Постанова

від 10.12.2020 по справі 923/1142/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/1142/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі: Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Херсонської обласної ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2020, суддя в І інстанції Нікітенко Н.О., повний текст якого складено 13.07.2020 в м. Херсоні

у справі № 923/1142/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда"

до: Херсонської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області"

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда" (далі - Редакція) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської обласної ради, в якому просило:

- визнати дійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 02.01.2003 року, укладений між Головним управлінням економіки облдержадміністрації та комунальним підприємством Редакція Херсонської обласної газети Наддніпрянська правда , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Редакція Херсонської обласної газети Наддніпрянська правда ;

- скасувати рішення XXIV сесії обласної ради VII скликання від 25 квітня 2019 року № 1219 Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області в частині передачі за договором оренди (позички) приміщення № 117 в будинку № 47 по проспекту Ушакова у м. Херсоні Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що Редакція на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 02.01.2003 орендує приміщення №117 у будівлі за адресою: пр. Ушакова, 47, м. Херсон, в якому функціонує її кореспондентський пункт. Оспорюваним рішенням "Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області" Херсонською обласною радою надано дозвіл комунальній установі з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради, в оперативному управлінні якої знаходиться зазначене майно, на укладення договору безоплатного користування (позички) з громадською організацією "Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області". Посилаючись на те, що вказаним рішенням передано в оренду приміщення, яке орендоване позивачем на підставі діючого договору, з порушенням положень Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також прав та охоронюваних законом інтересів Редакції, позивач просив задовольнити позов.

У березні 2020 року Редакція звернулася до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій заявила про відмову від позовних вимог в частині визнання дійсним договору оренди нерухомого майна від 02.01.2003.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.03.2020 на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України закрито провадження у справі № 923/1142/19 в частині позовних вимог про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 02.01.2003 року, укладеного між Головним управлінням економіки облдержадміністрації і комунальним підприємством Редакція Херсонської обласної газети Наддніпрянська правда , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Редакція Херсонської обласної газети Наддніпрянська правда .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.07.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.07.2020, позов задоволено повністю. Скасовано рішення XXIV сесії обласної ради VII скликання від 25 квітня 2019 року № 1219 «Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області» в частині передачі за договором оренди (позички) приміщення № 117 в будинку № 47 по проспекту Ушакова у м. Херсоні Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонської області.

Стягнуто з Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда" суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами про те, що в термін до одного місяця до закінчення дії договору оренди та протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про припинення цього договору оренди, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідно до положень ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України дія договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області від 02.01.2003, за умовами якого позивачу в оренду передано службове приміщення № 117 в адмінбудинку облдержадміністрації, площею 14,9 кв.м. за адресою: м. Херсоні, пр. Ушакова, 47, на першому поверсі, не припинилась, а автоматично пролонгувалась на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Отже, оспорюване рішення «Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області» в частині передачі за договором оренди (позички) приміщення № 117 в будинку № 47 по проспекту Ушакова у м. Херсоні Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонської області було прийнято Херсонською обласною радою із порушенням п. 9.6. договору від 02.01.2003, ст.ст. 188, 291 ГК України та ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Херсонська обласна рада у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення по справі прийняте без врахування всіх обставин справи, всупереч законодавчим нормам, з неправильним застосування норм матеріального права, є необґрунтованим.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, адмінбудівля за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47 є власністю територіальних громад Херсонської області, управління якою відповідно до статті 143 Конституції України і статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснює Херсонська обласна рада.

Рішенням ХХІІІ сесії Херсонської обласної ради VI скликання від 23 квітня 2013 року № 750 Про надання права оперативного управління будівлею за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 47 об`єкт оренди передано комунальній установі з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради (далі - УКС) в оперативне управління.

Редакція газети не виконує умови договору оренди, а саме своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, експлуатаційні витрати та плату за комунальні послуги.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24 жовтня 2019 року № 715 Про вдосконалення та затвердження структури і граничної штатної чисельності працівників Херсонської обласної державної адміністрації структурний підрозділ облдержадміністрації Департамент економічного та регіонального розвитку (правонаступник Департаменту економічного розвитку та торгівлі Херсонської обласної державної адміністрації) припинено шляхом ліквідації.

Херсонська обласна державна адміністрація листом від 09 квітня 2010 року № 54-2543/0/19/319 просила надати зазначене приміщення в користування Нікішенко В.Л., який є виконавчим директором громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області .

Відповідно до статті 60 Закону Херсонська обласна рада здійснює управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, у тому числі передавати об`єкти комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Власник майна має право на свій розсуд визначати порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання (стаття 135 ГК України).

У зв`язку з цим, Херсонською обласною радою оспорюваним рішенням № 1219 від 25 квітня 2019 року надано дозвіл УКС на укладання договору безоплатного користування (позички) з громадською організацією Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області зазначеного приміщення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Позивач зазначає, що вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує наданням нових доказів, які, на його думку, підтверджують необґрунтованість рішення суду. Позивач, однак, вважає зазначені докази нікчемними, оскільки вони не були предметом судового дослідження у суді першої інстанції. Тобто ні відповідач, ні третя особа у справі не подавали їх як заперечення на позовну заяву, не скориставшись відповідною рекомендацією суду, або не залучивши їх окремо у справу під час судового провадження. Хоч часу для цього було достатньо. Відтак, господарський суд Херсонської області ухвалив абсолютно законне рішення за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідач, як і третя сторона, відповідно до ч.3 та ч.4 ст.80 ГПК України повинні були подати суду першої інстанції докази, або письмово повідомити суд про неможливість їх подання, здійснивши всі залежні від них для цього дії. Відповідач і третя сторона, не виявили бажання це робити, у тому числі не окресливши винятковості неможливості подання письмових доказів до місцевого господарського суду, у той час, як відповідно до приписів ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом апеляційної скарги позивач не знайшов жодних наведених відповідачем порушень, які здійснив господарський суд Херсонської області при винесенні ним оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не спростовує висновків господарського суду, наведених у рішенні.

Третя особа подала до суду заяву, в якій підтримує вимоги скаржника посилаючись на те, що має чинний договір № 1-4/283 безоплатного користування (позички) нежитлового приміщення у будівлі за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 47, оф. 117, укладений з комунальною установою з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради, відповідно до спірного рішення, а також договір № 1-7/284 про відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат на утримання зазначеного нерухомого майна, укладений з комунальною установою з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради, відповідно до спірного рішення.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників за наявними у справі матеріалами.

За правилами встановленими ст. 216 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 10.12.2020.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З цих підстав апеляційний суд не приймає додані відповідачем до своєї апеляційної скарги додаткові докази, оскільки відповідач взагалі не обґрунтував та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02.01.2003 між Головним управлінням економіки Облдержадміністрації (орендодавець) та Редакцією Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда" (орендар), правонаступником якої є позивач, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно - службове приміщення в адмінбудинку облдержадміністрації площею 14,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, на першому поверсі будинку, приміщення №117, з метою використання під службове приміщення.

Згідно з п.1.2 договору, строк оренди складає 1 рік, з 02.01.2003р. по 31.12.2003р. включно.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За умовами п. 5.1 договору орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 9.6. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

В силу п. 9.7 договору, реорганізація орендодавця чи орендаря не визнаються підставами для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації майна орендаря.

Згідно з п. 9.8 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації майна орендарем;

- загибелі майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.09.2009 у справі №4/188-ПН-09 за позовом Херсонської обласної ради до редакції Херсонської обласної газети Наддніпрянська правда про витребування майна з чужого незаконного володіння, що набрало законної сили, встановлено наступні обставини: - власником будівель та споруд, які знаходяться в м. Херсоні по проспекту Ушакова №47 є територіальна громада Херсонської області в особі Херсонської обласної ради; - станом на день вирішення спору відповідач володіє майном - приміщенням №117 площею 14,9кв.м. на першому поверсі в будинку №47 по проспекту Ушакова в м.Херсоні правомірно. Ним, 02.01.2003року укладено договір оренди зазначеного приміщення з головним управлінням економіки облдержадміністрації. Строк оренди пунктом 1.2 договору визначено в один рік - з 02.01.2003 року до 31.12. 2003 року включно; - відповідач володіє приміщенням №117 площею 14,9кв.м. на законних підставах - відповідно до договору оренди від 02.01.2003 року, який відповідно до пункту 9.6 договору є чинним до 31.12.2009року, тому правові підстави для витребування майна та виселення відповідача відсутні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 923/476/15 за позовом Комунальної установи з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради до Редакції газети "Наддніпрянська правда", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Херсонської міської ради, про виселення із займаного приміщення, що набрала законної сили, встановлено наступні обставини: 02.01.2003 між Головним управлінням економіки Херсонської обласної державної адміністрації (орендодавець) та редакцією Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна територіальної громади Херсонської області - нежилого приміщення №117 загальною площею 14,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Херсон, пр-т. Ушакова, 47, на першому поверсі будинку. Договір укладено строком на 1 рік - з 02.01.2003р. по 31.12.2003р. На підставі пункту 9.6 договору оренди, враховуючи відсутність поданої у встановлений строк заяви жодної із сторін про припинення договору, термін його дії щорічно продовжувався.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

25.03.2016 та 13.07.2018 позивач звертався до Херсонської обласної ради з листами № 43-1, № 77 відповідно, в яких викладав прохання укласти з ним договір оренди приміщення №117 загальною площею 14,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Херсон, пр-т. Ушакова, 47, строком на 15 років та на пільгових умовах відповідно до положень ч.2 ст. 9 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації ".

Листом від 22.10.2018 відповідач повідомив позивача про те, що постійна комісія обласної ради з питань управління об`єктами комунальної власності висновком від 01.10.2018 року №1080 визначила, що редакція газети «Наддніпрянська правда» не відповідає умовам п.2 ст.9 Закону України «Про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ» і може орендувати кабінет № 117 по проспекту Ушакова 47 у м. Херсоні на загальних підставах.

Рішенням Херсонської обласної ради від 25.04.2019 № 1219 "Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області", зокрема, надано дозвіл комунальній установі з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради на укладення договору безоплатного користування (позички) з громадською організацією "Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області" приміщення загальною площею 14,9 кв.м. за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова 47, кабінет № 117, терміном на 2 роки 11 місяців з метою забезпечення належного виконання завдань.

Фактично об`єктом цього договору стало те ж саме службове приміщення № 117, в якому знаходився діючий на той момент кореспондентський пункт Редакції.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого суду про задоволення заявлених Редакцією позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За положеннями ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів констатує, що встановленню та доведенню у даному випадку підлягали як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

Метою захисту порушеного або оспорюваного права у даному випадку є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, має загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Отже підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 14.01.2020 у справі № 910/15058/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2003 між Головним управлінням економіки Облдержадміністрації (орендодавець) та Редакцією Херсонської обласної газети "Наддніпрянська правда" (орендар), правонаступником якої є позивач, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно - службове приміщення в адмінбудинку облдержадміністрації площею 14,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, на першому поверсі будинку, приміщення №117, з метою використання під службове приміщення.

Згідно з п.1.2 договору, строк оренди складає 1 рік, з 02.01.2003р. по 31.12.2003р. включно.

У наступному, на підставі пункту 9.6 договору оренди, враховуючи відсутність поданої у встановлений строк заяви жодної із сторін про припинення договору, термін його дії щорічно продовжувався, що установлено рішенням господарського суду Херсонської області від 03.09.2009 у справі №4/188-ПН-09 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 923/476/15, що набрали законної сили.

Пунктом 9.6. договору оренди від 02.01.2003 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з п. 9.8 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації майна орендарем;

- загибелі майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Станом на момент вирішення даного спору судом першої інстанції сторонами у справі не надано доказів щодо відмови від договору та/або його припинення.

За приписами статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 17 вказаного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Разом з тим, належних доказів, які б свідчили, що відповідач з дотриманням умов договору і приписів ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" повідомив позивача про припинення договору оренди нерухомого майна від 02.01.2003 за один місяць до закінчення дії даного договору або протягом одного місяця після закінчення строку його дії, відповідачем відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Після спливу строку дії вказаного договору оренди позивач продовжував користуватись об`єктом оренди за вказаним договором до червня 2019 року. Однак, наказом Редакції № 11К від 03.06.2020 діяльність кореспондентського пункту редакції розташованого у приміщенні № 117 за адресою пр. Ушакова, 47, в м. Херсоні було тимчасово призупинено у зв`язку з незаконним захопленням вказаного приміщення невідомими особами.

Отже, оскільки відповідач за один місяць до закінчення строку дії даного договору оренди або протягом одного місяця після закінчення строку його дії не повідомив позивача про припинення договору оренди нерухомого майна від 02.01.2003, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до положень ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" дія договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області, за умовами якого позивачеві в оренду передано службове приміщення №117 в адмінбудинку облдержадміністрації площею 14,9 кв.м. за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 47, не припинилась, а він вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені цим договором.

Однак, 15.05.2019 року між комунальною установою з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради, як позичкодавцем, та громадською організацією Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області , як користувачем, на виконання оспорюваного рішення Херсонської обласної ради від 25.04.2019 № 1219 «Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області» було укладено договір № 1-4/283 безоплатного користування (позички) нежитлового приміщення у будівлі за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 47, згідно з п. 1.1 якого позичкодавець передав в безоплатне строкове користування, а користувач прийняв в безоплатне користування строком на 2 роки 11 місяців окреме індивідуально визначене майно (нежитлове приміщення) комунальної власності, а саме кабінет № 117 площею 14,09 кв.м., розміщений на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 47, що є власністю територіальних громад Херсонської області та знаходиться в оперативному управлінні комунальної установи з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради.

Фактично за своєю правовою природою цей договір є договором оренди майна комунальної власності, а можливості укладення іншим орендодавцем з іншим орендарем договору оренди нерухомого майна, яке вже знаходиться в орендному користуванні орендаря (у даному випадку Редакції) за діючим договором оренди, укладеним з Головним управлінням економіки Облдержадміністрації, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оспорюване рішення Херсонської обласної ради «Про надання дозволу на укладення договорів оренди та договору позички нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області» в частині передачі за договором оренди (позички) приміщення № 117 загальною площею 14,9 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 47 громадській організації Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області прийнято відповідачем з порушенням п. 9.6. чинного договору оренди від 02.01.2003, ст.ст. 188, 291 ГК України, ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а також прав та охоронюваних законом інтересів Редакції, як належного орендаря за діючим договором оренди.

Наведених висновків суду відповідач належними та доступними засобами доказування не спростував.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не впливають на них, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки обставин справи, правильно встановлених місцевим судом.

Належних доказів, які б свідчили про ліквідацію юридичної особи, яка була орендодавцем за договором оренди нерухомого майна від 02.01.2003, в матеріалах справи не міститься, а тому безпредметне посилання скаржника в апеляційній скарзі на ч. 2 ст. 781 ЦК України колегія суддів не бере до уваги.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги та заяв про приєднання до неї.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3153 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 02 липня 2020 року у справі № 923/1142/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Херсонської обласної ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11.12.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.