Постанова

від 10.12.2020 по справі 911/1430/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 911/1430/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТАКО"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 31.08.2020

у справі №911/1430/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Приватного підприємства "ТАКО"

до 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Преміум"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт Сервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юлг"

3. Приватний нотаріус Голуб Людмила Андріївна

5. ОСОБА_1

6. приватний нотаріус Черкасова Наталія Борисівна

про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства "ТАКО" про забезпечення позову.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заявником не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів на підтвердження реального існування таких обставин, які б свідчили вжиття відповідачами або іншими особами заходів до відчуження спірного об`єкту нерухомості, в тому числі із свідомою метою унеможливлення виконання судового рішення; заявником не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів на підтвердження реального існування таких обставин, які б свідчили, що без вжиття заходів забезпечення позову реальне виконання судового рішення в подальшому стане неможливим.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство "ТАКО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву Приватного підприємства "ТАКО" про забезпечення позову.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 136, 137 ГПК України. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються вимоги, аналогічні тим, які викладено в заяві про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТАКО" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

02.12.2020 через канцелярію суду (одержано електронною поштою) надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якій викладено уточнення правової позиції, що викладена в апеляційній скарзі, із одночасним наданням доказів на підтвердження своїх доводів щодо необхідності забезпечення позову у справі №911/1430/20 шляхом подачі доповнень до апеляційної скарги, до яких також додано додаткові докази. У вказаному доповненні до апеляційної скарги також викладено клопотання про поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги та строк на подачу доказів.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги та строку на подачу доказів через відсутність обґрунтування причин пропуску процесуальних строків, а також порушення позивачем встановленого частиною 1 статті 266 ГПК України порядку зміни та доповнення апеляційної скарги, та відповідно не приймає до уваги доводи, викладені в доповненні до апеляційної скарги та додаткові докази.

02.12.2020 через канцелярію суду від приватного нотаріуса Черкасової Наталії Борисівни надійшов лист вих. №148/01-16 від 23.11.2020, в якому викладено клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи-6, посилаючись на великий обсяг роботи приватного нотаріуса Черкасової Наталії Борисівни.

В судове засідання апеляційної інстанції 10.12.2020 представники відповідачів, третіх осіб-1, -2, треті особи -3,-5,-6 не з`явились, про поважність причин нез`явлення відповідач-2, треті особи-1, -2, -3,-5, суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення позивачу, відповідачам, третім особам-1, -3, -6.

Також в матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 19.11.2020, який надсилався ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, причиною повернення зазначено "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 19.11.2020, які надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юлг" за адресою: 04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, причиною повернення зазначено "не знаходяться".

Вказана адреса є адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юлг" згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

07.12.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю забезпечення явки свого представника - адвоката Кебкала В.Г., посилаючись на перебування останнього на самоізоляції та лікуванні з наявністю симптомів коронавірусної хвороби COVID-19.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач-1 не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що викладені у клопотанні обставини належними доказами не підтверджено.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів, третіх осіб.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву Приватного підприємства "ТАКО" про забезпечення позову.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали оскарження ухвали та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В провадженні Господарського суд Київської області перебуває справа №911/1430/20 за позовом Приватного підприємства "ТАКО" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Преміум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт Сервіс" про:

- визнання недійсним свідоцтва від 17.05.2017 № 1060, оформленого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Людмилою Андріївною та виданого ПАТ КБ "Преміум" на підтвердження права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення, складське приміщення з адміністративно-побутовим корпусом, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Новопромислова, 16;

- витребування в порядку ст. 388 ЦК України нерухомого майна позивача, а саме: нежитлове приміщення, складське приміщення з адміністративно-побутовим корпусом, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Новопромислова, 16 з незаконного чужого володіння відповідача ТОВ "Компанія Євростандарт Сервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно приватного підприємства "ТАКО" (нежитлове приміщення, складське приміщення з адміністративно-побутовим корпусом, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Новопромислова, 16) вибуло з його володіння поза його волею та всупереч вимогам законодавства України, на підставі протиправних дій банку та нотаріуса, який здійснив перереєстрацію майна не перевіривши наявність визначених законом документів для перереєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

26.08.2020 позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Вишгородської міської ради, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, зміни, переходу, припинення прав на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 16, загальною площею 1655,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 185586732218;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт Сервіс" (код ЄДРПОУ 36246640), його уповноваженим особам та правонаступникам вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну, перехід, припинення прав на нерухоме майно, а також зміну, перетворення, виділ, поділ, реконструкцію, приєднання нерухомого майна, нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 16, загальною площею 1655,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 185586732218;

- заборони нотаріусам вчиняти дії за Іпотечним договором від 23.10.2017 №3797, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя/кредитора за Іпотечним договором від 23.10.2017 №3797, в частині задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, але не виключно, вчиняти дії спрямовані на реєстрацію за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд. 16, загальною площею 1655,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 185586732218, вчиняти виконавчий напис за таким договором та здійснювати перереєстрацію права власності на підставі позасудових способів звернення стягнення за іпотечним договором.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що відповідачами та третіми особами постійно вчиняються дії задля подальшого перепродажу нерухомого майна та передачі його в іпотеку. Позивач вважає, що відповідач 2 має реальну можливість відчужити об`єкт нерухомості, вибуття якого з володіння позивача оспорюється, задля задоволення вимог іпотекодержателя ( ОСОБА_2 ) та будь-яким іншим способом відчужити нерухоме майно, що у свою чергу може суттєво ускладнити виконання рішення суду чи навіть зробити його неможливим. На думку позивача, наявність таких обставин, як незаконне вибуття нерухомого майна з власності позивача в результаті численних порушень з боку відповідача 1 та обтяження нерухомого майна іпотекою, робить можливим подальше задоволення вимог іпотекодержателя ( ОСОБА_2 ) у разі невиконання зобов`язань відповідача 2 за іпотечним договором від 23.10.2017 №3797; подальший продаж відповідачем 2 майна третім особам або повторну передачу його в іпотеку в разі припинення іпотечного договору від 23.10.2017 № 3797. Позивач вважає, що викладені обставини є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову; позивач стверджує, що заявлені заходи, що мають бути вжиті, є співмірними із вимогами, які заявлені позивачем у позові, та такими, що повністю відповідають суті правовідносин, що направлені на всебічний і повний захист від неправомірних дій та дій, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову допускається не лише у разі, коли невжиття таких заходів може істотно ускладненими чи унеможливити виконання рішення суду, а і у разі, якщо невжиття таких заходів унеможливить або ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких звернувся позивач до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути адекватними, співмірними та відповідати суті позовних вимог, на забезпечення яких вони вживаються.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на недобросовісність відповідачів та потенційну можливість подальшого перепродажу майна не свідчить про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі у разі задоволення позову.

Як встановлено вище, заявник як на підставу забезпечення позову посилається на незаконне вибуття майна з його власності як на встановлений факт, між тим, обставини вибуття спірного майна з власності позивача будуть досліджуватися судом в межах предмету позову при розгляді справи по суті і лише за результатами розгляду позову по суті вказаним обставинам буде надана оцінка з точки зору їх законності.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Натомість заявником не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів на підтвердження реального існування таких обставин, які б свідчили про вчинення/вжиття відповідачами або іншими особами заходів до відчуження спірного об`єкту нерухомості, в тому числі із свідомою метою унеможливлення виконання судового рішення; не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів на підтвердження реального існування таких обставин, які б свідчили, що без вжиття заходів забезпечення позову реальне виконання судового рішення в подальшому стане неможливим, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "ТАКО" про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТАКО" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1430/20 повернути Господарському суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова