Рішення

від 08.12.2020 по справі 147/353/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/353/20

Провадження № 2/147/243/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Конякіна М.С.,

представника відповідача, адвоката Шуляк В.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 26.03.2012 року. Згідно рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.04.2015 року в справі 147/197/15-ц ОСОБА_1 стала власником житлового будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

18.05.2015 право власності на дане домоволодіння було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно . 22.01.2016 ОСОБА_1 звернулась до Оляницької сільської ради Тростянецького району з заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 0.17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

27.01.2016 року на 4 сесії 7 скликання Оляницька сільська рада Тростянецького району Вінницької області прийняла рішення, яким вирішила: Після встановлення межових знаків проектною організацією між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 буде розглядатися питання про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 0.11 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважала дане рішення таким, що не відповідає вимогам закону та має бути скасованим, у зв`язку з чим звернулась до Тростянецького районного суду з відповідним позовом. Постановою Тростянецького районного суду від 24.03.2016 року рішення Оляницької сільської ради від 27.01.2016 року було визнано нечинним .

Після цього, рішенням 6 сесії 7 скликання від 19.04.2016 року Оляницької сільської ради було надано згоду на розробку технічної документації та передачу земельної ділянки у власність позивача. ОСОБА_1 , зібравши всі документи, які необхідні були для виготовлення технічної документації, почала звертатись до землевпорядних організацій для виготовлення відповідної технічної документації, але в кожній отримала відмову. Мотивом відмови було те, що існує спір між землекористувачами. При фактичному обмірі земельної ділянки по існуючих межових знаках, якою користувалася покійна ОСОБА_2 , було встановлено, що площа даної ділянки становить 0,199 га. Позивач неодноразово зверталась до Оляницької сільської ради з заявами про надання інформації про те, земельною ділянкою якої площі користувалась покійна ОСОБА_4 . На що ОСОБА_1 отримувала відповідь - 0,11 га. Позивач також зверталась до архіву з заявою про видачу рішень щодо того, чи вилучались ділянки у ОСОБА_2 . Так, 29.05.2003 року у ОСОБА_2 вилучалось за її заявою 0,12 га на полі №4, та 30.05.2004 року 0,06 га по АДРЕСА_2 . Після того, протягом останніх років життя ОСОБА_2 та після смерті останньої, ОСОБА_1 користувалась земельною ділянкою з фактичними розмірами 0,199 га, в межах існуючих межових знаків. Згодом ОСОБА_1 встановила, що частина ділянки у суміжного землекористувача ОСОБА_3 знаходиться на земельній ділянці, на яку виникло право у ОСОБА_1 . Дізнавшись про таке обтяження, позивач звернулася до суду з позовом до Оляницької сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності. 28.02.2018 р. Тростянецький районний суд Вінницької області виніс рішення у справі №147/129/17, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. Суди апеляційної та касаційної інстанції залишили дане рішення без змін. Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що станом на 01.01.2001 р. у ОСОБА_2 у користуванні знаходилась земельна ділянка розміром 0,35 га. В подальшому було припинено право приватної власності на земельні ділянки згідно заяви ОСОБА_2 , а саме 0,12 га поле № НОМЕР_2 та 0,06 га по АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 у неї в користуванні було 0,17 га, якими користувалася покійна.

В результаті виникла потреба в судовому порядку встановити площу земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_2 та перейшла в користування ОСОБА_1 в порядку спадкування.

Позивач просила суд визнати за ОСОБА_1 право на користування ділянкою, орієнтовною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . що перебувала у користуванні покійної ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 03.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

17.09.2020 р. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивач не надала суду жодного доказу про те, що Оляницька сільська рада не надає їй право користуватися земельною ділянкою, яка розташована під будинком, який вона отримала по спадщині, у зв`язку з чим у неї могло виникнути право звернутися до суду за захистом свої порушених прав. ОСОБА_1 намагається у судовому порядку збільшити свою земельну ділянку, шляхом подачі даної позовної заяви. Також земельна ділянка не належала померлій ОСОБА_2 на день її смерті. Тобто позивач намагається довести те, що померла в минулому користувалася земельною ділянкою більшої площі, ніж належала їй. ОСОБА_1 ставить питання про перехід до неї як спадкоємиці житлового будинку земельної ділянки площею, якою користувалася померла, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, і при цьому посилається на ст.120 ЗК України та ст. 1225 ЦК України. Однак, згідно правового висновку Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі №127/10011/18 зазначено, що при переході права власності на житлові споруди, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З набуттям позивачем права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до ОСОБА_1 , як до нового власника нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не прийшло право власності на спірну земельну ділянку, так як на день смерті ОСОБА_2 не мала права власності на цю земельну ділянку. Також зазначила, що рішенням 6 сесії 7 скликання Оляницької сільської ради від 19.04.2016 р. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості в межах населеного пункту, яка розташована в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,11 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Це рішення позивачкою не виконалося, тобто технічна документація не виготовлялась, заміри не проводились, А тому, в даному випадку невідома площа земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_1 та відсутній будь-який доказ, що її право порушено. Також зазначили, що в даний час позивачка знищила межові знаки, тому що претендує на земельну ділянку більшої площі, ніж була у померлої. Розмір земельної ділянки ОСОБА_2 , відповідно до записів у погосподарських книгах Оляницької сільської ради та земельно-кадастрової книги сільської ради: 2004-2008 р. - 0,11 га; на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - 0,11 га. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити (а.с.47-50).

