів обліку та технічної можливості відновити електропостачання цієї ділянки.

Суду надано відповідний Акт спільного огляду від 16.10.2020 року, який скріплено трьома представниками СО "Замостянські ЕМ" та представником ТОВ "Гірник", згідно якого встановлено ПЛ 0,4 кВ від КТП 382 змонтовано до першої опори.

На опорі встановлено ліхтар, освітлення, розетка, автоматичний вимикач 0,4 кВ. В КТП 382 встановлено засіб обліку Ц76803В №0747770905114181, три трансформатори струму 150/5 типу 106643, клас точності 0,5, опломбовані пломбою ВА1АК ВОЕ19275493.

Автоматичний вимикач 250А типу А372СБУЗ. Від КТП382 змонтовано вихід на роз`єднувач підстанційний без привода, що встановлено на опорі 10кВ. На опорі виконано напис "ПР 382". Від даної опори 10кВ відсутні проводи загальною протяжністю близько 1200,00 метрів.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється із застосуванням наступних положень законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилами статті 640 Цивільного кодексу України: договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 179 ч. 7 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 180 частини 2, 3 Господарського кодексу встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ч. 1 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Положення ч. 1 ст. 275 ГК України передбачають, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Питання укладення та припинення дії Договорів на постачання електричної енергії на момент підписання Договору про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року та станом на дату направлення керівником ТОВ Гірник заяв про припинення електропостачання (18.11.2011 року та 28.05.2012 року) регулювалося Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року.

Зокрема, п. 6.18 Правил в редакції Постанови від 07.05.2010 року, яка була чинною на момент направлення ТОВ "Гірник" відповідних звернень, передбачено підстави розірвання договору у випадку звільнення займаного споживачем електроенергії приміщення.

Затверджена Правилами користування електричною енергією форма Типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача передбачала автоматичну щорічну пролонгацію Договору, якщо за місяць до припинення договору не заявлено про відмову від нього, а також можливість його розірвання у порядку, визначеному законодавством України (п. 10.6. Типового Договору).

Аналогічні положення закріплено у п. 9.4. Договору про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року.

Відповідно до п. 7.6. Правил користування електричною енергією в редакції від 07.05.2010 року, електроустановка може бути відключена електропередавальною організацією (основним споживачем) за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін.

Відключення електроенергії у даному випадку не припиняє чинності договору про постачання електричної енергії, не передбачалося також припинення термінів дії технічних умов електропостачання, які діяли на момент направлення споживачем заяви про відключення електроенергії.

Таким чином, нормами законодавства та умовами Договору про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року передбачалися відмінні правові підстави тимчасового припинення електропостачання та розірвання договору.

Суд погоджується з доводами відповідача відносно відсутності інформації щодо обмеження повноважень керівника, оскільки юридична повинна довести, що контрагент знав або за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень представника юридичної особи, але попри це уклав із ним оспорюваний договір (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Обставини, що контрагент знав або мав знати про обмеження повноважень представника юридичної особи, зокрема, можуть бути:

- обмеження передбачено законом (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України);

- відомості про відповідні обмеження були розміщені у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, - у цьому випадку контрагент вважається ознайомленим з таким статутом (іншим документом) у частині, що стосується відповідних повноважень.

Відповідач не був учасником судових справ щодо оскарження рішення загальних зборів про продовження повноважень керівника товариства, тому не міг бути обізнаним відносно протиправності дій останнього.

Суд враховує, що у Листі від 18.11.2011 року Директор ТОВ Гірник клопотав про закриття розрахункової точки та надання дозволу на демонтаж підстанції.

Однак, суду не надано доказів надання такого дозволу зі сторони відповідача, а також вчинення дії з демонтажу даної підстанції.

На вимогу ухвали суду від 10.09.2020 року, з дотримання ст. 82 ГПК України, сторонами спільно оглянуто за місцезнаходженням підстанції і лінії 0,4 кВ, встановлених на розрахунковій точці обліку по ТП №382 (лічильник №074770905114181) у с. Івонівці Тиврівського району Вінницької області з метою підтвердження або не підтвердження їх демонтажу, наявності приладів обліку та технічної можливості відновити електропостачання цієї ділянки.

Сторонами підписано Акт за результатом проведеного обстеження та встановлено наявність точки обліку по ТП №382 (лічильник) у с. Івонівці Тиврівського району Вінницької області.

За поясненнями представника відповідача можливість приєднання лічильника залежить від проведення лінії 10 кВ.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено обставин виконання АТ Вінницяобленерго вимог ТОВ Гірник щодо демонтажу підстанції згідно Листа від 18.11.2011 року.

Позицію відповідача відносно відсутності технічної можливості відновити електропостачання спростовано Актом спільного огляду від 16.10.2020 року, який підписано трьома представника структурної одиниці відповідача без жодних застережень.

Згідно даного Акту встановлено наявність приладу обліку, засобів передачу електроенергії, їх пломбування, сторонами не зазначено про технічну несправність даних приладів.

Суд враховує, що відсутність ліній електропередач вливає лише на вартість послуги з відновлення електропостачання, ціна якої може залежно від складності та обсягу робіт самостійно визначатися АТ "Вінницяобленерго".

Крім того, 18.05.2012 року у відповідному Листі ТОВ Гірник просило саме розірвати Договір про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року.

Тому, суд не погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що позивач висловив позицію відносно відмови від продовження дії Договору, оскільки така думка суперечить буквальному змісту даного листа.

Також, заперечення відносно продовження строку дії договору за сім місяців до кінця календарного року не відповідає п. 9.4. Договору, обумовлено тимчасовим припиненням провадження господарської діяльності, тобто спричинено не плановим закінченням строку дії договору, а наміром його дострокового припинення.

Суд наголошує, що відмова від договору має носити безумовний та однозначний характер, намір не пролонгувати договір та підстави його розірвання розмежовано як нормами законодавства, так і положеннями п. 9.4. Договору.

Договір про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року не містить положень про його одностороннє розірвання однією стороною.

п. 9.4. Договору відсилає до регулювання цього питання нормами чинного законодавства.

Відповідно ст. 188 ГК України, яка була чинною на момент направлення пропозиції розірвати договір, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Тобто, договір розривається за взаємною згодою сторін, з моменту отримання повідомлення іншої сторони про розірвання договору.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин направлення АТ Вінницяобленерго відповідного повідомлення про розірвання договору, після отримання Листа ТОВ Гірник від 18.05.2012 року.

Тому, суду не доведено настання юридичного факту розірвання Договору про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року.

Суду також надано докази продовження виконання сторонами умов договору після направлення позивачем зазначеного листа, а саме постачання електроенергії та здійснення оплати її вартості позивачем у червні-липні 2012 року.

Отже, сторонами у визначений законом спосіб не розірвано Договір про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року.

Позиція відповідача щодо відмови відновити електропостачання ґрунтується саме на доводах про припинення дії договору та необхідності погодження і розробки нових технічних умов з метою укладення нового договору.

Отже, доводи відповідача суперечать фактичним обставинам справи та нормативному регулюванню спірних правовідносин.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (Позиція Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 року).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Позиція Касаційного господарського суду у справі №910/16505/19 від 11.09.2020 року).

Враховуючи положення п.9.4. Договору, норми ст. 188 ГК України, відсутність доказів демонтажу електроустановки ТП-382, відсутність письмової відповіді АТ Вінницяобленерго про розгляд пропозиції ТОВ "Гірник" відносно розірвання договору, суд вважає більш вірогідними докази позивача, надані на підтвердження обставин чинності Договору №115 від 20.12.2006 року.

11.06.2017 року набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії проводять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом скорочено НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії , які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими правилами (п. 1.1.1 ПРРЕЕ).

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

За умовами п. 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до п. 11.1.7. Кодексу системи розподілу Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії має бути укладений по усіх точках приєднання електроустановок Користувача на території відповідного ОСР, а також по точках приєднання споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Непобутові споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, для забезпечення розподілу електричної енергії до їх точки(ок) приєднання електроустановок зобов`язані укласти договір про розподіл з ОСР, до мереж якого вони приєднані.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 6 Закону України Про ринок електричної енергії та пункту 1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляє електропостачальник на основі примірного договору та укладається в установленими цими Правилами порядку.

Даними Правилами також визначено, що договори постачання електричної енергії споживачу за способом їх укладення є публічними договорами приєднання. Згідно з пунктом 1.2.15 Правил допускається, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання, укладання договору можливе, серед іншого, шляхом підписання заяв - приєднань (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Питання укладання договорів з енергопостачання врегульовано п. п. 2-8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14.03.2018 року № 312.

Так, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом:

- приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії)

- на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом,

- шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Істотним для розуміння змісту договірних правовідносин сторін є визначення поняття укладення на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії , яке застосовано у п. 2 Постанови.

Правовий зміст даного терміну розтлумачено у п. п. 4, 6 Постанови від 14.03.2018 року № 312 та визначено, що умови попередніх договорів, котрі залишаються чинними при укладенні нового договору є положення, які визначають індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо.

Тобто, дані умови закріплюють незмінність незалежно від укладення нового договору, технічних складових надання послуги з електропостачання: обладнання, потужності, обліку.

Окремим положенням п. 64 Постанови від 14.03.2018 року № 312 регламентовано спеціальний режим дії попередніх договорів, а саме: після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо:

- заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою,

- а також щодо нарахування пені, неустойки,

- обмеження та припинення постачання електричної енергії, тощо.

Тобто, відновлення електропостачання в рамках чинного договору, який було укладено до введення у дію Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14.03.2018 року № 312 відповідає п. п. 4, 6, 64 Постанови та не суперечить нормам чинного законодавства.

Дійсно в силу Розділу 4 Кодексу систем розподілу нове приєднання до системи електропостачання обумовлено виконанням вимог щодо дотриманням вимог ПОЕМ та розробкою нових технічних умов експлуатації електроустановок.

Однак, судом встановлено чинність Договору про постачання електричної енергії №115 від 20.12.2006 року, що виключає застосування Розділу 4 Кодексу систем розподілу.

Відтак, до спірних правовідносин сторін слід застосовувати п. 7.13. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14.03.2018 року № 312 та п. 11.5.11. Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018 року.

Згідно даних норм відновлення електроживлення електроустановки, яка була відключена за заявою її власника, здійснюється за заявою власника цієї електроустановки протягом 5 робочих днів після оплати власником цієї електроустановки оператору системи послуги з підключення.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надаючи сукупну оцінку спірним правовідносинам суд доходить висновку, що АТ "Вінницяобленерго" надано невірно оцінку вимозі позивача про відновлення електропостачання, протиправно відмовлено у виконанні визначеного нормами законодавства обов`язку.

Отже, мало місце порушення вимог п. 7.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії та п. 11.5.11. Кодексу систем розподілу.

Постійне та безперервне споживання електричної енергії гарантовано ст. 4 Закону України Про електроенергетику , ст. ст. 14, 47 Закону України Про ринок електричної енергії .

Суд враховує, що відсутність електропостачання Івонівецького кар`єру обмежує господарську діяльність ТОВ Гірник , унеможливлює розробку надр згідно чинних дозволів.

Споживання електричної енергії є неодмінною складовою процесу виробництва, збуту продукції, отримання прибутку за результатом господарської діяльності.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно якого поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" згідно висновків Верховного Суду (постанова від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17 ) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Отже, суд вважає доведеними обставини порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправної відмови відновити електропостачання в рамках чинного договору ТОВ Гірник .

Суд також нагадує усталену практику Європейського суду з прав людини (Рішення у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03, §54, ЄСПЛ, від 28 жовтня 2010 року), Рішення від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України ), якою визначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відносно ефективності захисту порушених прав позивача та вибору належного способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи вище викладене, з огляду на встановлений п. 11.5.11 Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018 року, обов`язок Оператора системи розподілу відновити розподіл електричної енергії за зверненням Користувача протягом 5 робочих днів з дати оплати послуги з відновлення електроживлення, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав встановлено актом законодавства.

Тобто, покладення судом обов`язку на відповідача відновити електропостачання відповідає змісту порушеного права, способу захисту передбаченому законом а забезпечить ефективне відновлення порушених прав ТОВ Гірник .

Однак, виконання зазначеного обов`язку обумовлено не лише поведінкою відповідача, а також залежить від певних юридичних фактів, зокрема оплати позивачем послуги з відновлення електроживлення.

Тому, суд не може покладати на АТ Вінницяобленерго виконання обов`язку з відновлення електропостачання безоплатно, а також не уповноважений втручатися у формування відповідачем вартості цієї послуги.

Крім того, оцінюючи доводи представника відповідача відносно ймовірного створення небезпеки внаслідок відновлення електроживлення, суд наголошує на необхідності дотримання обома сторонами наступних вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018 року.

Так, ОСР здійснює планування розвитку системи розподілу з дотриманням вимог/стандартів щодо: безпеки та надійності електропостачання (п. 3.2.5 Кодексу систем розподілу).

Тобто, дотримання безпеки при здійсненні електропостачання є загальним стандартом діяльності суб`єктів ринку електроенергії.

Безпека та надійність електропостачання забезпечується технічними рішеннями, обраними на основі розрахунків усталених режимів, статичної та динамічної стійкості, струмів короткого замикання, з метою забезпечення живлення навантаження згідно з відповідною категорійністю (п. 3.2.10 Кодексу).

На підставі п. 4.1.8 Кодексу систем розподілу, послуга з приєднання до електричних мереж об`єктів замовника має надаватися з дотриманням вимог ПОЕМ.

ОСР, у випадку розташування електроустановок замовника в охоронних зонах електричних мереж (або наміру замовника збудувати об`єкт в охоронних зонах електричних мереж), має зазначити в технічних умовах вимоги щодо здійснення технічних заходів стосовно безпеки електропостачання та надійності роботи електричних мереж з метою дотримання правил охорони електричних мереж. У такому випадку ОСР має надати замовнику разом з технічними умовами належні обґрунтування порушення вимог ПОЕМ.

Моніторинг ОСР (система безперервних спостережень та комплекс робіт з контролю) за дотриманням стандартів операційної безпеки функціонування ОЕС України, якістю та рівнем технічного обслуговування електроустановок здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу (п. 5.3.4 Кодексу).

На підставі п. п. 5.3.9, 5.3.11 Кодексу систем розподілу, під час проведення робіт з технічного обслуговування, ремонтних робіт, випробувань на об`єктах електроенергетики в системі розподілу на межі балансової належності електроустановок ОСР та Користувачі повинні забезпечувати узгодження заходів з техніки безпеки, у тому числі узгодження режимів роботи задіяного обладнання електроустановок, узгодження заходів із заземлення електроустановок, перемикання в електроустановках тощо.

Між ОСР та Користувачем має бути узгоджений графік виконання заходів з технічного обслуговування та порядок здійснення оперативних дій на відповідних об`єктах електроенергетики в системі розподілу на межі експлуатаційної належності електроустановок.

ОСР та Користувач на постійній основі забезпечують належний інформаційний обмін між визначеними відповідальними особами щодо питань координації заходів та дій з техніки безпеки.

Таким чином, АТ Вінницяобленерго не позбавлено можливості здійснити моніторинг електричних установок позивача на предмет дотримання заходів безпеки, врахувати необхідність відновлення електропостачання з дотриманням стандартів безпеки шляхом формування відповідної вартості послуги з відновлення електроживлення.

Отже, судове рішення не позбавляє обидві сторони обов`язку дотримуватись перелічених приписів Кодексу систем розподілу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із встановленням порядку та способу виконання судового рішення з дотриманням вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №310 від 14.03.2018 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено позов частково, то на користь позивача слід тягнути половину понесених витрат при зверненні до суду в сумі 1 051,00 грн.

Іншу частину сплаченого судового збору за подачу позову слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код - 00130694) протягом 5 робочих днів з дати оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" (вул. Забужжя, буд.15, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300, код - 01203998) послуги з відновлення електроживлення та з дотриманням вимог/стандартів щодо безпеки та надійності електропостачання (зокрема п. 2.1., п. 3.2.5., п. 3.2.10., п. 4.1.18, п. 5.3.4., п. 5.3.9. Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 310 від 14.03.2018 року) відновити електроживлення електроустановки ТП - 382, яка призначена для забезпечення електроживлення гранітного кар`єру в селі Івонівці Тиврівського району Вінницької області, право на користування надрами якого надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" (вул. Забужжя, буд. 15, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300, код - 01203998).

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код - 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (вул. Забужжя, буд.15, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300, код - 01203998) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 051,00 грн.

4. Судові витрати із сплати судового збору в сумі 1 051,00 грн - залишити за позивачем.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Забужжя, буд.15, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300)

3 - відповідачу (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050)