Рішення

від 08.12.2020 по справі 710/1404/20

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1404/20

Провадження № 2/710/534/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Харченко Л.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Орєшіної Г.І. ,

представника третьої особи - Коваль Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Шполянського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Шполянська районна державна адміністрація, про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невідбуту відпустку, моральної шкоди та зобов`язання звільнити з роботи за скороченням штату,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13.11.2020 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача: 6904,76 грн. заборгованої заробітної плати за жовтень та листопад 2020 року; 5000,00 грн. вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату; 1204,14 грн. компенсації за невідбуту відпустку за 2020 рік; 10 000 грн. моральної шкоди; зобов`язати Центр надання соціальних послуг Шполянського району звільнити позивача з посади соціального робітника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, шляхом внесення відповідного запису у трудову книжку.

Свій позов позивач мотивує тим, що 16.07.2013 він був зарахований на посаду соціального робітника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району. Згідно з розпорядженням голови Шполянської РДА № 161 від 30.07.2020 Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району реорганізовано у Центр надання соціальних послуг Шполянського району (надалі - Відповідач), реорганізація відбулася 08.10.2020. 05.08.2020 відбулося засідання первинної профспілкової організації Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, на якому було постановлено повідомити голову Шполянської РДА про незаконність розпорядження № 161 від 30.07.2020, оскільки воно порушує право на працю громадян та законодавчо визначений порядок реорганізації. 31.08.2020 наказом № 08/02-04 директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району попереджено працівників про вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення штату працівників. Позивач був ознайомлений з даним наказом 01.09.2020. 01.09.2020 позивач отримав повідомлення інспектора з кадрів Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із реорганізацією шляхом злиття, яким його зобов`язано до 30.10.2020 повідомити про згоду або відмову працювати в нових умовах. Позивач не виявив бажання працювати в нових умовах і погодився на звільнення з роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою згідно зі ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Але до цього часу його не звільнено. Позивач продовжує працювати, але заробітну плату за жовтень та листопад 2020 року йому відповідач не виплачує, що, на думку позивача, є порушенням трудового законодавства України. За жовтень 2020 року позивач відпрацював 21 день, нарахована заробітна плата складає 5000,00 грн., за 8 днів листопада 2020 року - 1904,76 грн., всього 6904,76 грн. Вихідна допомога при звільненні за скороченням штату складає 5000,00 грн., компенсація за невідбуту відпустку за 2020 рік складає 1204,14 грн. Крім цього, позивач стверджує, що відповідач невиплатою заробітної плати спричинив моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач переніс душевні страждання та переживання, був порушений його звичний спосіб життя, він доклав зусилля та відшукувала матеріальні можливості для утримання своєї сім`ї, моральну шкоду позивач оцінює в 10000,00 грн.

