Рішення

від 07.12.2020 по справі 927/787/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/787/19

Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування",

вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053;

e-mail: valenntyn.skoryk@ugv.com.ua; e-mail: office@ugv.com.ua;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина", вул. Миру, 100А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583; e-mail: uvpkpm@gmail.com; e-mail: pkpozhmashina@meta.ua;

предмет спору: про стягнення 4795454,52грн

за участю представників сторін:

від позивача: Скорик В.І. - адвокат, довіреність №2-910д від 06.07.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2269, видано 24.07.2018;

від відповідача: Жайворонко І.В. - адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №107961, видано 09.11.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №151, видано 11.08.2000.

У судовому засіданні 07.12.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

18.09.2019, Господарським судом Чернігівської області, відкрито провадження в справі №927/787/19 за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (надалі - ТОВ Укргазвидобування ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (надалі - ТОВ ПК Пожмашина ) про стягнення 4795454,52грн штрафу за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару відповідно до п.7.4. договору поставки №УГВ9320/30-18 (закупівля товару за власні кошти) від 17.05.2018.

Рішенням суду від 11.01.2020 у задоволенні позову АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "ПК "Пожмашина" відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №927/787/19 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2020 у справі №927/787/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За частиною 5 статті 310 та частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду.

За висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 30.09.2020, при новому розгляді суду слід врахувати висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 та встановити причини виникнення дефектів поставленого відповідачем товару.

За змістом частини 1 статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування судового рішення.

20.10.2020, після надходження матеріалів справи до місцевого господарського суду, за наслідками автоматизованого розподілу, відповідно до статті 32 ГПК України, справу №927/787/19 для нового розгляду розподілено судді Романенко А.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2020 прийнято до розгляду справу №927/787/19 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.11.2020, сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті спору.

06.11.2020, на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2020, позивач надав письмові пояснення, з урахуванням правової позиції наведеної Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у даній справі. Просив суд врахувати, що дефекти товару (установки насосні пересувні нафтогазопромислові УНПН-160х4) поставленого на підставі договору №УГВ9320/30-18 від 17.05.2018, виявлено протягом гарантійного строку, про що невідкладно листами №41-01/1-431 від 12.03.2019, №41-01/4-523 від 25.03.2019, №41-563 від 28.03.2019, №41-697 від 19.04.2019, №41-01/4-732 від 24.04.2019 повідомлено відповідача. Відповідач, листом №ВСО-026/19 від 22.05.2019, підтвердив отримання його звернень про виявлені недоліки товару та повідомив про тривання процесу визначення шляхів їх усунення. На підтвердження факту виходу з ладу установок звертав увагу, що за актами від 06.07.2019 та 07.06.2019 відповідачем передано позивачу окремі комплектуючі вузли установок, що вийшли з ладу під час гарантійного строку.

Відповідач, у межах процесуального строку встановленого ухвалою суду від 22.10.2020, в порядку статей 165, 178 ГПК України, подав відзив на позов (разом з доказами направлення на адресу позивача), в якому проти заявленого позову заперечив у повному обсязі. Звертав увагу, що на час судового розгляду спору гарантійні терміни встановлені на шасі (12 місяців з дати введення в експлуатацію) та на установки насосні пересувні нафтогазопромислові УНПН (18 місяців з дати введення в експлуатацію) закінчились. Листи позивача №41-01/1-431 від 12.03.2019, №41-01/4-523 від 25.03.2019, №41-563 від 28.03.2019, №41-697 від 19.04.2019, №41-01/4-732 від 24.04.2019, №41-01/4-555 від 28.03.2019, в яких повідомлялось про виявлені недоліки товару, отримано ним без актів технічного обстеження та дефектних актів (наявні в матеріалах справи), складені позивачем в односторонньому порядку без залучення повноважного представника відповідача, а відтак, на його думку, не підтверджують невідповідність або дефект товару. Зазначив, що позивач не дотримувався вимог Паспорта УНПН-00-00-00ПС Установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 , оскільки при направленні листів щодо несправності установок не використав обов`язкову форму виклику представника відповідача та взагалі не зазначав про необхідність прибуття його повноважного представника на його підприємство, натомість позивач втручався та самовільно розбирав установки, які перебували на гарантії, про що відповідачем, в односторонньому порядку складено акти обстеження від 15.05.2019 (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи). Сторонами договору не дотримано приписів п.11.1.7. розділу 11 Відомості про рекламації Паспорта УНПН-00-00-00ПС Установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 , за яким представник підприємства-виробника, після прибуття в організацію, що експлуатує виріб, зобов`язаний спільно з її представником з`ясувати причини виникнення дефекту і в разі вини підприємства-виробника підписати акт рекламації, про що також робиться запис у паспорт установки. Тобто, в установленому порядку дефекти товару зафіксовано не було, так само як і причини таких дефектів. Зазначив, що відповідні документи сторонами не складались саме з вини позивача, який відмовився надати паспорти на установки. Просив врахувати, що товар, на момент його прийняття та введення в експлуатацію, був належної якості (будь-які зауваження в позивача в указаний період відсутні). Вважає, що п.7.4. договору №УГВ9320/30-18, на підставі якого нарахований штраф, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки в межах даної справи йде мова про дефекти товару, виявлені в період його експлуатації, а не на стадії прийняття та введення його в експлуатацію. Звертав увагу, що на даний час всі п`ять установок відремонтовано та знаходяться в робочому стані. Зокрема відповідачем виконано всі гарантійні вимоги щодо двох установок (шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та шасі НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ), що підтверджується актами виконаних робіт від 20.12.2019 (складені в двосторонньому порядку). Факт виконання робіт по ремонту також підтверджується актами приймання-передачі запасних частин, вузлів та агрегатів від 17.12.2019 та 20.12.2019 (наявні в матеріалах справи). Враховуючи твердження позивача про справність трьох установок та виконання гарантій по іншим двом (про що свідчать докази наявні в матеріалах справи) відповідач вважає, що відсутній предмет спору та підстави для нарахування штрафу.

11.11.2020, у підготовче засідання прибули повноважні представники сторін. Судом, у порядку статті 183 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.11.2020, беручи до уваги намір позивача в установлений судом строк подати, в порядку статей 166, 184 ГПК України, відповідь на відзив.

18.11.2020, на адресу суду, в порядку статей 166, 184 ГПК України, від позивача надійшла відповідь на відзив, направлена засобами поштового зв`язку в установлений ухвалою суду від 22.10.2020 строк (разом з доказами направлення відповідачу), в якій, беручи до уваги заперечення відповідача, просив суд врахувати зміст п.7.3. договору №УГВ9320/30-18, за яким у разі виявлення дефектів або невідповідності якості обумовленого товару протягом гарантійного строку, відповідач зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару за місцем його знаходження або замінити неякісний товар на товар належної якості в узгоджені сторонами строки, але не більше 20 календарних днів, з дня отримання повідомлення про дефекти або невідповідність якості товару. Тобто, договором установлений алгоритм дій при виявленні позивачем недоліків - направлення відповідачу повідомлення, в свою чергу, відповідач повинен був в установлений строк (не більше 20 календарних днів) з дня отримання такого повідомлення вчинити дії з усунення таких недоліків.

Зазначив, що упродовж гарантійного строку на товар виявлено дефекти та невідповідність якості в п`яти одиницях поставленого товару, про що повідомлено відповідача відповідно до умов договору (листи наявні в матеріалах справи, факт їх отримання відповідачем не заперечується). У подальшому відповідач прийняв від позивача комплектуючі вузли товару, котрі вийшли з ладу під час строку дії гарантії, що оформлено двосторонніми актами від 06.06.2019 та від 07.06.2019 (наявні в матеріалах справи). Таким чином, на його думку, документально і дієво підтверджено факт дефектів та невідповідності п`яти одиниць товару вимогам якості. Підсумовуючи зазначав, що факт поставки неякісного товару підтверджується прийняттям відповідачем обладнання для його ремонту (до звернення до суду) та усуненням недоліків якості товару (під час судового розгляду спору), що оформлено сторонами відповідними актами і підтверджується матеріалами справи (двосторонніми актами, листуванням сторін, фактичними діями відповідача з усунення виявлених недоліків). Відтак наявні достатні підстави для стягнення з штрафу в розмірі 20% від вартості неякісного товару, дефекти якого виявлені під час гарантійного строку (п.7.4. договору №УГВ9320/30-18). За доводами позивача, відповідач не надав жодного належного та достатнього доказу, що вихід з ладу обладнання протягом гарантійного строку стався внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Отже, за приписами частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України, враховуючи правові висновки Верховного Суду в постановах від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 13.02.2020 у справі №927/293/19 та від 30.09.2020 у даній справі (при передачі її на новий розгляд) саме відповідач, як постачальник і виробник товару, повинен нести відповідальність за вихід з ладу поставленого товару протягом гарантійного строку (незалежно від того чи усунуто ним у подальшому виявлені дефекти товару чи ні), з огляду на погоджені сторонами умови договору поставки (п.7.4. договору).

23.11.2020, у підготовче засідання прибув повноважний представник відповідача; позивач до суду не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Суд, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 07.12.2020, про що позивач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

07.12.2020, у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові та заявах по суті спору. Підтвердив, що на даний момент поставлений товар (п`ять одиниць) відремонтовано відповідачем, за рахунок заміни комплектуючих вузлів установок, та експлуатується позивачем. Натомість наведені обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності в вигляді штрафу за поставку неякісного товару, що вийшов з ладу протягом гарантійного терміну, в порядку обумовленому п.7.4 договору №УГВ9320/30-18.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обставини, наведені в відзивах та інших заявах по суті спору. Зазначив, що причини дефекту товару сторонами в установленому договором порядку не встановлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача 4795454,52 грн штрафу за поставку товару неналежної якості, нарахованого відповідно до п.7.4. договору поставки №УГВ9320/30-18 (закупівля товару за власні кошти) від 17.05.2018 (надалі - Договір).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на наступні обставини: протягом гарантійного строку (в період з 12.03.2019 по 24.04.2019) виявлено дефекти та невідповідності якості 5 (одиниць) установок насосних УНПН-160х40, загальною вартістю 23977272,60грн, поставлених відповідачем на підставі вказаного Договору, про що останній був повідомлений листами: №41-01/1-431 від 12.03.2019, №41-01/4-523 від 25.03.2019, №41-563 від 28.03.2019, №41-697 від 19.04.2019, №41-01/4-732 від 24.04.2019.

За частиною 7 статті 269 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Наведене узгоджується з умовами п.7.4. Договору, за яким за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару, постачальник зобов`язаний виплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.

Зазначене стало підставою звернення до суду з позовом до відповідача (як постачальника та виробника товару) про стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості товару неналежної якості, що становить 4795454,52грн (23977272,60грн х 20%).

До кола обставин, які є предметом доказування в даній справі належать: установлення факту наявності між сторонами договірних відносин; доведеність підстав щодо відповідальності відповідача за поставку товару неналежної якості, дефекти якого виявлено протягом гарантійного строку; правомірність нарахування штрафу, передбаченого п.7.4. спірного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2018, ТОВ ПК Пожмашина (постачальник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець) укладено зазначений Договір поставки №УГВ9320/30-18 (закупівля товару за власні кошти).

Судом установлено, що найменування Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування змінено на Акціонерне товариство Укргазвидобування (позивач у справі, код ЄДРПОУ 30019775), про що свідчить нова редакція Статуту АТ Укргазвидобування (затверджений рішенням акціонера ПАТ Укргазвидобування від 21.05.2018 №237).

За статтею 108 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. В разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, АТ Укргазвидобування є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ Укргазвидобування та належним позивачем у справі.

Виходячи з умов п.1.1., п.1.2. Договору, постачальник зобов`язався поставити покупцеві Товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Договору вказується в Специфікації.

За п.2.1. та п.2.2. Договору постачальник повинен поставити покупцю передбачений Товар, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспорту виробника, Держстандарту, технічним або іншим умовам, які пред`являються до Товару даного виду, та підтверджується відповідними документами. Постачальник гарантує якість і надійність Товару, що постачається протягом гарантійного строку. Гарантійний строк Товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на Товар установлюється в Специфікації до цього Договору.

Вартість Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору (п.3.1., п.3.2. Договору).

За п.5.3. Договору датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.

Відповідно до п.10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, указаним в п.10.2. цього Договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення сторонами договору поставки №УГВ9320/30-18 (закупівля товару за власні кошти) від 17.05.2018.

Сторонами, в двосторонньому порядку, підписано Специфікацію №1 від 17.05.2018 до Договору, в якій узгоджено: найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару, загальна вартість Договору, умови та строки поставки, умови та строки оплати, вимоги до тари та упаковки, а також гарантійні строки на Товар.

За вказаною Специфікацією відповідач протягом 180 календарних днів (з дати укладення Договору) мав поставити позивачу наступний Товар: автомобілі спеціалізовані - установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 на шасі автомобіля КРАЗ-6322 у кількості 11 шт., вартістю за одиницю 3996212,10грн (без ПДВ), загальною вартістю 52749999,72грн (з ПДВ).

За п.7. Специфікації ТОВ ПК Пожмашина (відповідач), водночас є постачальником та виробником Товару.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем та отримання позивачем обумовленого Договором Товару, зокрема: установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 (1); установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , номер двигуна НОМЕР_10 (2); установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 , номер двигуна НОМЕР_13 (3); установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_15 (4); установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_16 , номер шасі НОМЕР_17 , номер двигуна НОМЕР_18 (5), загальною вартістю 23977272,6грн (з ПДВ), про що свідчать видаткові накладні: №УП-00440/16 від 01.10.2018, №УП-00526/149 від 17.10.2018, №УП-00552/148 від 29.10.2018, №УП-00559/95 від 02.11.2018, що складені за підписом обох сторін, та посвідчені печатками юридичних осіб (копії наявні в матеріалах справи, подані на стадії підготовчого провадження, разом з першою заявою по суті заявлених вимог).

Перелічені установки насосні пересувні нафтогазопромислові УНПН-160х40 зареєстровано за позивачем, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів: НОМЕР_19 (державний номер НОМЕР_20 ; номер шасі НОМЕР_6 ), НОМЕР_21 (державний номер НОМЕР_2 ; номер шасі НОМЕР_1 ), НОМЕР_22 (державний номер НОМЕР_23 ; номер шасі НОМЕР_12 ), НОМЕР_24 (державний номер НОМЕР_4 ; номер шасі НОМЕР_9 ), НОМЕР_25 (державний номер НОМЕР_26 ; номер шасі НОМЕР_17 ).

Статтею 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Частинами 3, 5 статті 269 ГК України встановлено, що гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (в разі наявності) або договором. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (в разі наявності) на основний виріб.

Пунктом 6 Специфікації передбачено гарантію на Товар, строк якої складає: на шасі - не менше ніж 12 місяців з дати введення в експлуатацію або 50 000 км пробігу; на установку - не менше ніж 18 місяців з дати введення в експлуатацію або 900 відпрацьованих годин.

Згідно з наказом АТ Укргазвидобування Про введення в експлуатацію транспортних засобів №358 від 10.12.2018, у тому числі введено в експлуатацію спеціалізовані вантажні платформи УНПН-160х40 (установка насосна пересувна нафтогазопромислова) на шасі КРАЗ-63221 2018р.в. реєстраційні номери: НОМЕР_4 , НОМЕР_23 , НОМЕР_2 , НОМЕР_20 , НОМЕР_26 .

З наведеного слідує, що гарантійний строк на установки та їх складові частини почав свій перебіг з 10.12.2018 та спливає через 18 місяців (10.06.2020) або до 900 відпрацьованих годин.

За умовами п.7.3. Договору, якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти або невідповідність якості обумовленого Договором Товару, постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти Товару за його місцезнаходженням або змінити неякісний Товар на Товар належної якості в узгоджені сторонами строки, але не пізніше 20 календарних днів з дня отримання повідомлення від вантажоотримувача чи покупця про дефекти або невідповідність якості Товару.

З матеріалів справи вбачається, що протягом гарантійного строку, передбаченого п.6. Специфікації, в період з 12.03.2019 по 24.04.2019 (тобто в межах трьох - чотирьох місяців, після введення установок в експлуатацію) позивачем виявлено невідповідність поставленого Товару вимогам якості, а саме щодо 5 одиниць установок насосних УНПН-160х40 за реєстраційними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_23 , НОМЕР_2 , НОМЕР_20 , НОМЕР_26 , про що повідомлено відповідача відповідно до п.7.3. Договору:

- листом №41-01/4-431 від 12.03.2019 Щодо несправності редуктора насоса УНПН- 160х40 повідомлено, що під час експлуатації УНПН-160х40 (державний номер НОМЕР_26 ) мала місце аварійна зупинка насоса 9Т, в результаті технічного огляду виявлено заклинювання редуктора насоса 9Т;

- листом №41-01/4-523 від 25.03.2019 Щодо несправності розподільчої коробки УНПН- 160х40 повідомлено, що при плановому технічному обслуговуванні УНПН-160х40 (державний номер № НОМЕР_4 ) виявлено на внутрішній поверхні пробки зливного отвору розподільчої коробки металічні елементи, схожі на частини зруйнованого сепаратора підшипника; сторонній (нехарактерний) шум у розподільній коробці; незапланована зупинка насоса може спричинити технологічну аварію при цементуванні свердловини; експлуатація спецтехніки з виявленими дефектами заборонена;

- листом №41-563 від 28.03.2019 Щодо несправності редуктора насоса НПЦ-32 УНПН- 160х40 повідомлено про несправність приводу насоса (державний номер № НОМЕР_23 ); вилив мастила через сопун, підвищена температура і вібрація редуктора в роботі; підклинювання зубчатої передачі редуктора, пошкодження еластичної муфти (розтріскування) і значна нестача мастила в редукторі;

- листом №41-697 від 19.04.2019 Щодо виходу з ладу шарнірних колін УНПН-160х40 повідомлено про пошкодження ущільнень 2 колін шарнірних колін УНПН-160х40 (державний номер НОМЕР_2 );

- листом №41-01/4-732 від 24.04.2019 Щодо несправності редуктора насоса НПЦ-32 УНПН-160х40 повідомлено про виявлення підвищення температури корпусу та заклинювання редуктора насоса (державний номер АА6539ТР); підклинювання зубчатої передачі редуктора;

- листом №41-01/4-555 від 28.03.2019 Щодо несправності розподільчої коробки УНПН- 160х40 (державний номер НОМЕР_26 ) повідомлено про відсутність понижуючих передач; вихід з ладу електромагнітного клапану включення понижуючих передач.

У зазначених листах позивач, посилаючись на умови п.7.3. Договору, просив відповідача вжити необхідні заходи по відновленню належного технічного стану ідентифікованих установок.

Відповідач факту отримання перелічених листів не заперечував. Натомість звертав увагу, що вказані листи отримані ним без додатків у вигляді актів технічного обстеження та дефектних актів, складених позивачем в односторонньому порядку (наявні в матеріалах справи).

15.05.2019, працівниками відповідача за місцем знаходження установок, що вийшли з ладу, проведено обстеження та зафіксовано факт втручання позивача в обладнання з метою самостійного ремонту, про що відповідачем складено односторонні акти.

За висновком цих актів УНПН-160х40: заводський номер Y69UNPN00J9С98013, номер шасі НОМЕР_12 (державний номер НОМЕР_23 ); заводський номер НОМЕР_16 , номер шасі НОМЕР_17 (державний номер НОМЕР_26 ); заводський номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 (державний номер НОМЕР_4 ) - знаходяться в робочому стані.

Натомість УНПН-160х40: заводський номер НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_1 (державний номер НОМЕР_2 ) технічно несправна та не може використовуватись за призначенням.

Акти обстеження ідентифікованих вище УНПН-160х40 від 15.05.2019 повноважним представником позивача не підписані.

Акт обстеження установки УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 (державний номер НОМЕР_20 ), за результатами виїзду працівників відповідача 15.05.2019, в матеріалах справи відсутній. Згідно зведеної таблиці (доданої до відзиву на позов) дана установка не оглядалась.

Факт того, що на момент фіксування позивачем виявлених дефектів товар знаходився на гарантії відповідачем не заперечується.

Листом від 22.05.2019 №ВСО-026/19 відповідач повідомив позивача, що його звернення розглянуті та опрацьовані. Так, у період з 15 по 16 травня 2019 року, на транспортних підприємствах філії УГВ-Сервіс працювали фахівці ТОВ ПК Пожмашина , які провели діагностичний огляд установок УНПН-160х40 та визначили шляхи вирішення проблеми. Ремонтна бригада прибуде на підприємства філії УГВ-Сервіс , де експлуатуються вказані установки, орієнтовно 29-31 травня 2019 року.

06.06.2019, відповідачем, за гарантійними зобов`язаннями до умов Договору, для відновлення працездатності поставленої автоспецтехніки було передано позивачу: вал карданний привода насоса НПЦ-32 установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40 (у кількості 2шт) для встановлення їх на установки УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_23 , номер шасі НОМЕР_12 , та УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_26 , номер шасі НОМЕР_17 ; а також розподільну коробку шасі КРАЗ-63221-05 (у кількості 2шт) для відновлення працездатності УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_20 , номер шасі НОМЕР_1 та УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_9 , про що сторонами складено в двосторонньому порядку акти приймання передачі ТМЦ.

20.12.2019, відповідачем, для відновлення працездатності установок насосних пересувних нафтогазопромислових УНПН-160х40, в рамках гарантійних зобов`язань до умов Договору №УГВ9320/30-18 передано (повернуто), а позивачем прийнято: розподільну коробку шасі КРАЗ 63221-05 (у кількості 1шт) з установки УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 ; розподільну коробку шасі КРАЗ 63221-05 (у кількості 1шт) з установки УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_9 ; насос НПЦ-32 (у кількості 1шт) з установки УНПН-160х40, державний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , про що сторонами в двосторонньому порядку складено акти приймання передачі та акти виконаних робіт.

У судовому засіданні 07.12.2020 сторони підтвердили, що на момент судового розгляду спору гарантійні зобов`язання відповідача за Договором виконано в повному обсязі, зокрема за рахунок заміни конструктивних вузлів установок. Установки на даний час знаходяться в робочому стані та експлуатуються позивачем.

Причини дефектів поставленого Товару спільно сторонами не з`ясовувались, незалежні експерти або спеціалісти ними не залучались.

За статтею 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Наведене узгоджується зі змістом частини 6 статті 269 ГК України, за якою постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати в випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця в такому випадку покладається обов?язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника) . У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання товару.

Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу №П-7 від 25.04.1966, за якою саме на покупця покладений обов?язок з складання відповідних актів у разі виявлення прихованих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції, не застосовуються як підстава для звільнення постачальника (виробника) від обов`язку доводити, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, оскільки, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України. Одночасно відповідно до частини 7 статті 11 чинного ГПК України в разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Зазначена Інструкція №П-7 від 25.04.1966 застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

За умовами вказаного п.7.3. Договору, якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти або невідповідність якості обумовленого Товару, постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти Товару за його місцезнаходженням або змінити неякісний Товар на Товар належної якості в узгодженні сторонами строки, але не пізніше 20 календарних днів з дня отримання повідомлення від вантажоотримувача чи покупця про дефекти або невідповідність якості Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеними вище листами позивач повідомляв відповідача про виявлені протягом гарантійного строку дефекти, натомість гарантійні зобов`язання з ремонту поставленого Товару, що експлуатувався в межах трьох-чотирьох місяців з дня введення його в експлуатацію, останній повністю виконав лише в грудні 2019 року (зокрема за рахунок заміни конструктивних вузлів установок).

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що саме дії позивача позбавили його можливості в порядку, встановленому паспортом на гарантійний товар - Установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 з робочим тиском 40 МПа, 32 МПа, 24 МПа, 19 МПа, визначити причини дефекту, скласти акт-рекламації та (в разі його вини) усунути такий дефект.

За п.11.1.2., п.11.1.4., п.11.1.7. - п.11.1.9, п.11.1.14. розділу 11 паспорту на гарантійний товар, споживач не пізніше трьох днів з моменту виявлення дефекту повинен подати повідомлення або телеграму про виклик представника підприємства-виробника в організацію, що експлуатує виріб для визначення причин дефекту, участі в складанні акта-рекламації та усунення дефекту. Розбирання складальної одиниці, на яку оформлено повідомлення про рекламацію до прибуття представника підприємства-виробника не допускається. В разі проведення ремонту механізмів і складальних одиниць до пред`явлення підприємству-виробнику рекламація задоволенню не підлягає. Представник підприємства-виробника, після прибуття в організацію, що експлуатує виріб, зобов`язаний спільно з її представником з`ясувати причини виникнення виявленого дефекту і в разі вини підприємства-виробника підписати акт-рекламацію. Про складання акту-рекламації робиться запис у паспорті. У разі розбіжності думок про причини виникнення дефекту представник підприємства-виробника зобов`язаний підписати акт-рекламацію, виклавши в ній свою особливу думку. При неможливості встановити причину дефекту і винну сторону, дефектні деталі і складальні одиниці на вимогу представника підприємства-виробника можуть бути відправлені на підприємство-виробник для дослідження і визначення причин дефекту та винної сторони.

Тобто, обов`язок по з`ясуванню причин дефектів товару покладено саме не підприємство-виробника (відповідача в справі), який в тому числі має право вимагати направлення дефектного товару на дослідження з метою встановлення причин виходу його з ладу.

Відповідач, прибувши 15.05.2019 на підприємство позивача де експлуатувався Товар, в односторонньому порядку зафіксував втручання останнього в обладнання з метою самостійного ремонту (щодо установок: державний номер НОМЕР_23 , державний номер НОМЕР_26 , державний номер НОМЕР_4 ), причини дефектів не встановлював, натомість констатував, що обладнання технічно справне.

Акт обстеження установки УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 (державний номер НОМЕР_20 ), за результатами виїзду працівників відповідача 15.05.2019, в матеріалах справи відсутній. Згідно зі зведеною таблицею (додана до відзиву на позов) дана установка не оглядалась. Натомість в період з 02.-04.07.2019 перебувала в відповідача в ремонті, причини дефекту ним не встановлено.

Згідно з висновком відповідача, за результатами обстеження УНПН-160х40, заводський номер НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_1 (державний номер НОМЕР_2 ), дана установка технічно несправна та не може використовуватись за призначенням (виявлено протікання шарнірних колін), причини дефекту не встановлено.

Зміст актів обстеження від 15.05.2020 УНПН-160х40, з державними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_23 , НОМЕР_2 , НОМЕР_26 , складених відповідачем в односторонньому порядку, за наявності мотивованих заперечень позивача, не можуть бути враховані судом як належні та допустимі, достовірні та вірогідні докази в розумінні статей 76-79ГПК України.

Висновок про неможливість встановити причини недоліків Товару за відсутності паспортів на вироби відповідачем не обґрунтовано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, у межах гарантійних зобов`язань за Договором, проведено заміну конструктивних вузлів установок, що вийшли з ладу, а саме з державними номерами: НОМЕР_26 , НОМЕР_4 , НОМЕР_23 , НОМЕР_20 , НОМЕР_2 , про що зокрема свідчать акти приймання-передачі, датовані 06.06.2019 та 20.12.2019, складені за підписом обох сторін, що ТОВ ПК Пожмашина не заперечується.

Як вже було зазначено вище, 06.06.2019 та 20.12.2019, відповідачем, за гарантійними зобов`язаннями до умов Договору, для відновлення працездатності поставленої автоспецтехніки було передано (повернуто) позивачу: 2 вали карданні привода насоса НПЦ-32 УНПН-160х40; 4 розподільні коробки шасі КРАЗ-63221-05 для відновлення працездатності УНПН-160х40 та 1 насос НПЦ-32 з установки УНПН 160х40, про що сторонами складено в двосторонньому порядку акти приймання передачі ТМЦ та виконаних робіт.

Тобто, відповідач дієво підтвердив вихід з ладу спірного товару в межах гарантійного строку.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020, при направленні даної справи на новий розгляд, звертав увагу на застосування положень частини 6 статті 269 ГК України та статті 679 ЦК України, з урахуванням висновку наведених норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 щодо необхідності доведення саме постачальником причин виявлених недоліків поставленого товару (презумпція вини постачальника товару, в разі виявлення його недоліків протягом гарантійного строку експлуатації).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, відповідачем (який є водночас постачальником та виробником Товару) не доведено на підставі належних та допустимих доказів виникнення дефектів Товару протягом гарантійного строку його експлуатації внаслідок порушення позивачем правил зберігання або експлуатації УНПН-160х40 з державними номерами: НОМЕР_26 , НОМЕР_4 , НОМЕР_23 , НОМЕР_2 , НОМЕР_20 .

Міркування відповідача зазначені в актах обстеження УНПН-160х40 від 15.05.2019, складених ним в односторонньому порядку, які спростовуються вказаними вище підставами, судом залишено поза увагою.

Відповідно до частини 7 статті 269 ГК України в разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

За умовами п.7.4. Договору за постачання Товару неналежної якості або некомплектного Товару, постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості Товару неналежної якості або некомплектного Товару.

Матеріалами справи підтверджено, що Товар, поставлений за договором №УГВ9320/30-18 від 17.05.2018, мав дефекти, про що в тому числі свідчать фактичні дії відповідача з його гарантійного ремонту (за рахунок заміни конструктивних вузлів установок).

Наведене свідчить про наявність достатніх підстав для застування до спірних правовідносин сторін приписів п.7.4. Договору.

Судом установлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку (штраф) за постачання Товару неналежної якості в розмірі 20% від загальної вартості п`яти дефектних одиниць установок насосних УНПН-160х40 на суму 4795454,52грн (23977272,60грн х 20%).

Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також установлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року в справі №924/243/19).

Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність зокрема від співвідношення її розміру до заподіяних збитків.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно , при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд зазначає, що законодавством не встановлено перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийнято рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач у даній справі в добровільному порядку усунув виявлені дефекти Товару (за рахунок ремонту та заміни складових запчастин обладнання), приймаючи до уваги компенсаторний характер штрафних санкцій в господарському процесі та відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків внаслідок виявлених дефектів такого Товару, з огляду та те, що на момент вирішення спору відремонтоване обладнання продовжує експлуатуватися позивачем, суд дійшов висновку про можливе зменшення суми нарахованої до сплати відповідачу неустойки (штрафу) на 80%.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 959090,90грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів, зокрема, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п.5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 в справі №917/1068/17).

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору в справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в п.4.4 . постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 №7) .

Оскільки за результатами розгляду апеляційної та касаційної скарг оскаржувані позивачем судові акти скасовано, та враховуючи, що при новому розгляді справи прийнято рішення про задоволення позову (без урахування зменшення розміру неустойки на підставі статей 233 ГК України та 551 ЦК України, що є виключно правом суду), суд вирішив покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову та при подачі апеляційної, касаційної скарг (на стадії апеляційного та касаційного перегляду).

Керуючись статтями 42, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 184, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (вул. Миру, 100А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, код ЄДРПОУ 33742637) про стягнення 4795454,52 грн штрафу, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина (вул. Миру, 100А, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, код ЄДРПОУ 33742637) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) 959090,90грн штрафу, 71931,82грн судового збору за подачу позовної заяви, 107897,73грн судового збору за подачу апеляційної скарги та 143863,64грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повне судове рішення складено 14.12.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко