Рішення

від 14.12.2020 по справі 927/884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/884/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна", проспект Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000;

e-mail: yurist.desna@ukr.net; e-mail: saga11990@ukr.net;

до відповідача: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про стягнення 207436,56грн

без повідомлення (виклику) сторін

01.10.2020, надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" до фізичної особи - підприємця Корбача Олександра Івановича про стягнення 207436,56грн, з них: 180883,95грн боргу по оплаті орендної плати за користування приміщенням за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року та відшкодування вартості комунальних послуг за період з листопада 2019 року по травень 2020 року по договорам оренди №51 від 01.03.2019 та №87 від 11.12.2019 (надалі - Договори), 18970,72грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за період з 04.12.2019 по 18.09.2020, 1848,26грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року, 5733,63грн п`яти відсотків річних за період з 04.12.2019 по 18.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договорів, а саме несвоєчасним розрахунком по орендній платі та відшкодуванню вартості комунальних послуг по актам виконаних робіт (послуг): №3249 від 28.11.2019, №3280 від 29.11.2019, №3492 від 27.12.2019, №3517 від 27.12.2019, №340 від 31.01.2020, №341 від 31.01.2020, №602 від 28.02.2020, №603 від 28.02.2020, №867 від 31.03.2020, №1108 від 30.04.2020, №1345 від 28.05.2020, складених на виконання їх умов.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2020, після підтвердження в установленому законом порядку адреси реєстрації відповідача, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/884/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Зазначеною ухвалою суду сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення вказаної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 7 календарних днів з дня отримання відзиву для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - 7 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив, та для подачі до суду та позивачу заперечення на відповідь на відзив.

Будь-яких клопотань від сторін про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) на адресу суду не надходило. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 15.10.2020, яку направлено сторонам за адресами їх реєстрації згідно з даними ЄДРПОУ щодо позивача (витяг з якого наявний в матеріалах справи) та листа Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 07.10.2020 №0905/3649 щодо відповідача (наданого на запит суду).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400049382458, ухвала суду від 15.10.2020 одержана позивачем - 16.10.2020.

Ухвала суду від 15.10.2020 направлена відповідачу за адресою його реєстрації, а саме: вул. Самострова, 13, кв. 10, м. Чернігів, 14005, що підтверджена Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради (лист від 07.10.2020 №0905/3649) - повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду 22.10.2020 без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З наведеного слідує, що відповідач за адресою реєстрації був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїми процесуальними правами не скористався. Строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06.11.2020, тобто зі спливом п`ятнадцятиденного строку з дня повернення процесуального документа на адресу суду.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами відповідно до статей 178, 251, 252 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Орендні правовідносини, які є предметом дослідження в даній справі, мали місце в період з листопада 2019 року по травень 2020 року, тобто в період часу коли відповідач мав статус суб`єкта підприємницької діяльності.

25.09.2020, до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесено запис №2000640060001045543 щодо припинення підприємницької діяльності Корбачем Олександром Івановичем (за власним рішенням).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Договори оренди №51 від 01.03.2019 та №87 від 11.12.2019, умовами яких обґрунтований заявлений позов, укладено сторонами як суб`єктами господарювання (відповідач втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності 25.09.2020). Виходячи з аналізу змісту та підстав даного позову, суд встановив, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем господарського договору з оренди нежитлового приміщення (використовувалось під розміщення закладу громадського харчування та ведення ресторанної діяльності) в частині обов`язку по своєчасному внесенню орендних платежів.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України). Згідно з частинами 1 та 2 статті 128 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) його зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки він як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою статусу ФОП не припинились.

За частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною 6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2019, між Публічним акціонерним товариством Поліграфічно-видавничий комплекс Десна (надалі - Орендодавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Корбачем Олександром Івановичем (надалі - Орендар, відповідач) було укладено договір оренди №51 (надалі - Договір №51), у порядку та на умовах якого (п.1.1. - п.1.3.) Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар - прийняти в тимчасове користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі (далі - об`єкт оренди), що складається з першого поверху частини будівлі літ. А 1 -2 приміщення з літ. 1-1 по літ. 1-31 , літ. 2-1 , за адресою м. Чернігів, пр. Перемоги, 62, загальною площею 484,1 м. кв. Орендар зобов`язався використовувати об`єкт оренди для розміщення закладу громадського харчування та ведення ресторанної діяльності (п.2.1.).

Відповідно п.11.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2019 року (включно).

11.12.2019, сторони досягли згоди продовжити орендні правовідносини, уклавши договір оренди №87, предметом якого (п.1.1. - п.1.3.) є аналогічне нерухоме майно (надалі - Договір №87). Сторони погодили (п.11.1.), що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2020 року (включно).

За умовами п.3.2., п.3.3. Договорів №51 та №87 сторони погодили, що Орендодавець зобов`язаний передати, а Орендар прийняти об`єкт оренди впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту укладення цих Договорів. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у тимчасове користування об`єкту оренди, нежитлового приміщення, загальною площею 484,1м.кв., розташованого за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 62, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі об`єкту оренди (додатки до Договорів №51 та №87), що підписані та засвідчені печатками обох сторін.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами п.5.1. Договорів №51 та №87 розмір орендної плати за місяць за користування об`єктом оренди становить 25000,00грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно з п.5.2., п.5.4., п.5.6. Договорів крім орендної плати Орендар відшкодовує щомісяця Орендодавцю вартість комунальних послуг, якими забезпечується об`єкт оренди: опалення, водопостачання, водовідведення, забезпечення електроенергією. Розмір відшкодування витрат на забезпечення об`єкту оренди електроенергією та водопостачання визначається на підставі показників лічильника. Розмір витрат, які не можуть визначатись за допомогою лічильників, визначається в розмірі, пропорційному відношенню площі об`єкту оренди до загальної опалювальної площі будівлі. Розмір витрат по опаленню визначається в розмірі, пропорційному відношенню корисної площі об`єкту оренди частини будівлі літ. А 1 -2 приміщення з літ. 1-1 по літ. 1-9 до загальної опалювальної площі будівлі. Орендар самостійно несе витрати по вивозу побутових відходів, утилізації та знешкодження небезпечних відходів та інші витрати по обслуговуванню і утриманню об`єкту оренди, які пов`язані з діяльністю Орендаря.

Виходячи з умов п.5.3. Договорів №51 та №87 орендна плата, сума комунальних платежів та інші платежі, які ними передбачені, за звітний місяць сплачуються Орендарем на підставі рахунків Орендодавця в строк не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. Відповідно до п.5.5. вказаних Договорів на Орендодавця покладено обов`язок надати, а на Орендаря - одержати рахунки для сплати орендної плати та комунальних послуг, які передбачені цими Договорами, не пізніше 30 числа звітного місяця. Рахунки вручаються уповноваженому представнику Орендаря під розпис в бухгалтерії Орендодавця.

Згідно з п.5.8. Договору №51 Орендар звільняється від плати за оренду на час проведення ремонтних робіт об`єкту оренди (березень - вересень 2019 року). Інші платежі сплачуються відповідно до умов цього Договору.

Сторонами внесено зміни до Договору №87 шляхом підписання Договору про внесення змін від 12.03.2020 до Договору №87, доповнивши його зміст п.5.9., за яким на період карантину, запровадженого в країні, орендна плата не нараховується починаючи з березня 2020 року до моменту поновлення роботи закладу.

Сторонами змінено редакцію п.4.1. та п.11.1. Договору №87 шляхом підписання Договору про внесення змін до Договору №87, згідно умов яких строк оренди розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди і закінчується 31 травня 2020 року (включно). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 травня 2020 року (включно).

За п.9.2. - п.9.4. Договору №87 не пізніше останнього дня терміну дії договору оренди або останнього дня попередження про дострокове розірвання договору оренди, Орендар зобов`язаний виїхати з об`єкту оренди та передати його орендодавцю. При передачі об`єкту оренди складається акт здачі-приймання, який є Додатком № 2 та вважається невід`ємною частиною цього договору. Об`єкт оренди вважається фактично поверненим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2020, сторонами підписано акт приймання-передачі нежилих приміщень до Договору №87 від 11.12.2019, за яким Орендар передав, а Орендодавець прийняв зазначені в Договорі приміщення - частину будівлі (ресторан), площею 484,1 м. кв., що знаходяться на території підпорядкованій Орендодавцю за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 62.

Таким чином, виходячи з установлених обставин, суд дійшов висновку, що в період з 01.03.2019 по 31.05.2020 між сторонами мали місце правовідносини з оренди нерухомого майна, що врегульовані положеннями §5 глави 30 ГК України, §1 та §4 глави 58 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.03.2019 по 31 .0 5.2020 в оплатному користуванні відповідача знаходилось нерухоме майно, що складається з першого поверху частини будівлі літ. А 1 -2 , приміщення з літ. 1-1 по літ. 1-31 , літ. 2-1 , загальною площею 484,1 м.кв., за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 62, що використовувалось ним під розміщення закладу громадського харчування та ведення ресторанної діяльності, на підставі Договорів №51 та №87 (діючих у вказаному періоді).

Виходячи із змісту наведених норм та положень п.5.1. - п.5.5. Договорів №51, №87, з урахуванням п.5.9. Договору №87 (в редакції договору про внесення змін до Договору №87 від 12.03.2020) в Орендаря , в спірний період (з листопада 2019 по лютий 2020 року) наявний обов`язок сплачувати оренду плату та за весь час фактичного користування та (в період з листопада 2019 року по травень 2020 року) обов`язок по сплаті комунальних послуг, якими забезпечувався об`єкт оренди .

На виконання умов Договорів №51, №87 сторонами, в двосторонньому порядку, в період листопад 2019 року - травень 2020 року, складено та підписано акти виконаних робіт (послуг з оренди) на загальну суму 184980,65грн, а саме: №3249 від 28.11.2019 на суму 25000,00грн (за оренду плату за листопад 2019 року), №3492 від 27.12.2019 на суму 25000,00грн (за оренду плату за грудень 2019 року), №340 від 31.01.2020 на суму 25000,00грн (за оренду плату за січень 2020 року), №602 від 28.02.2020 на суму 25000,00грн (по орендній платі за лютий 2020 року), №3280 від 29.11.2019 на суму 12166,30грн (по відшкодуванню комунальних послуг за листопад 2019 року), №3517 від 27.12.2019 на суму 20027,86грн (по відшкодуванню комунальних послуг за грудень 2019 року), №341 від 31.01.2020 на суму 19381,82грн (по відшкодуванню комунальних послуг за січень 2020 року), №603 від 28.02.2020 на суму 15583,14грн (по відшкодуванню комунальних послуг за лютий 2020 року), №867 від 31.03.2020 на суму 11305,45грн (по відшкодуванню комунальних послуг за березень 2020 року), №1108 від 30.04.2020 на суму 2909,22грн (по відшкодуванню комунальних послуг за квітень 2020 року) та №1345 від 28.05.2020 на суму 3606,86грн (по відшкодуванню комунальних послуг за травень 2020 року). Перелічені акти виконаних робіт (наданих послуг) підписані та звірені печатками обох сторін (без зауважень). В даних актах наявна відмітка про виставлені до сплати відповідачу рахунки, а саме: №3222 від 28.11.2019, №3453 від 27.12.2019, №340 від 31.01.2020, №606 від 28.02.2020, №3251 від 29.11.2019, №3478 від 27.12.2019, №341 від 31.01.2020, №607 від 28.02.2020, №868 від 31.03.2020, №1103 від 30.04.2020, №1342 від 28.05.2020.

За частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Виходячи з умов п.5.3., п.5.5. Договорів №51 та №87 відповідач мав розрахуватися за послуги з оренди нерухомого майна та комунальні послуги, якими забезпечено об`єкт оренди, в наступні строки: за листопад 2019 року в строк по 03.12.2019 (прострочено оплату з оренди та комунальні платежі починаючи з 04.12.2019); за грудень 2019 року - по 03.01.2020 (прострочено оплату з оренди та комунальні платежі починаючи з 04.01.2020); за січень 2020 року - по 03.02.2020 (прострочено оплату з оренди та комунальні платежі починаючи з 04.02.2020); за лютий 2020 року - по 03.03.2020 (прострочено оплату з оренди та комунальні платежі починаючи з 04.03.2020); за березень 2020 року - по 03.04.2020 (прострочено оплату по комунальним платежам починаючи з 04.04.2020); за квітень 2020 року - 04.05.2020 (прострочено оплату по комунальним платежам починаючи з 05.05.2020) (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України, за правилами якої в разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) (03.05.2020 припадає на неділю, а тому перший робочий день, в який спливає граничний строк оплати, понеділок 04.05.2020); за травень 2020 року відповідач по комунальним платежам мав розрахуватись по 01.06.2020 (орендні відносини сторін з 01.06.2020 припинено, в зв`язку з закінченням строку дії Договору №87).

Відповідач порушив умови Договорів, в установлений строк за послуги з оренди приміщень, наданих в період листопад 2019 року - лютий 2020 року, та за послуги з утримання майна (комунальні платежі), в період з листопада 2019 року по травень 2020 року, своєчасно в повному обсязі не розрахувався. За доводами позивача, що не спростовувались відповідачем, в рахунок орендної плати за вказаний період відповідачем перераховано лише 4096,70грн (початкове сальдо на 01.01.2020 згідно з двостороннім актом звірки - 98097,46грн).

На момент винесення даного рішення в справі відповідач за послуги з оренди нежитлового приміщення, отриманого ним у тимчасове оплатне користування на підставі Договорів №51 та №87 не розрахувався в повному обсязі, доказів оплати до суду не надав; прострочена заборгованість по орендній платі та комунальним платежам у спірний період складає 180883,95грн (184980,65грн - 4096,70грн), про що також свідчить двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2020, що підписаний та завірений печатками обох сторін.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по орендній платі (за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року) та комунальним платежам (за період з листопада 2019 року по травень 2020 року) в сумі 180883,95грн, суд дійшов висновку, що заявлений позов в цій частині вимог є обґрунтованим та правомірним, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.1.1. Договорів сторони передбачили, що в випадку прострочення по сплаті орендних та комунальних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З урахуванням змісту наведених норм, суд констатує, що пеня може бути стягнута лише в тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, що встановлює її розмір.

Тобто, необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення в законі чи в договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Даний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Керуючись умовами п.10.1.1. Договорів №51 та №87 позивач у межах даного позову також просить стягнути з відповідача 18970,72грн пені за прострочення грошових зобов`язань по оплаті орендних платежів та комунальних послуг, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 04.12.2019 по 18.09.2020, тобто в тому числі і за період після закінчення строку оренди та дії Договорів №51 (31.12.2019) та №87 (31.05.2020).

За висновком суду, враховуючи, що дія Договору №51 припинилася 31.12.2019 та Договору №87 - 31.05.2020, у зв`язку з закінченням строку на який їх укладено (з урахуванням змісту договору про внесення змін від 31.05.2020 до Договору №87), починаючи з 01.06.2020 відсутні правові підстави для нарахування пені, оскільки закінчення дії договорів оренди має своїм наслідком припинення забезпечувального зобов`язання - нарахування неустойки (в формі пені).

Таким чином, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати та комунальних послуг, суд, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій (пені), дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені частково в сумі 12348,16грн за період з 04.12.2019 по 31.05.2020. Судом відмовлено в частині стягнення 6622,56грн пені враховуючи, що в період з 01.06.2020 по 18.09.2020 забезпечення неустойкою виконання грошового зобов`язання припинилося в зв`язку з припиненням дії Договору, а тому в цей період штрафні санкції безпідставно нараховано . Також судом взято до уваги невірне визначення граничного строку по оплаті вартості послуг з оренди та комунальних платежів за квітень 2020 року, оплату за який построчено з 05.05.2020 (замість 04.05.2020).

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.1.2. Договорів передбачено, що в разі порушення строків оплати, орендар зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ять процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Тобто, сторони, виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12, 627 ЦК України, у п.10.1.2. Договорів збільшили передбачений законом розмір відсотків річних, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Позивач, керуючись наведеною нормою та погодженими сторонами договірними умовами, в межах даної справи заявив до стягнення з відповідача 1848,26грн інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року та 5733,63грн відсотків річних за період з 04.12.2019 по 18.09.2020.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договорами, суд, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат, у межах визначеного позивачем періоду стягнення, дійшов висновку про задоволення позову в заявлених сумах, у частині стягнення відсотків річних - 5733,63грн та інфляційних нарахувань - 1848,26грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України договірні зобов`язання не виконав, за послуги з оренди приміщення та по відшкодуванню комунальних послуг своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині основного боргу в повному обсязі в сумі 180883,95грн, в частині пені частково на суму 12348,16грн, в частині інфляційних нарахувань та відсотків річних у повному обсязі в сумі 1848,26грн та 5733,63грн відповідно.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3012,29грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, 233, 236, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Поліграфічно-видавничий комплекс Десна (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, 62, код ЄДРПОУ 14242681) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 207436,56грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Поліграфічно-видавничий комплекс Десна (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, 62, код ЄДРПОУ 14242681) 180883,95грн основного боргу, 12348,16грн пені, 1848,26грн інфляційних нарахувань, 5733,63грн відсотків річних та 3012,29грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Суддя А.В. Романенко

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"