Постанова від 15.12.2020 по справі 904/1628/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 Справа № 904/1628/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1628/20 (суддя Назаренко Н.Г.; рішення ухвалене без виклику (повідомлення) учасників, повне рішення складено 01.06.2020)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 149124,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом ( з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог від 12.05.2020) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у жовтні - листопаді 2019 року в розмірі 149012,78 грн.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1628/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 149012,78 грн. задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку порожніх вагонів у розмірі 149012,78 грн. та судовий збір у розмірі 2235,19 грн.

Відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9532,92 грн.

Суд першої інстанції виходив із тих обставин, що за зазначеними у позові залізничними накладними вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних на загальну суму 149012,78 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відмовив позивачу в частині заявлених вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із того, що позивачем не надано жодних доказів понесення ним витрат на оплату правничої допомоги адвоката на суму 9532,92 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1628/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наводить свій контррозрахунок та вказує на те, що судом першої інстанції проігноровано правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 21.02.2020 по справі №910/1524/19. Як вказує відповідач, в цій постанові колегія суддів Верховного Суду зазначає, що пунктом 116 Статуту залізниць визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.

Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 Господарського кодексу України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів.

За змістом пункту 3 Розділу І Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу І Збірника тарифів).

Отже, Статутом залізниць України та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.

Відповідно до пункту 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції уникнув об`єктивного дослідження доказів. При задоволенні позову суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував докази надані сторонами, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, є порушенням норм процесуального законодавства, виходячи з такого.

Також апелянт зазначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Позивач (ПрАТ "Північний ГЗК") у своєму відзиві вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Позивач звертає увагу суду, що АТ "Укрзалізниця" не погоджується зі стягнутим судом штрафом та проводить розрахунок штрафу арифметичним способом з урахуванням складених актів про затримку, однак не враховує дати складання цих актів в результаті чого помилково вважає, що прострочення доставки вантажу відсутнє. З тексту апеляційної скарги не зрозуміло в чому полягає порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні Господарським судом рішення від 25.05.2020 по справі №904/1628/20. Тому ПрАТ "Північний ГЗК" просить в задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" відмовити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 по справі №904/1628/20 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1628/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між АТ "Українська залізниця" (Перевізник) та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладено договір про надання послуг №02076/Пр3-2018/182 від 16.02.2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (а.с.20-27 т.1).

Згідно пункту 1.3. договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

За пунктом 2.3.2. Перевізник зобов`язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу.

Матеріали справи свідчать про те, що у жовтні - листопаді 2019 року відповідачем до станцій призначення Рядова та Терни Придніпровської залізниці здійснювалося перевезення порожніх вагонів (надалі - вантаж), одержувачем якого є позивач, за накладними №№ 32417339, 32494916, 32499840, 32499923, 32499964, 32500605, 44184463, 44254894, 44254969, 45247756, 45247764, 45247772, 45247780, 45247798, 45247806, 45247822, 45247830, 45247848, 45247855, 45247863, 45247871, 45247889, 45247897, 45247905, 45247913, 45247921, 45247939, 45247947, 45247954, 45247962, 45247970, 45247988, 45247996, 45248002, 45248010, 45254851, 45254869, 45254877, 45254885, 45257896, 45257938, 45260478, 45270105, 45280823, 45280880, 45280898, 45280914, 45285723, 45285814, 45285830, 45285848, 45285855, 45285889, 45285905, 45285913, 45285962, 45290848, 45290863, 45293255, 45293438, 45303062, 45303070, 45303088, 45304441, 45313590, 45313822, 45313830, 45313855, 45313889, 45315660, 45315686, 45315751, 45315777, 45335197, 45335205, 45335213, 45335239, 45341195, 45341203, 45066495, 52123890, 52141843, 52190758, 52190766, 52210432, 52257714, 32128712, 32131054, 32185019, 32254351, 32347957, 32350258, 32350472, 32355919, 32355935, 32355950, 32419830, 32419855, 32428492, 32442097, 32446767, 32446809, 32446825, 32446890, 32457665, 32461485, 32519134, 32536948, 36275295, 36275378, 36280352, 36341113, 36348191, 36348209, 36348225, 36348233, 36348241, 36376887, 36376929, 36385763, 36385789, 36385946, 44244788, 44249480, 44250876, 44252724, 44284974, 44284982, 45008364, 45204641, 45213741, 45236288, 45247335, 45251519, 45285863, 45285897, 45316668, 45316676, 45316684, 45316692, 45316700, 45316718, 45316726, 45316734, 45316742, 45316767, 45316783, 45316791, 45316809, 45316825, 45316833, 45316841, 45316874, 45316882, 45316890, 45316908, 45316916, 45316924, 45316932, 45316965, 45316973, 45318508, 45318524, 45318532, 45318540, 45318557, 45318565, 45318573, 45318581, 45318599, 45318607, 45318615, 45318623, 45318631, 45342474, 45342482, 45342508, 45351228, 45351236, 45351251, 45351269, 45351277, 45351301, 45351319, 45351426, 36425262, 45273034, 45273059, 45273943, 45285640, 45285657, 45285699, 45285707, 45285715, 45285871, 45285921, 45290970, 45290996, 45297652, 45297660, 45297678, 45297686, 45297694, 45297710, 45297728, 45297736, 45297744, 45297751, 45297769, 45297777, 45297785, 45297793, 45297801, 45297819, 45297843, 45297850, 45297868, 45297884, 45297892, 45297900, 45297926, 45297934, 45297942, 45297959, 45297967, 45297975, 45297983, 45297991, 45298007, 45298049, 45298056, 45298064, 45298072, 45298080, 45298106, 45298114, 45311214, 45311230, 45311321, 45311404, 45311461, 45311511, 45311560, 45316049, 45316056, 45316064, 45316072, 45318037, 45318060, 45321049, 45321064, 45321098, 45321221, 45321775, 45326824, 45326956, 45326964, 45326972, 45326998, 45327038, 45328036, 45328101, 45328176, 45328184, 45328200, 45328267, 45328275, 45328283, 45328291, 45328309, 45328929, 45328978, 45329018, 45329026, 45369246, 45369816, 52210465.

Під час здійснення вказаних перевезень відповідачем допущено прострочення термінів доставки відповідного вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних.

У зв`язку з порушенням встановленого терміну доставки вантажу позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 149012,78 грн., що складають суму штрафу, нарахованого за несвоєчасну доставку вантажу за вищевказаними залізничними накладними.

Розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за жовтень - листопад 2019 року виконано позивачем по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням відстані перевезення, залізничного тарифу, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, встановленого терміну доставки та фактичного терміну доставки вантажу.

Спірним є питання нарахування штрафу за наступними залізничними накладними: №36341113 від 20.10.2019, №№32499840, 32499923, 32499964, 32500605 від 23.10.2019, №32519134 від 24.10.2019, №№32536948, 44284974, 44284982 від 25.10.2019.

За приписами частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частини перша, друга статті 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться у частинах 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України.

Реальність господарської операції повинна підтверджуватись первинними документами.

За визначенням у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізничним транспортом і тому, окрім Господарського і Цивільного кодексів України регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (із змінами), Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (із змінами).

Згідно статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За частиною першою статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (стаття 22 Статуту).

Статтею 41 Статуту визначено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Підпунктом 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у термін: 1 доба на кожні повні та неповні 320,200, 150 км.

Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (пункт 1.2. Правил).

За пунктом 2.1. Правил Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Слід також враховувати пункт 2.4. Правил, за яким терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник подає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Залізничні накладні містять, зокрема, дані про тип відправки (графа 29), відстань перевезень, км (графа 30), відмітки залізниці про зокрема, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки (графа 49), календарний штемпель прибуття вантажу на станцію призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата прибуття (графа 51), календарний штемпель станції відправлення вантажу(графа56).

Пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

виконання митних та інших адміністративних правил;

тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Виходячи з зазначених вище норм законодавства, термін доставки вантажів визначається добою (24 години).

Відповідно до пункту 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 "Відмітки залізниці" (пункт 4.2. вказаних Правил).

Пунктом. 4.3. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено

У Поясненнях щодо заповнення накладної, які викладені у додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів зазначено, що у графі 49 накладної вказуються такі відомості залізниці: повідомлення одержувача про прибуття вантажу. За необхідності вказуються: охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов`язковій охороні залізницею; відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки; відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.

Згідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Строки доставки вантажу, встановлені пунктом1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

За приписами пунктів 2.1., 2.4. названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту залізниць України у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).

Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України штрафу відсутні.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів має у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної (пункт в).

Таким чином, накладна є належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею.

Позивачем нараховано і заявлено до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними у загальній сумі 149012,78 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність порушення зі сторони відповідача строків доставки вантажу, визначених статтею 41 Статуту, і за наступними залізничними накладними, які оспорюються відповідачем:

№36341113 від 20.10.2019

відстань 889 км.

Строк доставки 5 діб (на відстань 889 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 20.10.2019, вантаж повинен був прибути 26.10.2019.

Фактично вантаж прибув 03.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 27.10.2019 (перший день прострочки), 28.10.2019 і 29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 3 дні прострочки нараховано штраф - 20% провізної плати, сума якого складає: 6540,60*20% = 1308,10 грн.

№32499840 від 23.10.2019

відстань 548 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 548 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 23.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 01.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 28.10.2019(перший день прострочки) і 29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 4 356,70*10% = 435,70 грн.

32499923 від 23.10.2019

відстань 548 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 548 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 23.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 01.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 12.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 28.10.2019(перший день прострочки) і 29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 4 356,70*10% = 435,70 грн.

32499964 від 23.10.2019

відстань 548 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 548 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 23.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 01.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 28.10.2019 (перший день прострочки)і 29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 4 356,70*10% = 435,70 грн.

32500605 від 23.10.2019

відстань 533 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 533 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 23.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 01.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 4 доби складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019).

На дні 28.10.2019 (перший день прострочки) і 29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 4 148,80*10% = 414,90 грн.

32519134 від 24.10.2019

відстань 562 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 562 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 24.10.2019, вантаж повинен був прибути 28.10.2019

Фактично вантаж прибув 03.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 3 доби складено 01.11.2019 (на 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 29.10.2019 (перший день прострочки),30.10.2019 і 31.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 3 дня прострочки нараховано штраф - 20% провізної плати, сума якого складає: 4 356,70*20% = 871,40 грн.

32536948 від 25.10.2019

відстань 542 км.

Строк доставки 3 доби (на відстань 542 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 25.10.2019, вантаж повинен був прибути 29.10.2019

Фактично вантаж прибув 03.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 3 доби складено 01.11.2019 (на 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 30.10.2019 (перший день прострочки),31.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 4 356,70*10% = 435,70 грн.

44284974 від 25.10.2019

відстань 171 км.

Строк доставки 1 доба (на відстань 171 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням -прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 25.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 03.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 28.10.2019 (перший день прострочки),29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 1 522,40*10% = 152,20 грн.

44284982 від 25.10.2019

відстань 171 км.

Строк доставки 1 доба (на відстань 171 км.) + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням -прибуттям).

З урахуванням відправки вантажу 25.10.2019, вантаж повинен був прибути 27.10.2019

Фактично вантаж прибув 03.11.2019

Акт про збільшення терміну доставки на 5 діб складено 30.10.2019 (на 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019).

На дні 28.10.2019 (перший день прострочки),29.10.2019 акти про затримку складені не були, у зв`язку з чим за 2 дня прострочки нараховано штраф - 10% провізної плати, сума якого складає: 1 522,40*10% = 152,20 грн.

Дослідивши контррозрахунок відповідача, колегія суддів встановила, що він проведений без врахування дат складання актів про затримку, що призводить до помилкового результату, у зв`язку з чим наведений відповідачем контррозрахунок не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Розрахунок позивача узгоджується також і з правовою позицією Верховного Суду у справі №910/1524/19 від 21.02.2020, на яку опирається відповідач у апеляційній скарзі.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції не було оцінено жодного з аргументів позивача вимогам чинного законодавства колегія суддів відзначає про таке.

Як правильно вказує відповідач, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції . Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, о хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суоміенен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинанстасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України", no. 4436/07, від 03.07.2014, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником.

Суд завжди повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. У п. 96 рішення у справі "Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу" (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі "Фабрі проти Франції" (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Як убачається із оскарженого судового рішення в його описовій частині зазначено, що "відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника на поштових повідомленнях (а.с.214, 216)". Однак оскільки матеріали справи не містять на вказаних аркушах поштових повідомлень, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наслідком зазначеного рішення стала технічна помилка суду першої інстанції при друкуванні рішення.

Зі змісту мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що судом розглянута і позиція позивача і доводи відповідача у відзиві на позовну заяву разом зі всіма поданими доказами, наведений порядок обрахунку прострочки у доставці вантажу та нарахованих позивачем штрафів тощо.

Заперечуючи на задоволенні позову, відповідач у своєму відзиві водночас наводив суду першої інстанції певні обставини, які на його думку суду слід врахувати для зменшення штрафної санкції на 50%. Таким доводам відповідача дійсно не було надано відповідної оцінки в оскарженому судовому рішенні.

Стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України також встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач просить врахувати стратегічне значення Української залізниці, яка включена до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №83, фінансово-економічний стан залізниці, який визначає як скрутне фінансове становище, що підтверджує відомостями про економічні показники своєї діяльності у 2018 - 2019 роках.

Також відповідач вказує, що господарські суди при розгляді подібних справ враховували на наведені вище обставини, а також приймали до уваги відсутність негативних наслідків та збитків внаслідок порушення зобов`язання для зменшення штрафних санкцій.

Розглянувши такі доводи відповідача у цій справі, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє їх з тих мотивів, що розмір штрафної санкції установлений у відповідності до нормативного акту, який регулює діяльність залізниці (статтею 116 Статуту залізниць України) у даному випадку не значним або надмірним порівняно зі збитками позивача.

Таким чином, посилання відповідача на порушення попереднім судом норм процесуального права які б призвели до прийняття неправильного рішення - не підтвердились в ході перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Судом у цій справі встановлено, що відповідач не виконавши свої обов`язки за договором перевезення вантажів в частині дотримання строків доставки вантажу та не сплативши на вимогу позивача нарахований у зв`язку із цим штраф, тим самим порушив майнові права останнього. Такі права позивача підлягають захисту судом шляхом присудження до виконання відповідачем такого обов`язку в натурі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3355,50грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1628/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 15.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов