Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/11759/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/11759/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи №910/11759/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" (вул. Інженерна, буд 1 Б, оф.2, Київ, 02088, код ЄДРПОУ 42549215)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІТ КОМПАНІ" (вул. Володимиро-Либідська, буд 16, кв. 42, Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41135969)

про відшкодування 190 138,93 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІТ КОМПАНІ" про відшкодування 190 138,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору поставки №3/23 від 23.07.2019 позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки обумовленого товару, проте відповідач в порушення своїх зобов`язань не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 161 981, 04 грн основної заборгованості, 25 342, 74 грн пені, та 2 815, 15 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі №910/11759/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному розгляд справи здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Володимиро-Либідська, буд 16, кв. 42, Київ, 03150.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, враховуючи, що відповідач іншої адреси ні суду, ні позивачу не повідомив, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" (далі - позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІТ КОМПАНІ" (далі - відповідач; покупець) укладено договір поставки №3/23, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору в кількості та по номенклатурі, згідно виставлених рахунків на товар.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 20-ти робочих днів, з дати отримання передоплати.

Датою поставки вважається дата, зазначена в видаткових накладних (п. 2.3. договору).

Поставка товару проводиться за домовленістю сторін (п. 2.4. договору).

Представник постачальника передає представнику покупця товар, перелік якого визначено в видаткових накладних на кожну партію товару на умовах самовивозу зі складу постачальника (п. 3.1. договору).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України та вказуються в рахунках-фактурах (п. 4.1. договору).

Оплата вартості товару здійснюється на умовах передоплати на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати можуть бути змінені за згодою сторін (п. 4.2. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, в разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. в разі порушення термінів оплати товару, покупець на вимогу постачальника, зобов`язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення на протязі всього часу прострочення.

Строк дії договору встановлюється з дати підписання обома сторонами і до 31.12.2019 р, але в будь-якому випадку до виконання cторонами своїх зобов`язань за ним (п. 8.4. договору).

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 161 981, 04 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-00054 від 14.11.2019 на суму 10863, 36 грн, № РН-00056 від 20.11.2019 на суму 69436, 80 грн, № РН-00061 від 22.11.2019 на суму 46832, 88 грн, № РН-00062 від 25.11.2019 на суму 15264, 00 грн, № РН-00064 від 27.11.2019 на суму 19584, 00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Втім, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач оплату поставленого товару не здійснив.

Позивач зазначає, що відповідачу була надіслана претензія №765 від 06.05.2020 з вимогою перерахувати існуючу заборгованість та сплатити штрафні санкції, яка залишена відповідачем без відповіді, що і стало підставою звернення до суду.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 693 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, згідно умов п. 4.2. договору оплата вартості товару здійснюється на умовах передоплати на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати можуть бути змінені за згодою сторін.

Враховуючи, що сторони передбачили умовами договору здійснення передоплати за товар, проте не встановили строк її здійснення, обов`язок з оплати вартості товару виникає у покупця з моменту передачі йому товару.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог озумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Суд зазначає, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.09.2020 у справі 916/1777/19).

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару, покупець на вимогу постачальника, зобов`язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення на протязі всього часу прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 25 342, 74 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки позивачем було невірно визначено момент прострочення оплати, позаяк перебіг періоду, за який нараховується пеня починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19.11.2020 у справі 910/12765/19, від 10.09.2020 у справі 916/1777/19, 12.03.2020 у справі 907/65/18).

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 20 384,18 грн, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме на суму боргу 10863,36 грн за період з 15.11.2019 по 19.06.2020 в сумі 1436,21 грн, на суму боргу 69436,80 грн за період з 21.11.2019 по 19.06.2020 в сумі 8826,20 грн, на суму боргу 46832,88 грн за період з 23.11.2019 по 19.06.2020 в сумі 5873,44 грн, на суму боргу 15264,00 грн за період з 26.11.2019 по 19.06.2020 в сумі 1875,41 та на суму боргу 19 584,00 грн за період з 28.11.2019 до 19.06.2020 в сумі 2372,92 грн.

Таким чином, загальна сума пені за порушення строку оплати, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, становить 20 384,18 грн, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 2 815, 15 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки до нього позивачем також були зараховані останні дні виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, за розрахунком суду, з урахуванням викладеного, обґрунтованим розміром 3% річних є 2 796, 36 грн, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІТ КОМПАНІ" відшкодування 190 138,93 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІТ КОМПАНІ" (вул. Володимиро-Либідська, буд 16, кв. 42, Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41135969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТРОЙГРУП" основний борг у розмірі 161 981 (сто шістдесят одну тисячу дев`ятсот вісімдесят одну) грн 04 коп, пеню у розмірі 20 384 (двадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн 18 коп., 3% річних у розмірі 2 796 (дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2 777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн 43 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.12.2020.

Суддя Н.І. Ягічева