Рішення

від 14.12.2020 по справі 200/9318/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/9318/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до в.о. директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня Білозерова О.О.

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до в.о. директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня Білозерова О.О. про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у задоволенні інформаційного запиту, зобов`язання надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що звернувся до відповідача з запитом про отримання публічної інформації в якому просив надати інформацію: ким, коли, в чиїх інтересах, на підставі яких дозвільних документів було збудовано церкву та відповідні церковні господарські будівлі на території лікарні; хто фінансував проект, за які кошти та яка вартість будівництва; кому, на теперішній час належить земельна ділянка під церковними об`єктами та яка її площа; чи отримує лікарня кошти за оренду земельної ділянки. Позивач також просив надати йому відповідні документи з зазначеного у запиті приводу.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду із даним позовом ним було отримано лист-відповідь № 2442/07-03 від 16.09.2020 року у якому містилось рішення Волноваської районної ради № 6/33-956 від 27.09.2013 року, яким надано дозвіл на оформлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0.2162 га, розташованого на території лікарні будівництва та обслуговування храма-часовні Всех скорбящих Радосте , що на думку позивача не підтверджує статус земельної ділянки на теперішній час. Інші запитувані дані позивачем отримані так і не були, що на його переконання є фактичною відмовою у задоволенні його інформаційного запиту, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26 листопада 2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Голубової Л.Б. в щорічній додатковій відпустці у період з 12.11.2020 року по 26.11.2020 року, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представником відповідача надано письмовий відзив від 12.11.2020 року (а.с. 26-27). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що інформацію, яку позивач виклав у своїй заяві не могли бути задоволеними в повному обсязі з тих підстав, що надання підтверджуючих документів в об`ємах вимагаємих позивачем не дозволяють встановити ні технічна спроможність, ні кадровий потенціал ЦРЛ впродовж терміну визначеного законом для надання інформації.

Рішенням Волноваської міської ради від 27.09.2013 року № 6/33-956 частина земельної ділянки майнового комплексу Волноваської ЦРЛ за адресою: м. Волноваха. пров. Матросова, 5 було передано Донецькій єпархії УПЦ. Зазначено, що ЦРЛ не має відношення до виготовлення відповідної документації щодо будівництва, ні документації бюджету будівництва, ні про його (будівництва) виконавців. Орендних відносин з єпархією до якої належить церква ЦРЛ не має.

Відповідачем заявнику пропонувалось знайти необхідну йому інформацію в територіальних відділах УПЦ та зазначено, що будівництво церкви завершено в 2018 році з дати якої і виконує свої функції поза межами професійної діяльності медичного підприємства.

Крім того звернув увагу суду на той факт, що на час подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позивач знаходиться на лікуванні в травматологічному відділенні КНП Волноваська ЦРЛ та його лікарем є саме ОСОБА_2 .

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 2). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2 зв.бік).

Позивач є інвалідом ІІ групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видане 12.07.2018 року (а.с. 3).

Позивач обіймає посаду головного редактора загальнополітичної інформаційної газети Народовладдя про всіх і про все , що підтверджується посвідченням серії ДЦ № 3409-1036 (а.с. 3).

11.09.2020 року позивач звернувся до директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня із заявою № 1208 про отримання публічної інформації, в якій просив надати інформацію: ким, коли, в чиїх інтересах, на підставі яких дозвільних документів було збудовано церкву та відповідні церковні господарські будівлі на території лікарні; хто фінансував проект, за які кошти та яка вартість будівництва; кому, на теперішній час належить земельна ділянка під церковними об`єктами та яка її площа; чи отримує лікарня кошти за оренду земельної ділянки. Позивач також просив надати йому відповідні документи з зазначеного у запиті приводу (а.с. 11).

Листом від 16.09.2020 року № 2442/07-03 комунальне некомерційне підприємство Волноваська центральна районна лікарня повідомила позивача, що рішенням Волноваської районної ради від 27.09.2013 року № 6/33-956 Про внесення змін в рішення міської ради надано дозвіл релігійній громаді Донецькій єпархії УПЦ на оформлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,2161 га. на території майнового комплексу Волноваської центральної районної лікарні, за адресою: м. Волноваха. пров. Матросова, 5. Також у листі зазначено про те, що інформацію, яка стосується того ким, коли, в чиїх інтересах та на підставі яких дозвільних документів було збудовано церкву не представляється можливим з підстав відсутності такої інформації (а.с. 12).

До листа від 16.09.2020 року № 2442/07-03 було додано рішення Волноваської міської ради від 27.09.2013 року № 6/33-956 в якому, вирішено надати релігійній спільноті Скорбященской парафи Донецької єпархії Української православної церкви дозвіл на оформлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,2162 га, що розташована на території Державного комунального підприємства Волноваська центральна районна лікарня для будівництва та обслуговування храму-каплиці Всех Скорбящих Радосте у постійне користування із земель житлової та громадської забудови (а.с. 13).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо надання інформації на запит про надання публічної інформації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 34 Конституції України зазначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII Про інформацію (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У пункті 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Частиною 2 цієї статті передбачено що, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частинами 4 та 5 статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно частин 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до матеріалів справи спір між сторонами виник через незгоду позивача із отриманою ним відповіддю на запит про надання публічної інформації від 11.09.2020 року, оскільки зазначена відповідь не містила в собі інформації, що запитувалася позивачем у заяві.

