Рішення

від 07.12.2020 по справі 916/2843/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2843/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. ,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» (проспект Гагаріна, 62, кв. 116, м. Харків, 61140)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Векка» (вул. Аграрна, 1А, смт Доброслав, Лиманський район, Одеська обл., 67500)

про стягнення 97794,89 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векка» , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 97794,89 грн, з яких: 93239,65 грн основного боргу, 3366,55 грн пені, 501,42 грн інфляційних втрат та 687,27 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання від 08.08.2019 №081401 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

18.11.2020 від відповідача до канцелярії суду за вх. № 30830/20 надійшов відзив на позов (а.с.97, т.1), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 687,27 грн. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач посилається на неможливість одночасного стягнення з відповідача у спірних відносинах сум пені та 3% річних, оскільки вказане буде наслідком подвійного притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Як зазначив відповідач у відзиві, згідно положень Господарського кодексу України 3% річних є видом господарських санкцій, відповідно і видом господарсько-правової відповідальності, а тому у спірних відносинах слід застосувати положення ст. 61 Конституції України, яким визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

26.11.2020 від позивача до суду за вх. №31707/20 надійшла відповідь на відзив (а.с.108-116, т.1), в якій позивач наголосив на тому, що зміст відзиву відповідача фактично свідчить про те, що останній визнає позовні вимоги позивача, між цим позивач погодився із запереченнями відповідача щодо необґрунтованості заявленої до стягнення суми 3% річних та у відповіді на відзив позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 97107,62 грн, з яких: 93239,65 грн основного боргу, 3366,55 грн пені та 501,42 грн інфляційних втрат.

Отже, предметом позову позивача у даній справі є вимоги, вказані останнім у відповіді на відзив.

У судове засідання для розгляду справи по суті представники сторін не з`явились, водночас про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2843/20, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "02" листопада 2020 об 11:30.

02.11.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні при розгляді цієї справи до 16 листопада 2020 об 11год.45хв. У судовому засіданні 16.11.2020 судом було протокольно оголошено перерву до 07 грудня 2020 о 10год.00хв.

Про оголошені судом під час розгляду справи протокольні перерви в судових засіданнях сторін було повідомлено шляхом направлення на їх адреси відповідних судових ухвал в порядку ст.120 ГПК України.

У судовому засіданні 07.12.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

08.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Векка» (покупець) було укладено договір постачання №081401 (а.с.12-14, т.1), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві друкарську продукцію або матеріали, що іменуються надалі продукція, в обумовлені терміни, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити вказану продукцію.

Відповідно до п.1.2. договору постачання продукції здійснюється партіями. Об`єм партії, що поставляється і номенклатура визначаються заявкою покупця. Заявка надається постачальникові за формою встановленого зразка. Виконання заявки можливе тільки після підписання покупцем оригінал-макета з вказівкою усіх необхідних параметрів для виконання цієї заявки.

Згідно з п.2.1. договору ціна продукції встановлюється за погодженням сторін. Ціна за одиницю продукції, що поставляється, загальна сума постачання містяться і рахунках-фактурах, видаткових накладних і специфікаціях на товар.

Умовами п.2.3. договору сторони передбачили, що оплату кожної партії продукції покупець зобов`язується робити шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника таким чином: 100% сплата за поставлену за специфікаціями або рахунками-фактурами продукцію протягом 60 календарних днів з моменту отримання продукції на склад покупцем.

Згідно з п.4.2. договору покупець зобов`язаний, зокрема, у повному обсязі здійснювати оплату за отриману продукцію відповідно до п.2.3.

Відповідно до п.5.2. договору кожна із сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких зобов`язань, що витікають з цього договору, виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час прострочення.

За умовами п.п.8.1., 8.2. договору він набуває чинності з моменту підписання і дії до 31 грудня 2019. У разі відсутності заяв однієї із сторін після закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Матеріали справи не містять заяв будь-якої зі сторін із запереченнями щодо пролонгації договору після 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивач у період грудень 2019 року - квітень 2020 року поставив на користь відповідача продукцію на загальну суму 105845,00 грн , яка була прийнята відповідачем, що підтверджується, зокрема:

- рахунком-фактурою від 12.12.2019 №ВТ-0001573 та видатковою накладною від 12.12.2019 №ВТ-0001664 на суму 20539,92 грн (а.с.18-19, т.1); в матеріалах справи відсутня поштова накладна щодо отримання відповідачем продукції за вказаними рахунком та накладною, разом з цим, як пояснив позивач та вказане не заперечене відповідачем, цю продукцію відповідач отримав 12.12.2019;

- рахунком-фактурою від 31.01.2020 №ВТ-0000165 та видатковою накладною від 31.01.2020 №ВТ-0000169 на суму 4912,80 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 03.02.2020 (а.с.20-23, т.1);

- рахунком-фактурою від 12.02.2020 №ВТ-0000223 та видатковою накладною від 12.02.2020 №ВТ-0000233 на суму 27619,92 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 17.02.2020 (а.с.25-27, т.1);

- рахунком-фактурою від 17.02.2020 №ВТ-0000237 та видатковою накладною від 17.02.2020 №ВТ-0000248 на суму 2288,02 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 19.02.2020 (а.с.29-31, т.1);

- рахунком-фактурою від 28.02.2020 №ВТ-0000312 та видатковою накладною від 28.02.2020 №ВТ-0000336 на суму 25392,00 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 02.03.2020 (а.с.33-35, т.1);

- рахунком-фактурою від 12.03.2020 №ВТ-0000372 та видатковою накладною від 12.03.2020 №ВТ-0000403 на суму 11359,92 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 16.03.2020 (а.с.37-39, т.1);

- рахунком-фактурою від 04.03.2020 №ВТ-0000329 та видатковою накладною від 04.03.2020 №ВТ-0000357 на суму 2398,42 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 11.03.2020 (а.с.41-43, т.1);

- рахунком-фактурою від 01.04.2020 №ВТ-0000483 та видатковою накладною від 01.04.2020 №ВТ-0000536 на суму 11334,00 грн; поштовою накладною, згідно з якою продукцію відповідачем отримано 04.04.2020 (а.с.45-47, т.1).

