Рішення

від 14.12.2020 по справі 343/1953/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1953/20

Провадження №: 2-о/0343/45/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/1953/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тростянецька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

за участю: заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій заявників та заінтересованої особи:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_4 Державного акта І-ІФ № 006654 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,7518 га, яка розташована за адресою: с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є дочкою ОСОБА_4 . Про те, що ім`я матері ОСОБА_4 свідчать свідоцтво про смерть останньої та запис про матір в її свідоцтві про народження. Її матері належала земельна ділянка площею 0,7518 га у с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, якою вона користувалась протягом тривалого часу. 14 травня 2001 року Тростянецькою сільською радою видано Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №33, в якому вказано, що право власності на земельну ділянку визнано за ОСОБА_4 , не дивлячись на те, що ім`я її матері ОСОБА_4 . У своєму заповіті в„–12 , посвідченому 06.03.2012 Тростянецькою сільською радою, ОСОБА_4 заповіла своє майно, в тому числі вказану земельну ділянку, їй, ОСОБА_1 . Після смерті матері вона звернулася до державного нотаріуса Долинської районної державної нотаріальної контори Ігнатової Т.О. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. Однак 15 жовтня 2020 року державний нотаріус Ігнатова Т.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В постанові нотаріус вказала, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №006654, виданий 14.05.2001 Тростянецькою сільською радою на ім`я ОСОБА_4 , яке не відповідає її імені у свідоцтві про смерть та інших документах, в яких вона вказана як ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, вона не має змоги отримати спадщину за заповітом. Також вона звернулася до Тростянецької сільської ради, надавши їй необхідні документи про те, що у Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ІФ №006654, виданому 14.05.2001 Тростянецькою сільською радою, вказано ім`я ОСОБА_4 , хоча відповідно до наявних документів вона ОСОБА_4 . Виконком Тростянецької сільської ради 22 вересня 2020 року надав їй довідку №560, відповідно до якої вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 одна і та ж особа, а 09 листопада 2020 року повідомив, що з 01.01.2013 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки не видаються та виправити помилку в державному акті немає можливості, оскільки виправлення у державних актах не допускається

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному обґрунтуванню в заяві, просила її задовольнити. Додатково зазначила, що в селі маму кликали ОСОБА_4 , мабуть тому у Державному акті про належність їй земельної ділянки працівники сільської ради вказали ім`я її матері ОСОБА_4 , а не ОСОБА_4 , як зазначено у всіх інших документах. Спору щодо належності земельної ділянки, на яку виданий Державний акт, немає, проте вона не може оформити свої спадкові права через допущену описку в імені її матері.

Представник заінтересованої особи Тростянецької сільської ради в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, жодних пояснень на заяву та клопотань щодо процесуальних питань від нього не надходило.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви, підтвердив викладені у ній факти, зокрема наголосив, що він є рідним братом заявниці і що дійсно ім`я їх матері ОСОБА_4 , а у державному акті помилково вказали ім`я ОСОБА_4 , однак це одні і та ж особа, і земельна ділянка площею 0,7518 га в с. Тростянець належала їх матері. Просив суд задовольнити заяву.

Заяви та клопотання заявників та заінтересованої особи, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 18.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження з викликом заявника та заінтересованих осіб.

Фактичні обставини, встановлені судом:

ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Тростянець Долинського району Івано-Франківської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.09.2013 виконкомом Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, та про що зроблено відповідний актовий запис №17 (а.с .6, 18).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 10.12.1981, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , в якому її батьками записані батько - ОСОБА_8 , матір - ОСОБА_4 (а.с.22).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 06.03.2012 секретарем Тростянецької сільської ради Галиною Хабер , зареєстрований у реєстрі за №12, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, земельну ділянку і взагалі все те, що буде їй належати та на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21).

14 травня 2001 року на підставі рішення Тростянецької сільської Ради народних депутатів від 02.03.2001 №126-19/2001 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №33, на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області (а.с.4, 17).

05 жовтня 2020 року державний нотаріус Долинської районної державної нотаріальної контори Ігнатова Т.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій вих. №424/02-31, відповідно до якої відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, оскільки нею (спадкоємцем) до нотаріально контори подано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654, виданий 14 травня 2001 року Тростянецькою сільською радою на ім`я ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 25.09.2013 виконкомом Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 та заповіт №12, посвідчений 06.03.2012 Тростянецькою сільською радою, згідно з яким ОСОБА_4 заповіла своє майно ОСОБА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 прийняла, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом №111 від 23.03.2014 (а.с.5).

Відповідно до довідки №560 від 22.09.2020 виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 і ОСОБА_4 одна і таж особа (а.с.19).

9 листопада 2020 року виконавчий комітет Тростянецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області видав довідку про те, що в 2001 році землевпорядною організацією Інтелекс (м. Косів) було розроблено технічний звіт по розпаюванню земель, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 006654 площею 0,7518 га, зареєстрований Тростянецькою сільською радою у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №33 від 14.05.2001, під час заповнення якого землевпорядною організацією було допущено помилку - в державному акті записано ОСОБА_4 , а повинно бути ОСОБА_4 . Виправити дану помилку не було та немає можливості, оскільки відповідно до пункту 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999, усі записи у державному акті мають бути зроблені державною мовою, чітко та розбірливо, виправлення не допускаються. Крім того, на виконання постанови КМУ від 09.09.2009 №1021 усі книги реєстрації державних актів на право власності на землю передані були управлінню Держкомзему у Долинському районі, яке до 01.01.2013 проводило реєстрацію документів на земельні ділянки. З 01.01.2013 державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються (а.с.20).

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа - державного акта на право приватної власності на землю, видане на ім`я ОСОБА_4 , померлій ОСОБА_4 має для заявниці юридичне значення, оскільки вона зможе оформити свої спадкові права на землю та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Оцінка суду:

суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані на обґрунтування заяви, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги відсутність заперечень зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_2 , вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 12 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Встановлення факту належності державного акта на право приватної власності на землю померлій ОСОБА_4 має для заявника юридичне значення, оскільки наявність помилки в зазначені імені в правовстановлюючих документах на земельну ділянку ставить під сумнів належність майна спадкодавцю та позбавляє заявника можливості оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатися за участю заявників та заінтересованих осіб. Заявники та залучені до участі у справі заінтересовані особи, зокрема, вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Судом встановлено, що померлою ОСОБА_4 06.03.2012 було складено заповіт, відповідно до якого належне їй майно, в тому числі земельну ділянку вона заповіла ОСОБА_1 , тобто заявнику.

Встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, що залишилась після смерті матері ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом №111 від 23.03.2014, що підтвердила у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 жовтня 2020 року державний нотаріус Долинської районної державної нотаріальної контори Ігнатова Т.О.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як визначено ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Однак нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, оскільки існують розбіжності у імені спадкодавця та особи, на чиє ім`я видано державний акт на землю.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654, виданого 14 травня 2001 року на підставі рішення Тростянецької сільської Ради народних депутатів від 02.03.2001 №126-19/2001 на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, державний акт виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Однак, з наданих суду копій документів, зокрема свідоцтва про смерть, заповіту, ім`я особи, якій вказана земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_4 , а не ОСОБА_4 , що також підтверджується вказаними вище довідками Тростянецької сільської ради, в яких, зокрема визнається про допущену землевпорядною організацією помилку в імені - у державному акті записано ОСОБА_4 , а повинно бути ОСОБА_4 та про неможливість її виправлення, як і про неможливість видачі нового державного акта.

Слід зауважити, що з 01.01.2013 нова редакція Закону України Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно. Також з 01.01.2013 набув чинності Закон України Про державний земельний кадастр , відповідно до якого видача державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, стало свідоцтво на право власності. У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру. Державні акти, видані до 01.01.2013, залишаються чинними й надалі та посвідчуватимуть права на земельні ділянки. Єдиним способом встановити заявнику належність земельної ділянки згідно вказаного Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654 є судове рішення.

Враховуючи надані заявником докази, перевірені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №33, який було видано 14 травня 2001 року на підставі рішення Тростянецької сільської Ради народних депутатів від 02.03.2001 №126-19/2001 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, фактично належить ОСОБА_4 .

Встановлення факту належності вказаного державного акта на землю померлій ОСОБА_4 породжує для ОСОБА_1 настання правових наслідків і вона зможе усунути розбіжності, через які у неї виникнули перешкоди у оформленні спадкових прав на земельну ділянку та отримати свідоцтво про право на спадщин за заповітом.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Бочаров проти України від 17.03.2011 року (пункт 45), Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (див. рішення від 18.01.1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства ). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів (див. рішення у справі Салман проти Туреччини ) .

З огляду на викладене, зважаючи на те, що заявник не має іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт належності правовстановлюючого документа, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки її вимога законна, обґрунтована та доказово підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1223, 1225, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 76, 77, 81, 229, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тростянецька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 006654, виданого 14 травня 2001 року на підставі рішення Тростянецької сільської Ради народних депутатів від 02 березня 2001 року №126-19/2001 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,7518 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заявник: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Тростянецька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, що знаходиться за адресою: с. Тростянець Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356113.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний зміст рішення буде складено до 14 грудня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Текст повного судового рішення складено 14 грудня 2020 року.