У розумінні Закону № 2939-VI комунальне некомерційне підприємство Волноваська центральна районна лікарня є розпорядником публічної інформації і надання відповіді на інформаційний запит позивача у цій справі є її безумовним обов`язком.

Положення Закону № 2939-VI визначають публічну інформацію як таку, що зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Інформації, що міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль, також відповідає критеріям відображення та документування і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 820/4263/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем запитувалася інформація стосовно будівництва церкви та відповідних церковних господарських будівель на території лікарні. Відповідно до частини 5 статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Тобто інформація, що запитувалася позивачем у заяві від 11.09.2020 року не потребувала створення нової інформації, є публічною, оскільки створена під час діяльності органу місцевого самоврядування та стосується розпорядження комунальним майном, а відтак не може бути обмежена. В такому випадку не може бути обмежено доступ і до копій відповідних документів, інформацію про умови здійснення підприємницької діяльності на території лікарні, прізвища, імена, по батькові осіб, які здійснюють таку діяльність, або та найменування юридичних осіб, які отримали майно.

В заяві про отримання публічної формації від 11.09.2020 року позивач запитував інформацію щодо будівництва церкви та відповідних церковних господарських будівель на території лікарні.

За змістом звернення від 11.09.2020 року запитувана інформація стосується здійснення будівництва церкви на території із земель комунальної власності.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності в нього інформації щодо будівництва церкви та відповідних церковних господарських будівель, оскільки вказані споруди розташовані на території лікарні, тобто на землях комунальної власності. Наведені у відзиві на позов доводи відповідача про відсутність такої інформації, свідчать про допущення відповідачем суто формального підходу при розгляді звернення позивача та ухилення ним від виконання обов`язку розпорядника інформації.

В наданій відповіді від 16.09.2020 року відповідач зазначив, що рішенням Волноваської районної ради від 27.09.2020 року Про внесення змін в рішення міської ради надано дозвіл релігійній спільноті Скорбященской парафи Донецької єпархії Української православної церкви дозвіл на оформлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,2162 га, що розташована на території державного комунального підприємства Волноваська центральна районна лікарня для будівництва та обслуговування храму-каплиці Всех Скорбящих Радосте у постійне користування із земель житлової та громадської забудови.

Оскільки відповідь відповідача не містить інформації щодо будівництва церкви та відповідних церковних господарських будівель, що розташовані на території лікарні, її цілком обґрунтовано визначено позивачем як неправомірну відмову в наданні інформації, що відповідає ст. 22 Закону № 2939-VІ.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останньому було відомо про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,2162 га, що розташована на території державного комунального підприємства Волноваська центральна районна лікарня для будівництва та обслуговування храму-каплиці Всех Скорбящих Радосте у постійне користування із земель житлової та громадської забудови.

Тобто відповідачу було відомо про те, що розпорядником інформації, що стосується земельних ділянок, що розташовані на території лікарні, які були предметом запиту позивача, є Волноваська міська рада, проте всупереч зазначеному в матеріалах справи не міститься належних доказів на предмет направлення запиту позивача від 11.09.2020 року належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, тобто позивача.

Враховуючи наявність законодавчо встановленого обов`язку відповідача надавати публічну інформацію на запит, відсутність підстав визначення запитуваної позивачем інформації як такої, доступ до якої може бути обмежено та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відповідь розпорядника інформації від 16.09.2020 року є неправомірною в розумінні Закону № 2939-VІ та порушує право позивача на доступ до інформації. Відповідач, як розпорядник інформації, не надавши запитувану інформацію на запит позивача від 11.09.2020 року, вчинив протиправну бездіяльність, а тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зважаючи на протиправну бездіяльність відповідача з ненадання інформації за запитом позивача від 11.09.2020 року, суд дійшов висновку про наявність підстав також для задоволення заявлених позивачем вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію згідно запиту від 11.09.2020 року.

Суд зазначає, що оскільки відповідач на момент прийняття рішення по суті у даній справі є в.о. директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня , а не директором, тому суд вважає за можливе зобов`язати саме комунальне некомерційне підприємство Волноваська центральна районна лікарня надати позивачу повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 11.09.2020 року № 1208.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід ІІ групи. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до в.о. директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня Білозерова О.О. (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Доненька область, м. Волноваха, провулок Матросова, буд. 5, код ЄДРПОУ 01989763) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність в.о. директора комунального некомерційного підприємства Волноваська центральна районна лікарня О.О. Білозерова щодо відмови у наданні відповіді у повному обсязі на заяву ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 11.09.2020 року № 1208.

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Волноваська центральна районна лікарня надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту від 11.09.2020 року № 1209.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова