Рішення

від 15.12.2020 по справі 910/13860/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/13860/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Захід-Метал-Пак

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алкоголь Менеджмент Груп Лімітед

про стягнення 711942,73 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Приватне підприємство Захід-Метал-Пак звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алкоголь Менеджмент Груп Лімітед про стягнення 711942,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, відповідачем порушено умови Договору поставки №1850 від 03.01.2018 в частині своєчасної оплати та повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 610527,98 грн.

Окрім того, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10114,44 грн, 3% річних у розмірі 15570,82 грн та пеню у розмірі 75729,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 позовну заяву Приватного підприємства Захід-Метал-Пак залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

28.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.10.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.10.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.11.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.10.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 6-Б, офіс 211.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474931451 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 09.10.2020.

Разом з тим, суд повідомляє, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем було змінено адресу місцезнаходження юридичної особи, а саме: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 29.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2018 між Приватним підприємством Захід-Метал-Пак (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алкоголь Менеджмент Груп Лімітед (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №1850 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити покупцеві ковпачки алюмінієві, полімерні ковпачки, оболонка термоусадочна, капсула для шампанських вин, пробка, етикетка, дозатор далі за текстом - товар , а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товару здійснюється на підставі специфікацій, що становлять невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 1.3. договору визначено, що товар, який буде поставлятись покупцю протягом строку дії договору, вважається переданим за цим договором, навіть якщо в видаткових накладних, товарно-транспортних документах, рахунках або інших документах не буде посилання на цей договір, якщо покупцем не буде доведено, що товар був переданий за іншим договором, укладеним сторонами.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна товару, узгоджена сторонами, вказується в специфікації, що є невід`ємно частиною договору та товаросупроводжувальних документах до цього договору.

Відповідно до п.2.5. договору, загальна вартість цього договору становить сумарна вартість товару, поставленого покупцю протягом строку дії договору. На дату підписання цього договору загальна вартість орієнтовно складає двадцять мільйонів грн включаючи ПДВ.

Пунктом 4.5. договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється покупцем в місці поставки: за кількістю - партія товару вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем шляхом перевірки і порівняння відповідності кількості місць, зазначеної в транспортних і супровідних документах на товар, у відповідністю з заявкою; за якістю - у відповідності з вимогами щодо якості товару, встановленим цим договором.

Пунктом 6.5. договору визначено, що сплата неустойки не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно з п. 9.5. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2018 включно, а в частині грошових розрахунків - до їх повного завершення.

03.01.2019 Додатковою угодою №1 до договору, сторони погодили пункт 9.5. договору викласти в новій редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2019, але в любому випадку діє до закінчення взаєморозрахунків між сторонами. Достроково договір закінчує дію за згодою сторін, або в порядку, передбаченим чинним законодавством України. За згодою сторін договір може бути доповненим. Інші умови договору залишено без змін. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Вищезазначений договір та додаткова угода №1 до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 634497,31 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000137 від 20.05.2019, №РН-0000162 від 05.06.2019, №РН-0000200 від 01.07.2019, №РН-0000204 від 05.07.2019, №РН-0000353 від 08.11.2019, №РН-0000386 від 29.11.2019. Вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, жодних зауважень відповідача щодо асортименту, якості та кількості поставлено товару не містять.

Суд зазначає, що позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури, зокрема №СФ-0000713 від 20.05.2019 на суму 41526 грн, №СФ-0000746 від 05.06.2019 на суму 35644,63 грн, №СФ-0000792 від 01.07.2019 на суму 24752,33 грн, №СФ-0000798 від 05.07.2019 на суму 84997,58 грн, №СФ-0000978 від 08.11.2019 на суму 165809,33 грн, №СФ-00001011 від 29.11.2019 на суму 281767,44 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 23939.33 грн, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 610527,98 грн.

Також, наявність заборгованості перед позивачем підтверджується долученим до матеріалів справи Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 13.08.2020, відповідно до якого заборгованість складає 610527,98 грн, який підписано представниками сторін та скріплено відповідними печатками.

Окрім того, листом №07-15/1 від 15.07.2019 відповідач звернувся до позивача з проханням відстрочити термін здійснення платежів на 21 календарний день.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар.

У зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.7. договору, право власності на товар та його тару (упаковку), а також ризики його випадкової загибелі або пошкодження переходять від постачальника до покупця товару в місці поставки, після підписання покупцем товарно-транспортних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пункті 3.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів від дати виписки постачальником видаткової накладної. Зобов`язання покупця вважається виконаним після зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується вищезазначеними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені відповідними печатками.

Окрім того, суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем долучено товарно-транспортні накладні, зокрема, №ТТН-0000137 від 20.05.2019, №ТТН-0000162 від 05.06.2019, №ТТН-0000200 від 01.07.2019, №ТТН-0000204 від 05.07.2019, №ТТН-0000353 від 08.11.2019, №ТТН-0000137 від 20.05.2019, №ТТН-0000386 від 29.11.2019, якими підтверджується факт надання послуг з доставки товару від позивача відповідачу.

Враховуючи, що відповідач не подав до суду жодних доказів щодо оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 610527,98 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. договору, сторона, винна в невиконанні чи неналежному виконанні зобов`язання за цим договором, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати іншій стороні завдані збитки.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10114,44 грн та трьох відсотків річних в розмірі 15570,82 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам законодавства, умова договору та є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 75729,49 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п. 6.4. договору, за прострочення виконання грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які спростовують позовні вимоги позивача чи підтверджують сплату відповідачем заборгованість, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алкоголь Менеджмент Груп Лімітед (04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 29; ідентифікаційний код 40906842) на користь Приватного підприємства Захід-Метал-Пак (79058, Львівська обл., м. Львів, вул. Джерельна, буд. 69; ідентифікаційний код 32801523) 610527 (шістсот десять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 98 коп. заборгованості, 75729 (сімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 49 коп. пені, 15570 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 82 коп. трьох відсотків річних та 10114 (десять тисяч сто чотирнадцять) грн 44 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 10679 (десять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 14 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.12.2020

Суддя Я.В. Маринченко