Рішення

від 14.12.2020 по справі 400/2263/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. № 400/2263/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 20.05.2019 р. № Ф-78926-17,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-78926-17від 20.05.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що протягом 2016 - 2018 років працював на посаді голови правління Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) Спортек та за сумісництвом на посаді директора Приватного підприємства (далі - ПП) Рекон-Консалт , де отримував заробітну плату, на суми якої зазначені роботодавці нараховували та сплачували внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок), тому податкова вимога ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за 2017, 2018 роки, І квартал 2019 року в загальному розмірі 21030,90 грн підлягає скасуванню, як протиправна.

У відзиві відповідача наданому до суду 15.08.2019р. при первинному розгляді справи, відповідач не визнав позов та просив суд відмовити в його задоволенні. В своєму відзиві відповідач зазначав, що згідно інформаційної бази даних ІС Податковий блок ОСОБА_1 з 04.06.2011 року проводить незалежну професійну діяльність. З 01.01.2018 року фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Сума заборгованості зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 21030,90 грн. У зв`язку з чим на його ім`я законно та обґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року № Ф-78926-17.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2020р. позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2019 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.

Висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог вмотивований тим, що згідно з листом № 244 від 04.12.2019 Ради адвокатів Миколаївської області позивач має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 681 від 04.06.2011 та станом на 04.12.2019 не зупиняв зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з цим він не був позбавлений визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, а відтак не був звільнений від обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок як самозайнята особа.

Позивач не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019р.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2020р. касаційну скаргу позивача задоволено частково: постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019р. та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2020р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 2.06.2020р. № 51/02-10 та витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020р. справу № 400/2263/19 передано на розгляд судді Устинова І.А.

Ухвалою від 30.06.2020р. суддя Устинов І.А. прийняв справу № 400/2263/19 до свого провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою від 30.06.2020р. суд встановив відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву - до 26.07.2020р.

Станом на час розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання призначене на 28.07.2020р. відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.199).

10.07.2020р. від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач підтримав позовні вимоги викладені в первинному позові, просив суд задовольнити позов в повному обсязі та додав до заяви довідки про нарахування роботодавцями ЄСВ за 2019 рік. В заяві позивач просив суд розглянути справу за його відсутності.

Від відповідача станом на час розгляду справи ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою від 14.12.2020р. суд замінив відповідача у справі на належного - ГУ ДПС в Миколаївській області.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 17.06.2020р., суд встановив наступне.

Відповідно до наказу № 1-К від 01.04.2008 року ОСОБА_1 з 01.04.2008 року призначено за сумісництвом на посаду директора Приватного підприємства Рекон-Консалт (код ЄДРПОУ 34651855).

Згідно запису № 19 у трудовій книжці позивача, на підставі наказу № 5-к від 19.07.2013 року, його призначено на посаду заступника голови правління Приватного акціонерного товариства Спортек (код ЄДРПОУ 01555208).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обидва підприємства - ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт - не перебувають у стані припинення, діючий керівник ПП Рекон-Консалт - ОСОБА_1 .

20.05.2019 року ГУ ДФС в Миколаївській області виставлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-78926-17 на суму 21030,90 грн. - борг зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Згідно пп. 14.1.226. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, Інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що фізична особа-підприємець вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої підприємницької діяльності.

Перебуваючи протягом 2016 - 2018 років на посаді директора ПрАТ Спортек та ПП Рекон-Консалт позивач був найманим працівником, за якого єдиний внесок в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати сплачував роботодавець.

Відповідно до Довідки від 08.07.2020р. виданої ПП Рекон-Консалт ОСОБА_1 на час видачі такої довідки працює на даному підприємстві та займає посаду директора за сумісництвом, отримує заробітну плату, а підприємство сплатило за такого працівника в 2019 році єдиний соціальний внесок.

Відповідно до Довідки від 08.07.2020р. виданої ПрАТ Спортек ОСОБА_1 на час видачі такої довідки працює на даному підприємстві та займає посаду заступника голови правління, отримує заробітну плату, а підприємство сплатило за такого працівника в 2019 році єдиний соціальний внесок.

Крім того, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України № 2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Законом України № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п. 4.1.4 пп. 4.1 ст. 4 ПК України).

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Крім того, відповідачем не надано достатніх доказів в підтвердження того, що позивач займається адвокатською діяльністю. Записів щодо позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у Єдиному реєстрі адвокатів України не знайдено.

Враховуючи викладене суд робить висновок, що у відповідча були відсутні підстави для винесення податкової вимоги від 20.05.2019 року № Ф-78926-17.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваної вимоги, натомість позивачем надано необхідних доказів в підтвердження обґрунтованості його позовних вимог, в тому числі й докази щодо сплати єдиного соціального внеску роботодавцями за 2019 рік, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі, тобто визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 20.05.2019 року в розмірі 21030,90грн., якої позивачу визначено борг за несплату єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки та І квартал 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.05.2019 року № Ф-78926-17 в повному обсязі.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40грн., сплачений квитанцією від 22.07.2019р. № 74963.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов