Рішення

від 09.12.2020 по справі 906/1014/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1014/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" (м.Луцьк,

Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (м.Житомир)

про стягнення 71614,89грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" про стягнення 71614,89грн, з яких: 69294,00грн основного боргу, 1278,31грн 3% річних, 1042,58грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2020 відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2020.

Справа №906/1014/20 в судове засідання 12.11.2020 не вносилась, у зв`язку з перебуванням судді Кравець С.Г. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.12.2020.

Сторони повноважних представників в судове засідання 09.12.2020 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

До Господарського суду Житомирської області надійшли:

- 07.12.2020 на електронну та 08.12.2020 на поштову адреси суду від позивача - заява №271 від 01.12.2020 в якій ТОВ "Рента Транс" повідомляє про погашення 15.10.2020 відповідачем частини боргу в сумі 20000,00грн, у зв`язку з чим зменшилась заборгованість на вказану суму та просить розгляд даної справи здійснювати без участі його представника. Крім того, у даній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні;

- 09.12.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача С.Войтенко - заява в якій останній не заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, просить судове засідання призначене на 09.12.2020 перенести на іншу дату з метою проведення між сторонами переговорів щодо укладання мирової угоди. До вказаної заяви додано, зокрема, платіжне доручення №5998 від 15.10.2020 на суму 20000,00грн.

Судом розглянуто заяву представника відповідача від 09.12.2020 про перенесення судового засідання та залишено без задоволення з огляду на таке.

Відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено. До того ж, ухвалою суду від 19.11.2020 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Щодо питання про укладення мирової угоди, суд враховує, що по-перше, для укладення мирової угоди необхідна згода обох сторін, а по-друге, відповідно до ст.330 ГПК України, мирова угода може бути укладена сторонами і на стадії виконання рішення.

За наведених обставин, заява представника відповідача від 09.12.2020 про перенесення судового засідання задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, а також те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (замовник/відповідач) підписано заявку-договір на автоперевезення №3 (далі - заявка-договір №3) (а.с.11).

За умовами заявки-договору №3, позивач зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу "Пиломатеріали необрізні" згідно маршруту: м.Житомир через Ягодин на Bialosliwie Польща, автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Дата завантаження за умовами заявки - 28-29.08.2019.

Загальна вартість перевезення по договору складає 800 євро на день розвантаження.

Відповідно до умов заявки-договору №3, адреса розвантаження Meda Veneer sp. z oo, ul.Podgorna 45a, 89-340, Bialosliwie, Wieelkopolska, Polska, +48505434816, Adam.

За умовами заявки-договору №3 оплата за автоперевезення здійснюється після розвантаження автомобіля.

За заявкою-договором №3, перевезення здійснюється згідно умов Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів.

28.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (замовник/відповідач) також підписано заявку-договір на автоперевезення №1 (далі - заявка-договір №1) (а.с.15).

За умовами заявки-договору №1, позивач зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу "Пиломатеріали необрізні" згідно маршруту: м.Житомир через Ягодин на Gadki Польща, автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Дата завантаження за умовами заявки - 30-31.01.2020.

Загальна вартість перевезення по договору складає 800 євро по курсу НБУ на день розвантаження.

Відповідно до умов заявки-договору №1, адреса розвантаження JAF, ul. Magazynowa 19, 62-023, Gadki.

За умовами заявки-договору №1 оплата за автоперевезення здійснюється після розвантаження автомобіля.

За заявкою-договором №1, перевезення здійснюється згідно умов Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів.

23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (замовник/відповідач) підписано заявку-договір на автоперевезення №1 (далі - заявка-договір №1 від 23.03.2020) (а.с.19).

За умовами заявки-договору №1 від 23.03.2020, позивач зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу "Пиломатеріали необрізні" згідно маршруту: м.Житомир через Ягодин на Gadki Польща, автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 .

Дата завантаження за умовами заявки - 24-25.03.2020.

Загальна вартість перевезення по договору складає 25000,00грн.

Відповідно до умов заявки-договору №1 від 23.03.2020, адреса розвантаження JAF, ul. Magazynowa 19, 62-023, Gadki.

За умовами заявки-договору №1 від 23.03.2020 оплата за автоперевезення здійснюється після розвантаження автомобіля.

За заявкою-договором №1 від 23.03.2020, перевезення здійснюється згідно умов Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів.

Договори-заявки підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за заявками-договорами №3 від 27.08.2019, №1 від 28.01.2020 та №1 від 23.03.2020 на перевезення вантажу, просить стягнути з відповідача 69294,00грн заборгованості за надання послуг по перевезенню вантажу, 1278,31грн 3% річних, 1042,58грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання замовлень відповідача, позивачем було надано послуги по міжнародному перевезенню вантажу в строки та в порядку, передбаченому заявками-договорами №3 від 27.08.2019, №1 від 28.01.2020 та №1 від 23.03.2020 на автоперевезення. Факт виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем щодо перевезення та передачу вантажу належному одержувачу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №016731 від 29.08.2019, (CMR) №880137 від 31.01.2020, (CMR) №575761 від 25.03.2020, а факт прийняття відповідачем наданих послуг в загальній сумі 69294,00грн підтверджується Актами надання послуг №232 від 02.09.2019 на суму 22167,00грн, №47 від 03.02.2020 на суму 22127,00грн, №95 від 31.03.2020 на суму 25000,00грн, які підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.12-13,16-17, 20-21). Відповідач акти надання послуг підписав без зауважень, заперечень щодо незгоди з зазначеними в актах послугами позивачу не надав (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Судом встановлено, що на виконання умов заявок-договорів №3 від 27.08.2019, №1 від 28.01.2020 та №1 від 23.03.2020 на автоперевезення, відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату №232 від 02.09.2019 на суму 22167,00грн, №47 від 03.02.2020 на суму 22127,00грн, №95 від 31.03.2020 на суму 25000,00грн (а.с.14, 18, 22).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом заявок-договорів №3 від 27.08.2019, №1 від 28.01.2020 та №1 від 23.03.2020 на автоперевезення, оплата за автоперевезення здійснюється після розвантаження автомобілів.

Отже, надання позивачем послуг за автоперевезення на суму 69294,00грн на виконання заявок-договорів №3 від 27.08.2019, №1 від 28.01.2020 та №1 від 23.03.2020 є підставою виникнення у відповідача як замовника, зобов`язання оплатити вказані послуги з автоперевезення відповідно до зазначених заявок-договорів.

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків, за отримані послуги з автоперевезення вантажу відповідач зобов`язаний був остаточний розрахунок за актом надання послуг №232 від 02.09.2019 здійснити у строк 02.09.2019; за актом надання послуг №47 від 03.02.2020 здійснити у строк 03.02.2020; за актом надання послуг №95 від 31.03.2020 здійснити у строк 31.03.2020. Проте, у зазначені строки відповідачем оплата проведена не була.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих представником відповідача документів вбачається, що 15.10.2020 відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №5998 від 15.10.2020 (а.с.69).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20000,00грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отримані послуги з автоперевезення вантажу у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 49294,00грн суду не надав (69294,00грн - 20000,00грн = 49294,00грн).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49294,00грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1278,31грн 3% річних та 1042,58грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 1042,58грн, а також 3% річних у сумі 1278,31грн (розрахунки а.с.24-25).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за актами надання послуг, суд вважає, що правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 1042,58грн та 3% річних в загальній сумі 1276,86грн, нараховані наступним чином:

на заборгованість за актом надання послуг №232 від 02.09.2019 в сумі 22167,00грн за період з 03.09.2019 по 17.08.2020, сума інфляційних втрат становить 603,34грн, 3% річних - 636,54грн;

на заборгованість за актом надання послуг №47 від 03.02.2020 в сумі 22127,00грн за період з 04.02.2020 по 17.08.2020, сума інфляційних втрат становить 265,05грн, 3% річних - 355,48грн;

на заборгованість за актом надання послуг №95 від 31.03.2020 в сумі 25000,00грн за період з 01.04.2020 по 17.08.2020, сума інфляційних втрат становить 174,19рн, 3% річних - 284,84грн.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1042,58грн та 3% річних в сумі 1276,86грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1,45грн (1278,31грн - 1276,86грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49294,00грн основного боргу, 1276,86грн 3% річних, 1042,58грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 1,45грн 3% річних суд відмовляє. Провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 20000,00грн підлягає закриттю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 20 000,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (10029, Житомирська область м.Житомир, вул. Степана Бандери, буд. 7; ідентифікаційний код 37604860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Транс" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, офіс 432; ідентифікаційний код 39596485):

- 49294,00грн основного боргу,

- 1276,86грн 3% річних,

- 1042,58грн інфляційних втрат,

- 2101,96грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.12.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.),

- представнику відповідача - адвокату Войтенко С.В.: serjovoit@gmail.com