ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.12.2020Справа № 910/4399/20
За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос до 1. Акціонерного товариства Київ-Лада 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Валв Груп провизнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаПолежако І.П. від відповідача-1Городнича В.К. від відповідача-2не з`явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київ-Лада (найменування якого змінено на Акціонерне товариство Київ-Лада ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Валв Груп , в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018 між ПАТ Київ-Лада та ТОВ Валв Груп ;
- витребувати з незаконного володіння відповідача, шляхом його вилучення та передачі у законне володіння позивачеві майно на загальну суму 283050 грн, а саме:
№Найменування КількістьВартість (грн) 1Тумба об`ємно-просторова рекламна 1 18000 2Паливнороздаточна колонка SALZKOTTEN 2 19000 3Паливнороздаточна колонка VAKA-50 1 9000 4Мала архітектурна форма площею 21 кв.м 1 50000 5Резервуар для зберігання палива об`ємом 10,5 м куб. 2 18000 6Резервуар для зберігання палива об`ємом 8,9 м куб. 2 15000 7Резервуар для зберігання палива об`ємом 14,5 м куб. 1 20000 8Металева огорожа довжиною 25 м 1 11000 9 Стіл офісний ДСП, 90х120х60 см 1 2050 10МФУ Canon MF3228 1 500 11Монітор LG 17' L1753S 1 700 12Комп`ютерний системний блок на базі процесора AMD A6-5400K 3.60 Ghz, 4 Gb RAM 1 2700 13Сейф металевий 55х39х39 см 1 2300 14Пожежний щит з ящиком для піску 1 15000 15Вогнегасник 7 100 16Касовий апарат АЗС-постмастер 1 20000 17Стілець офісний 3 500 18Електроопора освітлення 3 5000 19Кондиціонер Daewoo 1 500 20Генератор струму бензиновий 1 5000 21Залізобетонні блоки 28 400 22Металевий профіль 100 кв.м 18000 Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач орендував у відповідача-1 земельну ділянку за адресою: вул. Сім`ї Сосніних, 17, м. Київ. Як стверджує позивач, після закінчення строку оренди земельної ділянки на ній залишилося вищевказане майно позивача, яке не було вивезене через перешкоди, які чинив відповідач-1.
В частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018 позов мотивовано тим, що нежитлова будівля, яка є об`єктом купівлі-продажу за даним договором, була відчужена особою, яка не мала права її відчужувати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/4399/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2020.
05.06.2020 та 18.06.2020 від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, які судом задоволені.
18.06.2020 від позивача надійшло клопотання про виклик свідків у судове засідання.
У підготовчому засіданні 18.06.2020 було оголошено перерву до 06.08.2020.
22.06.2020 від відповідачів надійшли відзиви на позов.
У своєму відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Валв Груп проти задоволення позову заперечує та зазначає, що державна реєстрація як самого правочину - Договору купівлі-продажу від 04.04.2018 (реєстровий номер 1079), так і права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Валв Груп була здійснена належним чином з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про визнання недійсним спірного правочину є незаконними та необґрунтованими. Крім того, відповідач-1 стверджує, що в позові не вказано, яке саме право позивача було порушено та в чому таке порушення полягає.
Акціонерне товариство Київ-Лада проти задоволення позову також заперечує, вказуючи, зокрема, на таке: договір оренди №1-А не стосується предмету спору та не є належним доказом; предметом договору №17 є не мала архітектурна форма площе. 21 кв.м, а нежитлова будівля (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф , загальною площею 22,2 кв.м, а також не земельна ділянка, а облаштований асфальтований майданчик, загальною площею 200 кв.м.; твердження позивача про необізнаність під час укладення 01.05.2018 договору суборенди №17 стосовно того факту, що автозаправочна станція не належить відповідачу-1 та була відчужена, є недостовірними та такими, що не відповідають дійсності; договір №22/02 купівлі-продажу з розстроченням оплати від 22.02.2017 не є належним доказом, який дає можливість зробити беззаперечний висновок щодо правомірності набуття права власності на майно, яке є предметом даного договору; позивач не довів та не надав доказів того, що оспорюване ним майно взагалі існує, знаходиться у відповідача-1 та перешкоджання відповідачем-1 повернути позивачу це майно. Додатково відповідач-1 звертає увагу на те, що позивач зазначає вартість майна в своєму позові без урахування амортизації або без підтвердження вартості такого майна станом на момент подання позову.
У підготовчому засіданні 06.08.2020 було оголошено перерву до 16.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни належним чином завірену копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018 укладеного між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада та Товариством з обмеженою відповідальністю Валв Груп , а також належним чином завірені копії документів поданих сторонами договору для його укладення; підготовче засідання у справі відкладено на 01.10.2020.
28.09.2020 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни надійшли витребувані судом докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків у судове засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020.
У судових засіданнях 04.11.2020 та 12.11.2020 оголошувалась перерва до 12.11.2020 та 03.12.2020.
При цьому, 27.10.2020 від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи нотаріально засвідчені заяви свідків ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), а також письмові пояснення до позовної заяви.
29.10.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а 09.11.2020 позивачем подані документи для долучення до матеріалів справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За приписами ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки докази, які подані позивачем 27.10.2020, 29.10.2020 та 09.11.2020, подано з пропуском встановленого для цього строку, а неможливості їх подання у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк з причин, що не залежали від позивача, позивачем не обґрунтовано, вказані докази до розгляду судом не приймаються.
Окремо суд звертає увагу, що долучені до клопотання, поданого 27.10.2020, документи за своїм змістом не є заявами свідків в розумінні ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
До клопотання, поданого 27.10.2020, позивачем фактично надані роздруковані пояснення (показання), на яких містяться підпис осіб, вказаних як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також нотаріально засвідчені копії паспортів вказаних осіб та дві нотаріально засвідчені копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів.
При цьому, в порушення вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України підписи свідків на вищевказаних поясненнях (показаннях) нотаріусом не посвідчені, а самі показання не містять підтверджень про обізнаність свідків із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
У судовому засіданні 03.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач-2 представників у судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив. Оскільки відповідача-2 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача-2.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Фобос (ідентифікаційний код 31449876) як орендарем було укладено договір оренди №1-А (надалі - Договір оренди №1-А).
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди №1-А на підставі взаємної згоди сторін орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування облаштований майданчик визначений на відповідній план-схемі, що є невід`ємною частиною цього договору, підпорядкованого орендодавцю (що надалі іменуються майданчик ), за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації автозаправочної станції.
Згідно з п. 1.2 Договору оренди №1-А орендар має право використовувати майданчик відповідно до мети, визначеної в п. 1.1, крім того встановлювати будь-які засоби охорони обладнання, здійснювати інші права щодо майданчика згідно з договором та законодавством України.
Пунктом 1.5 Договору оренди №1-А визначено, що передача майданчика орендодавцем в оренду орендарю оформлюється Актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан та обладнання майданчика. Акт підписується обома сторонами і є невід`ємною частиною договору. Повернення майданчика орендарем орендодавцю при припиненні дії договору також оформлюється відповідним актом. Датою передачі майданчика в оренду та датою його повернення є дата підпису відповідних актів сторонами.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.11.2012 до Договору оренди №1-А від 01.11.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначений на відповідній план-схемі, що є невід`ємною частиною цього договору, облаштований майданчик за адресою: м.Київ, вул. С.Сосніних, 17, для розміщення та експлуатації АЗС.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Фобос (ідентифікаційний код 31449876; орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос (ідентифікаційний код 40812880; новий орендар; позивач у справі) укладено угоду про заміну сторони в Договорі оренди №1-А від 01.11.2012 (основний договір).
За змістом вказаної угоди, відповідно до ст.ст. 515-523 Цивільного кодексу України сторони безумовно погоджуються, що з 01 квітня 2017 року усі без виключення права та обов`язки орендаря за основним договором переходять в повному обсязі до нового орендаря, а також погодили з 01 квітня 2017 року внести зміни в основний договір, виклавши преамбулу у відповідній редакції.
Згідно з п.п. 1.4, 1.6 угоди про заміну сторони від 28.02.2017 сторони узгодили, що з 01.04.2017 новий орендар є правонаступником орендаря в повному обсязі за всіма умовами основного договору, в усіх правовідносинах з усіма правами, обов`язками, що виникли та існували між орендарем та орендодавцем внаслідок укладення та виконання умов основного договору. З 01.04.2017 орендодавець та новий орендар мають усі відповідні права та зобов`язуються виконувати усі відповідні обов`язки, передбачені основним договором.
10.11.2017 між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос (орендар) було укладено договір оренди №26 (надалі - Договір оренди №26), за умовами якого на підставі взаємної згоди сторін орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування АЗС орендодавцю (що надалі іменується об`єкт оренди ), за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17.
Відповідно до п. 7.1 Договору оренди №26 договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. У разі, якщо жодна зі сторін, за місяць до закінчення дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, даний договір автоматично вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.
10.11.2017 за актом приймання-передачі до Договору оренди №26 від 10.11.2017 Публічне акціонерне товариство Київ-Лада передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос прийняло в строкове платне користування об`єкт оренди, розташований за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17.
29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос підписано додаткову угоду №1 до Договору оренди №26 від 10.11.2017, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни в п. 7.1 договору та викласти його в новій редакції: Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року .
30.04.2018 між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №2 до Договору оренди №26 від 10.11.2017, за умовами якої сторони дійшли згоди з 30.04.2018 припинити дію Договору оренди від 10.11.2017.
Відповідно до акту прийому-передачі об`єкту оренди від 30.04.2018 позивач повернув, а відповідач-1 прийняв об`єкт оренди - нежитлове приміщення АЗС, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17.
Отже, в рамках укладених договорів оренди позивач орендував у відповідача -1 АЗС, яку згодом за актом прийому - передачі повернув відповідачу -1.
У подальшому, 01.05.2018 між відповідачем-1 - Публічним акціонерним товариством Київ-Лада (орендар) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос (суборендар) було укладено договір суборенди №17 (надалі - Договір суборенди №17).
Відповідно до п. 1.1 Договору суборенди №17 на підставі взаємної згоди сторін орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м та облаштований асфальтовий майданчик, загальною площею 200 кв.м, які знаходяться за адресою: 03134, м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 17 (далі по тексту - об`єкт суборенди).
Пунктом 1.2 Договору суборенди №17 визначено, що суборендар має право використовувати об`єкт суборенди відповідно до мети, визначеної в п. 1.1, крім того встановлювати будь-які засоби охорони обладнання, здійснювати інші права щодо об`єкту суборенди згідно з договором та діючим законодавством України.
Відповідно до п. 1.4 Договору суборенди №17 передача об`єкту суборенди орендарем в суборенду суборендарю оформлюється актом прийому-передачі (надалі - акт), в якому зазначається технічний стан об`єкту суборенди. Акт підписується обома сторонами і є невід`ємною частиною договору. Повернення об`єкту суборенди суборендарем орендарю при припиненні дії Договору також оформлюється відповідним актом. Датою передачі об`єкту суборенди в суборенду та датою його повернення є дата підпису відповідних актів сторонами.
Згідно з п.п. 2.2.3 Договору суборенди №17 орендар зобов`язується, зокрема, забезпечити суборендарю можливість: безперешкодного встановлення, додавання, заміни, демонтажу та обслуговування власного обладнання на об`єкті суборенди.
Пунктом 7.1 Договору суборенди № 17 передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 01.05.2019. У разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, даний договір автоматично вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.05.2018 на виконання умов Договору суборенди №17 від 01.05.2018 орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах оренди (найму) нежитлову будівлю (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м та облаштований асфальтовий майданчик, загальною площею 200 кв.м, які знаходяться за адресою: 03134, м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 17.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.02.2019 Публічне акціонерне товариство Київ-Лада повідомило позивача про припинення з 01.05.2019 дії Договору суборенди №17 від 01.05.2018.
Таким чином, з огляду на положення п. 7.1 Договору суборенди № 17 вказаний договір припинив свою дію, факт чого сторонами визнається.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що після закінчення строку оренди вищевказаної земельної ділянки на ній залишилося майно позивача, яке було розміщено там під час оренди, загальною вартістю 284750,00 грн, а саме:
№Найменування КількістьВартість (грн) 1Тумба об`ємно-просторова рекламна 1 18000 2Паливнороздаточна колонка SALZKOTTEN 2 19000 3Паливнороздаточна колонка VAKA-50 1 9000 4Мала архітектурна форма площею 21 кв.м 1 50000 5Резервуар для зберігання палива об`ємом 10,5 м куб. 2 18000 6Резервуар для зберігання палива об`ємом 8,9 м куб. 2 15000 7Резервуар для зберігання палива об`ємом 14,5 м куб. 1 20000 8Металева огорожа довжиною 25 м 1 11000 9 Стіл офісний ДСП, 90х120х60 см 1 2050 10МФУ Canon MF3228 1 500 11Монітор LG 17' L1753S 1 700 12Комп`ютерний системний блок на базі процесора AMD A6-5400K 3.60 Ghz, 4 Gb RAM 1 2700 13Сейф металевий 55х39х39 см 1 2300 14Пожежний щит з ящиком для піску 1 15000 15Вогнегасник 7 100 16Касовий апарат АЗС-постмастер 1 20000 17Стілець офісний 3 500 18Електроопора освітлення 3 5000 19Кондиціонер Daewoo 1 500 20Генератор струму бензиновий 1 5000 21Залізобетонні блоки 28 400 22Металевий профіль 100 кв.м 18000 Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як зазначає позивач, вищевказане майно не було вивезено позивачем під час оренди земельної ділянки з технічних причин, а після закінчення строку оренди - через перешкоди, які чинив відповідач-1. За твердженням позивача, по закінченню строку дії Договору суборенди № 17, відповідач-1 опечатав згадане майно та перешкоджає його вивезенню, не допускаючи представників та працівників позивача до належного позивачеві спірного майна.
Обґрунтовуючи належність йому вищевказаного майна, позивач зазначає таке:
- паливнороздаточні колонки SALZKOTTEN (2шт.), VAKA-50 (1 шт.) та тумба об`ємно-просторова рекламна належить позивачеві на підставі договору купівлі-продажу №22/02 від 22.02.2017;
- резервуар для зберігання палива об`ємом 10,5 м.куб. (2 шт.), резервуар для зберігання палива об`ємом 8,9 м.куб. (2 шт.), резервуар для зберігання палива об`ємом 14,5 м.куб., мала архітектурна форма площею 21 кв.м, металева огорожа довжиною 25м, стіл офісний ДСП, 90х120х60 см, МФУ Canon MF3228, Монітор LG 17' L1753S, Комп`ютерний системний блок на базі процесора AMD A6-5400K 3.60 Ghz, 4 Gb RAM були актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 24.03.2017 внесені до статутного фонду позивача на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче комерційне підприємство ФОБОС №01/17 від 22.03.2017;
- решта майна: пожежний щит з ящиком для піску, вогнегасники (7 шт.), касовий апарат АЗС-постмастер, Стілець офісний (3 шт.), електроопора освітлення (3 шт.), кондиціонер Daewoo, генератор струму бензиновий, залізобетонні блоки, металевий профіль були набуті позивачем на підставі договорів купівлі-продажу, обліковані належним чином та знаходяться на його балансі.
При цьому, позивач зазначає, що в числі спірного майна значиться мала архітектурна форма площею 21 м.кв, яка була актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 24.03.2017 внесена до статутного фонду позивача на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос №01/17 від 22.03.2017.
За твердженням позивача, 01.05.2018 при підписанні договору суборенди земельної ділянки директор ПАТ Київ-Лада Буравльов І., в присутності юристів Мовчан А. та Нурищенко С. наполіг на тому, щоб до акту передачі було б крім земельної ділянки включено належну позивачеві нежитлову будівлю (мала архітектурна форма) площею 21 (22) кв.м, погрожуючи відмовою в укладенні згаданого договору суборенди, а позивач змушений був погодитись на протиправні умови, висунуті директором Буравльовим І., оскільки у випадку не укладення даного договору суборенди позивач змушений був би припинити свою діяльність, що призвело б до фактичної ліквідації ТОВ Виробничо комерційне підприємство Фобос та звільнення трудового колективу.
Як зазначає позивач, після закінчення строку суборенди вищезгаданої земельної ділянки, представники ПАТ Київ-Лада відмовились повернути позивачеві вказану нежитлову будівлю, мотивуючи це тим, що вона належить третій особі на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за номером 1079.
Стверджуючи про те, що нежитлова будівля автомобільна заправна станція, позначена літерою Ф, загальною площею 22,2 кв.м фактично є належною позивачеві малою архітектурною формою площею 21 кв.м, позивач вказує, що дане майно було відчужене особою, яка не мала права його відчужувати, а тому наявні підставі для визнання договору купівлі-продажу від 04.04.2018 недійсним.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2018 між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада (продавець), найменування якого було змінено на Акціонерне товариство Київ-Лада , та Товариством з обмеженою відповідальністю Валв Груп (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за номером 1079 (надалі - Договір купівлі-продажу №1079).
Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу №1079 за цим договором продавець передає у власність (продав) покупцю, а покупець приймає у власність від продавця (купив) нежитлову будівлю (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Сосніних Сім`ї, будинок 17, надалі об`єкт і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.
Згідно з п. 1.2 Договору купівлі-продажу №1079 документом, що підтверджує право приватної власності Публічного акціонерного товариства Київ-Лада , на належний йому об`єкт нерухомості є Довідка Публічного акціонерного товариства Київ-Лада від 25 січня 2018 року № 18/13, копія акта прийняття в експлуатацію, виданого Державною приймальною комісією 23 грудня 1973 року. Право власності на відчужуваний об`єкт нерухомого майна зареєстровано Державним реєстратором Комунального підприємства Центр державної реєстрації м. Київ, Тарнавською С.В., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 січня 2018 року, номер запису про право власності: 24699286, індексний
номер витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 113791383 від 13 лютого 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1478447780000.
Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу №1079 згідно з Звітом про оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ Консалтингова Компанія Центр оцінки (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 632/16 від 17 серпня 2016 року, виданий Фондом Державного майна України) від 09 лютого 2018 року, ринкова вартість нерухомості, що відчужується за цим договором, складає 54439,00 грн.
За змістом п. 1.5 Договору купівлі-продажу №1079, об`єкт розташований на земельній ділянці, загальною площею 53149,00 кв.м, кадастровий номер якої: 8000000000:75:325:0003, згідно з Договором оренди земельної ділянки, посвідченим Пасічник С.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.10.2012 в реєстрі за №437. Разом з нерухомістю до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована відчужувана нерухомість.
Пунктом 1.7 Договору купівлі-продажу №1079 передбачено, що разом з нерухомістю, зазначеною у п. 1.1 цього Договору, продавець за цим договором передає покупцю у власність всі існуючі в нерухомості електромережі та інші комунікації, вартість яких входить до загальної вартості нерухомості, що є предметом цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 Договору купівлі-продажу №1079 продаж нерухомості здійснюється за ціною 54439,00 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню кожного з учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладення не підлягає. Покупець здійснює розрахунки за придбану нерухомість у строк 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Продавець передає нерухомість покупцю у день підписання та нотаріального посвідчення цього договору (п. 3.1 Договору купівлі-продажу №1079).
Відповідно до п. 7.1 Договору купівлі-продажу №1079 цей договір вважається укладеним, згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
За правовою природою Договір від 04.04.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за номером 1079, є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За приписами ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В ході підготовчого провадження у даній справі судом було задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни належним чином завірену копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018 укладеного між Публічним акціонерним товариством Київ-Лада та Товариством з обмеженою відповідальністю Валв Груп , а також належним чином завірені копії документів, поданих сторонами договору для його укладення.
Такі документи на виконання вимог відповідної ухвали суду нотаріусом були надані.
Зі змісту оспорюваного Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018, слідує, що об`єктом купівлі-продажу за ним є нежитлова будівля (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Сосніних Сім`ї, будинок 17.
Серед наданих нотаріусом документів міститься копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2018 (індексний номер витягу 113791383), яким підтверджується, що 31.01.2018 на підставі акта прийняття в експлуатацію, серія та номер: б/н, виданого 23.12.1973 Державною приймальною комісією, та довідки №18/13, виданої 25.01.2018 Публічним акціонерним товариством Київ-Лада , за Публічним акціонерним товариством Київ-Лада було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю (автомобільну заправочну станцію) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Сосніних Сім`ї, будинок 17.
Земельна ділянка по вул. Сім`ї Сосніних, 17 у Святошинському районі м. Києва знаходиться у орендному користуванні відповідача-1 згідно договору оренди земельної ділянки від 15.10.2012, укладеного з Київською міською радою для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу з громадськими будівлями.
Відповідно до Інформаційної довідки №119671472 від 04.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстроване за Публічним акціонерним товариством Київ-Лада і станом на момент укладення оспорюваного правочину.
В свою чергу, у протоколі №01/17 від 22.03.2017 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос та Актах приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос від 24.03.2017, доданих позивачем до позовної заяви, мова йде про малу архітектурну форму - операторську АЗС площею 21 кв.м. При цьому, відомостей про адресу місцезнаходження такого майна вищевказані протокол та акти приймання-передачі взагалі не містять.
Наявними у справі доказами не підтверджується, що нежитлова будівля, яка є об`єктом купівлі-продажу за Договором купівлі-продажу від 04.04.2018, та мала архітектурна форма площею 21 кв.м, про прийняття якої до статутного капіталу зазначає позивач, є одним і тим самим майном.
Судом враховується, що до позовної заяви позивачем додано договір підряду №28 від 03.09.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Фобос (ідентифікаційний код 31449876) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аспект (підрядник), за змістом якого підрядник зобов`язався виготовити та встановити тимчасову споруду - нежитлове приміщення операторської АЗС Фобос за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17, з використанням блочно-модульних матеріалів. За змістом акту від 17.09.2001 приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду №28 від 03.09.2011, підрядником виготовлено та встановлено тимчасову споруду - не житлове приміщення операторської АЗС Фобос за адресою м.Київ вул. Сім`ї Сосніних, 17, з використанням блочно-модульних матеріалів загальною площею 21 м.кв. та вартістю 50000,00 грн.
Однак, жодних документів, які б свідчили про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Фобос (а в подальшому і позивачем) погоджень та дозвільної документації на встановлення, розміщення такої тимчасової споруди та її експлуатацію матеріали справи не містять. Для долучення до матеріалів справи позивачем надано лише дозвіл №05720-04 на розміщення об`єкта зовнішньої реклами строком дії до 31.07.2009.
Тобто, позивачем не надано жодного документа, в тому числі дозвільного характеру, які б свідчили про розміщення ним малої архітектурної форми площею 21 кв.м за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17, зокрема, дозволу на розміщення малої архітектурної форми, паспорту прив`язки тимчасової споруди з відображенням схеми розміщення тимчасової споруди, виконаної на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схеми благоустрою прилеглої території тощо.
Документація, надана позивачем до справи, містить лише відомості про надання певних дозволів не позивачу, а Акціонерному товариству Київ-Лада (зокрема, розпорядження Представника Президента України у Ленінградській районній державній адміністрації м.Києва №151 від 26.02.1993) та Малому виробничо-комерційному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю Поіс .
Відтак, зазначаючи про відсутність у відповідача-1 права власності і, як наслідок, - права відчужувати майно - нежитлову будівлю (автомобільна заправочна станція) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Сосніних Сім`ї, будинок 17, позивач, разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не надав.
Більш того, фактичні дії позивача щодо підписання у 2018 році Договору суборенди №17, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос виступив саме суборендарем нежитлової будівлі (автомобільної заправочної станції) в літ. Ф, загальною площею 22,2 кв.м, свідчать про визнання позивачем того факту, що він не є власником даного майна.
За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Наведені у позовній заяві доводи позивача про те, що при підписанні договору суборенди земельної ділянки директор ПАТ Київ-Лада Буравльов І. погрожував відмовою в укладенні згаданого договору суборенди у разі не включення даної будівлі до акту приймання-передачі до договору, не підтверджуються жодними доказами.
Доказів оспорення позивачем Договору суборенди №17 у судовому порядку (у тому числі як такого, що вчинений під впливом обману або насильства) матеріали справи не містять.
Належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.04.2018, укладеного між ПАТ Київ-Лада та ТОВ Валв Груп , позивач суду не довів.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного Договору купівлі-продажу задоволенню не підлягають.
Позивач стверджує, що:
- паливнороздаточні колонки SALZKOTTEN (2шт.), VAKA-50 (1 шт.) та тумба об`ємно-просторова рекламна належить позивачеві на підставі договору купівлі-продажу №22/02 від 22.02.2017;
- резервуар для зберігання палива об`ємом 10,5 м.куб. (2 шт.), резервуар для зберігання палива об`ємом 8,9 м.куб. (2 шт.), резервуар для зберігання палива об`ємом 14,5 м.куб., мала архітектурна форма площею 21 кв.м, металева огорожа довжиною 25м, стіл офісний ДСП, 90х120х60 см, МФУ Canon MF3228, Монітор LG 17' L1753S, Комп`ютерний системний блок на базі процесора AMD A6-5400K 3.60 Ghz, 4 Gb RAM були актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 24.03.2017 внесені до статутного фонду позивача на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче комерційне підприємство ФОБОС №01/17 від 22.03.2017;
- решта майна: пожежний щит з ящиком для піску, вогнегасники (7 шт.), касовий апарат АЗС-постмастер, Стілець офісний (3 шт.), електроопора освітлення (3 шт.), кондиціонер Daewoo, генератор струму бензиновий, залізобетонні блоки, металевий профіль були набуті позивачем на підставі договорів купівлі-продажу, обліковані належним чином та знаходяться на його балансі.
Однак, договір купівлі-продажу №22/02 від 22.02.2017 не є належним та допустимим доказом набуття позивачем права власності на вказаний у ньому товар, оскільки за приписами ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, копія видаткової накладної №4 від 11.04.2017 до Договору №22/02 від 11.04.2017 містить підпис та печатку лише позивача. Будь-яких розрахункових документів, які б свідчили про фактичне виконання даного договору матеріали справи не містять.
Щодо посилань позивача на протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос №01/17 від 22.03.2017, акт приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 24.03.2017, акт приймання-передачі майна на баланс товариства від 24.03.2017 суд відзначає таке. В протоколі загальних зборів вказано, що збільшення розміру статутного капіталу здійснюється за рахунок поповнення коштами та майна, яке перелічено в ньому. При цьому, мова йде про збільшення розміру статутного капіталу до 200000,00 грн. Разом з тим, із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос у розмірі 200000,00 грн був сформований ще 06.09.2016, тобто до прийняття загальними зборами рішення про №01/17 від 22.03.2017 та складення відповідних актів приймання-передачі.
За таких обставин, надані позивачем протокол учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос №01/17 від 22.03.2017, а також акти приймання-передачі майна до статутного капіталу та на баланс оцінюються судом критично та не приймаються як належні і допустимі докази набуття позивачем права власності на визначене в них майно.
Надана позивачем довідка №23д від 04.03.2020 про перелік основних засобів статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос не є належним та допустимим доказом належності позивачу спірного майна, оскільки складена позивачем в односторонньому порядку та не є первинним документом, яким підтверджувалося б набуття позивачем такого майна.
Таким чином, суд констатує, що документи, на які посилається позивач на підтвердження права власності на спірне майно або складені самим же позивачем, або ж надані позивачем без доказів їх фактичного виконання обома контрагентами, що свідчило б про реальність відповідних господарських операцій.
Щодо вимог позивача про витребування у відповідачів майна, згідно переліку, наведеного у позовній заяві, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування такого майна в натурі у відповідачів; до того ж, позивач не вказав, у якого саме відповідача слід витребувати спірне майно.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.02.2019 №01-02/27 відповідач-1 повідомив позивача про припинення з 01.05.2019 Договору суборенди №17 від 01.05.2018, а також повідомив про необхідність повернення об`єкта суборенди орендарю, підписання відповідного акту прийому-передачі (повернення) об`єкта суборенди протягом 3 календарних днів з дня припинення дії Договору суборенди, а також звільнення об`єкта суборенди від будь-яких речей (за винятком тих, які належать орендарю та/або входять до складу об`єкта суборенди), що належать йому на праві власності або на інших правах.
Також в матеріалах справи наявна копія листа Акціонерного товариства Київ-Лада , адресованого позивачу, в якому відповідач-1 повторно пропонує позивачу забрати майно (речі) з об`єкту суборенди, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос , за умови надання документів на підтвердження права власності на таке майно.
Таким чином, в ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що на момент розгляду справи назване ним майно існує, належить позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційне підприємство Фобос , знаходиться у відповідача-1, а також того факту, що відповідач-1 перешкоджає отримання ним такого майна.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.12.2020.
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2020 |
Оприлюднено | 14.12.2020 |
Номер документу | 93497623 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні