Рішення

від 02.12.2020 по справі 522/4016/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4016/20

Провадження № 2/522/4096/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.

за участі секретаря судового засідання - Смокової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства НВКТФ Лідер-Люкс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору засновника ПП НВКТФ Лідер-Люкс Кутузова Андрія Руслановича про припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

До суду 10.03.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до ПП НВКТФ Лідер-Люкс , відповідно якого позивач просив припинити трудові відносини між ним та відповідачем, та просив покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позову посилався на те, що 21.03.2013 року позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Приватного підприємства НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС , маючи намір звільнитись із займаної посади, позивач звернувся до засновника ПП НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС , та, станом на дату звернення із цією позовною заявою до суду, відповідних реєстраційних дій здійснено не було. Бездіяльність відповідача призвела до порушення трудових прав позивача, оскільки внаслідок чого, позивач позбавлений вільно обирати працю, у зв`язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 26.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року залучено засновника ПП НВКТФ Лідер-Люкс ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до участі у справі.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті на 05.11.2020 року.

В судове засідання 05.11.2020 року з`явились представник позивача ОСОБА_3 , який підтримав позовну заяву у повному обсязі та представник третьої особи Прилепський І.А, який просив надати час для ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи. Було оголошено у судовому засіданні до 18.11.2020 року.

В судове засідання 18.11.2020 року сторони по справі не з`явились, розгляд справи відкладено на 02.12.2020 року.

02.12.2020 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Прилепським І.А. надано заяву ОСОБА_2 про визнання позову, яку було підписано ОСОБА_2 у слідчому кабінеті Одеського СІЗО у присутності адвоката І.А. Прилепського 02.12.2020 року. З тексту заяви також вбачається, що звільнення у передбачені законом строки не відбулось, тому що, ОСОБА_2 на день звернення позивача із заявою про звільнення перебував від вартою. Також при вирішенні позову, просить Суд зобов`язати позивача повернути представнику - адвокату Прилепському І.А., статутні документи, печатку, протоколи зборів учасників, бухгалтерські та звітні документи ПП НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС .

В судове засідання 02.12.2020 року сторони по справі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 14.12.2020 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення засновника №2 Приватного підприємства НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС від 21.03.2013 р. та наказу №2 від 21.03.2013 р. було призначено ОСОБА_4 на посаду директора Приватного підприємства НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС .

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.09.2019 року направив на адресу засновника ПП НВКТФ Лідер-Люкс Кутузова Андрія Руслановича заява від 30.08.2019 року про звільнення із займаної посади директора ПП НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС за власним бажанням з 30.09.2019 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 02.12.2020 року, яку надав суду адвокат Прилепський І.А. зазначено, що звільнення у передбачені законом строки не відбулось, тому що, ОСОБА_2 на день звернення позивача із заявою про звільнення перебував від вартою.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю).

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 24 КЗпП України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пунктом 1 ч.1 ст.23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Таким чином, суд вважає доведеним перебування позивача у трудових відносинах із ПП НВКТФ Лідер-Люкс з 21.03.2013 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом положень ст. 38 КзПП, ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчим орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

У відповідності до ст.ст.97, 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Між тим, як встановлено за розглядом справи, рішення засновника про звільнення відсутнє, тобто уповноважений на звільнення директора орган ПП НВКТФ Лідер-Люкс , засновником якого є ОСОБА_2 проігнорував повідомлення Позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву Позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу.

Окрім цього, не внесення Відповідачем відповідних змін про звільнення з посади директора ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру свідчить про те, що Відповідач не визнавав припинення трудових відносин з Позивачем та продовжує вважати його керівником підприємства. Разом з тим, суд враховує заяву ОСОБА_2 відповідно якої пояснив, що звільнення у передбачені законом строки не відбулось, тому що, ОСОБА_2 на день звернення позивача із заявою про звільнення перебував від вартою

З огляду на викладене, суд розцінює бездіяльність щодо припинення трудових відносин як протиправною, такою, що порушує трудові права позивача як працівника, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 6 ст. 13 ЦК України).

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про припинення трудових правовідносин з ПП НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження за розглядом справи.

З приводу вимоги ОСОБА_2 щодо зобов`язання позивач повернути його представнику - адвокату Прилепському І.А. статутні документи, печатку, протоколи зборів учасників, бухгалтерські та звітні документи ПП НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС , які викладені в заяві від 02.12.2020 року, суд зазначає, що дана вимога не може розглядатись при вирішення даного спору по суті, оскільки не є предметом розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що внаслідок порушення трудових прав, Позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією N ПН1195 від 06.03.2020 року, на зазначену суму.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст. 21, 23, 24, 36, 38, 48, 49 КЗпП України, ст. 97, 98 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 82, 89, 95, 141, 206, 223, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства НВКТФ Лідер-Люкс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору засновника ПП НВКТФ Лідер-Люкс Кутузова Андрія Руслановича про припинення трудових відносин - задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та Приватним підприємством НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС (ЄДРПОУ 35118668).

Стягнути з Приватним підприємством НВКТФ ЛІДЕР-ЛЮКС (ЄДРПОУ 35118668) на користь - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 14.12.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов