Рішення

від 10.12.2020 по справі 640/16768/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Київ № 640/16768/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7

до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправними дій, скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миронова Д.А. щодо винесення постанови від 03 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61915488 та постанови від 25 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62396008;

-визнати протиправними та скасувати постанову від 03 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61915488 та постанову від 25 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62396008.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/14180/19, на виконання якого видано виконавчий лист від 03 червня 2020 року, виконано Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 у добровільному порядку, отже відсутні підстави, визначені Законом України Про виконавче провадження , для стягнення виконавчого збору. Також позивач наголошує, що відповідач не вчиняв виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 61915488, що також вказує на відсутність відстав для стягнення виконавчого збору оскаржуваною постановою від 03 червня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив та копії матеріалів виконавчого провадження № 61915488 та № 62396008.

Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 03 червня 2020 року у виконавчому провадженні № 61915488, на думку відповідача, прийнята в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2020 року № 512/5. Як наслідок, постанова про відкриття виконавчого провадження № 62396008 від 25 червня 2020 року також є правомірною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 61915488 з примусового виконання виконавчого листа № 759/14180/19, виданого 18 березня 2020 року Святошинським районним судом міста Києва, про зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкач-7 надати ОСОБА_1 відповідь на його запити про надання інформації, яка міститься в зверненнях від 16 квітня 2019 року та від 12 травня 2019 року та стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 18 892 грн.

23 травня 2020 року позивачем на адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву, в якій повідомлено, що 20 травня 2020 року рішення виконано, а саме підготовлено та направлено рекомендованим листом з описом вкладень відповіді на звернення ОСОБА_1 від 16 квітня 2019 року та від 12 травня 2019 року, до заяви додані копії описів вкладень та квитанції про відправлення відповідей.

Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 червня 2020 року, на підставі пункту 9 статті 39 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження № 61915488, а постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме провадження.

25 червня 2020 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62396008 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача- 7 виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.

Незгода позивача із діями щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та з постановою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору зумовила звернення до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закон України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 13 Закону України № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини 5 статті 26 Закону України № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону України № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Згідно з частинами 2-4 статті 27 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04 травня 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61915488 з примусового виконання виконавчого листа № 759/14180/19, виданого 18 березня 2020 року Святошинським районним судом міста Києва.

Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 червня 2020 року № 61915488 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження за даним фактом, постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виведено в окремі провадження.

25 червня 2020 року головним державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62396008 про стягнення з відповідача виконавчого збору в розмірі 18 892,00 грн.

Приписами статей 40, 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону України № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження (висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 712/5014/17).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Отже, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження та на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України № 1404-VІІІ не передбачено.

Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа, на думку суду, є необґрунтованими.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 8 Розділу 3 Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних постанов відповідач діяв згідно названих норм Закону в редакції чинній станом на час прийняття такої постанови.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко