Рішення

від 14.12.2020 по справі 640/10424/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Київ № 640/10424/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства ЕРНА до Київської міської ради; Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство ЕРНА (позивач/ ПП ЕРНА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:

"1. скасувати Протокол № 3 засідання Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства від 13 березня 2020 року, в частині визначення переможцем конкурсу на право оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на території м. Києва, заявника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , місце ДС.10548.731.

2. виправити адресу місця прив`язки тимчасової споруди на території Деснянського району ДС.10548.731 на правильну адресу: АДРЕСА_2.

3. зобов`язати Департамент містобудування та архітектури розглянути заву ПП ЕРНА вих. № 055/1771 від 28.02.2020 року та відповідно до неї внести зміни до функціонального призначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, а саме змінити їх на такі категорії:

- продаж продуктів та товарів широкого вжитку Продовольчих та непродовольчих товарів; іграшок та товарів для дітей, книг, зоологічних товарів, квітів та садово-городнього інвентарю; поліграфічної продукції та канцелярії, інших товарів широкого вжитку та непродовольчих товарів; бари, кафе, кафетерії (без продажу тютюнових виробів, алкогольних чи слабоалкогольних напоїв);

- продаж тютюнових та алкогольних виробів. Продаж тютюнових виробів, алкогольних та слабоалкогольних напоїв, шкіри та хутра, ювелірних прикрас; бари, кафе, кафетерії (з продажем тютюнових виробів, алкогольних чи слабоалкогольних напоїв);

4. зобов`язати Департамент містобудування та архітектури продовжити термін дії Паспорту прив`язки тимчасової споруди, а саме павільйону за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею тимчасової споруди 30м2,- строком дії до 2025 року".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/10424/20.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення з боку Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства процедури проведення конкурсу, не врахування поданих позивачем документів.

Відповідач (Київська міська рада) проти позовних вимог заперечував, вказавши, що позивачем не доведено підстав для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, оскільки в даному випадку, на переконання відповідача, права, свободи та законні інтереси не є порушеними будь-якими діями чи бездіяльністю з боку Київської міської ради, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, 29 квітня 2020 року із неофіційного джерела, а саме у соціальній мережі фейсбук у групі Тимчасові споруди м. Києва , ПП ЕРНА стало відомо, що 13 березня 2020 року згідно протоколу № 3 засідання Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересування дрібно роздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства відбулося засідання комісії (надалі - засідання Комісії), за яким Секретар Комісії Горбач О.О. , запропонував розглянути питання порядку денного про визначення частини переможців конкурсу на право оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на території м. Києва (Деснянського, Дарницького та Шевченківського районів м. Києва).

Рішенням засідання вирішено визначити переможців на право оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд, розташованих на території міста Києва. Переможцем по Деснянському району за адресою: АДРЕСА_1, місце ДС. 10548.731, визначено переможця ОСОБА_1 , заявка № 48957.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України Про благоустрій населених пунктів від 06 вересня 2005 року №2807-VI (далі - Закон №2807-VI).

Частиною 2 статті 10 Закону №2807-VI до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Порядок утримання об`єктів благоустрою врегульований статтею 15 Закону №2807-VI, згідно вимог якої власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 1 статті 20 Закону №2807-VI передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно статті 34 Закону №2807-VI Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 12 статті 22 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ встановлено: у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право: приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.

Згідно з пунктом 4 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №94 від 27 січня 2011 року, основними завданнями Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є контроль за станом благоустрою міста, контроль за дотриманням вимог Закону України Про благоустрій населених пунктів , Правил благоустрою міста Києва, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.

Київською міською радою 25 грудня 2008 року прийнято рішення №1051/1051 Про Правила благоустрою міста Києва , яким затверджено Правила благоустрою міста Києва. Цим рішенням Київрада надала повноваження Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо виконання функцій Інспекції з благоустрою міста Києва (надалі - Правила №1051/1051).

Пунктом 1 Правил №1051/1051 визначено, що тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Порядок розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності врегульований розділом 13 Правил №1051/1051.

Відповідно до пункту 13.1.1 Правил №1051/1051 розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про благоустрій населених пунктів , Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно пункту 13.2.1 Правил №1051/1051 розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності під час проведення ярмаркових, загальноміських або державних заходів здійснюється відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких, у разі необхідності, передбачаються заходи щодо запобігання пошкодженню об`єктів благоустрою, укладання угод на вивезення відходів, забезпечення контролю за організацією постійного прибирання закріплених і прилеглих територій, своєчасного вивезення вмісту контейнерів та урн для сміття, встановлення та (або) належного утримання туалетів і біотуалетів. Розміщення об`єктів сезонної торгівлі здійснюється відповідно до схеми розміщення та порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та погодженням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Київської міської ради від 24 листопада 2011 року №56/5443 затверджено Порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою міста Києва.

При цьому, пунктом 2.2. рішення Київської міської ради від 24 листопада 2011 року №56/5443 передбачено, що у всіх питаннях щодо організації пайової участі (внеску) в утриманні об`єктів благоустрою виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виступає в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктами 2.6 - 2.9. рішення Київської міської ради від 24 листопада 2011 року №56/5443 встановлено умови, за яких Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має право укладати із суб`єктами господарювання договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, а пунктом 2.12 - підстави для припинення дії такого договору.

З аналізу наведених норм рішення Київської міської ради від 24 листопада 2011 року №56/5443 суд приходить до висновку, що саме Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями щодо оформлення та анулювання паспортів прив`язок тимчасових споруд, а також щодо укладення із суб`єктами господарювання договорів пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою.

В той же час, Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 листопада 2014 року №1391 затверджено (далі по тексту - Положення №1391) утворення комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства

Відповідно до пунктом 1 Положення №1391 Комісія є консультативно-дорадчим органом при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд звертає увагу, що у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності у особи, яка звернулась з позовом, відповідного права, свободи або інтересу, встановити факт їх порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і, з урахуванням обраного позивачем способу захисту, винести рішення про відновлення порушеного права (свободи або інтересу).

Відповідно до пункту 13 Положення №1391 результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який підписує секретар Комісії та затверджує голова Комісії або головуючий на засіданні комісії.

Враховуючи правовий статус Комісії, зокрема, те, що остання не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що оскаржуваний позивачем протокол №3 засідання Комісії не є рішенням суб`єкта владних повноважень та жодних обов`язкових приписів не містить, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача у публічно-правових відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року у адміністративній справі №826/13028/15.

З огляду на викладені вище обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування Протоколу № 3 засідання Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства від 13 березня 2020 року, в частині визначення переможцем конкурсу на право оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди на території м. Києва, заявника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , місце ДС.10548.731, задоволенню не підлягають.

З тих самих підстав і не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання виправити адресу місця прив`язки тимчасової споруди на території Деснянського району ДС.10548.731 на правильну адресу: АДРЕСА_2 та розглянути заву ПП ЕРНА вих. № 055/1771 від 28.02.2020 року та відповідно до неї внести зміни до функціонального призначення тимчасової споруди, оскільки, як зазначає і сам позивач і як вбачається зі змісту поданих заяв, останні направлялись ПП Ерна як учасником в спірному конкурсі Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури продовжити термін дії Паспорту прив`язки тимчасової споруди, а саме павільйону за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею тимчасової споруди 30м2,- строком дії до 2025 року, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, ПП Ерна у 2011 році отримала паспорт прив`язки тимчасової споруди, відповідно до схеми прив`язки тимчасової споруди, а саме: павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , за погодженою загальною площею 30м2.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок №244).

Згідно п. 1.10 Порядок №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території (п. 1.4 Порядок №244).

Пунктом 2.18 Порядку № 244 встановлено, що продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.19 Порядку № 244, у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (п. 2.30 Порядку № 244).

Проте, згідно матеріалів справи, доказів звернення позивача в термін дії дозволу на продовження терміну паспорта прив`язки не надано.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Trofimchuk проти України", від 28.10.2010 № 4241/03 зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства ЕРНА відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян