Постанова від 10.12.2020 по справі 924/200/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Справа № 924/200/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Савчук Ю.М.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Перепелиця О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 у справі №924/200/20, повний текст рішення складено 02.10.2020 р., постановлене суддею Заярнюк І.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

про визнання припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Євразія-Сервіс". Свої вимоги мотивує спливом строку поруки у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року у справі №924/200/20 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" - відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" 30000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ТОВ "Євразія-Сервіс" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 та призначено справу до розгляду.

22.10.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а мотивувальну частину рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

23.10.2020 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшло клопотання про закриття провадження у справі №924/200/20, оскільки Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №924/580/19 встановлено факт обсягу відповідальності позивача у межах додаткової угоди №3 від 30.03.2018, а також факти неприпинення поруки за оспорюваним Договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018, предмет спору у справі №924/200/19 відсутній. При цьому ТОВ Агротек наголошує на тому, що відмінність формулювання позовних вимог у справах №924/580/19 (про визнання договору поруки припиненим) та №924/200/19 (про визнання припиненою поруки за договором поруки) жодним чином не впливає на факт встановлення цих обставин, оскільки вони є преюдиційними згідно приписів закону.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 27.10.2020 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (в особі представника Перепелиці О.С.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/200/20 - задоволено. Судове засідання "12" листопада 2020 р. о 10:00 год. буде проведено в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2020 р. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", однак з технічних причин відеоконференція не відбулася, оскільки був відсутній звук. Відтак, колегія суддів дійшла висновку відкласти розгляд справи на іншу дату.

На електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/200/20. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Дніпропетровської області, або Центральному апеляційному господарському суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/200/20 - задоволено. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "10" грудня 2020 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ). Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, м.Дніпром, Дніпропетровська область, 49000).

23.11.2020 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/200/20, забезпечення проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області, Хмельницькому апеляційному суду або Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/200/20 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області (вулиця Кам`янецька,117, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

30.11.2020 р. на електронну адресу апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" надійшли заперечення про закриття провадження у справі №924/200/20, в яких позивач акцентує увагу на тому, що у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №924/580/19 зазначається, що суд першої інстанції не врахував, що право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки це суперечило б положенням частини першої статті 559 ЦК України і така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 р. у справі №6-134цс12 та постанові КГС від 28.01.2020 р. у справі 924/490/19 за аналогічними обставинами. Однак, під час розгляду спору у справі №924/580/19, судоми не надана оцінка щодо чинності чи не чинності поруки у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України.

07.12.2020 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшли пояснення на заперечення позивача про закриття провадження у справі №924/200/20, в яких відповідач акцентує увагу на тому, що Північно-західним апеляційним господарським судом встановлено у справі №924/580/19, що ТОВ Євразія-Сервіс за умовами договору поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 поручилось щодо виконання відповідачем 1 (ТОВ Серединецьке ) умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року із урахуванням додаткової угоди №2 від 13.07.2016р. та додаткової угоди №3 від 30.03.2018р, тому застосування ч1 ст.559 ЦК України (станом на момент укладення договору) автоматично не вважається за можливе й у цій справі. Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд у справі №924/580/19 підтвердив факт встановлення сторонами трирічного строку дії поруки ТОВ Євразія-Сервіс за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018. Отже, у справі №924/580/19 суд апеляційної інстанції надав оцінку факту неприпинення поруки ТОВ "Євразія-Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 як у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, так і у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України. При цьому ТОВ Агротек наголошує на тому, що відмінність формулювання позовних вимог у справах №924/580/19 (про визнання договору поруки припиненим) та №924/200/19 (про визнання припиненою поруки за договором поруки) жодним чином не впливає на факт встановлення цих обставин, оскільки вони є преюдиційними згідно приписів закону.

Розглянувши клопотання представника ТОВ Агротек про закриття провадження у справі, колегія суддів урахувала, що у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 р. у справі №924/580/19 судом було встановлено, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Одночасно з цим, суд прийшов до висновку, що порука не припинена у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України.

Колегія суддів, проаналізувавши предмет та підстави позову у справах №924/580/19 та у справі, що розглядається, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, оскільки предмет та підстави позову, заявлені позивачем у справі №924/200/20 є відмінними від раніше заявлених позивачем. Таким чином, посилання заявника клопотання на ту обставину, що спір є таким, що вже вирішений судом, не відповідає ані фактичним обставинам, ані нормативно-правовому обґрунтуванню позову.

Відтак не вбачається підстав для закриття провадження у справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс " підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" у судове засідання не прибув, процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, причин неявки суду не повідомив. З цього процесуального питання колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 відмовлено у задоволені позову у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено пропуск відповідачем 2 трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу для звернення із вимогою до поручителя.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо неї інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" стверджує, що відповідно до п.1.1. вказаного договору поруки предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року.

В подальшому, до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 сторонами вносились зміни, які передбачали збільшення обсягу зобов`язань Лізингоодержувача за таким договором, а саме:

- за додатковою угодою №2 від 13.07.2016 було збільшення платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з 226 079,99 Євро до 269 662,37 Євро (на 43 582,38 Євро), викладено у новій редакції Графік внесення лізингових платежів;

- за додатковою угодою №3 від 30.03.2018 був збільшений платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з 269 662,37 Євро до 279 704,11 Євро (на 10 041,74 Євро), викладено у новій редакції Графік внесення лізингових платежів.

Статтею 559 ЦК України визначені випадки припинення поруки. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України (в редакції на момент укладення додаткових угод до договору фінансового лізингу) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, на думку апелянта закон встановлює специфічні підстави припинення поруки, які є додатковими до загальних підстав припинення будь-якого зобов`язання. Відтак, зміна обсягу зобов`язань боржника є підставою для припинення поруки.

Оскільки, ТОВ Євразія-Сервіс в день укладення договору поруки було ознайомлене лише з самим договором фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 (без будь-яких додаткових угод до нього), що вбачається з пункту 1.3. договору поруки, а відтак також, як поручитель, не надавало письмової згоди солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань в обсягах, встановлених саме додатковою угодою №3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015, що також свідчить про припинення поруки з моменту збільшення обсягу зобов`язань Лізингоодержувача, тобто з 30.03.2018.

В даному випадку збільшення розміру грошової відповідальності поручителя ТОВ Євразія Сервіс відбулось, незважаючи на положення п.6.3. договору, відповідно до яких у разі внесення змін до основного договору, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Зі змісту позовних заяв по справах №904/422/19 та 904/2617/19 заявленої до поручителя, ТОВ Агротек виходив з умов договору фінансового лізингу не у редакції, яка діяла станом на 29 березня 2018 року, а у редакції додаткової угоди до договору фінансового лізингу від 30 березня 2018 року, яким передбачались інші графіки лізингових платежів та збільшення обсягу зобов`язань Лізингоодержувача, на що поручитель своєї згоди не надавав.

Отже, своїми фактичними діями ТОВ Агротек , незважаючи на договірні домовленості (п.6.3. договору поруки), притягнув поручителя до збільшеного обсягу відповідальності, що свідчить про настання обставини, передбаченої ч.1 ст.559 ЦК України, та є безумовною підставою для припинення поруки.

Також, апелянт акцентує увагу на тому, що із редакцій ч.4.ст.559 ЦК України з 04 лютого 2019 року, вбачається що законодавець прописав, що строк і термін обраховується однаково для пред`явлення позову. Редакція ч.4. ст.559 ЦК України, яка діяла на момент укладення договорів поруки визначає виключно строк.

У договорах поруки визначено строк дії договору поруки строком виконання основного зобов`язання, а термін для пред`явлення вимоги - є виключно суб`єктивним правом, що не дозволяє звернутися до суду, якщо пройшов шестимісячний термін з дня настання строку для сплати основного зобов`язання.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що ТОВ Агротек не реалізував своє право на звернення протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання на пред`явлення вимоги до поручителя (ТОВ Євразія-Сервіс ) апелянт вважає, що порука, якою забезпечене зобов`язання за договором фінансового лізингу є припиненою.Відтак, застосуванню підлягають положення ч.4 ст.559 ЦК України у редакції чинній на момент укладення оспорюваних правочинів поруки.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звертає увагу, на те, що відповідно до п.6.2. договору поруки №2П/17АФ-15 від 30 березня 2018 року, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Також порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже сторони у Договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції статті 559 ЦК України станом на момент укладення Договору поруки, що не суперечить законодавству. Аналогічна правова позиція в частині можливості визначення строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя у договорі поруки викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14 та постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-18цс16.

Враховуючи викладене відповідач 2 вважає, що умовами договору поруки № 2П/17АФ-15 від 30.03.2018 сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку узгодили, що лізингодавець вправі пред`явити вимогу поручителю протягом 3 років з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (згідно першого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України), а не протягом шести місяців (згідно другого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України).

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

16 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач/відповідач-1) укладено договір фінансового лізингу №17АФ-15 (далі - договір лізингу), за умовами п.1.1 якого лізингодавець зобов`язувався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов`язаний прийняти майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 "Специфікація".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 198489,89 євро, що розраховується за курсом продажу євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору (міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 4519892,68 грн. (вартість майна), в тому числі ПДВ 753 315,45 грн.

За п.3.2 договору майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно з п.4.1 договору всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (графі) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної сплати. Авансовий платіж в рахунок оплати майна складає 17,09% від вартості майна та складає 33 912 євро та підлягає сплаті в термін до 23.03.2015р. включно.(п.4.2 Договору лізингу).

Пунктом 4.4 договору передбачено, зокрема, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку.

Згідно п.4.5 договору лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

У пункті 5.3.1 договору лізингу зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або і повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Вилучення майна у лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення майна лізингових платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій.

Право власності на майно переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати лізингодавцю всієї суми вартості майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості майна, зазначеного у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. На підтвердження переходу права власності до лізингоодержувача сторони підписують договір купівлі-продажу (викупу) майна (п.6.1 договору лізингу).

Відповідно до п.7.2 договору лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати трьохсот шістдесяти п`яти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України).

За умовами п.8.1.1 договору лізингу договір може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.

Припинення дії договору з будь-яких підстав не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором, що мали місце під час його дії (п. 8.5 договору лізингу).

У п.10.1 Договору лізингу передбачено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 226 079,99 Євро, що складає 5 148 157 грн. 88 коп. у тому числі ПДВ 753 315,45 грн.

Строк Договору лізингу погоджено пунктом 11.1 - з 16.03.2015р. по 20.05.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.

В п.11.2 договору зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.

Розірвання або припинення договору, а так само відмова сторони від договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов`язань по ньому (п.11.3 договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що специфікація, графік та акт приймання-передачі майна є невід`ємними частинами цього договору.

За умовами п.12.4 договору всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

У додатку №1 до договору лізингу "Специфікація майна" сторони погодили найменування майна - дисплей GS 2630 (7 шт.), вартість з урахуванням ПДВ - 198489,89 Євро.

Додатком №2 до договору лізингу "Графік внесення лізингових платежів" визначено строки платежів (останній - 20.05.2016.), суми, які компенсують частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ, платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ, та суми чергового лізингового платежу, Євро.

Згідно з додатковою угодою до акту приймання-передачі від 10.04.2015 (додаток №3 до договору лізингу) лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав майно (предмет лізингу): дисплей GS 2630 (7 шт.), вартість з урахуванням ПДВ - 198 489,89 Євро, 5 007 084,98 грн. (міжбанківський курс акту приймання-передачі: 1 Євро = 25,2437 грн.).

13.07.2016 сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №2 (далі - додаткова угода №2), в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року, виклавши п. 10.2.1, 10.1. та Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) у новій редакції.

Зокрема, п.10.2.1 викладено в редакції: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 71 172,48 Євро, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 1 620 697,01 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору"; п.10.1 викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 269662,37 Євро, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 6 140 589,69 гривень, у тому числі ПДВ 753 315,45 грн. (надалі - Ціна Договору)". Також викладено в новій редакції Додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж - 20.10.2017 р.).

Крім того, згідно з п.2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно Графіку внесення лізингових платежів за квітень 2015 - травень 2016 року в розмірі 190 525,18 Євро.

Також сторони дійшли згоди внести зміни в п.7.2 договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року, виклавши його у такій редакції: "7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України)" (п.4 додаткової угоди №2).

У п.5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року до 20.10.2017 р. включно.

30.03.2018 сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №3 (далі - додаткова угода №3), відповідно до якої станом на 30 березня 2018 року зобов`язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до Євро становить 163 252,61 (п.1 додаткової угоди №3).

Згідно з п.2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року. Зокрема, викладено в новій редакції п. 10.2.1 договору: "Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 81 214,22 Євро, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становлять 1 849 361,49 гривень. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 Договору".

Також п.10.1 договору викладено в редакції: "Ціна Договору становить гривневий еквівалент 279 704,11 Євро, що за міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 6 369 254,17 гривень".

Крім того, в новій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) (останній платіж - 20.06.2019 р.).

У п.3 додаткової угоди №3 сторони передбачили, що у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені п.2 цієї Додаткової угоди, п.2 Додаткової угоди втрачає свою чинність, а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів.

Також, враховуючи зміну строків платежу за Графіком, Сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року до 20.10.2017 р. включно (п. 5 додаткової угоди №3).

Одночасно з укладенням договору лізингу 30 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець/відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (поручитель/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач/відповідач-1) був укладений договір поруки №2П/17АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п.1.1 якого предметом останнього є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.3015р. (основний договір).

Сторони договору встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (п.1.2 Договору поруки).

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору лізингу та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.(п.1.3 Договору поруки).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором: - лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, у відповідності до ст.556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - основному договору.

Згідно з п.6.1 договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У п.6.2 договору сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п.6.3 договору поруки).

За умовами п.6.9 договору поруки сторони погодили обов`язковість скріплення договору та всіх пов`язаних з ним документів відповідними печатками сторін.

Договір поруки підписаний представниками сторін, скріплених відтисками їхніх печаток.

Позивач, вважаючи, що порука припинена на підставі ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) звернувся до суду з позовом про визнання припиненою поруки ТОВ "Євразія-Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо Інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Натомість, колегія апеляційного суду не може погодитись з такими висновками, і , надаючи власну правову оцінку, зазначає наступне.

Як вже зазначалось, 30 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець/відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (поручитель/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач/відповідач-1) був укладений договір поруки №2П/17АФ-15 (далі - договір поруки), відповідно до п.1.1 якого предметом останнього є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.3015р.

Пунктом 1.3 договору поруки визначено що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Пунктом 6.3. договору поруки №2П/17АФ-15 від 30 березня 2018 року передбачено, що сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

За загальним правилом, передбаченим ст.651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 зі справи № 6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/7389/17 і від 29.05.2019 зі справи № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. Натомість, згода поручителя, оформлена відповідно до вимог закону, була відсутня.

Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18.

Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, апеляційний суд враховує, що особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

За правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Таким чином, умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

У цих спірних правовідносинах застосування висловленої правової позиції означає, що умови договору поруки, які встановлюють, що у разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, які тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 12.4. договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16 березня 2015 року передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору оформляються додатковою угодою, що підписуються сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.1. договору поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року передбачено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

13.07.2016 між ТОВ "Агротек" та ТОВ „Серединецьке" укладено та підписано додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015, якою внесені зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, змінено вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 пункт 10.1 Основного договору викладається в новій редакції, де ціна договору становить гривневий еквівалент 269 662,37 Євро. Також викладено в новій редакції підпункт 10.2.1. Основного договору, де платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане майно становлять гривневий еквівалент 71 172,48 Євро.

В порівнянні з першою редакцією Основного договору ціна договору збільшена на 43 582,38 Євро, а платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю збільшена на 43 582,48 Євро.

30.03.2018 між ТОВ „Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015, якою внесені зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, змінено вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 пункт 10.1. Основного договору викладено в новій редакції, де ціна договору становить гривневий еквівалент 279 704,11 Євро. Також викладено в новій редакції підпункт 10.2.1. Основного договору, згідно якого платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане майно становлять гривневий еквівалент 81 214,22 Євро.

В порівнянні з першою редакцією Основного договору ціна договору збільшена на 53 624,12 Євро, а платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю збільшена на 53 624,22 Євро.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ТОВ "Євразія-Сервіс" про укладення додаткової угоди №2 від 13.07.2016, а також докази повідомлення ТОВ " Євразія-Сервіс" про укладення додаткової угоди №3 від 30.03.2018, якими змінено ціну Основного договору, і як наслідок розмір відповідальності за його невиконання.

Враховуючи, що відповідачем-2 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель ТОВ „Євразія-Сервіс" надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 і відповідальності за даним договором, та відповідно не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, в даному випадку фактично має місце збільшення ціни договору фінансового лізингу без погодження з поручителем - ТОВ " Євразія-Сервіс".

З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що порука за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки), за яким порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналогічного висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

Щодо самостійної перекваліфікації норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, то колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, відповідно до якого незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правових підстав для визнання припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю " Євразія-Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30 березня 2018 року.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Натомість, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню, в даному випадку - частину 1 статті 559 ЦК України.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю " Євразія-Сервіс " наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області необхідно скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Євразія-Сервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, в тому числі і за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 р. у справі №924/200/20 - задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2020 року у справі №924/200/20 - скасувати. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

"Позов задоволити.

Визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Гагаріна, будинок 43, код ЄДРПОУ 32046019) за Договором поруки №2П/17АФ-15 від 30 березня 2018 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединеньке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, код ЄДРПОУ 32678262), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м.Дніпро, вул.Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232765) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Гагаріна, будинок 43, код ЄДРПОУ 32046019)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4, код 32678262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Гагаріна, будинок 43, код ЄДРПОУ 32046019) 1051,00 грн витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1576,50 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код 32232765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Гагаріна, будинок 43, код ЄДРПОУ 32046019) 1051,00 грн витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1576,50 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/200/20 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "14" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.