Рішення

від 10.12.2020 по справі 440/5616/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5616/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі також відповідач, Управління), у якому просив:

визнати протиправними дії Управління щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 15.07.2020 та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак установленого зразка.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ ним отримано травму з огляду на нещасний випадок, що стався при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, та на цій підставі 03.06.2020 встановлено інвалідність, що пов`язана з виконанням службових обов`язків. На цій підставі, позивач вважав, що він має право на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, однак Управління листом від 15.07.2020 відмовило у наданні ОСОБА_1 такого статусу з посиланням на те, що на випадок позивача не поширюються положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", адже його звільнено зі служби у поліції, тоді як цією нормою передбачено надання означеного статусу особам начальницького і рядового складу органів МВС України.

2. Позиція відповідача.

Відповідач копію ухвали суду від 12.10.2020 про відкриття провадження у цій справі отримав 15.10.2020, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3603933178789 /а.с. 40/, однак відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 КАС України, до суду не надав. Так само відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 05.10.2020 в частині витребування доказів.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

За вищевикладених обставин, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач у період з 25.06.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 30.06.2020 - у Національній поліції, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 /а.с. 8-9/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 23.06.2020 №262о/с капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) /а.с. 10/.

Разом з цим, як підтверджено залученою до матеріалів справи копією висновку від 26.03.2019 службової перевірки за фактом отримання травми під час виконання службових обов`язків, що затверджений заступником голови ліквідаційної комісії Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області, позивачем 26.02.2006 під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю отримано травму внаслідок нещасного випадку /а.с. 15-17/.

Актом від 28.03.2019 розслідування нещасного випадку, що стався 26.02.2006 з ОСОБА_1 , встановлено, що нещасний випадок внаслідок травми, заподіяної іншою особою, стався у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та при виконанні службових обов`язків /а.с. 18-19/.

03.06.2020 Полтавською спеціалізованою неврологічною МСЕК ОСОБА_1 з 25.05.2020 вперше встановлена друга група інвалідності з огляду на отримання травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків /а.с. 25/.

13.07.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 26/.

Листом від 15.07.2020 вих.№05-02/1667 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки служба в Національній поліції не надає такого права /а.с. 27/.

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404, затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (надалі - Порядок №1346).

У силу пунктів 3.9, 3.10 Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху.

Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Оцінка судом обставин справи

Право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №21-45а14.

У цій справі відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідач виходив з того, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ не поширюються на осіб, які проходили службу у Національній поліції.

Однак, відповідач не врахував, що ОСОБА_1 у період з 25.06.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а нещасний випадок, внаслідок якого ним отримано травму, що зумовила настання інвалідності, з ним трапився 26.02.2006 - у період проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді інспектора з розшуку групи розшуку УДАІ при УМВС України в Полтавській області.

Отримана позивачем травма пов`язана з виконанням ним службових обов`язків особи рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України) та зумовила настання інвалідності, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями висновку службової перевірки від 26.03.2019, акта розслідування нещасного випадку від 28.03.2019, свідоцтва про хворобу від 17.04.2020 №108/С, акта про нещасний випадок від 28.03.2019 №1, довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №702775 /а.с. 13-25/.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ поширюються на позивача, як на особу рядового/начальницького складу органів внутрішніх справ (МВС України).

Факт звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу не впливає на обставини визнання за ним права на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки визначальним у спірних відносинах є момент отримання травми (поранення, контузії) та її зв`язок з виконанням службових обов`язків.

На цій підставі, дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни належить визнати протиправними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 15.07.2020 та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак установленого зразка, суд звертає увагу на їх передчасність, оскільки Управлінням заява позивача від 13.07.2020 разом з доданими до неї документами по суті не розглядалась, а висновок про відсутність підстав для її задоволення відповідачем зроблений виключно з огляду на помилкове розуміння норм чинного законодавства.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідність внаслідок війни з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Щодо клопотання представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за відсутності у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом та доказів прийняття таких послуг клієнтом, питання про розподіл витрат на правничу допомогу наразі суд не розглядає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 03195104; вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба