Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/14497/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/14497/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Центр"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Пісчанська І.В. (адвокат);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 01.12.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 15.12.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

24 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Автокомпоненти Автек (позивач) надійшла позовна заява № 24-09-01 від 24.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Центр (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 040119/1227 від 04.01.2019 року в розмірі 1 327 102,11 грн., з них: основного боргу - 916 900,00 грн. (дев`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень), пені - 104 518,12 грн. (сто чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 12 копійок), 15% річних - 112 538,47 грн. (сто дванадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень 47 копійок), інфляційних втрат - 9765,52 грн. (дев`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень 52 копійки) та штрафу - 183 380,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста вісімдесят гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 040119/1227 від 04.01.2019 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14497/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.10.2020 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 27.10.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/14497/20 до судового розгляду по суті на 10.11.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 10.11.2020 року не відбулося, судове засідання призначено на 01.12.2020 року, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 30.10.2020 року.

В судовому засіданні 01.12.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2020 року не з`явився.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЛА Київ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" (надалі - позивач, постачальник) укладено договір поставки № 040119/1227 (надалі - договір), відповідно п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані товар , відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід`ємною частиною даного договору поставки.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки покупець зобов`язаний перерахувати повну (100%) оплату за товар на п/р постачальника у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання покупцем відповідного товару. Датою отримання товару вважається дата передачі товару покупцю, що зазначена у видатковій накладній.

На виконання умов договору поставки № 040119/1227 від 04.01.2019 року постачальник у період з 02.10.2019 року по 20.12.2019 року поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 1 047 427,26 грн., за отриманий товар покупець розрахувався лише частково, заборгованість покупця за товар станом на 22.01.2020 року становила 1 042 928,06 грн.

Заборгованість покупця перед постачальником у розмірі 1 042 928,06 грн. підтверджується актом звіряння взаємної заборгованості станом на 23.01.2020 року.

23.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЛА Київ (надалі - сторона 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Центр" (надалі - сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" (надалі - сторона 3) укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні № 22\01 (надалі - договір), яким регулюються відносини, пов`язані із заміною сторони 1 у зобов`язанні, що виникає з договору поставки № 040119/1227 від 04 січня 2019 року, укладеного між стороною 1 та стороною 3 (основний договір).

Відповідно до п. 2 договору сторона 1, за згодою сторони 3, передає, а сторона 2 приймає на себе всі права, обов`язки, відповідальність тощо перед стороною 3 за основним договором. Станом на дату підписання договору заборгованість сторони перед стороною 3 за основним договором становить 1 042 928,06 гривень. Підписанням даного договору сторона 2 повністю та беззаперечно визнає розмір суми заборгованості перед стороною 3 та зобов`язується сплатити її у строки визначені у основному договорі.

В п. 3 договору визначено, що сторона 3 не заперечує проти заміни сторони 1 стороною 2 в основному договорі, і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідну заміну сторони в порядку та на умовах, визначених цим договором. Після підписання цього договору сторона 3 зобов`язана прийняти виконання основного договору від сторони 2 та виконати свої зобов`язання передбачені основним договором, якщо вони не були виконані на користь сторони 2.

З моменту набрання чинності цим договором, сторона 1 втрачає, а сторона 2 набуває всіх прав і обов`язків, які належали стороні 1, як покупцю за основним договором (п. 4 договору).

Згідно з п. 5 договору сторона 2, підписуючи цей договір, підтверджує, що їй була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується заборгованості сторони 1 перед стороною 3, у сумі 1 042 928,06 грн.

У гарантійному листі від 25.02.2020 року відповідач (новий боржник) гарантував сплату заборгованості у строк до 23.06.2020 року.

На виконання умов договору про заміну сторони у зобов`язанні № 22\01 від 23.01.2020 року новим боржником було перераховано 126 028,06 грн.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду з позовною заявою, відповідачем (новим боржником) грошові кошти в розмірі 916 900,00 грн., на виконання умов договору, позивачу не перераховані.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо сплати заборгованості за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про заміну боржника у зобов`язанні.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено факт заміни первісного боржника (ТОВ ТЛА Київ ) заборгованості перед позивачем (кредитором) на суму 916 900,00 грн., що виникла на підставі договору поставки № 040119/1227 від 04.01.2019 року, на відповідача (нового боржника) на підставі договору про заміну сторони у зобов`язанні № 22\01 від 23.01.2020 року, оскільки договір підписаний всіма сторонами, про що на ньому містяться відповідні підписи директорів товариств та відтиски печаток.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 5.1. договору поставки слідує, що строк оплати за отриманий товар є таким, що настав.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, уклавши вказаний договір, позивач (кредитор) та відповідач (новий боржник) реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов`язки, суму договору, відповідальність сторін та інші умови.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, суми боргу позивачу відповідачем сплачено не було.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, з огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму заборгованості в строк, передбачений договором, позивачу не сплатив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 916 900,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 104 518,12 грн., 15% річних в розмірі 112 538,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 9765,52 грн. та штрафу в розмірі 183 380,00 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 6.3. договору визначено, що за прострочення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми невиконаного зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, окремо по кожній накладній, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 100 009,15 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4508,97 грн. позивачу належить відмовити.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку порушення строків перерахування оплати за товар більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 183 380,00 грн. штрафу є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних втрат.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, окремо по кожній накладній, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 9455,99 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 309,53 грн. позивачу належить відмовити.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 6.3. договору поставки погодили інший, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України розмір відсотків річних, а саме 15% річних.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 15% річних, окремо по кожній накладній, судом встановлено, що загальна сума 15% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 106 420,37 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 6118,10 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 316 165,51 грн., з них: основного боргу - 916 900,00 грн. (дев`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень), пені - 100 009,15 грн. (сто тисяч дев`ять гривень 15 копійок), 15% річних - 106 420,37 грн. (сто шість тисяч чотириста двадцять гривень 37 копійок), інфляційних втрат - 9455,99 грн. (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 99 копійок) та штрафу - 183 380,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста вісімдесят гривень).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 19 742,48 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Центр" (ідентифікаційний код 43183003 адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти "Автек" (ідентифікаційний код 36926538, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204) грошові кошти: основного боргу - 916 900,00 грн. (дев`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень), пені - 100 009,15 грн. (сто тисяч дев`ять гривень 15 копійок), 15% річних - 106 420,37 грн. (сто шість тисяч чотириста двадцять гривень 37 копійок), інфляційних втрат - 9455,99 грн. (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 99 копійок), штрафу - 183 380,00 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста вісімдесят гривень) та 19 742,48 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок дві гривні 48 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.12.2020р.

Суддя О.В. Котков