Ухвала

від 11.12.2020 по справі 917/1942/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.12.2020 Справа № 917/1942/20

Суддя Киричук О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Орфей" про забезпечення позову і додані до неї матеріали, подану до пред`явлення позову

Особи, які отримають статус учасника справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Орфей" м. Стрий Львівська обл., вул. Нижанківського 22.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВ-Хім" м. Полтава, пров. Перспективний 10

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Орфей" про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити майбутній позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Орфей (код в ЄДРПОУ 37225658, юридична адреса згідно з ЄДРПОУ 82400 Львівська обл.,м. Стрий, вул.Нижанківського 22) до Товариства з обмеженою відповідальністю В1В-ХІМ (код в ЄДРПОУ 43136110, юридична адреса 36007 м.Полтава, провулок Перспективний 10) про стягнення основного боргу по договору дистрибуції №ОРФ- 2932 від 19.09.2019 року шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ ВІВ-ХІМ та які зберігаються на його банківських рахунках, в межах суми позовних вимог в розмірі 49341,58 грн. (сорок дев`ять тисяч триста сорок одна гривня 58 копійок).

В обґрунтування вказаної заяви представник заявника посилається на наступне:

Впродовж серпня та жовтня 2020 року Заявник (постачальник за Договором) поставив Відповідачу (покупець за Договором) продукції згідно видаткових накладних №ОРФ02577 від 31.08.2020 року на 21465,36 грн., та №ОРФ00729 від 13.10.2020 року на суму 27867,22 грн.

Умовами Договору передбачено, що товар постачається на умовах передоплати чи товарного кредиту (п.7.1. Договору). Відповідно до п.7.3. Договору, постачальник (тобто Заявник) залишає за собою право надавати відтермінування на оплату поставленої продукції протягом 21 календарного дня з дня поставки товару.

Як вбачається зі згаданих вище видаткових накладних, датами поставки по Договору, по яких існує заборгованість Відповідача, є 31.08.2020 року та 13.10.2020 року. Отже, обидві поставки за цими накладними є простроченими, тому підлягають оплаті.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2020 року по 27.11.2020 року, сальдо заборгованості Відповідача на користь Заявника станом на 27.11.2020 року становить 49341,58 грн.

Відповідач не надсилав заявнику повідомлення про настання у нього обставин, передбачених розділом 12 Договору Форс-мажор , відповідно, Договір повинен виконуватися сторонами належним чином, відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, з урахуванням положень самого Договору, у тому числі і щодо строків оплати за поставлену продукцію.

Як стало відомо Заявнику від колишнього працівника Відповідача менеджера Віталія, станом на даний момент Відповідач перебуває у скрутному фінансовій ситуації, розпродує залишки продукції від різних постачальників та навіть основні засоби. На жаль, даний працівник відмовився надати свідчення у формі заяви свідка, однак на підтвердження скрутного становища Відповідача свідчить наявність у реєстрі судових справ та судових рішень інформацію про справу 917/1847/20.

Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.11.2020 року вбачається, що до Відповідача подано позов про стягнення на користь ТОВ Купава-5 основної заборгованості по договору та штрафні санкції в сумі 49632,06 грн.

Це свідчить про наявність заборгованості не лише перед Заявником, але і перед іншими суб`єктами господарювання, та про неможливість виконання Відповідачем у майбутньому своїх зобов`язань за укладеними договорами, відсутність достатніх коштів для здійснення статутної діяльності, а також про відсутність у керівництва та власника компанії планів на продовження господарської діяльності.

Заборгованість за Договором є реальною та підтверджується підписаними Відповідачем видатковими накладними і Актом звірки взаєморозрахунків, тому вона є безспірною, отже, забезпечення позову у формі накладення арешту на кошти Відповідача, що містяться на його банківських рахунках, в межах суми заборгованості не завдасть жодних збитків Відповідачу, а допоможе Заявнику забезпечити виконання Відповідачем умов Договору чи рішення суду про стягнення зазначеної вище заборгованості. Тому, на думку Заявника, зустрічне забеезпечення позову є недоцільним.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Орфей" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала підписана: 11.12.20 р.

Суддя Киричук О.А.