Рішення

від 14.12.2020 по справі 440/5716/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5716/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5716/20 за позовом ОСОБА_1 до Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області (надалі - відповідач, Дібрівська сільська рада), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради від 14.09.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 17.08.2020", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Дібрівської сільської ради орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зобов`язавши сільську раду надати йому такий дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказує на неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнім не зазначено обґрунтованих підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

02.11.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що позивачем подано клопотання від 28.11.2019, в якому зазначено цільове призначення бажаної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, проте до клопотання додано схему бажаного місця розташування земельної ділянки для індивідуального садівництва. До того ж позивачем не було додано до клопотання погодження землекористувачів, хоча земельна ділянка розміром 2,00 га, яка була зображена на доданій схемі включає в себе частину земельних ділянок, наданих у користування та оренду іншим громадянам, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 26-28).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Дібрівської сільської ради з клопотанням від 28.11.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер суміжної ділянки з бажаною 5321085802:02:001:0020), додавши до клопотання копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, посвідчення ветерана ОВС (а.с. 14).

Рішенням 42 сесії 8 скликання Дібрівської сільської ради від 17.12.2019 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради" відмовлено гр. ОСОБА_1 , жителю міста Полтави, у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,00 га у зв`язку з відсутністю вільних рільних земель запасу на території Дібрівської сільської ради (а.с. 13).

Не погодившись з правомірністю рішенням 42 сесії 8 скликання Дібрівської сільської ради від 17.12.2019, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 у справі №440/762/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дібрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 42 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради від 17.12.2019 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради". Зобов`язано Дібрівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.11.2019 (вх. №05-07/43 від 28.11.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 8-12).

Зазначене рішення суду набрало законної сили 17.07.2020.

17.08.2020 позивач звернувся до Дібрівської сільської ради із заявою про добровільне виконання рішення суду.

На виконання вищеозначеного рішення Дібрівська сільська рада повторно розглянула клопотання ОСОБА_1 від 28.11.2019 (вх. №05-07/43 від 28.11.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради за межами населеного пункту.

За наслідками розгляду клопотання рішенням 49 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради від 14.09.2020 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Дібрівської сільської ради орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 39).

Не погоджуючись із правомірністю даного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Як вже встановлено судом, рішенням 49 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради від 14.09.2020 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підтвердження цих доводів відповідач разом з відзивом на позов надав копії звернень та прийнятих за наслідками їх розгляду позитивних рішень відповідача про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 30-38).

Крім того, відповідач надав архівну ксерокопію рішення засідання Виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області від 16.03.2001 №28 "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, у тимчасове користування, під сінокоси для жителів сільської ради" (а.с. 41).

Разом з цим, відомостей про факт набуття будь-ким з осіб прав на відповідну земельну ділянку матеріали даної адміністративної справи не містять.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, суду не надано відомостей, що підтверджували б факт прийняття Дібрівською сільською радою рішень щодо виділення спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) хоча б комусь, як і відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку, не підтверджено й факту здійснення державної реєстрації прав власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.

З огляду на такі обставини у суду немає підстав вважати, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га є обтяженою правами на неї з боку третіх осіб.

До того ж суд враховує те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16 та від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірності відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим рішення 49 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради від 14.09.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Дібрівської сільської ради орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства підлягає скасуванню як протиправне.

Суд погоджується із обраним позивачем способом захисту свого права, оскільки процес надання позивачу формальних відмов може тривати безкінечно, з огляду на що у даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання Дібрівської сільської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Дібрівської сільської ради орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.

За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням адміністративного позову у повному обсязі суд, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дібрівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що 07.10.2020 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та Маліченком Д.В. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.17-18).

Представник позивача до позову надав копію звіту №08/10 про виконані адвокатом роботи (надалі - послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом на загальну суму 5260,00 грн, а також копію квитанції від 08.10.2020 на суму 5260,00 (а.с. 6, 19).

Оцінюючи співмірність заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у співставленні зі складністю даного публічно-правового спору, суд зменшує такі витрати до 500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 14.09.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 17.08.2020".

Зобов`язати Дібрівську сільську раду Диканського району Полтавської області (вул. Новоселівська, 1, с. Діброва, Диканський район, Полтавська область, 38530, код ЄДРПОУ 21046727) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованої на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області (вул. Новоселівська, 1, с. Діброва, Диканський район, Полтавська область, 38530, код ЄДРПОУ 21046727) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп та обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун