Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/5229/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5229/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Мєзєнцева Є. І., Собківа Я. М.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019року

у справі №640/5229/19 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна (далі - позивач, ТОВ Біто складські системи Україна ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0062801404 від 06.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за відсутності законних та фактичних підстав, з порушенням встановлених законом вимог щодо порядку проведення перевірки платника податків. На думку позивача, контролюючим органом не дотримано порядку проведення перевірки платника податку, оскільки позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої. Також позивач зазначив, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам та постачальникам товарів і послуг у червні і серпні 2018 року, та подання позивачем заяви про бюджетне відшкодування при поданні податкових декларацій за червень 2018 року і серпень 2018 року, були здійснені з дотриманням усіх вимог законодавства. Тому, оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Біто складські системи Україна задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0062801404 від 06.12.2018 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біто складські системи Україна" (код ЄДРПОУ - 37740502, адреса: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, корпус №17, м. Київ, 03124) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням щодо задоволення позовних вимог, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказ та повідомлення про початок проведення перевірки було направлено 15.11.2018 кур`єрською експрес-доставкою з рекомендованим повідомленням, тому на думку контролюючого органу, позивача повідомлено з дотриманням норм податкового законодавства. Проте, повідомлення повернулося на адресу відповідача із довідкою про причини повернення: "підприємство за податковою адресою та його посадові особи не занаходяться". Крім іншого зазначив, що до перевірки не було надано первинні документи.

Крім того, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подано клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.02.2019 року отримав лист Київської місцевої прокуратури №8 від 30.01.2019 року за №43-507 вих-19, з якого позивач дізнався про проведення щодо ТОВ "Біто складські системи Україна" документальної позапланової виїзної перевірки і відкриття стосовно службових осіб позивача кримінального провадження. Відповідь на цей запит разом із запитуваними документами була надана позивачем 21.02.2019 року.

ТОВ "Біто складські системи Україна" 22.02.2019 року звернулось до ГУ ДФС у м. Києві із письмовим запитом про надання документів, пов`язаних із позаплановою перевіркою, про яку позивач дізнався із листа прокуратури, зокрема, акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та інших документів.

Так, 21.03.2019 року в приміщенні ГУ ДФС у м. Києві позивач отримав копії наступних документів: наказ №16387 від 05.11.2018 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; повідомлення №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018 про проведення невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2018 року; акт №1148/26-15-14-04-01/37710502 від 16.11.2018 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Біто складські системи Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року; податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0062801404 від 06.12.2018.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, 05.11.2018 відповідачем було винесено наказ №16387 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та у зв`язку з поданням позивачем декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку зв серпень 2018 року, з 15.11.2018 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів у приміщенні контролюючого органу.

Листом №103202/10/26-15-14-04-01-12 від 15.11.2018 та повідомленням №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018, ГУ ДФС у м. Києві повідомляє позивача про початок проведення перевірки з 15.11.2018 в приміщенні контролюючого органу.

Також, відповідачем надано копію накладної №000051 кур`єрської експрес-доставки, з якої вбачається, що лист направлений на адресу платника 14.11.2018, також заначено що "отримувача за вказаною адресою не встановлено".

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Біто складські системи Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт №1148/26-15-18-08-00/38840502 від 16.11.2018 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем: пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року на суму ПДВ у розмірі 1000000,00 грн.

Підставою для такого висновку слугувало те, що при відображенні ТОВ "Біто складські системи Україна" у декларації за серпень 2018 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 1265248,00 грн (рядок 19 декларації), сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1) Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації у сумі 0 грн (рядок 19.1 декларації) суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового наступного звітного (податкового) періоду у сумі 265248 грн (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 1000000,00 грн (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0 грн (рядок.20.2.2) встановлено порушення, яке відображено в пункті 3.16.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0062801404 від 06.12.2018, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у розмірі 1000000,00 грн за серпень 2018 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Стаття 54 Податкового кодексу України встановлює визначення сум податкових та грошових зобов`язань, при цьому тільки положення підпункту 54.3.2 надають право контролюючому органу серед іншого самостійного зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податку на підставі даних перевірок результатів діяльності платника податків, без дослідження цієї діяльності, а саме, первинних документів які її посвідчують, прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування є безпідставним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року N 2755- IV (надалі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Цим же пунктом передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Натомість недотримання контролюючим органом будь-якої з вказаних умов призначення та проведення перевірки зумовлює виникнення у платника податків права не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим тлумачення апелянта у даній справі пункту 79.2 статті 79 ПК України як такого, що не містить жодної вимоги про необхідність отримання платником податків наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення саме виключно до початку перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 березня 2018 року по справі №1570/7146/12, від 20 грудня 2018 року по справі №815/1851/15, від 08 жовтня 2019 року по справі №826/11217/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, що листом №103202/10/26-15-14-04-01-12 від 15.11.2018 року та повідомленням від 15.11.2018 року за №103178/26-15-14-04-01, ГУ ДФС у м. Києві повідомляє позивача про початок проведення перевірки з 15.11.2018 року в приміщенні контролюючого органу.

Зазначені лист та повідомлення датовані 15.11.2018 року, днем початку проведення перевірки.

Також, апелянт зазначає, що копією накладної №000051 кур`єрської експрес-доставки підтверджується направлений на адресу платника податків листа від 15.11.2018. Накладна містить напис "отримувача за вказаною адресою не встановлено".

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що повідомленням №103178/26-15-14-04-01 від 15.11.2018 року про початок перевірки та копію наказу №16387 від 05.11.2018 року направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника, але не вручено під розписку директору Фольц А.Х. , в зв`язку з поверненням листа з повідомленням 16.11.2018 року. Причини повернення - підприємство за податковою адресою та його посадові особи не знаходяться.

Проте, в матеріалах справи відсутня копія рекомендованого листа з повідомленням про вручення позивачу наказу та повідомлення про початок проведення перевірки.

Так, перевірку проведено у період з 15.11.2018 по 16.11.2018 року, як зазначено в акті перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірку проведено фактично в той ж день, що і складено повідомлення про початок проведення перевірки, а саме - 15.11.2018 року.

Враховуючи те, що наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення направлено позивачу 15 листопада 2018 року, тобто в день проведення такої перевірки та складання відповідного акта, що не спростовано апелянтом, колегія суддів зазначає, що визнання незаконними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (акту перевірки) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

Я. М. Собків

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.