Рішення

від 14.12.2020 по справі 489/4840/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4840/20 провадження №2/489/2514/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати

встановив :

У жовтні 2020 року Миколаївська міська рада звернувся до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів 372626,58 грн. за користування з 01.10.2016 до 02.02.2018 земельною ділянкою площею 16078 кв.м для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що на пунктом 27 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 27.10.2004 № 24/15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 16078 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, у тому числі 2565 кв.м під капітальною забудовую, 242 кв.м під спорудою, 13271 кв.м під проїздами, проходами, зарахувавши її до земель іншої промисловості, для обслуговування виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку ТОВ Обрій в оренду на 15 років.

На підставі вказаного рішення з ТОВ Обрій укладено договір оренди землі від 17.08.2009 № 6828, який зареєстрований в установленому законом порядку, за яким ТОВ Обрій передана в оренду до 17.08.2024 земельна ділянка площею 16078 кв.м для обслуговування виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 21.10.2015 по 02.02.2018 власниками нерухомого майна за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , були відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачами було набуто речове право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , яке розташовано за вказаною адресою на земельній ділянці загальною площею 16078 кв.м, яка перебувала у користуванні ТОВ Обрій для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Проте, у період з 21.10.2015 по 02.02.2018 відповідачі не сплачували орендну плату за користування земельною ділянкою, чим порушені права міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання доходів за час використання відповідачем земельної ділянки, що підтверджується листом ГУ ДФУ у Миколаївській області від 14.03.2019 № 356/9/14-29-50-05-21/256.

До нового власника нерухомого майна (відповідачів) в силу статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, статті 7 Закону України Про оренду землі автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов`язок зі сплати орендної плати за землю. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відслужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідачів) від сплати орендної плати.

Кошти у вигляді орендної плати складають 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції, що за період з 01.10.2016 по 02.02.2018 становить загальну суму 372626,58 грн., яку відповідачі повинні були сплати за умовами договору оренди.

Так як земельна ділянка, на якій розташоване належне відповідачам нерухоме майно, відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді, а відповідачі в досудовому порядку вимоги міської ради про сплату коштів за використання земельної ділянки не виконали, міська рада звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник відповідачів - адвокат Татарінов В.П. надав до суду відзив на позов в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказав, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України, статтею 377 ЦК України, статтею 7 Закону України Про оренду землі . У той же час, статі 125, 126 ЗК України встановлюють, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування (сервітут). Однак договір оренди землі позивачем з відповідачами не укладався та право оренди відповідачів в державному реєстрі не реєструвалося, а тому право оренди у них не виникло. Таким чином, не сплачені відповідачами суми за користування земельною ділянкою, в розумінні статті 1212 ЦК України, є безпідставно збереженими коштами, що тягне за собою застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України. Тому позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного справа.

Крім того, позивач не надав доказів присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номера. Тому не довів, що спірна земельна ділянка є предметом цивільного обороту та може бути об`єктом оренди, через що також не доведено дійсність договору оренди землі.

Також, позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за період 10.10.2016 по 02.02.2018. Відповідно до умов договору оренди орендна плата вноситься щомісячними періодичними платежами. До суду позивач звернувся 06.10.2020, отже позовна давність є такою що сплинула для зобов`язань відповідачів, які виникли до 06.10.2017. Через що, заборгованість за якою не спливла позовна давність складає 118268,78 грн. (розрахунок наведено у відзиві).

У відповіді на відзив представник Миколаївської міської ради заперечуючи проти доводів представника відповідачів вказав, що право оренди земельної ділянки у ТОВ Обрій виникло на підставі договору оренди, зареєстрованого в установленому порядку. При цьому, чинне на момент відчуження нерухомого майна законодавство (статті 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України) містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном, що підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17. Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку на земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набути ним майно (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 825/308/17).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 18.12.2019 у справі 263/6022/16-ц).

На спірні правовідносини, які мають договірний характер, оскільки невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідачів) від обов`язку сплати орендної плати, унеможливлює застосування глави 83 ЦК України, на яку посилається представник відповідачів.

Щодо відсутності кадастрового номеру земельної ділянки то такі доводи спростовуються додатками до договору оренди, згідно яких земельна ділянка площею 16078 кв.м по АДРЕСА_1 має кадастровий номер 4810136900:05:079:0002.

Щодо строку позовної давності то органи місцевого самоврядування не є контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, оскільки це віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальних органів.

Миколаївська міська рада дізналася, що за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 17.08.2009 не сплачується орендна плата з листа ГУ ДФУ у Миколаївській області від 14.03.2019 № 356/9/14-29-50-05-21/256. 22.01.2020 виконавчий комітет Миколаївської ради прийняв рішення з визначення та затвердження розміру збитків завданих відповідачами. Тому перебіг строку позовної давності для міської ради розпочався з 22.01.2020, тобто з дати прийняття рішення виконкомом Миколаївської міської ради, а тому позов подано в межах строку позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України , датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується, що пунктом 27 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 27.10.2004 № 24/15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 16078 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, у тому числі 2565 кв.м під капітальною забудовую, 242 кв.м під спорудою, 13271 кв.м під проїздами, проходами, зарахувавши її до земель іншої промисловості, для обслуговування виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку ТОВ Обрій в оренду на 15 років.

На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ Обрій укладено договір оренди землі від 17.08.2009 № 6828, який зареєстрований в установленому законом порядку.

За умовами договору ТОВ Обрій передана в оренду до 17.08.2024 земельна ділянка площею 16078 кв.м для обслуговування виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Наданими позивачем документами, які є додатком до договору оренди землі, підтверджується, що вказана у договорі земельна ділянка має кадастровий номер: 4810136900:05:079:0002, що спростовує доводи представника відповідача про відсутність кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 21.10.2015 по 02.02.2018 власниками нерухомого майна за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , були відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачами було набуте право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , що розташоване за вказаною адресою на земельній ділянці загальною площею 16078 кв.м, яка перебувала у користуванні ТОВ Обрій згідно договору оренди землі від 17.08.2009 № 6828.

Із змісту адресованого Управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради листа ГУ ДФС у Миколаївській області від 14.03.2019 № 356/9/14-29-50-05-21/256 вбачається, що ТОВ Обрій не надається податкова звітність з податків та зборів до органів фіскальної служби з 2016 року. Стосовно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то з 01.01.2015 вони не перебувають на обліку в інформаційно-телекомунікаційних базах даних ГУ ДФС у Миколаївській області, як платники земельного податку та орендної плати за землю та відповідно не сплачують вказані податки.

16.10.2019 комісією міської ради затверджено Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до якого розмір завданих безоплатним використанням відповідачами вказаної вище земельної ділянки у період з 01.10.2016 по 02.02.2018 складає 372626,58 грн.

Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020 № 54.

18.09.2019 та 03.02.2020 на адресу відповідачів Миколаївська міська рада направила, відповідно, листи із запрошенням на комісію з визначення та відшкодування збитків та вимогою про сплату боргу.

Як слідує з позовної заяви збитки відповідачі не відшкодували, що стало підставою звернення міської ради до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного правого регулювання.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпунктів 269.1.1і 269.1.2статті 269 Податкового кодексу України , платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України , об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статі 287 Податкового кодексу України , у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Частинами першою, другою статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Наведена норма закріпила загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 по справі № 21-3078а16 зазначено, що до нового власника об`єкта нерухомості переходить і обов`язок зі сплати орендної плати на земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, незалежно від змін до договору оренди, або підписання нового договору.

Постановою Верховного Суду України від 31.01.2018 у справі № 825/308/17 встановлено, що невнесення змін до договорів оренди земельних ділянок щодо особи орендаря не має значення, оскільки, придбавши нерухомість, її новий власник фактично автоматично стає новим орендарем земельної ділянки, на якій вона розташована, а відтак він і набуває обов`язку зі сплати орендної плати з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, і що після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 по справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 по справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 по справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 по справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи з 21.10.2015 по 02.02.2018 власниками нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці загальною площею 16078 кв.м, кадастровий номер: 4810136900:05:079:0002, яка перебувала у користуванні ТОВ Обрій згідно договору оренди землі від 17.08.2009 № 6828, були відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, у зв`язку із правомірним набуттям відповідачами права власності на нерухомість, відповідно в силу третьою статті 7 ЗУ Про оренду землі у них , як у нових власників нерухомого майна, в них виник обов`язок з сплати орендної плати за землю, на якій розташована їхня нерухомість.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

У відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, 22.01.2020 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, відповідно до якого розміру збитку, нанесеного відповідачами в зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 16078 кв.м. для обслуговування нерухомого майна по АДРЕСА_1 у період з 01.10.2016 по 02.02.2018, становить 372626,58 грн.

Враховуючи наведені положення норм права та встановлені обставини, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог, оскільки відповідачі набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, переданій у користування на умовах оренди іншій особі, тим самим набули обов`язок із сплати орендної плати за землю на умовах, які існували для попереднього землекористувача.

Твердження представника відповідача про відсутність у відповідачів обов`язку із сплати орендної плати за землю, так як з ними не укладено договору оренди землі та не проведено його реєстрації, є помилковими через невірне тлумачення закону.

Також помилковими є доводи представника відповідачів про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав є ефективним та таким, що узгоджується з вимогами норм матеріального права.

Щодо вирішення питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд виходить з наступного.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України ).

Із відповіді на відзив вбачається, що про порушення відповідачами зобов`язань зі сплати орендної плати за землю Миколаївській міській раді стало відомо з листа ГУ ДФС у Миколаївській області від 14.03.2019, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який міська рада отримала 15.03.2019 (згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції), та 22.01.2020 виконавчим комітетом міської ради було затверджено акт з визначення та відшкодування збитків, а тому перебіг строку позовної давності розпочався з 15.03.2019, а не з 22.01.2020 чи 06.10.2020 як вважають сторони у своїх письмових заявах. Так як саме з 15.03.2019 міській раді стало відомо про порушення її права через безоплатне використання відповідачами зомельної ділянки та відповідно неотримання доходу територіальною громадою, а тому суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, оцінивши в сукупності наявні в справі докази, які свідчать про порушення відповідачами зобов`язань із сплати орендної плати за землю, що завдало територіальній громаді збитків в розмірі 372626,58 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Так як суд позовні вимог и задовольнив повністю, відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5589,40 грн.

Керуючись статтями 4 , 19 , 141 , 263-265 ЦПК України , суд

вирішив:

Позов Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради 372626,58 грн. орендної плати за користування з 01.10.2016 по 02.02.2018 земельною ділянкою площею 16078 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради судовий збір в розмірі 5589,40 грн. (2704,70 грн. з кожного)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.Адміральська,20;

відповідачі - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 14.12.2020.

Суддя І.В.Коваленко