Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/13107/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/13107/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи №910/13107/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, буд.31, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Плюс" (пр-т Петра Григоренка, буд. 23, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 36272987)

про стягнення 445 805,51 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Плюс" про стягнення 445 805, 51 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 12.12.2018 року № 61718019ПВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13107/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному розгляд справи здійнюється після виходу судді з лікарняного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр-т Петра Григоренка, буд. 23, м. Київ, 02068.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, враховуючи, що відповідач іншої адреси ні суду, ні позивачу не повідомив, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній", вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю" Сервіс-Плюс " (далі - відповідач; споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №61718019ПВ (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Так, пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

У відповідності до п. 1. комерційної пропозиції ціна на електричну енергію (грн. за 1 кВТ*год, без ПДВ), у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації для споживача, розраховуються за формулою: Ц=Ц.1.1.+Т.1.2.+Ц.1.3., де Ц1 - ціна закупівлі електричної енергії на оптовому ринку постачальником, Т.1.2. - тариф оператора системи розподілу та Ц.1.3. - ціна додаткових послуг, пов`язаних з постачанням електричної енергії споживачу - 0,065 грн/кВт*год.

Рішення регулятора про встановлення тарифів та ставок підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Компоненти ціни Ц.1.1. та Т.1.2. є такими, що не залежать від постачальника та можуть бути змінені без додаткового повідомлення споживача. Компонент ціни Ц.1.3. є таким, що встановлюється постачальником. Про її зміну споживач повідомляється у спосіб, передбачений договором про постачання електричної енергії споживачу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).

Згідно з п. 5.6. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (пункт 5.7. договору).

В той же час, у 5.1. комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня (пункт 5.8. договору).

У відповідності до п. 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.7.1. постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 8.2 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього договору починають виконуватись з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (пункт 13.1. договору).

Як зазначає позивач, на підставі отриманих від оператора системи розподілу - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі даних комерційного обліку, позивачем формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії в період з грудня 2019 по липень 2020 на загальну суму 1 139 299, 28 грн.

Однак відповідач, у визначені договором та комерційною пропозицією строки оплату за фактично спожиту електричну енергію у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 706 845, 55 грн, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 432 453, 73 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивачем з 01.08.2020 припинено дію договору та направлено відповідачу повідомлення №25/4/7/10/16822 від 06.07.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Приписами частини 1, 2 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила або ПРРЕЕ), якими врегульовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Так, згідно пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до пункту 1.2.8 глави 1.2 розділу I Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Пунктом 3.1.7 глави 3.1 розділу III Правил встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Пунктом 4.3 розділу IV вище вказаних Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

При цьому, за пунктом 10 постанови НКРЕКП №312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Як вбачається з матеріалів справи, оператором системи розподілу/передачі, відповідно до Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії є Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі .

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивачем поставлено електрину енергію у період з грудня 2019 року по липень 2020 року в обсязі 502237 кВт.год, що підтверджується листами №01-24/2/14709 від 16.07.2020 №01/3/04/13802 від 18.05.2020 та №01/3/04/21083 від 20.08.2020 Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі .

Так, на виконання умов договору, позивачем сформовано, рахунки на загальну суму 1 139 299, 28 грн, зокрема, від 10.12.2019 №61718019/12/1 на суму 240 730, 03 грн, від 10.01.2020 №61718019/1/1 на суму 227 890, 38 грн, від 10.02.2020 №61718019/2/1 на суму 10798, 00 грн, від 10.03.2020 №61718019/3/1 на суму 276 743, 06 грн, від 10.04.2020, №61718019/4/1 на суму 70 798, 69 грн, від 10.05.2020 №61718019/5/1 на суму 106 842, 72 грн, від 10.06.2020 61718019/6/1 на суму 60 788, 98 грн, від 01.08.2020 №61718019/7/1 на суму 144 707, 42 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати фактично спожитої електричної енергії у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 706 845, 55 грн, що підтверджуєть довідкою про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Плюс" в погашення основоного боргу за спожиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" електроенергію.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов наступного висновку.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.8 договору, сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за спожиту електричну енергію, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.8 договору, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 10 256, 56 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 2918, 87 грн та інфляційні втрати у розмірі 176, 35 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Плюс" про стягнення 445 805, 51 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Плюс" (пр-т Петра Григоренка, буд. 23, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 36272987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, буд.31, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045) суму основного боргу у розмірі 432453 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 73 коп, пеню у розмірі 10256 (десять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 56 коп, 3% річних у розмірі 2918 (дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 87 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6687 (шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 08 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.12.2020.

Суддя Н.І. Ягічева