Рішення

від 14.12.2020 по справі 360/3808/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3808/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Луганській області) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18 серпня 2020 року № 3375-сг про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства;

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 24 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 21 липня 2020 року на адресу відповідача відправлено клопотання від 24 червня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ганусівської сільської ради Луганської області за межами населених пунктів. Відповідно до графічного матеріалу вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4423380700:02:001:0064.

На адресу позивача 29 серпня 2020 року надійшов наказ відповідача від 18 серпня 2020 року № 3375-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на вказану ділянку з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 4423380700:02:001:0064 включена до меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладеного 27 листопада 2019 року.

Позивач не згоден із вказаним наказом відповідача, оскільки наведений у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови особі в надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним. Така підстава, яку вказав відповідач в оскаржуваному наказі, в цьому переліку відсутня, тому відмова відповідача протирічить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою від 15 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19-20).

Від відповідача 29 жовтня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 25-27).

Позивач 24 червня 2020 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га ріллі із земель запасу (якій присвоєний кадастровий номер 4423380700:02:001:0064 на площу 24,000 га), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району, для ведення особистого селянського господарства.

За результатами розгляду, вищевказаної, заяви ГУ Держгеокадастру у Луганській області на підставі статей 151, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне Управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308 (у редакції наказу від 20.02.2020 року), прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку документації з землеустрою, відповідно наказу від 18 серпня 2020 року № 3375-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є приналежність вказаної позивачем земельної ділянки до переліку земель, що включені до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладеного 21 листопада 2019 року.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасники бойових дій мають першочергове право на відведення земельних ділянок.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками встановлено, що з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками:

Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити:

розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

На виконання та дотримання вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Радою ветеранів України підписано Меморандум про співпрацю від 27 листопада 2019 року для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій. У додатку до Меморандуму визначено перелік земельних ділянок із земель запасу державної форми власності сільськогосподарського призначення, що належать до земельних ділянок, які надаються виключно учасникам бойових дій за процедурою, визначеною законодавством.

Зважаючи на вищевикладене, у зв`язку із включенням земельної ділянки, зазначеної у заяві позивачем, до зарезервованих земельних ділянок згідно з Меморандумом, з метою захисту прав учасників бойових дій, ГУ Держгеокадастру у Луганській області відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу.

Також відповідач зазначає, що тільки сформована земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, тому процес розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обов`язковим етапом, який передує моменту набуття земельної ділянки у власність. Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. Земельний кодекс України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 3375-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправним, оскільки цей наказ не порушує законного інтересу позивача щодо отримання земельної ділянки у власність у розумінні статей 118, 121 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджено копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків (арк. спр. 4-5).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24 червня 2020 року за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га ріллі із земель запасу (який присвоєний кадастровий номер 4423380700:02:001:0064 на площу 24,0000 га), розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства, до якої додав: копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, викопіювання з кадастрового плану (карти) із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки (арк. спр. 6-7, 32-36).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 3375-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Ганусівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до клопотання) відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 4423380700:02:001:0064, яка включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладеного 27 листопада 2019 року (арк. спр. 9, 28).

Відповідно до відомостей про земельну ділянку будь-які обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 4423380700:02:001:0064 не зареєстровані (арк. спр. 30-31).

Згідно з переліком земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам бойових, включена земельна ділянка з кадастровим номером 4423380700:02:001:0064 (арк. спр. 46-50).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частинами першою та другою, пунктом а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено таке.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З вищевикладеного слідує, що до повноважень Держгеокадастру та його територіальних органів віднесено вирішення питань щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян із земель державної власності.

Також, з вищевикладених норм судом встановлено, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, при цьому зобов`язує уповноважений у випадках прийняття рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини відмови.

Такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної передачі у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 (№ рішення в ЄДРСР 63749413) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 (№ рішення в ЄДРСР 72532460), від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17 (№ рішення в ЄДРСР 82315498).

Суд також вважає за необхідне зауважити, що Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено першочергове відведення земельних ділянок учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам (сім`ї загиблих), на яких поширюється чинність цього Закону.

Вказаним Законом передбачено надання пільг учасникам бойових дій (пункту 4 статті 12 цього Закону) та іншим особам, на яких поширюється чинність цього Закону у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Проте, вказана пільга стосується саме першочергового надання земельних ділянок, а не надання земельної ділянки у відповідному місці.

Суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №898-р від 19 серпня 2015 року Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками, Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що станом на момент звернення позивача із заявою від 24 червня 2020 року будь-яких обмежень щодо спірної земельної ділянки не існувало.

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженнями позивача, що наказ від 18 серпня 2020 року № 3375-сг є протиправним та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір за одну позовну вимоги немайнового характеру у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 05 жовтня 2020 року № 73616 (арк. спр. 3а).

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати у розмірі 840,80 грн суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з ГУ Держгеокадастру у Луганській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 98, звіт адвоката про виконану роботу за 02 жовтня 2020 року, акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 98 (арк. спр. 10-13).

Дослідженням договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 98, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Матвєєвою Т.С., встановлено, що:

адвокат зобов`язався надавати клієнту визначену цим договором правову допомогу, а клієнт зобов`язався оплатити таку допомогу (пункт 1.1);

правова допомога включає в себе, зокрема, представництво інтересів у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом (підпункти 1.2.6, 1.2.9);

сторони досягли згоди, що за надання правової допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1.2 цього Договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених Договором (пункт 4.2);

сторони домолись, що розмір гонорару адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін (пункт 4.3);

при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (пункт 4.4);

за результатами надання правової допомоги складається звіт. В звіті вказується обсяг та термін надання адвокатом правової допомоги (пункт 4.10);

підставою для сплати гонорару, фактичних, судових та інших витрат є рахунок-фактура, який адвокат передає клієнту разом з актом про приймання наданих послуг (пункт 4.12);

сторони домовилися, що виплата гонорару (винагороди) та оплата фактичних витрат для виконання Договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України протягом одного року з дня отримання рахунку-фактури (пункт 4.13).

Зі змісту звіт адвоката про виконану роботу за 02 жовтня 2020 року, акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 02 жовтня 2020 року № 98 слідує, що адвокатом на виконання умов зазначеного договору надано, а клієнтом прийнято та тим самим підтверджено такі послуги адвоката: вивчення матеріалів справи, наданих позивачем, кількість витраченого часу - 30 хв., ціна/год - 1000,00 грн, сума - 500,00 грн; усна консультація клієнту, кількість витраченого часу - 30 хв., ціна/год - 1000,00 грн, сума - 500,00 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу - 1 год., ціна/год - 1000,00 грн, сума - 1000,00 грн. Також в акті відображено, що підписанням даного акта клієнт підтверджує сплату адвокату винагороди в розмірі 2000,00 грн згідно зі звітом від 02 жовтня 2020 року. У клієнта претензій до якості виконаних робіт не має.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що розмір витрат, які позивач має сплатити адвокату у зв`язку з розглядом цієї справи, складає 2000,00 грн.

Від відповідача не надходило будь-яких заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу та клопотання про зменшення цих витрат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Луганській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2, код за ЄДРПОУ 39771244) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 серпня 2020 року № 3375-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ганусівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова