Рішення

від 15.12.2020 по справі 910/14612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/14612/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аламгір

про стягнення 24894,74 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю КПП Центр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аламгір про стягнення 24894,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору поставки №548934 від 11.02.2020 в частині своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 20098,62 грн заборгованості за поставлену продукцію. Окрім того, позивачем у відповідності до умов договору нараховано до стягнення 621,12 грн пені, 155,28 грн 3% річних та 4019,72 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.11.2020 від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині основного боргу, в якій він зазначив, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості, у зв`язку з чим, позивач просив закрити провадження в частині стягнення основної заборгованості, інші позовні вимоги позивач просив задовольнити у повному обсязі.

20.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про закриття провадження закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості, щодо інших вимог позивача, відповідачем заперечень не було заявлено.

Разом з тим, щодо неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю КПП Центр (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аламгір (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №548934 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів, та розхідних матеріалів, далі за текстом - Товар , за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

Згідно з п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. договору, постачальник зобов`язаний, передати товар покупцю відповідно до його замовлення у строк, в кількості та в асортимент, узгодженому сторонами. Скерувати на вимогу покупця факсимільним зв`язком видаткову накладну для здійснення покупцем передоплати за товар. Забезпечити покупця всіма необхідними супровідними документами на товар, зокрема, видатковими накладними, сертифікатом якості тощо.

Пунктом 3.2.1. договору визначено, що постачальник має право на отримання оплати товару в розмірі, порядку та строки, встановлені даним договором.

Відповідно до п. 3.3.1. договору, покупець зобов`язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити.

Згідно з п. 4.1., 4.3. договору, строк поставки товару становить 7 днів з дати підтвердження замовлення постачальником. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відповідними печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 20098,62 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, зокрема, FTM00114725/20 від 27.05.2020, FTM00116306/20 від 28.05.2020, FTM00123951/20 від 05.06.2020, FTM00123987/20 від 05.06.2020, Вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками, жодних зауважень щодо асортименту, якості та строку поставки товару відповідачем не заявлялось.

Проте, як зазначає позивач, відповідач у визначений договором строк поставлений товар не оплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 20098,62 грн.

03.08.2020 з метою спонукання відповідача виконати зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивачем на адресу відповідача направлено претензію, в якій зазначено щодо необхідності погашення заборгованості за поставлений товар у розмірі 20098,62 та штрафу у розмірі 4019,72.

Відповідач на направлену претензію не відреагував, пропозицій щодо вирішення даного спору матеріали справи не містять, доказів щодо погашення заборгованості та сплати штрафу також.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.3. договору визначено, що товар передається, на умовах оплати згідно з п. 5.5. договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

У п. 5.5. договору зазначено, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.7. договору, момент отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання в частині поставки товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними, зокрема, FTM00114725/20 від 27.05.2020, FTM00116306/20 від 28.05.2020, FTM00123951/20 від 05.06.2020, FTM00123987/20 від 05.06.2020, однак відповідач усупереч умовам укладеного договору не здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 20098,62 грн. Факт наявності заборгованості відповідачем не спростований.

Проте, під час розгляду даної справи, від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості, у зв`язку з тим, що ним оплачена заборгованість у розмірі 20098,62 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зокрема №1280 від 20.10.2020 на суму 4036,31 грн, №1070 від 28.08.2020 на суму 5884,54 грн, №1278 від 20.10.2020 на суму 8220 грн та №1279 від 20.10.2020 на суму 1942,57 грн.

Окрім того, представником позивача подано клопотання про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 20098,62 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 20098,62 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 155,28 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок за результатами якого встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 154,86 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 621,12 грн та штрафу в розмірі 4019,72 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Згідно з п. 6.3. договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку суми пені позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, суд здійснив власний розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним дійшов висновку, що заявлена позивачем сума підлягає частковому задоволенню у розмірі 619,43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, окрім того, відповідач своїми діями, зокрема оплатою заборгованості та заявою про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості, фактично визнав порушення ним умов договору. Оскільки, відповідач не надав суду жодних заперечень щодо стягнення пені, трьох відсотків інфляції та штрафу, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6306 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги №19/5 від 27.12.2019, укладений між адвокатом адвокатським об`єднанням Люрц та позивачем, Додаткову угоду №34 від 11.09.2020 до Договору, Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором від 10.11.2020 з детальним описом наданих послуг.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та пропорційними.

Окрім того, суд зазначає, що жодних заперечень від відповідача щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оплати послуг адвоката покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аламгір (01030, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2, офіс 3-А; ідентифікаційний код 38806291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПП Центр (81500, Львівська обл., Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код 38169102) 619 (шістсот дев`ятнадцять) грн 23 коп. пені, 154 (сто п`ятдесят чотири) грн 86 коп. 3% річних, 4019 (чотири тисячі дев`ятнадцять) грн 72 коп. штраф, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн 32 коп. та 6306 (шість тисяч триста шість) витрат на правничу допомогу.

Провадження у справі №910/14612/20 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 20098 (двадцять тисяч дев`яносто вісім) грн 62 коп. закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.12.2020.

Суддя Я.В. Маринченко