Відповідач надав до суду відзив, в якому вказав, що 30.07.2020 було розпочато реорганізацію шляхом злиття двох бюджетних установ: юридичної особи публічного права - Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району та юридичної особи публічного права - Шполянський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. 08.10.2020 в результаті реорганізації утворено юридичну особу публічного права - Центр надання соціальних послуг Шполянського району (код ЄДРПО 43858933). Відповідно припинено юридичні особи публічного права Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Розпорядженням голови Щполянської районної державної адміністрації №161 від 30.07.2020 було затверджено штатний розпис Центру надання соціальних послуг Шполянського району - додаток 3, в якому передбачено кількість посад соціальних робітників ідентичну кількості посад соціальних робітників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, одну з яких займала позивач, не відрізняються вони і за кваліфікацією, розміром зарплати та рангом. Скорочення штатної посади, яку займала соціальний робітник ОСОБА_1 не передбачалось. ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці реорганізації, скорочення штату працівників згідно наказу №08/02-04 від 31.09.2020 директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району. Порівнюючи штатні розписи припинених внаслідок реорганізації установ з штатним розписом новоствореної організації - відповідач прийшов до висновку, що всі посади соціальних робітників збережені. Звільнення соціального робітника ОСОБА_1 за підставою, зазначеною в п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України - не допускається, адже дія її трудового договору продовжується правонаступником Центром надання соціальних послуг Шполянського району. Зміни істотних умов праці не відбулись - умови праці повністю збережені, не відбувся факт скорочення штатної посади працівника, асам факт проведення реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) не може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Позивач не повідомила письмово, не надала заяву про відмову продовжувати дію трудового договору у зв`язку з реорганізацією. В цьому випадку звільнення соціального робітника ОСОБА_1 можливе виключно згідно з п.1, п.4 ст. 36 КЗпП за її заявою. Виплата вихідної допомоги в такому разі не передбачена. У зв`язку з тим, що внаслідок реорганізації шляхом злиття, новоствореній установі Центру надання соціальних послуг Шполянського району було присвоєно новий код ЄДРПО - виникла необхідність поставити на облік працівників (платників податків) за новою установою, тобто легалізувати працівників припинених установ згідно норм бухгалтерського обліку, подати повідомлення органу ДФС повідомлення, що працівники, прийняті на роботу за переведенням на новостворену установу. Проте ст. 32 КЗпП передбачає що видача такого наказу допускається тільки за згодою працівника. Позивач не надала відповідної добровільної згоди, що фактично унеможливило подальше оформлення документації для подання повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, обліку робочого часу та виплати заробітної плати. Відповідач не заперечує необхідність виплати заробітної плати позивачу за фактично відпрацьований час, але за умови надання добровільної згоди на переведення, що дасть підставу для оформлення всіх необхідних документів для виплати заробітної плати. Позивач зазначає, що відпрацював 21 день в жовтні та 8 днів в листопаді та зауважує, що її не звільнено і вона продовжує працювати. Від 09.11.2020 позивач фактично не працює, не виконує свої обов`язки згідно трудового договору та не звертається щодо вивільнення згідно п.1, п.4, п.6 ст. 36 КЗпП. Також відповідач зазначає, що позивач не надала трудової книжки для запису про реорганізацію, яку не було передано інспектором з кадрів Маньківською Г.І. правонаступнику, а віддано позивачу на руки.

07.12.2020 до суду надійшло пояснення третьої особи, в якому вказано, що згідно з п. 8 розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 30.07.2020 №161 Про реорганізацію Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді шляхом злиття директору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району Двірнику П.В. та т.в.о директора Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Орєшіній Г.І. було доручено видати накази та попередити працівників про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із реорганізацією шляхом злиття відповідно до вимог чинного законодавства. У розумінні КЗпП вивільненням називають розірвання трудового договору з працівником внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП. Згідно з абзацом 4 статті 36 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. У разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці його звільняють згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП. Згідно з додатком 3 вищевказаного розпорядження затверджено штатний розпис Центру надання соціальних послуг Шполянського району, у якому передбачено 21 штатну посаду соціального робітника у відділенні соціальної роботи вдома; 4,5 штатних одиниць соціального робітника (Матусівська ОТГ), 3 штатні посади соціального робітника (Лип`янська ОТГ), а також збереження всіх інших посад Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, за винятком директора і головного бухгалтера. Отже, в результаті реорганізації шляхом злиття не передбачалося скорочення жодного соціального робітника відділення соціальної роботи вдома за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, що й відобразилося в штатному розписі, наданому Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району 30.07.2020. 01.07.2020, 26.08.2020, 07.10.2020 та 13.10.2020 року відбулися збори за участю працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, у ході яких заступником голови районної державної адміністрації Каландирець І.І. наголошувалося, що реорганізація шляхом злиття не передбачала скорочення жодного соціального робітника відділення соціальної роботи вдома та інших працівників, за винятком директора Двірника П.В. та головного бухгалтера Грозної Н.М .

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 16.11.2020 позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 175-177 ЦПК України, позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений суддею термін та суддя Шполянського районного суду Черкаської області своєю ухвалою від 20.11.2020 відкрив провадження в справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач з`явився, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснення аналогічні до змісту позовної заяви та повідомив, що надати суду докази письмового повідомлення відповідача, як правонаступника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, чи посадових осіб Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, про відмову продовжувати працювати в зв`язку з реорганізацією, в тому числі і доказів подачі заяви про звільнення з посади соціального працівника за п.1 ст.40 КЗпП України не може, продовжувала працювати, виконуючи посадові обов`язки соціального працівника, до 11 листопада 2020 року.

Представник відповідача у суд з`явився, визнав частково позов, зокрема в частині виплати заробітної плати пропорційно фактичному відпрацьованому часу, щодо інших позовних вимог, то в задоволенні таких просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився та надав пояснення аналогічні тексту поданого до суду письмового пояснення.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до запису № 11 у розділі Відомості про роботу трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , вона була прийнята на роботу на посаду соціального робітника територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району 16.07.2013 наказом від 16.07.2013 № 7 (а.с. 8-10).

За змістом розпорядження голови Шполянської районної державної адміністрації Коваль Н. № 161 від 30.07.2020 Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді реорганізовано у Центр надання соціальних послуг Шполянського району шляхом злиття (а.с. 11-13, 54-57). Згідно з додатком 3 Розпорядження затверджено штатний розпис Центру надання соціальних послуг Шполянського району, у якому передбачено 21 штатну посаду соціального робітника у відділенні соціальної роботи вдома; 4,5 штатних одиниць посад соціального робітника (Матусівська ОТГ), 3 штатні посади соціального робітника (Лип`янська ОТГ), а також збереження всіх інших посад Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, за винятком директора і головного бухгалтера.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району від 05.08.2020 було вирішено повідомити голову РДА про незаконність розпорядження № 161 від 30.07.2020 Про реорганізацію Територіального центру соціального обслуговування (надання) соціальних послуг Шполянського району та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді шляхом злиття та запропонувати скасувати його як таке, що порушує права на працю та законодавчо визначений порядок реорганізації. Зокрема, не дотримано норми ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження про зміни в організації виробництва та праці та наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до намічуваних звільнень; ст. 49-4 КЗпП України щодо не проведення консультацій з профспілковим органом про намічувані заходи щодо звільнень, пов`язаних з припиненням юридичної особи та ненадання профспілковій організації обґрунтованої інформації про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, термінів проведення звільнень, що може бути підставою для звернення профспілки до суду, ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (а.с. 14-15).

Листом голови профспілкового комітету первинної профспілкової Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району Назаренка В.І. від 07.08.2020 № 74 голову Шполянської РДА було повідомлено про те, що на засіданні 05.08.2020 було ухвалено відповідне рішення, копія якого направляється з листом, та направлено до Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери (а.с. 17).

Відповідно до наказу директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району Двірника П. від 31.08.2020 за № 08/02-04 попереджено працівників про вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення штату працівників. (а.с. 18).

Згідно з листом особистого ознайомлення з наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району Двірника П. від 31.08.2020 № 08/02-04 про зміни в організації виробництва і праці та/або можливе вивільнення у порядку п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом 01.09.2020, про що поставила свій підпис у листі особистого ознайомлення (а.с. 19).

Відповідно до повідомлення інспектора з кадрів Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із реорганізацією шляхом злиття від 01.09.2020 ОСОБА_1 отримала повідомлення, яким її зобов`язано до 30.10.2020 письмово повідомити про згоду або відмову працювати в нових умовах (а.с. 20).

За даними розрахунку за жовтень 2020 року ОСОБА_1 відпрацювала 21 день, нарахована заробітна плата складає 5000,00 грн., за 8 днів листопада 2020 року - 1904,76 грн., всього 6904, 76 грн. (а.с. 21).

За даними безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Центр надання соціальних послуг Шполянського району код ЄДРПОУ 43858933 зареєстрований 08.10.2020 та є правонаступником Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, код ЄДРПОУ 21390092, та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, код ЄДРПОУ 22808777 (а.с.25).

Відповідно до безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.10.2020 було внесено запис про припинення юридичної особи Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району, код ЄДРПОУ 21390092, на підставі рішення про реорганізацію (а.с.46).

ОСОБА_1 30.10.2020 отримала 1000,00 грн допомоги згідно відомості про видачу коштів працівникам відділення соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району (а.с.63).

За даними до штатного розпису Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району Матусівської сільської ради ОТГ від 24.01.2020 передбачено 4,5 штатних одиниць соціального робітника (а.с.61).

Відповідно до штатного розпису Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району від 01.09.2020 передбачено 21 штатну посаду соціального робітника (а.с.60).

Згідно з штатним розписом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району об`єднаної територіальної громади Лип`янської сільської ради ОТГ на 2020 рік від 24.01.2020 передбачено 3 штатні посади соціального робітника (а.с. 60 зворотня сторона).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно із частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Натомість згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Зокрема, тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці наведено в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 за №9 Про практику розгляду трудових спорів , відповідно до яких припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження.

Нормою частини третьої статті 32 КЗпП України передбачено, що, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття зміни в організації виробництва і праці та зміна істотних умов праці .

Зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2012 у справі №6-59цс12 та від 23.03.2016 у справі № 6-2748цс15) та в постанові Верховного Суду у справі № 205/1312/17 від 05.08.2020.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07 квітня 2011 року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

Таке твердження викладене в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 761/25605/17.

Отже, судом встановлено, що Розпорядженням голови Шполянської районної державної адміністрації № 161 від 30.07.2020 (далі - Розпорядження №161) Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району та Шполянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було реорганізовано у Центр надання соціальних послуг Шполянського району шляхом злиття.

Відповідно до повідомлення інспектора з кадрів Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із реорганізацією шляхом злиття від 01.09.2020 позивач ОСОБА_1 була повідомлена про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення з 02.11.2020 та зобов`язана до 30.10.2020 письмово повідомити про згоду або відмову працювати в нових умовах.

Так, Розпорядженням №161 було затверджено штатний розпис Центру надання соціальних послуг Шполянського району, зокрема додаток 3, в якому передбачено збереження кількості посад соціальних робітників, серед яких є і посада соціального робітника, яку обіймав позивач.

Відповідач надав до суду докази того, що зміни істотних умов праці не відбулись - умови праці повністю збережені, не відбувся факт скорочення штатної посади позивача, а сам факт проведення реорганізації шляхом злиття не може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Позивач не надав до суду доказів того, що він письмово повідомив відповідача як правонаступника чи відповідних посадових осіб Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шполянського району про згоду або відмову продовжувати дію трудового договору у зв`язку зі змінами істотних умов праці. Заява про згоду або відмову продовжувати працювати мала бути подана позивачем до 02.11.2020 згідно повідомлення від 01.09.2020. Натомість позивач продовжив виконувати свої трудові обов`язки протягом жовтня 2020 та ще 8 днів протягом листопада 2020 року. Також 30.10.2020 позивач отримав допомогу як соціальний працівник в розмірі 1000,00 грн.

Частина 2 ст.78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Центру надання соціальних послуг Шполянського району звільнити позивача з посади соціального робітника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, шляхом внесення відповідного запису у трудову книжку не належить до задоволення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Центру надання соціальних послуг Шполянського району звільнити позивача з посади соціального робітника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, шляхом внесення відповідного запису у трудову книжку, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог, які є похідними від первісних, а саме: стягнення з відповідача 5000,00 грн. вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату, 1204,14 грн. компенсації за не відбуту відпустку за 2020 рік.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 6904,76 грн заборгованої заробітної плати за жовтень та листопад 2020 року, суд вважає за необхідне задовольнити ці вимоги з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників

Не зважаючи на те, що розрахунок нарахованої заробітної плати позивача за жовтень та листопад 2020 року, згідно якого за жовтень 2020 року ОСОБА_1 відпрацювала 21 день та нарахована заробітна плата складає 5000,00 грн., за листопада 2020 року позивач відпрацювала 8 днів та нарахована заробітна плата складає 1904,76 грн., всього 6904, 76 грн. (а.с. 21) не має всіх необхідних реквізитів документу, як то відомостей про дату видачі документу, печатки установи, яка видала документ, відомостей про посадову особу, яка підписала документ та її повноваження - вказано лише бухгалтер Грозна Н. , а також і про наявність заборгованої заробітної плати, однак сторонами визнані ці обставини, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України наявність заборгованої заробітної плати позивача у вказаному розмірі не підлягає доказуванню.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для стягнення моральної шкоди необхідна наявність трьох обставин, які зазначені у ст. 237-1 КЗпП.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач не надав до суду докази завдання саме діями відповідача моральної шкоди, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не належать до задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п.2 ч.1). Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованої заробіної плати за жовтень-листопад 2020 року, тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 263-265, 274-279, 353, ч.1 ст. 354, ст. 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Центру надання адміністративних послуг Шполянського району, код ЄДРПО 438589332, адреса: 20603, Черкаська область, м.Шпола Звенигородського району, вул. Лозуватська, 60, інші дані про юридичну особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Надточаївка Шполянського району Черкаської області, зареєстрована АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 02.04.2002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , заборговану заробітну плату за жовтень та листопад 2020 року в сумі 6904,76 грн (шість тисяч дев`ятсот чотири гривні сімдесят шість копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення в повному обсязі складене 14.12.2020.

Суддя Н.П. Побережна