Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/14562/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/14562/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи №910/14562/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" (вул. Нагірна буд.1, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 42431054)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" (вул. Льва Толстого, буд. 63, м. Київ,03035, код ЄДРПОУ 40934859)

про стягнення 164 927,23 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" про стягнення 164 927, 23 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01-7-19П від 01.07.2019 року, внаслідок чого виникла заборгованність у розмірі 164 927, 23 грн. за оплачений та непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у справі №910/14562/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному розгляд справи здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Льва Толстого, буд. 63, м. Київ, 03035.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" (далі - відповідач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" (далі - позивач; покупець) укладено договір поставки №01-7-19П, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність у зумовлені строки покупцеві зазначені в переліку будівельні матеріали на загальну суму 353 927, 23 грн, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов договору. Витрати з доставки товару несе постачальник і доставляє продукцію на адресу, зазначену в п. 1.4. договору власним транспортом.

Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (пункт 1.2. договору).

Сторони домовились, що в ціну товару включені послуги з його доставки та товар за цим договором поставляється транспортом та силами постачальника на об`єкт покупця, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна, 14 (пункт 1.4. договору).

Розділом 2 договору сторони погодили права та обов`язки сторін. Так, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у строк та на умовах, що визначені цим договором, а покупець має право отримати товар від постачальника у строк, визначений цим договором (пункти 2.1.1., 2.4.1. договору).

Товар (партія товару) повинен бути поставлений покупцеві протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1. договору).

Загальна сума цього договору становить 353 927,23 грн. (в тому числі ПДВ), про що повинно бути зазначено у видатковій накладній (пункт 5.2. договору).

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. За домовленістю сторін розрахунки можуть бути здійснені у будь-якій іншій формі, не забороненій чинним законодавством України (пункт 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору покупець здійснює оплату партії товару, що підлягає поставці, двома частинами: перша частина в розмірі 253 927,23 грн (в тому числі ПДВ) оплачується покупцем протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладання договору, друга частина в розмірі 100 000, 00 грн (в тому числі ПДВ) оплачується покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після доставки товару за адресою, зазначеною в п. 1.4 договору, після передачі всіх документів згідно п. 4.2. договору та приймання товару покупцем за кількістю та якістю.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 та до повного виконання сторонами обов`язків за цим договором (пункт 11.1. договору).

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов п. 5.4. даного договору, позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-040701 від 04.07.2019 було здійснено перший платіж в розмірі 253 927, 23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №990 від 04.07.2019 та банківською випискою по особовому рахунку від 13.08.2019.

Однак відповідач, у визначений договором строк поставку частково оплаченого товару не здійснив.

Позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача лист вих. №30/07-19-01 від 30.07.2019 з вимогою про повернення сплачених коштів, проте даний лист не був отриманий відповідачем та повернувся за зворотною адресою.

При цьому, відповідачем частково були повернуті кошти на рахунок позивача - 14.08.2019 19000 грн та 19.09.2019 на суму 70000 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.08.2019 та від 20.09.2019.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" своїх зобов`язань по договору щодо поставки обумовленого товару та поверненням частини коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект", у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 164 927, 23 грн, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №424/ГО/ЮД від 05.03.2020 про повернення грошових коштів за невиконане зобов`язання за договором, відповідно до якої вимагав від відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цієї претензії повернути суму передоплати та сплатити пеню за порушення умов договору, як то установлено пунктом 7.1 договору.

Втім, станом на момент розгляду спору жодних доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 165 615,36 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо відповідної поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повернення ним грошових коштів в повному обсязі, як і не надав доказів наявності будь-яких правових підстав для утримання коштів позивача.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 165 615,36 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" про стягнення 164 927, 23 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Будпостач Сервіс" (вул. Льва Толстого, буд. 63, м. Київ,03035, код ЄДРПОУ 40934859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" (вул. Нагірна буд.1, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 42431054) грошові кошти у розмірі 164 927 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 23 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 90 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.12.2020.

Суддя Н.І. Ягічева