Рішення

від 15.12.2020 по справі 320/9583/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року № 320/9583/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769, 79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження № 60202518;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої слжби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769, 79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження № 60202518;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої слжби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни про відкриття виконавчого провадження № 63012632 від 14.09.2020 щодо примусового виконання постанови Яготинського районного відділу ДВС від 03.10.2019 про стягнення виконавчого збору.

На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відповідачем 03.10.2019 протиправно прийнято постанову про стягнення виконачого збору, оскільки на час її прийняття Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не існувало.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Яготинським районним судом Київської області 22.08.2011 видано виконавчий лист у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Головним державним виконавцем Яготинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Малинкою Інною Володимирівною прийнято постанову про відкриття виконачого провадження від 03.10.2019 № 60202518.

Головним державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н. В . прийнято постанову від 03.10.2019 у ВП № 60202518 про стягнення виконавчого збору.

Постановою головного державного виконавця Яготинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Цимбал Наталією Валентинівною від 22.10.2019 у ВП №60202518 звернуто стягнення на доходи боржника.

Постановою головного державного виконавця Яготинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Цимбал Наталії Валентинівни від 27.12.2019 у ВП №60202518 передано виконавчий документ - виконавчий лист № 2-26/10 від 22.08.2011 до Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк до 27.12.2019.

Постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н. В. від 02.09.2020 у ВП № 60202518 замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-26/10 від 22.08.2011, а саме: стягувачаАТ Універсал Банк на стягувача - ОСОБА_1 .

Постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н. В. від 11.09.2020 у ВП № 60202518 виконавчий лист № 2-26/10 від 22.08.2011 повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 статті 37 ЗУ Про виконавче провадження .

Постановою головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Н. В. від 14.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63012632.

Підстава для відкриття виконавчого провадження - постанова Яготинського районного відділу ДВС від 03.10.2019.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними постановами, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Відповідно п.1 ч.1 ст.26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 3 ст.40 ЗУ Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як слідує з постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2019 у ВП № 60202518 вона прийнята головним державним виконавцем Яготинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), при цьому зазначене виконавче провадження передано до Яготинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) тільки 27.12.2019, тобто, постанова про стягнення виконавчого збору прийнята органом, якого на час прийняття постанови не існувало.

Крім того, 03.10.2019 головним державним виконавцем Яготинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Малинкою Інною Володимирівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 60202518, при цьому у цей же день у цьому ж провадженні головним державним виконавцем Яготинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Цимбал Н.В прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 60202518.

Таким чином, головний державний виконавець Яготинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Цимбал Н.В не мала права приймати оскаржувану постанову від 03.10.2019 про стягнення виконавчого збору, а отже дії головного державного виконавця Яготинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Цимбал Н.В. щодо прийняття постанови від 03.10.2019 є неправомірними.

Також суд звертає увагу, що, як слідує з оскаржуваної постанови від 03.10.2020 про стягнення виконавчого збору, строк її пред`явлення до виконання - 3 місяці, при цьому постанова про відкриття виконавчого провадження за постановою Яготинського РВДВС від 03.10.2019 датована 14.09.2020, отже виконавче провадження № 63012632 відкрито поза межами строку для відкриття виконавчого провадження.

Щодо розміру виконавчого збору, зазначеного в оскаржуваній постанові від 03.10.2019, суд зазначає наступне.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11. 2013 у справі № 359/9734/13-ц, позов ПАТ Універсал Банк`задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 396679,85 доларів США, що еквівалентно 3137697,95 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 301,4 кв.м, житловою площею 177,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2094000 грн., що належить ОСОБА_1 , та земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га, кадастровий номер: 3220881300:01:009:0144, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, вартістю 424000 грн., яка належить ОСОБА_1 , шляхом визнання права власності за ПАТ Універсал Банк на предмет іпотеки.

Загальна вартість предметів іпотеки, право власності на які визнано за банком на підставі рішення суду, становить 424000+2094000=2518000 грн.

Як слідує з матеріалів справи, фактично за виконавчим листом стягнення коштів не було, а виконавчий лист повернуто за заявою стягувача без виконання.

Закон України Про виконавче провадження (далі -Закон № 1404-VIII ) є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість, частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів вчинення дій, які були направлені на фактичне виконання виконавчого документа, зокрема, стягнення коштів з боржника та реалізацію його майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 840,80 грн (від 09.12.2020 № 14186).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 840, 80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769, 79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження № 60202518.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни про стягнення виконавчого збору у розмірі 313769, 79 грн від 03.10.2019 в межах виконавчого провадження № 60202518.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбал Наталії Валентинівни про відкриття виконавчого провадження № 63012632 від 14.09.2020 щодо примусового виконання постанови Яготинського районного відділу ДВС від 03.10.2019 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути з Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.