Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/18895/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 640/18895/15-ц

провадження № 22-ц/818/1959/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С. , Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова, ухвалене 28 жовтня 2019 року у складі судді Золотарьової Л.І. (повний текст рішення складений 01 листопада 2019 року),

у с т а н о в и в:

05 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що він з 01.02.2002 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 жовтня 2015 року. За час шлюбу ними нажите спільне майно у вигляді грошового вкладу, рухомого та нерухомого майна, яке позивач просить поділити, визначивши обсяг спільного майна подружжя.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та в остаточній редакції від 20.04.2018 року просив суд в порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., державний № НОМЕР_1 , вартістю 1 471 000 грн, припинивши право власності ОСОБА_2 на зазначено майно; визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно, загальною вартістю 1 308 881,33 грн: комплект меблів Прованс ; матрац Делайт Софт ; ламінат Kaindl; стіл РВТА, консоль 2GD3, балдахіну МРХС; ARM; меблі спальня lilac ; меблі вітальня Artichoke ; садові меблі; стільницю; стіл, стільці; кухонні меблі; килими; побутову кухонну техніку; розсувні двері та ніші; двері Папа Карло ; устаткування для санітарних вузлів; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму компенсації частки суми депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27 травня 2015 року у розмірі 1 156 802,75 грн, за вирахуванням компенсації відступу від рівності часток поділеного рухомого майна в сумі 81 059,33 грн та вартості 1/4 частини квартири в сумі 921 075 грн, що складатиме 154 667,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 року. Під час перебування у шлюбі сторони за договором купівлі-продажу від 26.07.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5171 в рівних частинах придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . За договором дарування від 10.12.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3964 (дублікат договору від 26.05.2016 року, за реєстрованого в реєстрі за № 1545) ОСОБА_1 подарував 1/2 частину квартири своєму батькові - ОСОБА_3 . Згідно із пунктом 5 договору дарування від 10.12.2010 року згода дружини дарувальника - ОСОБА_2 , на дарування квартири посвідчена нотаріально. Тобто подружжя спільно розпорядилось 1/2 частиною квартири, а відтак, інша 1/2 частина квартири, яка залишилась у власності відповідачки є об`єктом спільної сумісної власності сторін, як подружжя і підлягає поділу між ними. Крім цього, у 2014 році подружжям за спільні кошти придбано автомобіль марки Lexus LX 570, державний номер НОМЕР_2 11.05.2006 року змінений на НОМЕР_1 , 2008 р.в., вартістю 45 000 доларів США, що зареєстрований за відповідачем, а підписана позивачем заява від 23.10.2015 року щодо визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на означений транспортний засіб не має жодного змістовного навантаження та не підтверджує ніяких юридичних фактів. Нотаріусом у даному випадку посвідчено лише підпис позивача, не реальність змісту, про що зазначено у самій заяві. З огляду на викладене, вважав, що вказане майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, яке підлягає поділу.

Окрім того, за час перебування у шлюбі сторонами по справі сплачено вартість замовлення: 10.07.2015 - комплекту меблів Прованс на загальну суму 31 830 грн (Договір № 109 від 10.07.2015); 10.07.2015 - матрацу Делайт Софт вартістю 2 500 грн (товарний чек № 109/1); 11.07.2015 - Ламінат Kaindl (129,28 кв.м.) вартістю 53 987,33 грн (замовлення № 127 від 11.07.2015); 11.07.2015 - столу РВТА- вартістю 16632 грн; консоль 2 GD3-вартістю 10890 грн; балдахіну МРХС - вартістю 3674 грн,- на загальну суму 26 516 грн (товарний чек від 11.07.2015); ARM на загальну суму 101 268 грн ; 03.07.2015-меблі (спальня lilac) вартістю - 132 000 грн (договір № 314-А від 3.07.2015; 03.07.2015 - меблі (вітальня Artichoke) вартістю- 60 000 грн (договір № 315-А); 03.07.2015 - меблі (садові меблі) вартістю- 89 000 грн (договір № 316-А); 29.07.2015- стільниця вартістю - 14 000 грн (договір № M29/07-3 від 29.07.2015); 10.07.2015- стіл, стільці вартість - 52 000 грн (договір № V/10-07, специфікація № 10-07 від 10.07.2015); 04.07.2015- кухонні меблі вартістю - 222 716 грн (договір № М04/07-1 від 04.07.2015); 21.07.2015-килими вартістю - 26 100 грн (договір № M21/07-1 від 21.07.2015); 14.07.2015-побутова кухонна техніка - 58 435 грн (договір № М14/07-2т від 14.07.2015); 08.08.2015-розсувні двері і ніші- 100 000 грн (договір № МК - 45 від 08.08.2015); 07.08.2015 -двері Папа Карло - 110 884 грн (замовлення ПР-1036Н від 07.08.2015); 09.07.2015 -устаткування для санітарних вузлів, згідно специфікацій № 090715- 1, 090715-2, 090715-3, 090715-4, 090715-5 на загальну суму 227 645 грн ,- іншого майна на загальну суму 1 308 881,33 грн.

Транспортний засіб Lexus LX 570, що під час шлюбу перебував у спільному користуванні родини, на час розгляду справи в суді був проданий ОСОБА_2 . Враховуючи той факт, що зазначений автомобіль є неподільним майном, частка кожної зі сторін у спільному майні є значною, оскільки складає його половину та враховуючи, що вищевказане майно не може бути поділене в натурі, позивач вважав за доцільне, в порядку поділу спільного майна, замість визначення частки у спільному майні визнати за ним право власності в цілому на автомобіль, а за ОСОБА_2 - право власності в цілому на означені вище замовлення по 16 позиціям, які перебувають у її віданні. Згідно із звітом про оцінку майна, наданої суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 від 09.02.2017 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Lexus, моделі LX 570, станом на 09.02.2017 року складає 1 471 000, 00 грн, загальна вартість меблів згідно із долученими документами складає 1 308 881, 33 грн. Відступ від рівності вартості часток у гривневому еквіваленті при поділі рухомого майна (меблі, автомобіль) складає (1 471 000,00 - 1 308 881,33)/2= 81 059,33 грн на користь ОСОБА_2 .

Крім того, 26.05.2015 року за рахунок накопичених грошових коштів, та коштів, які залишились від здійснення позивачем підприємницької діяльності, у відділенні ПАТ КБ ПриватБанк , за договором № SAMDN02000744146516 на його ім`я був відкритий поточний рахунок НОМЕР_3 на суму 2 310 690,98 грн. Проте, 27.05.2015 року за домовленістю з колишньою дружиною для зручності у використанні, вказані грошові переведені ОСОБА_1 через рахунок № НОМЕР_4 на депозитний рахунок № НОМЕР_5 за договором № SAMDNWFD070642383501, що відкриті на ім`я ОСОБА_2 . За даними довідки ПАТ КБ ПРИВАТБАНК №20.1.0.0/2-20160222/2113 від 11.03.2016 року загальна суму грошових коштів на відкритому, депозитному рахунку НОМЕР_6 за договором № SAMDNWFD070642383501 на ім`я ОСОБА_2 складала 2 598 199,03 грн, з яких грошові кошти у розмірі 2 310 691,98 грн переведені позивачем з рахунку НОМЕР_3 , а 287 507,05 грн - сума відсотків. 30.10.2015 року відповідачем без згоди і відома позивача, вже під час окремого проживання, знято з депозитного рахунку залишок коштів, що склав 2 313 604,15 грн. Позивач вважає, що вказані грошові кошти є спільним з відповідачем майном, та оскільки відповідач самостійно, на свій розсуд та без відома позивача розпорядилась спільними коштами і використала їх не на потреби сім`ї, згідно до вимог ст.ст. 60, 61, 63, 65 СК України, ст.ст. 355, 368, 369 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму компенсації 1/2 частки грошових коштів залишку вкладу, що складає 1 156 802,075 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги та зменшити суму компенсації 1/2 частки депозиту відповідача на розмір вартості частки, право власності на яку припиняється, що становить 261 994,075 = (1 156 802,075 - 894 808).

Таким чином, позивачу за первісним позовом підлягає виділенню у власність: 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 471 000 грн; компенсації 1/2 частки суми депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року за виключенням 894 808 грн (вартість 1/4 частини квартири), що складатиме (1 156 802,075 - 894 808) = 261 994,075 грн.

В свою чергу ОСОБА_2 підлягає виділенню у власність: рухоме майно на загальну суму 1 308 881,33 грн; сума відступу від рівності вартості часток у поділі рухомого майна (меблі, автомобіль), що складає 81 059,33 грн. Тому за доцільне, зарахувати зустрічні вимоги та зменшити позивачу суму компенсації частки депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року у розмірі 261 994,075 грн на різницю вартості поділеного майна, а саме: 261 994,075 - 81 059,33 = 180 934,74 грн.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в остаточній уточненій редакції від 10.04.2018 року просила визнати спільним майном подружжя наступне майно та поділи спільне майно подружжя таким чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на: АРМ (люстри, світильники), які знаходяться у користуванні відповідача; меблі за договором № 314-А від 093.07.2015 року; меблі за договором № 315-А від 03.07.2015 року; меблі за договором № 316-А від 03.07.2015 року; стільниці за договором № М 29/07-3 від 29.07.2015 року (які оформлені за його підписом у покупця, знаходяться на складі продавця); стіл, стільниці за розрахунковим чеком № 00004074 (знаходяться на складі); розсувні двері та ніші за договором № МК-45 від 08.08.2015 року; двері Папа Карло за замовленням ПР-1036Н від 07.08.2015 року (знаходяться на складі) - всього на суму (майно) - 659 152 грн; на 1/2 вартості продажу автомобіля PORSCHE CAYEENE (2008р.) білий № кузова НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 у розмірі 446 417 грн, а всього на суму - 1 105 569 грн . ОСОБА_2 виділити у власність наступне майно: комплект меблів Прованс ; матрац Делайн Софт (комплект дитячої кімнати) за договором № 109 від 10.07.2015 року; ламінат Kaindl (126,28 кв.м) за заказом № 127 від 11.07.2015 року; стіл РВТА; консоль 2GD3; балдахін МРХС; кухонні меблі за чеком від 11.07.2015 року; устаткування для санітарних вузлів згідно до специфікації № 090715-1, 090715-2, 090715-3, 090715-4, 090715-5; побутову техніку за договором № М 14/07-2Т від 14.07.2015 року; килими за договором № 21/07-1 від 21.07.2015 року - всього на суму 649 729,33 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію за перевищення вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, на яке визнається право власності за ОСОБА_1 , а саме 9 423 грн та 1/2 частину вартості автомобіля PORSCHE CAYEENE (2008р.) білий № кузова НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 у розмірі 446 417 грн, а всього 455 840 грн.

Доводи зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що поділ автомобіля Lexus LX 570, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 між сторонами був вирішений за спільною домовленістю, ОСОБА_1 визнав, що автомобіль є її приватною власністю, як придбаний за його особисті кошти, про що свідчать заява останнього, нотаріально завірена від 23.10.2015 року. Оскільки автомобіль куплявся за її особисті кошти, він є її приватною власністю, а не спільним майном подружжя, та з цього приводу не може бути розділеним як спільне майно подружжя. Що стосується позовних вимог про поділ коштів, розташований на депозиті в КБ Приват-банк в розмірі 2 313 604,15 грн в рівних частках (по 1 156 802,075), то ОСОБА_2 зазначала, що такого депозиту на її ім`я в КБ Приват-Банк не існує. В період сімейного проживання вказані гроші були переведені за спільною згодою з ОСОБА_1 спочатку на її рахунок, а тому з її рахунку на рахунок ОСОБА_5 , як повернення боргу. Саме такі походження грошей з рахунку на рахунок здійснювалися за проханням і домовленістю ОСОБА_1 і нею ті її мамою ОСОБА_5 , яка на протязі року могла розпорядитися вказаними грошима, які були переведені на її рахунок, але цього не зробила, бо вважала, що це було повернення частини боргу. З цього питання, за заявою ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201622050540001873 від 19.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та яке було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальне правопорушення, та в постанові про закриття кримінального провадження від 22.12.2017 року вказано, що під час розслідування не було здобуто об`єктивних доказів щодо належності грошових коштів на депозитному рахунку ОСОБА_5 до спільних коштів подружжя ОСОБА_6 , і злочинного наміру на їх заволодіння чи привласнення. Натомість встановлено, що грошові кошти перебували на депозитному рахунку ОСОБА_5 навіть після спливу строку депозиту та після подачі позову про розірвання шлюбу та поділ майна. Стосовно позовних вимог про визнання права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначала, що 1/2 частина квартири належить їй на праві особистої приватної власності у спільній частковій власності. За договором купівлі-продажу спірної квартири від 26.07.2003 року сторони придбали в рівних частках кожний вказує квартиру, тобто по 1/2 частині у спільну часткову власність, у зв`язку з чим не підлягають поділу за сімейним законодавством, яке вказує на поділ спільного майна подружжя. Своєю часткою ОСОБА_1 розпорядився, подарував її своєму батькові ОСОБА_3 . Крім того, вважала, має право на 1/2 частину від продажу за 892 835 грн придбаного подружжям за спільні кошти 08.08.2013 року автомобіль PORSHE CAYEENE, 2008 р.в., білий, номер кузову, НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_8 , який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . Крім вказаного майна, у період шлюбу за спільні кошти подружжям було придбано майно, яке визнає ОСОБА_1 у своєму позові, які спільне майно подружжя, всього на суму 1 308 431,33 грн, яке є новим, не знаходилося в експлуатації, частина майна знаходиться у відповідача, а інша частина - на складах у постачальників (продавців). ОСОБА_2 не визнала вимоги позивача ОСОБА_1 про виділ в натуру цього майна їй у власність та вважала за доцільне, законне та справедливе поділити це майно в натурі між нею та її колишнім чоловіком, оскільки перелічене майно купувалося ними спільно, за спільні кошти, за їх спільним вибором та смаком, його призначення було для обладнання загороднього будинку у АДРЕСА_3 в ОК ЖБК Екопарк Сосновий бор , про що свідчать товарні чеки та накладні, в яких вказана адреса доставки. У зв`язку з тим, що перелічене майно неможливо використати за цільовим призначенням, оскільки остаточно право власності на вказаний загородній будинок не оформлено, відповідач відмовляється від подальшого його оформлення та використання, перелічене майно в цей час в неї не знаходиться, справедливим буде поділити це майно на 1/2 частці його вартості 654 215, 66 грн, виділити кожному з них майно в натурі на вказану суму. Різниця вартості майна, за варіантом, який пропонується ОСОБА_2 , та яке виділяється у власність ОСОБА_1 , становить 659 152 грн, що на 9 423 грн більше ніж вартість 1/2 частки спільного майна, а також вартість автомобіля PORSHE CAYEENE, 2008 р.в., білий, номер кузову, НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_8 , з яких відповідач повинен сплатити їй 1/2 частку його вартості, а саме 446 417 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2019 основний та зустрічний позов задоволені частково. Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя право власності на автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 , вартістю 1 471 000 грн. 00 коп. Припинено право власності ОСОБА_2 на автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне рухоме майно: комплект меблів Прованс ; матрац Делайт Софт ; Ламінат Kaindl (129,28 кв.м.); стіл РВТА; консоль 2GD3; балдахіну МРХС; ARM; меблі (спальня lilac); меблі (вітальня Artichoke); меблі (садові меблі); стільницю; стіл, стільці; кухонні меблі; килими; побутова кухонна техніка; розсувні двері і ніші; двері Папа Карло ; устаткування для санітарних вузлів на загальну суму 1 280 997 грн. 33 коп. Зараховано зустрічні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 165 001 грн. 33 коп., зменшено на цю суму розмір компенсації, належної до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації частки депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року у розмірі 991 800 грн. 75 коп.В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, подружжя спільно розпорядилося 1/2 частиною квартири, а відтак, інша 1/2 частина квартири є об`єктом спільної сумісної власності сторін, як подружжя, і підлягає поділу між ними, та прийшов до висновку, що позивач за первісним позовом має право на 1/4 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач за первісним позовом відповідно на іншу 1/4 ідеальну частину вказаної квартири. Щодо позовних вимог в частині поділу грошових коштів між колишнім подружжям на депозитних рахунках, суд першої інстанції вважав, що оскільки в той час, як підтверджено сторонами, позивач та відповідач мешкали окремо та не вели спільне господарство, суд вважав, що вказана сума коштів витрачена ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї чи на її потреби, а тому суд прийшов до висновку про стягнення грошових коштів, що складатиме 1 156 802,075 грн на відшкодування витраченої суми депозитного вкладу, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При поділі майна подружжя, суд прийняв до уваги погоджену сторонами вартість рухомого майна, у розмірі 1 308 881,33 грн та суму спільних коштів подружжя, що перебували на депозитному рахунку у розмірі 2 313 604,15 грн.

Стосовно позовних вимог позивача за первісним позовом про поділ автомобіля марки Lexus LX 570, 2008 р.в., суд першої інстанції вважав, що цей автомобіль є спільним майном подружжя, оскільки був придбаний 16.10.2014 року, за час перебування сторін у шлюбі, та підлягає поділу. При цьому суд зазначав, що під час розгляду справи суду не представлені дані про придбання цього автомобілю в період окремого проживання сторін у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та дані на підтвердження того, що кошти, за які був придбаний цей автомобіль є особистою приватною власністю дружини ОСОБА_2 , або дані на підтвердження іншої мети, ніж для проживання сім`єю з чоловіком, а тому спірний автомобіль суд визначив спільною власністю подружжя, який підлягає поділу. Враховуючи, що спірний автомобіль є неподільною річчю, суд прийшов до висновку про необхідність визнання за позивачем за первісним позовом права власності автомобіль марки Lexus LX 570, 2008 р.в., вартістю 1 471 000 грн, припинивши право ОСОБА_2 на зазначений автомобіль, визнаючи за відповідачем за первісним позовом право власності на рухоме майно загальною вартістю 1 280 997, 33 грн, враховуючи той факт, що замовлення на купівлю рухомого майна оформлено за ОСОБА_2 . Стосовно позовних вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини вартості від продажу автомобіля марки PORSHE CAYEENE, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_8 , що зареєстрований за ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначав, що грошові кошти в сумі 140 000 грн були використані позивачем за первісним позовом на власний розсуд, витрачені не в інтересах сім`ї чи на її потреби, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини від зазначеної суми грошових коштів, що складатиме 70 000 грн на відшкодування витраченої суми від продажу автомобіля, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зараховуючи зустрічні однорідні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість Lexus LX 570, 2008 р.в. 1 471 000 грн., тобто вартість 1/2 частки становить 735 500 грн. Оскільки право власності на Lexus LX 570, 2008 р.в. визнається за ОСОБА_1 , то ОСОБА_2 має бути ним компенсовано 735 500 грн. Тобто всього за два авто ОСОБА_7 повинен компенсувати 805 500 грн ОСОБА_2

Вартість меблів складає 1 280 997 грн 33 коп. (1 308 881,33 - не доплачено магазину за деякі меблі 27 884 грн, тобто ці кошти подружжя не сплачували, тому з загальної вартості вирахувано 27 884 грн, тому вийшло 128 099 грн 33 коп.), вартість 1/2 частки становить 640 498,67 грн. Оскільки право власності на всі меблі визнано за ОСОБА_2 , то компенсація 1/2 частини вартості меблів, яка складає 640 498,67 грн, повинна ОСОБА_2 компенсувати ОСОБА_1 .

Таким чином, різниця між вимогами щодо коштів один одному складає 165 001 грн 33 коп. (805 500 - 640 498,67), яку ОСОБА_1 має сплатити ОСОБА_2 .

Враховуючи, що ОСОБА_2 повинна сплатити ОСОБА_1 1/2 частину суми депозиту, а саме - 1 156 802,08 грн, то враховуючи 165 001 грн 33 коп., які ОСОБА_7 має сплатити ОСОБА_2 , до стягнення зі ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 підлягає різниця у 991 800 грн 75 коп. (1 156 802,08 - 165 001,33).

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення суду, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 . Задовольнити в повному обсязі; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що виявилось у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, що стосується вимог щодо квартири зазначала, що право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру реалізовано ним на свій власний розсуд, частка відчужена. В теперішній час, право власності наявне тільки у ОСОБА_2 . Отже, вимоги щодо розподілу вказаної квартири є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Що стосується вимог щодо автомобіля Lexus LX 570, 2008 р.в., то зазначала, що судом першої інстанції помилково визнано зазначений автомобіль спільною власністю подружжя та припинено право власності ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 23.10.2015 року, у якій останній надає ОСОБА_2 право на укладання та підписання договору купівлі-продажу спільного автомобіля. Апелянт звертає увагу на те, що довіреність на розпорядження автомобілем PORSHE CAYEENE, 2008 р.в. та заява-згода на розпорядження автомобілем Lexus LX 570, 2008 р.в., видані в один день, що свідчить про існуючу усну домовленість між подружжям щодо визначення майна за кожним з них. Таким чином, вбачається недобросовісна поведінка позивача за первісним позовом, який навмисно ввів в оману ОСОБА_2 та здійснив відчуження належного їй майна за ціною, що є суттєво нижчої від ринкової. Саме тому, ОСОБА_2 заявлено вимоги щодо стягнення 1/2 вартості від продажу автомобіля, які судом були навмисно проігноровані.

Що стосується вимог щодо розподілу рухомого майна, то апелянт зазначала, що вимоги щодо майна в зустрічній позовній заяві були обґрунтовані тим, що вказане майно перебуває у власності ОСОБА_2 та є необхідним для неї з метою створення належного рівня життя. Проте, суд не врахував ці вимоги та прийняв рішення щодо передання у власність майна, яке відсутнє та його місцезнаходження взагалі неможливо встановити. Є майно, яке в теперішній час не придбано, оскільки гроші за нього не сплачені в повному обсязі. Ідентифікуючі ознаки майна зазначені невірно або взагалі відсутні. Таким чином, виконання оскаржуваного судового рішення в майбутньому є ускладненим, або взагалі неможливо. Так, наприклад, з переліку майна, на яке ОСОБА_2 не заявляла вимоги, та яке перебуває у колишнього чоловіка, вбачаються наступні складнощі в ідентифікації: меблі (спальня lilac); меблі (вітальня Artichoke); меблі (садові меблі); стільниця; стіл, стільці; кухонні меблі; килими; побутова кухонна техніка; розсувні двері і ніші; двері Папа Карло (які, в якій кількості, марка, скільки одиниць в комплекті тощо?).

Що стосується вимог щодо депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року, апелянт зазначала, що на момент розгляду справи та ухвалення рішення по справі, грошових коштів на вказаному рахунку не існує. Вважала, що позивачем за первісним позовом обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, що тягне за собою наслідок у вигляді відмови у задоволенні позову. Отже, розпорядження грошовими коштами мало місце в період, коли сторони перебували у шлюбі, до 25.11.2015 року. ОСОБА_1 не надано доказів щодо відсутності його згоди на розпорядження коштами родини в період шлюбу. Таким чином, вказані кошти були використані подружжям під час шлюбних відносин сторін і були використані в інтересах сім`ї, а тому не можуть бути предметом зазначено спору.

Другого грудня 2020 року ОСОБА_9 , діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Харківського апеляційного суду із клопотанням про перенесення судового засідання, призначеного на 03.12.2020, на іншу дату у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину та поганим самопочуттям.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22.05.2020 на усій території України.

В наступні місяці карантин також продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, і постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641" від 13 жовтня 2020 р. № 956 дія карантину на свій території України продовжена карантин до 31.12.2020 на усій території України.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини першої статті 152, частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки ОСОБА_9 в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надала суду медичних документів, які б підтверджували її неможливість прибути в судове засідання внаслідок значної небезпеки для неї хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або внаслідок перебування на лікарняному, не навела суду підстав неможливості приймати участь у судовому засідання за допомогою власних технічних засобів поза межами суду, колегія суддів уважає, що з огляду на належне повідомлення про час та місце судового розгляду можливо розглянути справу за її відсутності.

Належне повідомлення ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 03.12.2020, підтверджується тим, що судові повістки повернулися до Харківського апеляційного суду не врученими з причини відсутності адресатів за вказаними ними адресами (т.5 а.с. 50-53). Вказане в розумінні п.3 ч.8 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника про час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 01.02.2002 року по 27.11.2015 року, що підтверджується даними з актового запису № 97, зробленому у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2015 року у справі № 640/18391/15-ц (том 1 а.с. 5, 131-132).

26.07.2003 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 5171, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 131-132).

За договором дарування від 10.12.2010, зареєстрованого в реєстрі за № 3964 (дублікат договору від 26.05.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 1545), ОСОБА_1 подарував 1/2 частину квартири своєму батькові - ОСОБА_3 (том 1, а.с. 133-134).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2003 вбачається, що за ОСОБА_2 було зареєстроване право приватної спільної часткової власності на 1/2 квартири, за ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину квартири (т. 3 а.с. 67).

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу, відповідно до статті 6 ЦК України, чітко визначено належність майна на праві спільної часткової власності. Тобто визначено, що майно належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя права власності на 1/4 частину квартири, суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 6, 11, 13 ЦК України та безпідставно вважав, що сторони у справі, перебуваючи у шлюбі, набули квартиру не у спільну часткову власність, а у спільну сумісну власність, і підлягає поділу між ними.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що презумпція спільної сумісної власності та загальний принцип рівності часток подружжя при вирішенні дійсного спору не можуть бути застосовані, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 щодо розподілу вказаної квартири. А відтак, судова колегія не погоджується з висновком суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину квартири по АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. А Ѕ частина вищезазначеної квартири не підлягає включенню до обсягу спільного сумісного майна подружжя.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо поділу автомобіля Lexus LX 570, 2008 р.в., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; с торони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.202015 ОСОБА_2 видала довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В., зареєстровано в реєстрі за № 3662, якою уповноважила ОСОБА_1 на експлуатацію та розпорядження автомобілем PORSHE CAYEENE, 2008 р.в., який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_10 08.08.2013 ЦЕНТР НАД. ПОСЛУГ ПОВ`ЯЗАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ АВТОЗАСОБІВ Харків. Строк дії довіреності був встановлений до 23.10.2018 року (включно) ( т.1 а.с.137 - 138).

Цього ж дня, 23.10.2015 року ОСОБА_1 шляхом написання заяви, яка була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В., зареєстровано в реєстрі за № 3660, надав свою згоду та не заперечував на укладання та підписання договору купівлі-продажу за ціну на умовах на власний розсуд його дружиною ОСОБА_2 автомобілю Lexus LX 570, 2008 р.в., належного їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 виданого 16.10.2014 року ЦЕЕНТР ДАІ 6301 ( т. 1 а.с. 139).

З огляду на те, що довіреність на розпорядження автомобілем PORSHE CAYEENE, 2008 р.в. та заява-згода на розпорядження автомобілем Lexus LX 570, 2008 р.в., видані в один день, ОСОБА_1 визнав що автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в. є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , що підтвердив нотаріально посвідченою заявою. А також те, що на день оформлення зазначених документів сторони знаходилися у стані розлучення, колегія суддів вважає, що між подружжям дійсно існувала усна домовленість щодо визначення майна за кожним з них, а за таких підстав вважати автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., спільною власністю подружжя підстав немає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя права власності на автомобіль Lexus LX 570, 2008 р.в., вартістю 1 471 000 грн, припинення права власності ОСОБА_2 на зазначений автомобіль.

Крім цього, суд обґрунтовано вважав доведеним факт придбання подружжям рухомого майна на суму 1308 881, 03 грн., що у вигляді:

комплект меблів Прованс , за договором № 109 від 10.07.2015, вартістю 31 830 гривень( т.1 а.с. 16);

матрацу Делайт Софт , товарний чек № 109/1, вартістю 2 500 гривень ( т.1 а.с. 18);

Ламінат Kaindl (126,28 кв.м), за замовленням № 127 від 11.07.2015, вартістю 53 987,33 гривень ( т. 1 а.с. 19);

стол РВТА, консоль 2GD3; балдахіну МРХС, товарний чек б/н від 11.07.2015, вартістю з урахуванням знижки 26 516 гривень (т. 1 а.с. 20);

ARM - 101 268 гривень ( т.1 а.с. 21);

Меблі спальня lilac за договором № 314/А від 03.07.2015 - 132 000 гривень ( т. 1 а.с. 22 - 23);

Меблі вітальня Artichoke , за договором № 315-А від 03.07.2015 - 60 000 гривень ( т.1 а.с. 24 - 25);

садові меблі, за договором № 316-А від 03.07.2015, вартістю 89 000 гривень ( т.1 а.с. 26 - 27);

стільниця, за договором № М29/07-3 від 29.07.2015, вартістю 14 000 гривень (т. 1 а.с. 28 - 31);

стіл, стільці, за договором № V/10-07, специфікація № 10-07 від 10.07.2015, вартістю 52 000 гривень( т.3 а.с. 8 - 9);

кухонні меблі, за договором № М04/07-1 від 04.07.2015, вартістю 222 716 гривень ( т.1 а.с. 34 - 36);

килими, за договором № М21/07-1 від 21.07.2015, вартістю 26 100 гривень )( т. 1 а.с. 42 - 45);

побутова кухонна техніка за договором № М14/07-2т від 14.07.2015, вартістю 58 435 гривень ( т. 1 а.с. 160 - 167) ;

розсувні двері і ніші, за договором № МК-45 від 08.08.2015, вартістю 100 000 гривень ( т. 1 а.с. 168 - 170, а.с. 113);

двері ІНФОРМАЦІЯ_1 , за замовленням ПР-1036Н від 07.08.215, вартістю 110 884 гривень ( т. 1 а.с. 110 - 112);

устаткування для санітарних вузлів, згідно специфікацій № 090715-1, 090715-2, 090715-3, 090715-4, 090715-5 ( т. 1 а.с. 171 - 175) , вартістю 227 645 гривень;

Всього майна на загальну суму 1 280 997, 33 гривень.

Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для поділу грошових коштів, що знаходилися на депозитному рахунку відповідачки № SAMDNWFD0070642383501 у розмірі 2 313 604, 15 грн, які були накопичені під час під час перебування сторін у шлюбі та були зняті нею 30.10.2015, тобто після того як сторони фактично припинили шлюбні відносини ( т. 2 а.с. 7 - 22). Доказів того, що зазначені кошти були використані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї остання не надала.

Таким чином до обсягу спільного сумісного майна, що підлягає стягненню відноситься вищезазначене рухоме майно загальною вартістю 1280 997, 33 гривень та грошові кошти у розмірі 2 313 604, 15 грн.

При поділі зазначеного майна судова колегія виходить з рівності прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або

його вартість враховується при поділі( пункт 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 11).

Судова колегія вважає передчасним висновок суду про те, що спірне нерухоме майно повинно бути виділено у володіння та користування останній, оскільки було придбано на її замовлення та нею використовується виділив його. Зі змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи домовленості та взаємної згоди щодо поділу спільного рухомого майна та грошей між колишнім подружжям досягнуто не було. Проте, обидві сторони при зверненні до суду з основним та зустрічним позовом не заперечували факт придбання рухомого мана та можливість набуття його у розпорядження кожним з них. Оскільки зазначене майно придбано на підставі письмових договорів кожен з подружжя має можливість встановити його місцезнаходження та отримати у виробника або постачальника. Одночасно ОСОБА_2 заперечувала знаходження у неї грошових коштів у розмірі 2 313 604, 15 грн. Зазначені кошти отримані останньою у вигляді готівки та встановити їх місцезнаходження неможливо.

Тому, судова колегія керуючись принципом добросовісності, справедливості та розумності вважає що поділ спільного сумісного майна сторін належить здійснити шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на все вищезазначене нерухоме майно на загальну суму 1280 997, 33 , а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути грошові кошти у розмірі половини грошових коштів у сумі (2 313 604, 15 / 2 ) 1 156 802,08 грн за вирахуванням вартості половини спірного нерухомого майна, що дорівнює 516 303, 42 ( 1 156 802,08 - 640 498,66) грн.

З огляду на вищезазначене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, тому рішення суду підлягає зміні в частині встановлення судом обсягу спільного сумісного майна подружжя та обраного судом порядку поділу спільного сумісного майна.

Основний та зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна подружжя належить задовольнити частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 визнати право власності на комплект меблів Прованс , за договором № 109 від 10.07.2015, вартістю 31 833 гривень; матрацу Делайт Софт , товарний чек № 109/1, вартістю 2 500 гривень; Ламінат Kaindl (129,28 кв.м), за замовленням № 127 від 11.07.2015, вартістю 53 987,33 гривень; стіл РВТА , консоль 2GD3; балдахіну МРХС, товарний чек б/н від 11.07.2015, вартістю з урахуванням знижки 26516, 60 гривень; ARM - 101 268 гривень; меблі спальня lilac за договором № 314/А від 03.07.2015 -132 000 гривень; вітальня Artichoke , за договором № 315-А від 03.07.2015 - 60 000 гривень; садові меблі, за договором № 316-А від 03.07.2015, вартістю 89 000 гривень; стільниця, за договором № М29/07-3 від 29.07.2015, вартістю 14 000 гривень; стіл, стільці, за договором № V/10-07, специфікація № 10-07 від 10.07.2015, вартістю 52000 гривень; кухонні меблі, за договором № М04/07-1 від 04.07.2015, вартістю 222 716 гривень; килими, за договором № М21/07-1 від 21.07.2015, вартістю 26 100 гривень; побутова кухонна техніка за договором № М14/07-2т від 14.07.2015, вартістю 58 435 гривень; розсувні двері і ніші, за договором № МК-45 від 08.08.2015, вартістю 100 000 гривень; двері Папа Карло , за замовленням ПР-1036Н від 07.08.215, авансовий внесок 83 тисячі гривень; устаткування для санітарних вузлів, згідно специфікацій № 090715-1, 090715-2, 090715-3, 090715-4, 090715-5 , вартістю 227 645 гривень, всього майна на загальну суму 1 281 000,93 ( один мільйон двісті вісімдесят одну гривню) 93 копійки. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 516 301 61 грн. в якості компенсації частки депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду підлягає зміні, колегія суддів відповідно до вимог ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України здійснює перерозподіл судового збору, та витрат, пов`язаних з розглядом справи, про відшкодування яких було заявлено.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою цієї статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з розглядом справи позивачем за первісним позовом понесено судовий судові витрати у загальному розмірі 4461,60 грн (3654 грн. судовий збір за подачу позовної заяви та 807, 60 грн - заяви про забезпечення позову та витребування доказів, ), в той час, як згідно вимог Закону України Про судовий збір підлягало сплаті 4217,60 грн (3654+243,60+3210). Зайво сплачений судовий збір у розмірі 40 коп. під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову та 243, 60 грн під час звернення до суду з заявою по витребування доказів відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України не можуть бути покладені на відповідача пропорційно задоволеним позовних вимогам.

У зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції ОСОБА_10 фактично понесла судові витрати у розмірі 7864 грн., в той час з урахуванням уточнених вимог відповідно до п. п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 закону України Про судовий збір підлягало сплаті 5286 грн.

За наслідками розгляду апеляційної скарги основний позов задоволено на 52, 22% (1797302, 55 грн), а зустрічний позов задоволено на 87,84% (640500,47 грн.)

Таким чином, на користь позивача за первісним позовом підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2202,43 грн., а на користь позивач за зустрічним позовом 4643,22. З урахуванням вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 підлягає стягненню судовий збір понесений у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції у розмірі 2440, 79 грн (4643,22-2202,43).

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо суті позовних вимог за зустрічним позовом, розподіл судових витрат понесених ОСОБА_10 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року змінити.

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на комплект меблів Прованс , за договором № 109 від 10.07.2015, вартістю 31 833 гривень; матрацу Делайт Софт , товарний чек № 109/1, вартістю 2 500 гривень; Ламінат Kaindl (129,28 кв.м), за замовленням № 127 від 11.07.2015, вартістю 53 987,33 гривень; стіл РВТА , консоль 2GD3; балдахіну МРХС, товарний чек б/н від 11.07.2015, вартістю з урахуванням знижки 26 516, 60 гривень; ARM - 101 268 гривень; меблі спальня lilac за договором № 314/А від 03.07.2015 -132 000 гривень; вітальня Artichoke , за договором № 315-А від 03.07.2015 - 60 000 гривень; садові меблі, за договором № 316-А від 03.07.2015, вартістю 89 000 гривень; стільниця, за договором № М29/07-3 від 29.07.2015, вартістю 14 000 гривень; стіл, стільці, за договором № V/10-07, специфікація № 10-07 від 10.07.2015, вартістю 52 000 гривень; кухонні меблі, за договором № М04/07-1 від 04.07.2015, вартістю 222 716 гривень; килими, за договором № М21/07-1 від 21.07.2015, вартістю 26 100 гривень; побутова кухонна техніка за договором № М14/07-2т від 14.07.2015, вартістю 58 435 гривень; розсувні двері і ніші, за договором № МК-45 від 08.08.2015, вартістю 100 000 гривень; двері Папа Карло , за замовленням ПР-1036Н від 07.08.215, авансовий внесок 83 тисячі гривень; устаткування для санітарних вузлів, згідно специфікацій № 090715-1, 090715-2, 090715-3, 090715-4, 090715-5 , вартістю 227 645 гривень, всього майна на загальну суму 1 281 000,93 ( один мільйон двісті вісімдесят одну гривню) 93 копійки.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 516 301 (п`ятсот шістнадцять тисяч триста одну гривню) 61 ( шістдесят одну) копійку в якості компенсації частки депозитного вкладу по договору SAMDNWFD0070642383501 від 27.05.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2440 ( дві тисячі чотириста сорок ) гривень 79 копійок судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

С.С. Кругова