Ухвалою суду від 05.10.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити. Додатково пояснили, що ОСОБА_1 успадкувала будинок ОСОБА_2 , а тому до неї перейшла в користування земельна ділянка, якою остання користувалася. Вважає, що у позивачки виникло право на 0,17 га для будівництва та користування земельної ділянкою і на виготовлення технічної документації для приватизації цієї площі. Опираючись на рішення Тростянецького районного суду від 28.02.2018 р. було встановлено, що в користуванні ОСОБА_2 було 0,35 га земельної ділянки. Два рази у неї вилучалося по 0,12 га та 0,06 га, а тому залишилося 0,17 га в умовних кадастрових гектарах, на які має право ОСОБА_1 в порядку спадкування. Також зазначили, що відповідачем не доведено, що у померлої було менше прав, ніж заявила позивач.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити. Додатково суду пояснила, що позивач в порядку спадкування отримала лише будинок. У земельно-кадастровій книзі чітко вказано, що за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка розміром 0,11 га. Будь яких скарг чи спорів відносно розміру даної земельної ділянки від неї не надходило. Цією земельною ділянкою почала користуватися ОСОБА_1 і на сьогоднішній день ця земельна ділянка не має кадастрового номера та не приватизована. Рішенням сільської ради ОСОБА_1 надано право на виготовлення технічної документації на земельну ділянку 0,11 умовних кадастрових гектар, яка використовується ОСОБА_1 згідно земельно-кадастрової книги, яка значилась за ОСОБА_5 на день її смерті. В погосподарській книзі остання поставила свій підпис, де вказано 0,11 га, підписала акт погодження меж суміжному користувачу. Разом з тим, земельна ділянка є об`єктом цивільних прав після визначення її меж в натурі. До такого визначення вказати фактичний розмір земельної ділянки на яку матиме право ОСОБА_1 , як власниця житлового будинку неможливо, оскільки не проведено її замір та визначення фактичної площі. Зазначений позивачкою розмір 0,17 умовних кадастрових гектарів не співпадає із площею земельної ділянки вказаної у кадастровому плані, який надано до позовної заяви, що вказує, що без виділення землі в натурі, її не можна вважати земельною ділянкою певного розміру.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Згідно рішення Тростянецького районного суду від 28.04.2015 року за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 м.кв., житловою площею 18,0 м.кв., допоміжною 28,5 м.кв., та складається з житлового будинку А , сараю Б в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.05.2015 року право власності на дане домоволодіння було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 37638940.

Згідно Рішення 6 сесії 7 скликання від 19.04.2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості в межах населеного пункту, яка розташована в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,11 га. Дане рішення позивачем не виконане та не оскаржено.

Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі №147/129/17 (а.с.19-24) встановлено та не підлягає доказуванню, що земельно кадастровою книгою по Оляницькій сільській раді Тростянецького району за 2001-2015 роки підтверджено, що станом на 01.01.2001 року за покійною ОСОБА_2 рахувалися земельні ділянки загальною площею 0,35 га.

Рішеннями виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 29 травня 2003 року № 40 згідно заяв, ОСОБА_2 припинено її право приватної власності на земельну ділянку площею 0,12 га поле № 4, від 30 квітня 2004 року № 38 припинено право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2 .

Станом на 2004-2015 роки у користуванні ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка площею 0,11 га, що вбачається із записів облікової картки погосподарського обліку.

Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж на земельні ділянки в натурі (на місцевості), приватизація землі ОСОБА_3 розпочалася ще у 2008 році, тобто ще за життя ОСОБА_2 .

Згідно протоколу погодження встановлення та закріплення меж земельної ділянки, складеного 07 листопада 2008 року, та на звороті цього документа є абрис зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 , де стоїть підпис покійної ОСОБА_2 , а, отже, остання дала дозвіл на приватизацію та погодила межі.

За правилами ч.4 с. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Вирішуючи спір у справі №147/129/17, судами були враховані преюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням, ухваленим за наслідком розгляду спору про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивач стверджує, що вона має право користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,17 га, яка була в користуванні ОСОБА_2 . Дані заміри були встановлені згідно математичних підрахунків (0,35-0,12-0,06). Вважає, що Оляницькою сільською радою було помилково зазначено, що в користуванні померлої було лише 0,11 га.

На думку позивача, це пояснюється тим, що 0,06 га із земель ОСОБА_2 було виділено суміжному землекористувачеві під час приватизації його земельної ділянки.

Також представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що на даний час не можна визначити реальний розмір земельної ділянки, якою користувалася померла, оскільки вона не виділялася в натурі та на ній не встановлені межові знаки.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з положеннями статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, пункту 1 статті 17 Закону України Про міжнародні договори України є частиною національного законодавства, статті 41 Конституції України та статей 321, 328, 334, 338 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Таким чином, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду, як вона зазначає, є захист прав позивача на користування в порядку спадкування земельною ділянкою після смерті ОСОБА_2 у тому розмірі, який був у спадкодавця, а не тому, який помилково зазначає Оляницька сільська рада.

Разом з тим, судом встановлено що будинок, який успадкувала ОСОБА_1 розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням суду у справі №147/129/17 встановлено, що земельною кадастровою книгою по Оляницькій сільській раді Тростянецького району за 2001-2015 роки, станом на 01.01.2001 року підтверджено, що за покійною ОСОБА_2 рахувалися земельні ділянки загальною площею 0,35 га. Остання неодноразово відмовлялася від частини земельних ділянок, які перебували у її користуванні на користь односельчан.

Станом на 2006-2015 роки у користуванні ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка площею 0,11 га, що узгоджується з записами облікової картки погосподарського обліку та власне пояснень відповідача - представника Оляницької сільської ради. Зазначений запис у земельній кадастровій книзі попереднім землекористувачем - ОСОБА_2 не оспорювався.

Згідно Рішення 6 сесії 7 скликання від 19.04.2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості в межах населеного пункту, яка розташована в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,11 га.

Зазначене рішення позивач не оспорювала та, на час розгляду даної справи судом, означене вище рішення є чинним.

Разом з тим, позивач просить визнати за нею право на користування ділянкою, орієнтовною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувала у користуванні покійної ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом.

Під час судового розгляду судом встановлено, що право позивача на користування земельною ділянкою, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем не оспорюється. На вказаний висновок наводить не лише наявність вищевказаного рішення відповідача від 16.04.2016 року, а й їх пояснення в судовому засіданні.

Отже, позивач оспорює орієнтовний розмір земельної ділянки, яка має бути передана їй у користування та розташована за вищевказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки й полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Також, згідно частини 4 статті даної статті, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Ч. 1 ст. 79 цього ж кодексу визначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Пунктом 1 статті 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Пунктом 9 статті 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр визначено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Пунктом 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі -Порядок) передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Отримавши рішення відповідача від 16.04.2016 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації для передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0, 11 га по АДРЕСА_1 , остання не вчинила дай, спрямованих на виготовлення технічної документації та, відповідно визначення фактичного розміру земельної ділянки за вказаною адресою. Зокрема суду надано позивачем копію кадастрового плану виготовленого у 2015 році (а.с.15), де площа земельної ділянки у вказаному місці складає 0, 1990 га.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Вказане унеможливлює визначити розмір земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , оскільки це не входить до повноважень судових органів.

Разом з тим, відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_2 користувалась земельною ділянкою орієнтованою площею 0,11 чи 0,17 га з місцем розташування по АДРЕСА_1

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що покійна ОСОБА_2 користувалася земельною ділянкою орієнтовною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені частини земельних ділянок, які перебували у користуванні спадкодавця, та які в подальшому на підставі відповідних рішень сільської ради вилучалися у неї та були розташовані по АДРЕСА_2 (0,06 га) та у полі №4 (0,12 га), а не по АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позивач не довела, що на день смерті ОСОБА_2 мала правові підстави та фактично користувалась земельною ділянкою, розміром 0,17 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд ураховує те, що сторони в судовому засіданні підтвердили, що земля, яка є предметом спору на даний час не є фактично сформованою земельною ділянкою, не має кадастрового номеру та визначеного розміру, а тому, як у вищевказаному рішенні відповідача, так і у вимогах позивача розмір земельної ділянки вказано орієнтовною площею в умовних кадастрових гектарах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог позивача немає, понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права на користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Оляницька сільська рада Тростянецького району Вінницької області, місцезнаходження якої: 24326 Вінницька область, Тростянецький район, с.Оляниця, вул.Першотравнева, 61, код ЄДРПОУ:04331113.

Повний текст рішення складено 14.12.2020 року.

Суддя О.А. Натальчук