Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/15284/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/15284/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-Україна (вул. Запорізька, буд. 85, м. Краматорськ, Донецька область, 84311) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (вул. Івана Клименко, буд. 40/10, прим. 5, м. Київ, 03110) про стягнення 685214,98 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія-Україна , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-Україна суму заборгованості у розмірі 685214,98 грн, а саме суму основного боргу у розмірі 676600,00 грн за отриманий, але не оплачений товар по договору № 18/02-20 від 18.02.2020, сум пені за несвоєчасно оплачений товар у розмірі 6895,75 грн, 3% річних у розмірі 1719,23 грн; судовий збір у розмірі 10278,22 грн стягнути з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 18/02-20 від 18.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 27.10.2020, відповідачем - 26.10.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до п. п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

17.11.2020 до суду від відповідача за підписом директора Сімахіна І.В. надійшла заява про визнання позову, в якій повністю визнав заявлені позовні вимоги та не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення його позову.

З огляду на право відповідача визнати позов на будь-якій стадії судового процесу, суд доходить висновку про прийняття заяви відповідача про визнання позову.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія-Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (покупець) укладено договір поставки № 18/02-20, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і сплатити товар.

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками сторін і набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 9.1. розділу 9 договору).

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 договору найменування, асортимент товару,його кількість, ціна, загальна вартість і строки поставки товару вказуються в специфікаціях (додатках), що додаються до договору і є його невід`ємною частиною. В специфікаціях, крім вищевказаних даних, можуть також вказуватися інші умови, які мають відношення до поставки товару, у т.ч. істотні.

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. розділу 3 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні і тлумачиться відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях. Загальна вартість договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості товару, поставленого постачальником покупцю протягом всього терміну дії цього договору, і формується з вартості товару, зазначеної у всіх специфікаціях до цього договору,підписаних сторонами.

Відповідно до специфікації №1 від 18.02.2020 (додаток №1 до договору) постачальник поставляє покупцю товар загальною вартістю 665520,00 грн з ПДВ (шарнир кр. G1.005-09.000 СБ у кількості 4 штук вартістю 72800,00 грн без ПДВ; колесо зубчате (твердість 180…223 НВ) кр. ПК 05155.016.2 у кількості 2 штук вартістю 196800 грн без ПДВ; вал шестерня кр. 3519.05.02.083 у кількості 2 штук вартістю 285000,00 грн без ПДВ).

Згідно із специфікацією № 2 від 27.03.2020 (додаток № 2 до договору) постачальник поставляє покупцю товар загальною вартістю 46080,00 грн з ПДВ (електроди ЕГ 200*1500*S122T4N ДСТУ 4494:2005 у кількості 0,24 т вартістю 38400,00 без ПДВ).

За умовами п. 3.5. розділу 3 договору умови та строки оплати товару визначаються сторонами у специфікаціях.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 від 18.02.2020 та специфікації № 2 від 27.03.2020 сторони домовилися, що оплата товару за цими специфікаціями здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку-фактури, отриманого від постачальника на умовах 100% відтермінування оплати протягом десяти банківських днів з дати поставки кожної партії товару. За усною домовленістю сторін можлива передоплата.

Згідно із п. 4.2. розділу 4 договору сторони домовились про те, що датою поставки товару за цим договором вважається дата отримання товару покупцем відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях. Поставка товару підтверджується видатковою накладною, яку уповноважені представники сторін зобов`язані підписати в момент поставки, а якщо це неможливо - безпосередньо, після поставки товару.

17.08.2020 позивачем поставлено на користь відповідача товар (шарнир кр. G1.005-09.000 СБ у кількості 4 штук вартістю 72800,00 грн без ПДВ; вал шестерня кр. 3519.05.02.083 у кількості 2 штук вартістю 285000,00 грн без ПДВ; електроди ЕГ 200*1500*S122T4N ДСТУ 4494:2005 у кількості 0,24 т вартістю 38400,00 без ПДВ) на загальну вартість 475440,00 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № 6 від 17.08.2020.

17.08.2020 позивачем поставлено на користь відповідача товар (колесо зубчате (твердість 180…223 НВ) кр. ПК 05155.016.2 у кількості 2 штук вартістю 196800 грн без ПДВ) на загальну вартість 236160,00 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № 7 від 17.08.2020.

Факт поставки вказаного товару підтверджується також товарно-транспортною накладною № Р6 від 17.08.2020 та товарно-транспортною накладною № Р7 від 17.08.2020

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 17.08.2020 до 28.09.2020 відповідачем 24.09.2020 здійснено на користь позивача оплату за договором № 18/02-20 від 18.02.2020 у розмірі 35000,00 грн, при цьому за відповідачем станом на 28.09.2020 наявна заборгованість перед позивачем за договором № 18/02-20 від 18.02.2020 у розмірі 676600,00 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про часткову оплату відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки № 18/02-20 від 18.02.2020 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 676600,00 грн з урахуванням пені та 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № 18/02-20 від 18.02.2020, за умовами якого позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну вартість 711600,00 грн, про що свідчать видаткові накладні № 6 та № 7 від 17.08.2020, а також товарно-транспортні накладні № Р6 та № Р7 від 17.08.2020. Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень та застережень, що свідчить про факт прийняття відповідачем товару згідно договору та специфікацій.

Як встановлено судом та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами 24.09.2020 відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 35000,00 грн, при цьому оплата вартості поставленого товару у розмірі 676600,00 грн здійснено не було. Матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості поставленого товару, доказів такої оплати відповідачем не надано, відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі, у зв`язку з чим суд доходить висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 676600,00 грн заборгованості.

Позивачем також нараховано до сплати відповідачу 3% річних у розмірі 1719,23 грн, пеню у розмірі 6895,75 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умов п.п. 6.1., 6.2. розділу 6 договору якщо інше не передбачено цим договором, сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України. При цьому порушенням зобов`язання за цим договором є невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання стороною цього договору будь-якої з умов такого договору. За порушення термінів оплати товару, передбачених умовами цього договору,постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення оплати, від суми простроченого до оплати платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань пені та 3% річних відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1719,23 грн та пені у розмірі 6895,75 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краматорський завод енергетичного машинобудування (вул. Івана Клименко, буд. 40/10, прим. 5, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 39648564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія-Україна (вул. Запорізька, буд. 85, м. Краматорськ, Донецька область, 84311, ідентифікаційний код 36916949) заборгованість у розмірі 676600 грн 00 коп, пеню у розмірі 6895 грн 75 коп, 3% річних у розмірі 1719 грн 23 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10278 грн 22 коп, а всього 695493 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 14.12.2020.

Суддя В.О.Демидов