Рішення

від 08.12.2020 по справі 908/2562/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 908/2562/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянув матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (юридична адреса: 29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, буд. 1/1; адреса для листування: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкина, буд. 90; код ЄДРПОУ 30865632)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9; код ЄДРПОУ 42475353)

про стягнення 12576,72 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» про стягнення 12 576,72 грн.

05.10.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2562/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.11.2020.

Ухвалою від 09.11.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні до 08.12.2020р. 08.12.2020р. судом розглянуто справу по суті та прийнято рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У позовній заяві Позивач вказує, що 14 грудня 2018 року між: Товариством з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (постачальник), товариством із обмеженою відповідальністю ЗАПОРОЖГЛОБАЛТРАНС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛУБ МУСТАНГ 4/4 (третя сторона за договором) укладено Договір поставки № 44115 (далі - договір), на виконання умов якого Позивачем з 01.01.2019 по 09.12.2019 року було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 59716,73 грн., який був отриманий Відповідачем та частково оплачений на загальну суму 45807,45 грн. 09.12.2019 року сторонами, в т.ч. Відповідачем було відписано акт звірки взаємних розрахунків, за яким він має заборгованість в розмірі 13909,28 грн. Після Підписання акту звірки відповідачем за період з 27.12.2019 по 06.03.2020 додатково сплачено 4000 грн. Таким чином, не оплаченим залишився товар, отриманий Відповідачем, на загальну суму 9909,28 грн. Згідно зазначеного у позові розрахунку позивачем також заявлено до стягнення з відповідача: інфляційні збитки у розмірі 129,13грн., пеня у розмірі 1262,35 грн., 15 відсотків за період з 23.10.2019р. по 31.08.2020р. у розмірі 1275,96 грн. Посилаючись на відповідні норми законодавства України та умови договору просить позов задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву запропонований надати ухвалами суду від 09.10.2020 р. та 09.11.2020р. від відповідача до суду не надійшов. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2020, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9 - повернулася на адресу суду 11.11.2020р. з відміткою поштової установи "Повертається за закінченням терміну зберігання".

Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Отже, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які дозволяють розглянути справу по суті.

Крім цього, суд зазначає, що при оформленні позовної заяви представником Позивача адвокатом Козар М.В., яким підписано позовну заяву, допущено описку (помилку): на 9 аркуші позовної заяви у 5 абзаці у прохальній частині позову замість правильної назви відповідача "Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» невірно зазначено "Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОМ ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", яке у позові та доданих до нього документах взагалі не згадується і не має жодного відношення до цієї справи. При цьому реквізити , вказані у прохальній частині позову (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9; код ЄДРПОУ 42475353), належать саме ТОВ «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» . Вказане дозволяє суду дійти висновку про вчинення Позивачем описки (помилки) у позовній заяві, яка не впливає на підстави та предмет позову, особу Відповідача, а тому належним відповідачем у справі слід вважати саме ТОВ «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» .

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін та проведення судового засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2018 року між: Товариством з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (постачальник), товариством із обмеженою відповідальністю ЗАПОРОЖГЛОБАЛТРАНС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛУБ МУСТАНГ 4/4 (третя сторона за договором) укладено Договір поставки № 44115 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується, використовуючи послуги третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги (сприяє) в укладенні постачальником угод поставки; просуває від імені постачальника товар; узгоджує ті оформлює партії поставки; комплектує та відповідає за їх доставку), передати покупцю у встановлений строк замовлені ним запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджується сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід`ємну частину.

Договором, зокрема, встановлено наступне:

2.1. Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін за три тижні до нього терміну письмово не підтвердить намір припинити Договір, то строк Договору продовжується па тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

2.2. Якщо на момент припинення або розірвання Договору стороною не виконане будь-яке зобов`язання - Договір продовжує діяти до моменту виконання такою стороною всіх зобов`язань і законних вимог та проведення остаточних розрахунків .

4.1. Ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін Постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в гривнях у рахунку на оплату або видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

5.1. Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах - або:

5.1. попередньої оплати - відповідно до рахунка Постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передплати па банківський рахунок Постачальника дня;

5.1.2. товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 7 календарних днів після приймання такої партії від Постачальника.

6.1. Постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 робочих днів від дня попередньої оплати або підтвердження замовлення на умовах EXW (франко-склад) будь-якої філії Постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) Покупця в м. Запоріжжя відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс 2010". Конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній.

8.1. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами.

10.1. За порушення умов Договору сторони несуть взаємну відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторона, винна у порушенні умов Договору, в повному обсязі відшкодовує потерпілій стороні завдані та документально підтверджені збитки.

10.2. Постачальник та Третя сторона несуть солідарну відповідальність перед Покупцем за порушення умов Договору, незалежно від того, чиї дії (Постачальника чи Третьої сторони) призвели до порушення та чи мало місце відступлення Постачальником права вимоги до Покупця на користь Третьої сторони згідно з п.12.4 Договору,

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника та покупця і скріплений печатками сторін.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦКУ, до яких зокрема відносяться договори та інші правочини.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом також встановлено, що розділом 3 Договору визначено порядок оформлення замовлення товару, зокрема, для одержання партії товару покупець через третю сторону на підставі діючих реєстрів цін постачальника, які відображаються у каталозі ІС-Katalog на сайті постачальника ww.intercars.com.ua, оформлює замовлення. Доступ до каталогу та форми надаються покупцю після підписання Договору та внесення необхідних для його виконання даних у картку покупця (пункт 3.1. Договору). Третя сторона з урахуванням товарних позицій, що є на складах постачальника, від імені постачальника підтверджує замовлення у формі рахунка на оплату і/або видаткової накладної та після згоди покупця на зміст і ціну поставки формує і відправляє партію товару (пункт 3.2. Договору).

Замовлення, рахунок на оплату і/або видаткова накладна та згода покупця можуть бути передані або надіслані сторонам в копії факсимільним зв`язком чи електронною поштою з подальшим наданням оригіналів та є документами, в яких між; сторонами погоджені асортимент (номенклатура), ціна. Кількість, загальна вартість, умови поставки товару (доставки покупцеві), строки поставки та умови його оплати (пункт 3.3. Договору).

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами (пункт 8.1. Договору).

При виявленні покупцем недоліків товару, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару, він протягом гарантійного строку вправі звернутись до постачальника з відповідною претензією (рекламацією), до якої додає товар, акт дефектації зі станції технічного обслуговування, на якій ця запчастина встановлювалась на авто, та документи з датою продажу і оплати товару. Якщо покупець як суб`єкт господарювання здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, у тому числі власних, - акт дефектації не складається (пункт 8.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивачем з 01.01.2019 по 09.12.2019 року було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 59716,73 грн., який був отриманий Відповідачем та частково оплачений на загальну суму 45807,45 грн.

09.12.2019 року сторонами, в т.ч. Відповідачем було відписано акт звірки взаємних розрахунків, за яким він має заборгованість в розмірі 13909,28 грн.

Після Підписання акту звірки відповідачем за період з 27.12.2019 по 06.03.2020 додатково сплачено 4000 грн.

Наявний у матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2020 року, за яким Відповідач має заборгованість в розмірі 9909,28 грн. останній не підписав.

Таким чином, на дату подання позову та прийняття рішення судом не оплаченим залишився товар, отриманий Відповідачем, на загальну суму 9909,28 грн. за накладними:

- від 17.10.2019 №UAUH1_190048683 на суму 7269,97 грн. - заборгованість 2784,51 грн.;

- від 18.10.2019 № UAUH 1_190048996 на суму 6795,02 грн. - не сплачений;

- від 19.10.2019 № UAUH 1_190049163 на суму 354.80 грн. - не сплачений.

Доказів оплати вказаної суми Відповідач суду не надав, що свідчить про порушення взятих на себе за договором зобов`язань, а тому вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.10.6. Договору покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від простроченої суми, а також: проценти (ч.5 ст. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15% річних.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між: фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зазначеного у позові розрахунку позивачем заявлено до стягнення з відповідача: інфляційні збитки у розмірі 129,13грн., пеня у розмірі 1262,35 грн., 15 відсотків за період з 23.10.2019р. по 31.08.2020р. у розмірі 1275,96 грн.

Судом перевірено вказані розрахунки за допомогою системи "Законодавство" господарського суду Запорізької області та встановлено, що за вказані у розрахунках періоди нарахування з відповідача підлягають стягненню:

- інфляційні збитки з листопада 2019р. по серпень 2020р. у розмірі 108,87 грн.

- пеня з 23.10.2019р. по 23.04.2020р. у розмірі 1224,27 грн.

- 15 відсотків за період з 23.10.2019р. по 31.08.2020р. у розмірі 1275,96 грн.

В іншій частині вказані суми заявлені помилково і не підлягають задоволенню.

З метою досудовою врегулювання спору на адресу Відповідача 02.03.2020 була направлена претензія та розрахунок до претензії, що підтверджуся описом, чеком, накладною 6900402803820 від 02.03.2020р., яка залишена Відповідачем без розгляду.

Доказів сплати на користь Позивача вказаних вище сум Позивачем суду не надано.

Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1200 грн., в обґрунтування ких Позивач посилається на таке.

30.01.2019 року між; товариством з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (Клієнтом) та адвокатським бюро Адвокатська контора Козаря було укладено договір про надання правової допомоги предметом якого (п 1.1) є зокрема із складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову тощо та інших документів, не обхідних для виконання даного Договору), представництва та захисту інтересів КЛІЄНТА у судах всіх інстанцій під час здійснення, господарського, судочинства тощо.

Гонорар - винагорода АДВОКАТСЬКОГО БЮРО за надання ним правової допомоги за цим договором. Вид та розмір гонорару (погодинна або фіксована оплата) за надання АДВОКАТСЬКИМ БЮРО певних видів правової допомоги, порядок визначається в Додатку (додатках) до цього Договору, який (які) є його невід`ємною частиною, (п.п. 4.1, 4.2)

Додатком № 2 від 14.09.2020 року до договору про надання правової допомоги від 30.01.2020 визначено (п.п. 1,2,4) , що при обчисленні гонорару АДВОКАСЬКОГО БЮРО із надання правової допомоги КЛІЄНТУ у судовій справі по стягненню заборгованості із ТОВ ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС ЄДРПОУ 42475353 у Господарському суді Запорізької області застосовується погодинна оплата. Гонорар АДВОКАСЬКОГО БЮРО складає 220 (двісті двадцять гривень) за годину роботи адвоката. Загальна (остаточна) кількість часу витраченого АДВОКАТСЬКИМ БЮРО, перелік дій та сума, гонорару, яка підлягає оплаті КЛІЄНТОМ визначається у Акті про надання АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової допомоги КЛІЄНТУ (далі - АКТ).

Відповідно до ч 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між; сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з "Актом про кількість часу витраченого АДВОКАСЬКИМ БЮРО з надання правової допомоги КЛІЄНТУ" від 16.09.2020р. адвокатським бюро Адвокатська контора Козаря на надання правничої допомоги Позивачу витрачено 5 годин на суму 1100 грн. за підготовку, написання позовної заяви до ТОВ ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС , а також Позивачем також авансовано витрати Адвоката на поштові відправлення в розмірі 100 грн., які оплачені Позивачем, що також підтверджується платіжним доручення від 16.09.2020 № 10926.

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокату та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокату та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Частиною 4 ст. 124 ГПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вимог ст. 124 ГПК України, у позовній заяві Позивачем зазначено, що у зв`язку з розглядом справи позивач очікує понести у зв`язку з розглядом витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1200 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З урахуванням того, що загальний розмір позовних вимог у цій справі складає 12576,72 грн., тому розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 1200 грн. є співмірним, оскільки в процентному відношенні складає менше 10% від розміру заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає їх такими, що відповідають умовам укладеного договору та підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач не надав суду заперечень щодо обґрунтованості або співмірності заявленої позивачем до стягнення суми витрат, понесених на правничу допомогу.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, предмет та підстави позову, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі, але не виключно, принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн., сплачених Позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 70921 від 16.09.2020р. , а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (юридична адреса: 29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, буд. 1/1; адреса для листування: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкина, буд. 90; код ЄДРПОУ 30865632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9; код ЄДРПОУ 42475353) суму основного боргу у розмірі 9909 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 28 коп., інфляційні збитки на суму 108 (сто вісім) грн. 87 коп., пеню у розмірі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 27 коп., 15 відсотків річних у розмірі 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн. 96 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « INTER CARS UKRAINE» (юридична адреса: 29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, буд. 1/1; адреса для листування: 69118, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкина, буд. 90; код ЄДРПОУ 30865632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГЛОБАЛТРАНС» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9; код ЄДРПОУ 42475353) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2092 (дві тисячі дев`яносто дві) грн. 33 коп. , а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 1194 (одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн. 48 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.