Рішення

від 14.12.2020 по справі 917/1375/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020м. ДніпроСправа № 917/1375/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (39010, м. Полтава, вул. Половки, 62; ідентифікаційний код 38194448)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" (51934, м. Кам`янське Дніпропетровської області, просп. Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24, 41, 42; ідентифікаційний код 39176765)

про стягнення 31 405 грн. 03 коп.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх.№1512/20 від 21.08.2020р.), в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" 31 405 грн. 03 коп. - заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електроенергію.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 102 грн. 00 коп. - судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" про стягнення 31 405 грн. 03 коп. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Також позивачем подано до суду заяву (вх.№43742/20 від 21.09.2020р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" у межах заявлених позовних вимог з урахуванням витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову, що складає - 34 558 грн. 03 коп., які знаходяться на усіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (39010, м. Полтава, вул. Половки, 62; ідентифікаційний код 38194448) в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" - 12.10.2020р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з 2012 по 2015 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВА-КАПІТАЛ", як орендодавцем, укладалися договори оренди майна від 19.06.2012 №16-12/ПК та від 20.03.2015 №11-15/ПК (надалі - Договори оренди), за умовами яких Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" передавалася у користування автозаправна станція за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Копили, вул. Стрельнікова, буд. 1-в.

Пунктом 2.1. Договорів оренди встановлено, що орендодавець зобов`язується передати об`єкт оренди орендарю протягом 5 (п`яти) календарних днів з часу підписання цього договору.

Передача об`єкту оренди здійснюється уповноваженими особами сторін по Акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2. Договорів оренди).

Згідно з пунктом 3.4. Договорів оренди в розмір орендної плати не входить плата за користування комунальними платежами (оплата за користування електро-, газо-, водопостачанням, телефонним зв`язком, інтернет зв`язком), які сплачуються орендарем самостійно за рахунок власних коштів.

Відповідно до пункту 5.1. Договорів оренди орендар зобов`язується, зокрема: - утримувати об`єкт оренди, у повній справності; - нести витрати, пов`язані з утриманням, експлуатацією об`єкту в тому числі витрати на теплопостачання, водопостачання, каналізацію, електропостачання, вивезення ТБВ, телефонний зв`язок, Інтернет зв`язок ; - орендар самостійно, як юридична особа укладає договори щодо надання комунальних послуг в повному обсязі із спеціалізованими організаціями.

Як зазначає позивач, після повернення об`єкта оренди орендодавцю Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВА-КАПІТАЛ", подальша оплата за комунальні послуги здійснювалася Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА", як споживачем послуг за укладеними договорами на отримання комунальних послуг.

Так, відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВА-КАПІТАЛ" витрат фактично понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" на оплату комунальних послуг відбувалося на підставі договору від 01.10.2012 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА", як споживачем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВА-КАПІТАЛ".

Як вбачається 22.07.2016 право власності на автозаправну станцію за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, буд. 1-в перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2016, у відповідності до пункту 11 якого покупець зобов`язується особисто вирішити питання щодо оформлення/компенсації послуг в електро-, газо-, водопостачання та водовідведення, які оформлювались на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА".

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, після набуття у власність автозаправної станції за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, буд. 1-в, новий власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" за усною домовленістю з позивачем, був допущений до тимчасового користування комунальними послугами, у тому числі електроенергією, за місцем розташування автозаправної станції до моменту укладення між ними та організацією-постачальником електроенергії відповідного договору.

Позивач зазначає, що ним направлявся відповідачу проект договору на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання в тимчасове користування електро-теплоенергії, телефонними номерами, газу, води, однак з невідомих причин, погоджений та підписаний примірник договору позивачу повернуто не було, як і будь-яких заперечень щодо його змісту відповідачем не заявлялося.

Як вбачається, у період з 01.01.2017 по 30.09.2017 відповідачем споживалися електроенергія за об`єктом відповідача, що знаходиться за адресою: с. Копили Полтавського району по вул. Стрельнікова, буд. 1-в, що підтверджується актами наданих послуг на загальну суму 31 405 грн. 03 коп., підписаними обома сторонами, у тому числі:

- від 31.01.2017 №ТА 000000072 на суму 5 991 грн. 00 коп.;

- від 28.02.2017 №ТА 000000193 на суму 6 550 грн. 00 коп.;

- від 31.03.2017 №ТА 000000269 на суму 5 024 грн. 16 коп.;

- від 30.04.2020 №ТА 000000381 на суму 3 613 грн. 68 коп.;

- від 31.05.2020 №ТА 000000474 на суму 1 928 грн. 88 коп.;

- від 30.06.2020 №ТА 000000601 на суму 975 грн. 59 коп.;

- від 31.07.2020 №ТА 000000710 на суму 1 911 грн. 00 коп.;

- від 31.08.2020 №ТА 000000819 на суму 2 536 грн. 00 коп.;

- від 30.09.2020 №ТА 000000981 на суму 2 874 грн. 72 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу претензію вих. №21/04-136 від 29.01.2020 з вимогою про сплату у десятиденний термін з моменту отримання претензії суми заборгованості з відшкодування витрат на електроенергію, яка отримана відповідачем 04.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням №3603400563451.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про відшкодування витрат.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи сторонами не надано доказів сплати заборгованості.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, між сторонами існували господарські правовідносини, хоча договір у письмовій формі сторонами укладено не було.

Однак, судом встановлено, що сторонами вчинялися реальні дії, що свідчать про визнання спірного зобов`язання, а саме: часткова оплата отриманих послуг відповідачем та підписання сторонами акту звіряння взаєморозрахунків, згідно якого станом за період 9 місяців 2017 заборгованість становить 31 405 грн. 03 коп.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (39010, м. Полтава, вул. Половки, 62; ідентифікаційний код 38194448) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" (51934, м. Кам`янське Дніпропетровської області, просп. Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24, 41, 42; ідентифікаційний код 39176765) про стягнення 31 405 грн. 03 коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" (51934, м. Кам`янське Дніпропетровської області, просп. Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24, 41, 42; ідентифікаційний код 39176765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (39010, м. Полтава, вул. Половки, 62; ідентифікаційний код 38194448) 31 405 грн. 03 коп. - заборгованості з компенсації витрат на електроенергію та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України

14.12.2020.