Як пояснив позивач та вказане не заперечене відповідачем, за отриману від позивача продукцію відповідач розрахувався частково, станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання від 08.08.2019 №081401 складає 93239,65 грн (а.с. 48, т.1), що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Крім основного боргу в розмірі 93239,65 грн, позивач у позовній заяві заявив до стягнення з відповідача 3366,55 грн пені, 501,42 грн інфляційних втрат та 687,27 грн 3% річних. Водночас, у відповіді на відзив позивач підтримав позов лише в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені та інфляційних втрат, вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних позивач не підтримав. В позовній заяві (а.с.3, т.1) позивач навів таблицю з розрахунком спірних сум, в якій зазначено період нарахування спірних сум по кожній поставці окремо за період з дати отримання продукції відповідачем по 22.07.2020. Крім цього, до позовної заяви позивачем долучено обґрунтовані розрахунки спірних сум із зазначенням періодів нарахування та вихідних даних, які застосовувались при здійснені розрахунку (а.с.53-78, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.13 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором постачання від 08.08.2019 №081401 в розмірі 93239,65 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня та інфляційні нарахування.

Водночас, при перевірці наведеного позивачем розрахунку в позовній заяві (а.с.3, т.1) та долученого до позову розрахунку (а.с.53-78, т.1), суд встановив, що позивачем по деяким поставкам невірно визначено початок прострочення зобов`язання, що обумовлено неврахуванням позивачем положень ст. 253 та ч.5 ст.254 ЦК України. При здійснені власного розрахунку сум пені та інфляційних нарахувань, судом було встановлено, що початком прострочення грошових зобов`язань відповідача по спірним поставкам є: за накладною від 12.12.2019 - з 11.02.2020; за накладною від 31.01.2020 - з 04.04.2020; за накладною від 12.02.2020 - з 18.04.2020; за накладною від 17.02.2020 - 22.04.2020; за накладною від 28.02.2020 - з 05.05.2020; за накладною від 12.03.2020 - з 16.05.2020; за накладною від 04.03.2020 - з 13.05.2020, за накладною від 01.04.2020 - з 04.06.2020.

Отже, здійснивши власний розрахунок сум пені по кожній поставці окремо, починаючи з вищевказаних дат прострочення та в межах заявленого позивачем періоду (станом на 22.07.2020), суд встановив, що вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача є 3305,78 грн.

Водночас, як вбачається з долученого до позову розрахунку інфляційних втрат (а.с.53-61, т.1), обґрунтований розрахунок позивачем здійснено тільки по поставці за накладною від 12.12.2019. Натомість, в наведеному розрахунку в позовній заяві міститься розрахунок інфляційних втрат по кожній поставці в межах заявленого періоду (станом на 22.07.2020) та згідно якого загальний розмір інфляційних нарахувань становить 501,42 грн. Оскільки в прохальній частині позову позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 501,42 грн, суд при здійсненні перевірки розрахунку позивача керується тим розрахунком, що наведений у позові. Так, при здійснені перевірки розрахунку інфляційних втрат судом було встановлено, що позивачем не було враховано дефляцію, яка мала місце у липні 2020, зважаючи, що спірний період позивачем визначено на власний розсуд по 22.07.2020. Між цим, в даному випадку суд враховує, що позовна заява датована 29.09.2020, а отже станом на день подання позову позивач був обізнаний про встановлений Державною службою статистики України індекс інфляції у липні 2020, про що також свідчить долучена до позову роздруківка із зазначення індексів споживчих цін (а.с.61, т.1).

Так, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань по кожній поставці окремо, починаючи з вищевказаних дат прострочення та в межах заявленого позивачем періоду (станом на 22.07.2020), суд встановив, що інфляційні нарахування становлять: за накладною від 12.12.2019 + 107,88 грн; за накладною від 31.01.2020 + 26,76 грн; за накладною від 12.02.2020 - 28,28 грн; за накладною від 17.02.2020 - 2,34 грн; за накладною від 28.02.2020 - 26,00 грн; за накладною від 12.03.2020 - 45,58 грн; за накладною від 04.03.2020 - 2,46 грн, за накладною від 01.04.2020 - 45,47 грн. Отже, оскільки за здійсненим судом розрахунком інфляційні нарахування становлять від`ємне значення, позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 501,42 грн задоволенню не підлягає.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» , заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векка» підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача 93239,65 грн основного боргу та 3305,78 грн пені.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2089,83 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векка» (вул. Аграрна, 1А, смт Доброслав, Лиманський район, Одеська обл., 67500, код ЄДРПОУ 42729449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віватрейд» (проспект Гагаріна, 62, кв. 116, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 38775033) основний борг в сумі 93239 /дев`яносто три тисячі двісті тридцять дев`ять/грн 65 коп, пеню в сумі 3305 /три тисячі триста п`ять/грн 78 коп та судовий збір в сумі 2089 /дві тисячі вісімдесят дев`ять/грн 83 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 14 грудня 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля