Ухвала від 15.12.2020 по справі 922/4015/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"15" грудня 2020 р.Справа № 922/4015/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 4015/20 від 11 грудня 2020 року)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання договору та скасування держреєстрації

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 ,в якій просить суд :

розірвати Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (код 39365736) від 25.04.2020 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 39365736), здійснену 26.04.2019 року о 13:24:03, номер державної реєстрації 14671070008000818 (зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи).

15.12.2020 року від ОСОБА_1 , в порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про забезпечення позову (вх. №29298) в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (63254, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, 95; ЄДРПОУ: 39365736), пов`язані зі зміною відомостей про склад учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів до забезпечення позову позивач вказує те, що ОСОБА_2 не було сплачено вартість частки у статутному капіталі у передбаченому укладеним з позивачем договором купівлі-продажу частки від 25.04.2019 року розмірі та у визначений договором строк, в той час як така частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест Холдинг була ним прийнята на підставі Акту приймання- передачі. Таким чином Покупець - ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 25.04.2019 року - не сплатив вартість частки у визначений договором строк .

Як стало відомо заявнику, 24 листопада 2020 року ОСОБА_2 уклав з невідомою до цього юридичною особою - ТОВ Агрохолдинг Стандарт Договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ Агроінвест Холдинг , за яким безоплатно передав у власність ТОВ "Агрохолдинг Стандарт" свою частку у статутному капіталі ТОВ Агроінвест Холдинг у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 50 500,00 грн.

На підставі Акту прийому-передачі від 24.11.2020 року така частка була передана ОСОБА_2 та прийнята ТОВ Агрохолдинг Стандарт .

У позивача є обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_2 чи набувач частки у статутному капіталі ТОВ Агроінвест Холдинг звернуться до державного реєстратора із вищевказаним актом прийому-передачі задля здійснення державної реєстрації змін складу учасників товариства.

В подальшому, такі зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ Агроінвест Холдинг в подальшому можуть призвести до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На переконання позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову, запропонованих у заяві, у разі задоволення майбутньої позовної заяви, виконання рішення стане неможливим, оскільки відчуження ОСОБА_2 своїх корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Агроінвест Холдинг ускладнить поновлення порушених прав позивача щодо повернення правовідносин до того стану, який існував до відчуження корпоративних прав позивачем відповідачеві.

При цьому, суд зазначає, що учасником справи (відповідачем) є фізична особа ОСОБА_2 та у відповідності до статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен сформувати запит до органу державної влади з метою встановлення місця його проживання (перебування). Водночас, враховуючи скорочені строки розгляду заяви про забезпечення позову та можливість її подання як одночасно з позовною заявою, так й до подання позовної заяви, суд вважає за можливе розглянути дану заяву.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі Горнсбі проти Греції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ( Бурдов проти Росії , комюніке Секретаря Суду 07 травня 2002 року; рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 етапі 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Також у рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, зазначеним вище.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припушення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до п. 4 ч. 5 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії що прямо стосується предмета спору.

Предметом даного позову становить розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі , скасування державної реєстрації.

Видом забезпечення позову, який позивач просить застосувати, є заборона усім державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (63254, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, 95; ЄДРПОУ: 39365736), пов`язані зі зміною відомостей про склад учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників.

Спір у даній справі є немайновим, а тому суд повинен досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

З урахуванням викладених обставин, а саме з огляду на те, що позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (63254, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, 95; ЄДРПОУ: 39365736), пов`язані зі зміною відомостей про склад учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

У позивача є обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_2 чи набувач частки у статутному капіталі ТОВ Агроінвест - Холдингг звернуться до державного реєстратора із вищевказаним актом прийому-передачі задля здійснення державної реєстрації змін складу учасників товариства.

В подальшому, такі зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ Агроінвест Холдинг в подальшому можуть призвести до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії .

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18.

Проаналізувавши зміст та здійснивши належну оцінку обґрунтованості доводів позивача про необхідність вжиття відповідних заходів заборони проводити реєстраційні дії з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оцінюючи відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає їх адекватними. Заходи носять конкретний характер. При цьому суд враховує, що заборона зазначеним у заяві про забезпечення позову особам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Вказаний захід забезпечення позову не обмежує права товариства щодо його господарської діяльності, оскільки унеможливлює лише внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни складу засновників (учасників) товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 910/9474/17; постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18; постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 922/3010/18; постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 920/622/18.

При вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховано, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд також визнав наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

На думку суду, наведені вище обставини та долучені до заяви про забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову. Без вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи реальну можливість проведення державної реєстрації змін до установчих документів, внесення записів про зміну учасників, існує суттєвий ризик того, що ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся до суду, може бути суттєво ускладненим та призвести до необхідності подання інших позовів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року, № 907/73/19, від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18, від 12 березня 2020 року у справі № 916/3479/19, від 24 червня 2020 року у справі № 902/1051/19.

Відповідно до частин 1, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного забезпечення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 4015/20 від 11 грудня 2020 року) про вжиття заходів забезпечення позову, без повідомлення учасників справи, та не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 42, 136-141, 232-236 ГПК України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 4015/20 від 11 грудня 2020 року) задовольнити повністю.

Заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти/здійснювати/проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ (63254, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Вишнева, 95; ЄДРПОУ: 39365736), пов`язані зі зміною відомостей про склад учасників Товариства, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію нових учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію внесення нових учасників до установчих документів Товариства, внесення будь-яких інших відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відносно включення до складу Товариства нових учасників.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 15 грудня 2020 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 16 грудня 2023 року.

Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано15 грудня 2020 року.

Суддя О.О. Присяжнюк