Рішення

від 10.12.2020 по справі 440/5670/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5670/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення тридцять першої сесії сьомого скликання сільської ради від 28.08.2020 №31/VII-1488 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 1,7349 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 ";

зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,7349 га з кадастровим номером 5324081300:00:001:0062 гр. ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у її задоволенні відмовити повністю з огляду на необґрунтованість та безпідставність /а.с. 89-94/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення відповідає вимогам Земельного кодексу України, є правомірним та обґрунтованим, адже обрана позивачем земельна ділянка площею 1,7349 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки площею 13,5000 га (кадастровий номер 5324081300:00:023:0019), переданої у тимчасове користування на праві земельного сервітуту на підставі договору від 08.06.2011, укладеного між Полтавською райдержадміністрацією та ПП "Імені Калашника".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

15.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 22/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2017 №2271-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою /а.с. 23/.

За заявою ОСОБА_1 від 12.04.2019 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади (Калашниківської сільської ради) Полтавського району Полтавської області /а.с. 14-71/.

03.06.2019 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Горошко Н.В. надано висновок №4731/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 /а.с. 70-71/.

21.06.2019 відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5324081300:00:001:0062, що підтверджено копією витягу з ДЗК /а.с. 72-76/.

Позивач у 2019 році звертався до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою, проте відповідач рішенням від 30.08.2019 №21/VII відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою /а.с. 11/. У цьому рішенні відповідач зазначив про неможливість затвердження проекту землеустрою з огляду на перебування земельної ділянки в оренді іншого землекористувача.

Відомості про оскарження позивачем рішення від 30.08.2019 №21/VII у матеріалах справи відсутні.

У серпні 2020 року позивач повторно звернувся до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.08.2020 №31/VII-1488 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з огляду на відсутність письмової згоди землевласника (землекористувача) /а.с. 108/.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною шостою статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відповідно до частини 6 цієї статті - підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення сільської ради від 28.08.2020 №31/VII-1488 про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов таких висновків.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.

При цьому Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За приписами частини третьої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Суд зауважує, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 13,5000 га, переданої у користування на праві земельного сервітуту на підставі договору від 08.06.2011, укладеного між Полтавською райдержадміністрацією та ПП "Імені Калашника".

Так, матеріалами справи підтверджено, що 08.06.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "імені Калашника" (надалі - володар сервітуту) та Полтавською районною державною адміністрацією (надалі - розпорядник земельної ділянки) укладено договір про встановлення земельного сервітуту /а.с. 97-98/, за змістом якого розпорядник земельної ділянки у відповідності до умов цього договору надає володарю сервітуту право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (рілля) що знаходиться за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 13,5000 га (землі сільськогосподарського призначення) відповідно до кадастрового плану, який додається /а.с. 99/.

Вказаний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011 №532400004000246 /а.с. 98-зворот/.

Частиною третьою статті 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

За приписами пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками , права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

У силу статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною п`ятою статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2013) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Таким чином, до 01.01.2013 право користування (сервітут) земельними ділянками виникало з моменту реєстрації територіальними органами земельних ресурсів договорів про встановлення земельного сервітуту та з огляду на приписи статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таке право користування (сервітут) земельними ділянками, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним.

Суд враховує, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі №917/133/17 задоволено позов першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Приватного підприємства "Імені Калашника", Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та повернення земельних ділянок /а.с. 110-114/. Суд, з-поміж іншого, визнав недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011, укладений між Полтавською райдержадміністрацією та СТОВ "імені Калашника", на земельну ділянку площею 13,5000 га (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011 за №532400004000246, кадастровий номер 5324081300000010029). Крім того, зобов`язано Приватне підприємство "Імені Калашника" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312 га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Однак, постановою Cхідного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №917/133/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/81938903) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Імені Калашника" на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2017. у справі №917/133/17 задоволено. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі №917/133/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Отже, 20.05.2019 у справі набрало законної сили судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011, укладеного між Полтавською райдержадміністрацією та СТОВ "імені Калашника", на земельну ділянку площею 13,5000 га (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011 за №532400004000246).

Відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою 28.08.2020, відповідач посилався на відсутність письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально, у разі викупу (вилучення) земельної ділянки.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 /а.с. 14-71/ суд встановив, що у вказаному проекті відсутня письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

За таких обставин, станом на 28.08.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 не відповідав вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Разом з цим суд зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 23.09.2020 у справі №917/133/17 прийнято постанову, якою касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 скасовано, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі № 917/133/17 залишено в силі /а.с. 115-117/.

Проте, оскільки згадана постанова прийнята Верховим Судом 23.09.2020, тобто після прийняття оскаржуваного у цій справі рішення сільської ради від 28.08.2020, то станом на час прийняття спірного рішення (28.08.2020) договір про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2011 не був визнаний недійсним. Як наслідок, на дату ухвалення відповідачем оспорюваного рішення (28.08.2020) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 не відповідав вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" в частині відсутності у його складі письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

За вищевикладених обставин, рішення Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 28.08.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 " прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законами України та обґрунтовано; протиправності в діях відповідача при прийнятті спірного рішення 28.08.2020 судом не встановлено, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, адже зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради від 28.08.2020.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою з посиланням на прийняття Верховним Судом постанови від 23.09.2020 у справі №917/133/17 та, як наслідок, визнання з 23.09.2020 договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2011 недійсним.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності у матеріалах справи доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба