Рішення

від 14.12.2020 по справі 916/2926/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа № 916/2926/20 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу №916/2926/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЕСКО" (01015, м.Київ, вул. Старонаводницька, 4, кв.55) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесапостачбуд" (65006, м. Одеса, вул.Розкидайлівська, 69/71) про стягнення 51254,27грн., із яких 48348,73грн. основного боргу, 1315,07грн. інфляційних втрат, 1590,47грн. три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду :

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ ВКП ЕСКО на підставі накладних №УТ-16670 від 13.06.2019р. на суму 41564,57грн., №УТ-18868 від 05.07.2019р. на суму 6784,16грн. поставив ТОВ "Одесапостачбуд" товари, у зв`язку з чим між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб. Позивач вказує, що вартість поставленого товару у сумі 48348,73грн. підлягала оплаті відповідачем на підставі рахунку №УТ-22289 від 01.08.2019р. по 31.08.2019р., чого з боку відповідача зроблено не було, у зв`язку з чим на суму існуючої заборгованості позивач нарахував до стягнення з відповідача, суму втрат від інфляції та три проценти річних.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 13.10.2020р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача: 65006, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 69/71, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але вручено відповідачу не було з поміткою відділення зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2926/20 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13.10.2020р. відкрито провадження у справі №916/2926/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

Так, ТОВ "ЕСКО" було поставлено на користь "Одесапостачбуд" товар за видатковими накладними №УТ-16670 від 13.06.2019р. на суму 41564,57грн., №УТ-18868 від 05.07.2019р. на суму 6784,16грн.

У зв`язку із поставкою товару позивач виписав рахунок на оплату №УТ-22289 від 01.08.2019р. на суму 48348,73грн., однак, доказів його вручення/надсилання відповідачу до справи не подано.

Письмову вимогу позивача від 20.03.2020р. №71/1/2020 про оплату заборгованості в сумі 48348,73грн. вручено відповідачу 27.03.2020р., що підтверджує відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0407322768225.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.181 ГКУ передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, видаткові накладні №УТ-16670 від 13.06.2019р., №УТ-18868 від 05.07.2019р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 48348,73грн., за який останній не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в означеній сумі, у зв`язку з чим підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 48348,73грн. основного боргу.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1315,07грн. втрат від інфляції за вересень 2019р. - серпень 2020р., 1590,47грн. три проценти річних за період з 01.09.2019р. по 05.10.2020р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки у справі відсутні докази вручення позивачем відповідачу рахунка на оплату №УТ-22289 від 01.08.2019р., а вимога позивача від 20.03.2020р. №71/1/2020 про оплату заборгованості в сумі 48348,73грн. вручена відповідачу лише 27.03.2020р., то у позивача відсутні підстави розраховувати втрати від інфляції та відсотки річних з 01.09.2019р. З огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України та вручення відповідачу вимоги 27.03.2020р., датою початку прострочення виконання відповідачем зобов`язань за накладними №УТ-16670 від 13.06.2019р., №УТ-18868 від 05.07.2019р. є 04.04.2020р.

Звідси, так як судом встановлено, що розрахунки позивача щодо втрат від інфляції та трьох відсотків річних є невірними, судом самостійно їх пораховано.

Розрахунок суду наступний.

Інфляційні втрати:

Сума боргу Період розрахункуСукупний індекс інфляції Збитки від інфляції 48348,73грн.Квітень - серпень 2020р. 1,0049 236,91грн. Три проценти річних:

Сума боргу Період розрахункуКіль-ть днів простро-чення Розрахунок Сума трьох процентів річних 48348,73грн. 04.04.2020р. - 05.10.2020р. 185 48348,73грн.*3%*185дн./366дн.*100% 733,16грн. Враховуючи викладене підлягають судом частковому задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних, а саме: 236,91грн. втрат від інфляції за період квітень-серпень 2020р., 733,16грн. три проценти річних за період з 04.04.2020р. по 05.10.2020р.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 2022,62грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЕСКО" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4, кв.55) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесапостачбуд" (65006, м. Одеса, вул.Розкидайлівська, 69/71) про стягнення 51254,27грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесапостачбуд" (65006, м.Одеса, вул.Розкидайлівська, 69/71, код ЄДРПОУ 38573996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЕСКО" (01015, м.Київ, вул. Старонаводницька, 4, кв.55, код ЄДРПОУ 22579667) 48348 (сорок вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 73коп. основного боргу, 236 (двісті тридцять шість) грн. 91коп. втрат від інфляції, 733 (сімсот тридцять три) грн. 16коп. три проценти річних, 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 62коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЕСКО" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4, кв.55) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 грудня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук