Рішення

від 14.12.2020 по справі 908/2628/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/164/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 Справа № 908/2628/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін, справу

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійській, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а)

до відповідача Організації інвалідів війни та Збройних сил Олександрівського району м. Запоріжжя, (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60)

про стягнення 3865,61 грн.

12.10.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 45/юр від 07.10.2020 (вх. № 2839/08-07/20 від 12.10.2020) Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Організації інвалідів війни та Збройних сил Олександрівського району м. Запоріжжя, м. Запоріжжя про стягнення 3865,61 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період грудень 2019 року - квітень 2020 року, що складається з основного боргу в розмірі 3859,34 грн. та 3 % річних в розмірі 6,27 грн.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 12.10.2020 справу № 908/2628/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2628/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Концерном "МТМ" та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не укладався, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Концерн "МТМ" у період з грудня 2019 р. по квітень 2020 р. відпустив боржнику до нежитлового приміщення по вул. Приходська, 60 в м. Запоріжжя, теплову енергію на загальну суму 3859, 34 грн. Однак, відповідач за вказаний період жодних оплат за надані послуги не здійснив. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Організації інвалідів війни та Збройних сил Олександрівського району м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20515404) є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/2628/20 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 19.10.2020 про відкриття провадження у справі, яка 22.10.2020 отримана уповноваженою особою Організації інвалідів війни та Збройних сил Олександрівського району, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код6900119512010).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 19.10.2020 у справі №908/2628/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 06.11.2020.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 18.11.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що 27.03.2001 між Державним комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №2" (далі - Орендодавець) та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Жовтневого району м. Запоріжжя (далі - Орендар) укладено договір №438/2 оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.03.2001 №128/56 передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 17,65 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комунарівська, буд. 60, яке знаходиться на балансі державного комунального підприємства "ВРЕЖО №2", вартість якого становить 6 154,56 грн. станом на 01.01.1997 згідно висновку експертної оцінки.

Згідно з п.1.2. договору приміщення використовується Орендарем на правах оренди для розміщення організації.

Відповідно до п. 5.12. договору Орендар зобов`язується укласти договори з постачальниками комунальних послуг.

У пункті 10.1. договору визначено, що цей договір діє з 27.03.2001 до 25.03.2005 строком на чотири роки.

Пунктом 10.7 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

01.10.2018 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" (далі - Балансоутримувач), Комунальним підприємством "Наше місто" Запорізької міської ради (далі - Балансоутримувач, що вибув) та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Жовтневого району (далі - орендар) укладено Додаткову угоду до договору оренди від 27.03.2001 р. №438/2 нежитлового приміщення по вул. Приходській, 60.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони погодили змінити в договору оренди сторону Баласоутримувача з Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради на Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7".

У п. 4 додаткової угоди визначено, що пункт 5.12. Договору викласти у наступній редакції:

" 5.12. Укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувач будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо) договір про надання послуг та (або) сплату членських внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, та своєчасно вносити платню (внески, платежі тощо) за ці послуги у встановленому законодавством порядку".

В пункті 5 Додаткової угоди зазначено, що згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли з 01.10.2018 р.

Також у пункті 6. Додаткової угоди визначено, що Орендодавець. Орендар та Балансоутримувач зобов`язуються внести зміни до договору оренди та додаткових угод до нього, виклавши договір у новій редакції у строк до 01.12.2018.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору оренди, Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя не уклала з Концерном "МТМ" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 650493.

Теплова енергія відпускалася Боржнику до нежитлового приміщення по вул. Приходська, 60 в м. Запоріжжя.

30.07.2019 листом за вих. №839/04 позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №650493 від 22.07.2019, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору.

Проте, в супереч приписам Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном "Міські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового приміщення по вул. Приходська, 60 в м. Запоріжжя.

У період з з грудня 2019 р. по квітень 2020 р. включно відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 3859, 34 грн.

Враховуючи відсутність у відповідача власного приладу обліку теплової енергії, нарахування здійснювалися розрахунковим способом пропорційно до теплового навантаження споживача.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з грудня 2019 р. по квітень 2020 р.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду згруповані реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ст., ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема у постановах від 25.11.2014 у справі № 3-184-гс14 та від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Згідно ст. 276 ГК України Споживач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з грудня 2019 р. по квітень 2020 р. теплової енергії на суму 3859, 34 грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6, 27 грн., за період з 20.01.2020 по 10.03.2020.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 6, 27 грн. грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, код ЄДРПОУ 20515404) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 3 859 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 34 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, код ЄДРПОУ 20515404) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_3 , ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 6 (шість) грн. 27 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору Видати наказ.

Повне судове рішення складено " 14" грудня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.