Рішення

від 14.12.2020 по справі 420/332/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/332/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаос» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 від 30.11.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Николаос до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 від 30.11.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, підставою для коригування митної вартості товару від 30.11.2019 року стало те, що митний орган, нібито, мав обґрунтовану підставу вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару і ним був застосований резервний метод визначення митної вартості товару, а саме: пункт 8 зовнішньоекономічного договору передбачає умови оплати: передоплата 30% та 70 % протягом 10 днів після відправки. Проте декларантом нібито надано платіжні доручення, в яких вказані суми, що не відповідають проценту передоплати зазначеному в договорі; специфікація № 1 від 15.08.2019 року не містить всіх артикулів товару, не має печаток підприємств; страховий поліс виданий 25.10.2019 року містить реквізити коносаменту виданого лише 26.10.2019 року.

Представник позивача вказує, що під час декларування товарів позивачем до митного органу подані всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, що повністю підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару. Однак відповідач не довів будь - якими доказами наявність розбіжностей, ознак підробки та обставин, що вказуються на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (що є підставою для вимагання документів, які передбачені вищевказаною нормою).

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов (а.с. 128-134), в якому представник відповідача зазначив, що вважає доводи, викладені в позові, є необґрунтованими, а сама позовна заява не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом митною декларацією МД №UА500010/2019/034720 від 02.12.2019 містились розбіжності і були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України 13.03.2012 № 4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.11.2019 № UА500010/2019/000158/2.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. В той же час, митний орган ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву не вказав та не навів конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, а ті обставини які і вказані відповідачем по справі - спростовуються доводами, викладеними позивачем в позовній заяві та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року зупинено провадження до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі, здійснено заміну відповідача та розпочато розгляд справи спочатку.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце повідомлені належним чином, відповідно до вимог КАС України.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, між Товариством з обмеженою відповідальністю Николаос та Designhome Furniture Limited укладений контракт № 01/08-19 від 01.08.2019 року, відповідно до якого продавець зобов`язується продати та поставити товар до міста Одеси на умовах поставки CIF ODESSA у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (в редакції 2010 року). Кількість товару, маса та об`єм має відповідати тій кількості, яка вказана в інвойсі та пакувальних листах. (а.с. 15-17)

Відповідно до п.2 контракту ціна товару встановлюється в доларах США на умовах поставки CIF Одеса - Україна, у відповідності з міжнародними правилами до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (в редакції 2010 року)

Відповідно до специфікації № 1 від 15.08.2019 року до контракту № 01/08-19 від 01.08.2019року визначений асортимент, кількість та вартість товару доставки. Вартість товару складає 82 339,00 доларів США, океанський фрахт (вартість доставки) - 3 200 доларів США, страхування - 190 доларів США. Загальна вартість - 85 729,00 доларів США. (а.с. 18-19).

Відповідно до рахунок-фактури №INV191018057 від 18.10.2019 року вартість товару складає 85 729,00 доларів США.

Відповідно до п. 4 контракту № 01/08-19 від 01.08.2019 року товар має бути готовим до транспортування протягом 60 днів після сплати покупцем авансу, який має складати не менше ніж 30 % від загальності вартості поставленого товару.

Згідно з платіжними дорученнями від 16.08.2019 року №7 та від 07.11.2019 року №10 позивачем сплачено вартість товару в повному обсязі. (а.с. 28-29)

Уповноваженою особою декларанта подано митну декларацією МД №UА500010/2019/034526 від 29.11.2019 року. (а.с.138-141).

Позивач при поданні митної декларації UА500010/2019/034526 від 29.11.2019 року надав відповідачу, зокрема наступні документи: зовнішньоекономічний договір 01/08-19 від 01.08.2019 року, Специфікація № 1 від 15.08.2019 року, прас-лист від 15.08.2019 року; рахунок фактура 1INV191018057 від18.10.2019 року;банківський документи, що стосуються оцінюваного товару, тощо.(а.с.70-88).

На запит митного органу, уповноваженою особою позивача 30.11.2019 року направлено лист, в якому зазначено, що декларантом подано документи в повному обсязі. Інших документів у десятиденний термін додати не можливо. Також викладено прохання провести митне оформлення товару ВМДUА500010/2019/034526 від 29.11.2019 року на підставі наданих документів (а.с.175-178).

Надалі, Одеською митницею Державної митної служби України 30.11.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 (а.с.93-94), яким позивачу скориговано вартість за одиницю товару до 4,0199доларів США за кг та загальну суму - 7537,87 доларів США по першій групі товару.

У вказаному рішенні, крім іншого, зазначено, щодо митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.08.2019 №01/08-19, рахунок-фактура (інвойс) від 18.10.2019 № 191018057, спец. №1 від 15.08.2019, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.08.2019 №7, від 07.11.2019 №10 та інші документи. У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

пункт 8 зовнішньоекономічного договору передбачає умови оплати: передоплата 30% та 70% на протязі 10 днів після відправки. Проте декларантом надано платіжні доручення, в яких указано суми, що не відають проценту передоплати зазначеному в договорі;

пунктом 8 зовнішньоекономічного договору передбачено надання прайс-листа, декларації країни відправлення. До митного оформлення, такі документи не надавалися;

надана специфікація від 15.08.2019 №1 не містить всіх артикулів товару, не має печаток підприємств;

страховий поліс виданий 25.10.2019 містить реквізити коносаменту виданого лише 26.10.2019 року.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація торгових організацій про вартість товару або сировини.

Декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

30.11.2019 декларантом надіслано листа №б/н разом з копією декларації країни відправлення та комерційною пропозицією. В листі було повідомлено що додаткові документи протягом 10 днів надаватися не будуть. Також декларантом не спростовано розбіжності, що були виявлені, згідно частини 6 статті 54 орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі:- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі вищевикладеного та за результатом проведення консультацій між декларантом та фіскальним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. За результатом проведеної консультації між фіскальним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. У органу ДФС відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі ДФС відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС ДФС та встановлено що рівень митної вартості товару №1 МД є більшим-4,0199 дол. США/кг. нетто (МД від 22.10.2019 № UA500020/2019/011906).

Декларанту роз`яснено, що згідно з п.3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи за рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Одеською митницею Державної митної служби України, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/034526 від 29.11.2019 року (а.с.48-49).

Уповноваженою особою декларанта до митного орану подано митну декларацію, з урахуванням коригувань, №UA500010/2019/034720 від 02.12.2019 року (а.с. 41-44).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, зокрема документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо оскаржуваного рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 від 30.11.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628 за результатами перевірки митної декларації UA500010/2019/034526 від 29.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) пункт 8 зовнішньоекономічного договору передбачає умови оплати: передоплата 30% та 70% на протязі 10 днів після відправки. Проте декларантом надано платіжні доручення, в яких указано суми, що не відають проценту передоплати зазначеному в договорі;

2) пунктом 8 зовнішньоекономічного договору передбачено надання прайс-листа, декларації країни відправлення. До митного оформлення, такі документи не надавалися.

3) надана специфікація від 15.08.2019 №1 не містить всіх артикулів товару, не має печаток підприємств.

4) страховий поліс виданий 25.10.2019 містить реквізити коносаменту виданого лише 26.10.2019 року.

Відповідно до пункту 8 зовнішньоекономічного договору передбачено, що оплата товару включає в себе передоплату 30% та 70% вартості протягом 10 днів після відправки.

Доводи представника щодо того, що відповідно до п. 4 контракту № 01/08-19 від 01.08.2019 року товар має бути готовим до транспортування протягом 60 днів після сплати покупцем передоплати, який має складати не менше ніж 30% від загальності вартості поставленого товару, у зв`язку з чим, передоплата за поставлений товар не обов`язково має складати саме і тільки 30 %, а може бути і більша відповідно до умов контракту є необґрунтованими.

Так, пункт 4 контракту встановлює умови поставки за яких товар відпускається, а саме сплата не менше 30% вартості товару. В свою чергу, п. 8 контракту передбачає чітке визначення розміру передоплати та умови оплати повної вартості товару у розмірах 30% та 70%.

Разом з тим, внесення покупцем передоплати у розмірі 38 % та 62% не свідчить про наявність розбіжностей та неможливості встановлення сплаченої декларантом вартості товару, оскільки відповідно до наданих до митного органу разом з митною декларацією платіжних доручень позивачем сплачено 85 729, 00 доларів США, що відповідає сумі визначеної в комерційному інвойсі та в специфікації.

Таким чином, зазначена обставина не є підставою для наявності сумніву в достовірності вказаних позивачем відомостей щодо вартості товару.

Стосовно ненадання прайс-листа та декларації країни відправлення, суд зазначає, що вказані доводи спростовуються наданим відповідачем пакетом документів, поданих позивачем для здійснення процедури митного оформлення товару, серед яких наявна комерційна пропозиція, яка містить інформацію про модель, фото, опис моделі, колір, ціну. Також разом з поясненнями на запит відповідача, позивачем подано до митного органу митні декларації країни відправлення. (а.с. 168, 171-173).

Щодо того, що надана специфікація від 15.08.2019 №1 не містить всіх артикулів товару та не має печаток підприємств, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем надана до суду копія вказаної специфікації на 1 аркуші, яка містить інформацію щодо 7 найменувань товару.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем копії специфікація від 15.08.2019 №1 на двох аркушах, в останній міститься інформація щодо 14 найменувань товару з зазначенням вартості товару відповідно до кожного артикулу та загальну вартість товару, а також інформацію про продавця та покупця з підписами та печатками. (а.с. 18-19)

Таким чином зазначені зауваження митного органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно зауваження митного органу, що страховий поліс виданий 25.10.2019 містить реквізити коносаменту виданого лише 26.10.2019 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до умов контракту від 01.08.2019 №01/08-19, а самеп.1контракту постачальник зобов`язується продати та поставити товар на умовах поставки CIF Одеса - Україна.

Відповідно до п. 9.3 Інкотермс"C"-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов`язково має бути зазначений після відповідного "C"-терміна. За умовами термінів CIF і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Оскільки точка розподілу витрат фіксована в країні призначення, договори з "C"-термінами часто помилково вважаються договорами прибуття, за якими продавець несе всі ризики та витрати до моменту фактичного прибуття товару до погодженого пункту.

В статті А.9 Розділу CIF зазначено наступне, що термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Отже, продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, відповідальність за оформлення документів щодо страхування товару покладена на продавця, у зв`язку з чим позивач подав до митного оформлення ті документи які йому надані продавцем та відповідно не мав можливості подати будь-яких інших документів. В свою чергу, зважаючи на те, що товар прибув до місця призначення, у країні відправлення до вказаного документу зауваження були відсутні.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу щодо того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем та протиправність оскаржених рішень та карток відмови.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього, згідно рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

При цьому вказані недоліки також жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 4275,04 грн, відповідно до платіжного доручення №17 від 13.01.2020.

За таких обставин, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивач слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 4275,04 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Николаос» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 від 30.11.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000158/2 від 30.11.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00628.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Николаос» сплачений судовий збір у розмірі 4275,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю Николаос (код ЄДРПОУ 36008397, адреса: 73042, м. Херсон, вул. Вишнева, 60);

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Суддя П.П.Марин

.