Рішення

від 14.12.2020 по справі 420/10427/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10427/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМОТЕХ ІМПОРТ (вул. Єфімова,13, каб.302 м. Одеса, 65074) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМОТЕХ ІМПОРТ (далі ТОВ ПРОМОТЕХ ІМПОРТ ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500070/2020/00360.

Позивач зазначив, що ним (покупець) 12.02.2020 року укладений з LANXI SHENYU HARDWARE CO., LTD (продавцем) зовнішньоекономічний договір №LP 120220, відповідно до умов якого: продавець продає, а покупець купує товари згідно інвойсів, де також вказується ціна, асортимент, кількість товарів, умови платежів (пункти 1.1-1.2, 5.1.); кількість товарів визначається в штуках (п. 2.2); продавець поставляє товар на умовах Інкотермс 2010, умови поставки зазначаються в інвойсах (пункт 3.1); ціна визначається за одиницю товару, тому співвідношення ваги брутто/ваги нетто на ціну товару не впливає (пункт 6.7.); оплата за поставлений товар здійснюється покупцем до повного погашення заборгованості перед покупцем, але не пізніше закінчення терміну дії даного договору (п.5.4); договір діє до 31 грудня 2020 року (п. 10.4).

Відповідно до додаткової угоди від 03.07.2020 року до Договору, сторони дійшли згоди, що ціна товару - навісний замок за одиницю відправленого на адресу покупця у контейнері DR YU4554370 з урахуванням усіх витрат складає 0,79 $.

ТОВ ПРОМОТЕХ ІМПОРТ для здійснення митного оформлення поставленого по Договору товару подало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію форми UA500070/2020/225054 від 08.07.2020 року. Митну вартість товарів Товариство визначило за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ.

Проте відповідач повідомив про наявність розбіжностей в документах. Позивач просив прийняті рішення на підставі поданих документів, вважаючи їх повними для визначення митної вартості товару.

Відповідач прийняв оскаржувані рішення.

Рішенням про корегування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, самостійно обрала резервний метод визначення митної вартості.

Товар було випущено у вільний обіг на підставі сплати позивачем фінансової гарантії в порядку ст.55 МК України, відповідно до митної декларації ИА 500070/2020/225321 від 09.07.2020 року, за скоригованою митницею митною вартістю товару, як наслідок, позивач надмірно сплатив грошові кошти за митне оформлення товару за Договором. Позивач вважає порушенням своїх прав на митне оформлення товару за ціною Договору.

Позивач стверджує, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00360 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем-декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу-митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Ним надані документі у відповідності до вимог ч.2,ч.3 ст.53 МКУ. Для митного оформлення товару заявлено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості, щодо товару який імпортується - за ціною договору: вартість одного навісного замка 0, 79 $, вартість за 1кг,- 3, 27 $ США, вага нетто товару- 10 271 кг, загальна вартість товару 33 606$ США, на підтвердження заявленої митної вартості товару. Надані усі необхідні документи (інвойси, коносамент, прайс лист), що зазначені у позові та передбачені ст.53 МК України.

Проте митниця за резервним методом визначила митну вартість товару вартість за 1кг,- 4,08 $ США, загальна вартість товару 41 905, 68 $ США, однак жодним належним доказом вказану ціну не обгрунтувала.

Посилання митниці на наявність розбіжностей є необґрунтованим. Зокрема, митниця вказує, що до ціни товару не додана вартість упаковки або робіт пов`язаних з пакуванням, але вказані витрати входить до вартості товару за Договором, у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Посилання митниці на відсутність даних щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є неспроможним,оскільки позивач - покупець, згідно інвойсів, згідно митної декларації UA 500070/2020/225054 від 08.07.2020 року, придбав товар поштучно у кількості 42540 штук, вартістю 0, 79 $ США за штуку, вага нетто товару - 10 271 кг., загальна вартість товару 33 606 $ США. Вказані показники відображені у всіх документах, які додані до позову та були надані Митниці при митному оформлені.

Прайс-лист №4370 від 03.07.2020 року містить лише одне найменування та не містить терміну дії, оскільки в прайс листі ціна за одиницю товару визначається продавцем на момент складання - 03.07.2020 року.

Щодо відсутності інформації про страхування вантажу, то заявлення декларантом витрат на страхування до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Згідно Договору, прайс листа, инвойсу, поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CFR Odessa. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR ( вартість, фрахт ) покладає на продавця обов`язок оплатити всі витрати і фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору страхування.

Митниця у оскаржуваному рішенні зазначила, що нею було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ( ЄАІС) Держмитслужби та встановлено, що митна вартість аналогічного товару є більшою у митних деклараціях: від 09.05.2020 року UA 500110/2020/004952, від 04.05.2020 року UA 50070/2020/215114 і становить 4,08 $ США/кг , на відміну від митної вартості заявленої позивачем на рівні 3, 27 $ США/кг.

Доводи митниці є необґрунтованим і таким, що не має ніякого відношення до товару позивача, адже митницею не наведено конкретні умови контрактів, не надано доказів, що декларувався аналогічний товар, аналогічної якості, аналогічного виробника, постачальника. Також, митниця не виконала обов`язку, який передбачений ч.4 ст.54 МК України, щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Відповідач повинен був довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.

Позивач вказує, що Митний Кодекс України чітко зазначає у частині 3 ст. 53 випадки, коли відповідач має право вимагати додаткові документи: в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою від 13.10.2020 року позов був залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача не надав відзив на позов у встановлений в ухвалі суду строк.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ТОВ ПРОМОТЕХ ІМПОРТ в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності укладений з LANXI SHENYU HARDWARE CO., LTD (продавцем) зовнішньоекономічний договір №LP 120220, відповідно до умов якого: продавець продає, а покупець купує товари згідно інвойсів, де також вказується ціна, асортимент, кількість товарів, умови платежів (пункти 1.1-1.2, 5.1.); кількість товарів визначається в штуках (п. 2.2); продавець поставляє товар на умовах Інкотермс 2010, умови поставки зазначаються в інвойсах (п. 3.1); ціна визначається за одиницю товару, тому співвідношення ваги брутто/ваги нетто на ціну товару не впливає( п.6.7.); оплата за посталений товар здійснюється покупцем до повного погашення заборгованості перед покупцем, але не пізніше закінчення терміну дії даного договору( п.5.4); договір діє до 31.12. 2020 року(п.10.4). Відповідно до додаткової угоди від 03.07.2020 року до Договору, сторони дійшли згоди, що ціна товару - навісний замок за одиницю відправленого на адресу покупця у контейнері DR YU4554370 з урахуванням усіх витрат складає 0,79 $ (а.с.17-20).

Позивач 08.07.2020 року здійснив декларування зазначеного товару, який ввезений в Україну за митною декларацією №UA 500070/2020/225054 від 08.07.2020 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ: пакувальний лист 4370/Р від 03.07.2020 року, рахунок факуру (інвойс) 4370/1 від 13.04.2020року, рахунок факуру (інвойс) 4370/1-2 від 03.07.2020 року, коносамент ZIMUNGB9463618 від 21.04.2020 року, автотранспортна накладна 4370 від 26.06.2020 року, декларація про походження товару 4370/ 1-2 від 03.07.2020 року, прайс-лист 4370 від 03.07.2020 року, договір №LP120220 від 12.02.2020, додаткова угода від 03.07.2020 року.

Проте відповідачем прийняті рішення про корегування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500070/2020/000093/2.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 09.07.2020 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- до ціни товару не додана вартість упаковки або робіт повязаних з пакуванням,

згідно з умовами розділом б Договору та умовами додаткової угоди від 03.07.2020 року ціна визначається за одиницю товару.

- у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару,

- прайс-лист №4370 від 03.07.2020 року містить лише одне найменування та не містить терміну дії,

- в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо страхування вантажу під час переміщення.

В рішенні вказано, що з огляду на викладене, а також спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею позивачу направлено вимогу про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів.

Декларантом надіслано лист, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.

Одеська митниця приймаючи рішення прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до часу ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим по товару №1 - за МД від 09.05.2020 року №UA500110/2020/004952, МД від 04.05.2020 №UA500070/2020/215114 та від 02.07.2020 року UA50070/2020/223187 на рівні 4,08 дол США за 1 кг (ніж заявлено декларантом 3,27 дол США за 1 кг.

Позивачу, як декларанту роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивачем сплачені фінансові гарантії, товар випущений у вільний обіг, проте позивач вважаючи рішення відповідача неправомірними звернувся до суду про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (розбіжності у документах, ознаки підробки документів, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів 09.07.2020 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте в рішенні не зазначено, які надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товару.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішення підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є не спроможними.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до ціни товару не додана вартість упаковки або робіт пов`язаних з пакуванням, згідно з умовами розділом б Договору та умовами додаткової угоди від 03.07.2020 року ціна визначається за одиницю товару.

Між тим, у розділі 6 контракту визначені питання упаковки та маркування товару. Тарою, у якій відвантажується товар, вважається як вторинна упаковка, так і первинна упаковка, у яку безпосередньо упаковано товар. Доставка товару можлива взагалі без первинної упаковки. Співвідношення ваги брутто/ваги нетто на ціну товару не спливає, так як ціна визначена за одиницю товару.

У додатковій угоді зазначено, що упаковка до товару (навісний замок) є від`ємною, тобто віддільною, частиною цього товару і призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару. З огляду на те, що на момент покупки товару покупцем, товар повністю переходить у власність Покупця, Продавець не може регламентувати Покупцеві умови роздрібного продажу товару і вказувати на необхідність продажу товару за контрактом виключно з тим чи іншим видом упаковки. Щодо ціни товару сторони дійшли згоди, що ціна товару за одиницю відправленого на адресу покупця у контейнері DRYU4554370 з урахуванням усіх витрат та на умовах поставки CFR Одеса складає: навісний замок-0,79дол США.

Таким чином, упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.

Дугою підставою для витребування додаткових документів щодо визначення митної вартості товару в оскаржуваному рішенні зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд вважає, що вказана підстава для витребування додаткових щодо визначення митної вартості товару є також необґрунтованою, оскільки всі документи чітко визначають ціну товару та не містять розбіжностей.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що в наданих до митного оформлення документах не повинна бути вказана інформація щодо страхування вантажу під час переміщення, оскільки поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CFR Odessa. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR ( вартість, фрахт ) покладає на продавця обов`язок оплатити всі витрати і фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору страхування.

Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що прайс-лист №4370 від 03.07.2020 року містить лише одне найменування та не містить терміну дії, ніяким чином не впливає на визначену позивачем митну вартість товару.

Суд дійшов висновку, що позивачем надані всі документи, які встановлені ч.2 ст.53 МКУ, для визначення митної вартості товару за основним методом та відповідачем не доведено, що в них наявні розбіжності, ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто ті обставини, які можуть бути підставою для витребування додаткових документів щодо митної вартості товару.

У зв`язку з чим лист позивача на адресу відповідача, що ним надані всі документи та з клопотанням здійснити митне оформлення товару, було підставою для здійснення вказаного митного оформлення товару.

Позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03. 2020 року по справі №808/4127/15

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно наданих доказів щодо митного оформлення товару позивачем - відповідачем не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у ч.2 ст.58 МК України, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Згідно з оскаржуваним рішенням про корегування митної вартості товару єдиною підставою для корегування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних ЄАІС ДФС України щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне застосувати правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/10427/20.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про корегування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500070/2020/00360 та витребуванні додаткових документів щодо митної вартості товарів Одеською митницею не дотримано вимог законодавства, оскільки фактично жодної з підстав, які надають митному органу відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ право вимагати від декларанта додаткових документів, митним органом не встановлено.

Відповідач - суб`єктом владних повноважень не надав відзив на позов щодо спростування доводів позивача. Суд у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Позивач при зверненні до суду по справі №420/10427/20 сплатив судовий збір у сумі 4204,00грн за дві вимоги.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2102,00 грн.

Що стосується судового збору у розмірі 2102,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір , згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМОТЕХ ІМПОРТ (вул. Єфімова,13, каб.302 м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 43270813) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип,21-а, м. Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про корегування митної вартості товарів №UA500070/2020/000093/2 від 09.07.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500070/2020/00360.

Стягнути з Одеської Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМОТЕХ ІМПОРТ судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.