Постанова

від 14.12.2020 по справі 200/14916/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року справа №200/14916/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участі позивача особисто, представника позивача Проніної А.І., представника відповідача Таболіна О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 р. (у повному обсязі складено 9 вересня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/14916/18-а (головуючий І інстанції суддя Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ № 234/165-18к від 28.11.2018 року в.о. директора департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації про звільнення її з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації 28 листопада 2018 року за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця; визнати протиправним та скасувати наказ № 230/165-18 к від 26.11.2018 року Про скасування надбавки ОСОБА_1 ; поновити її на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації з 29.11.2019 року; стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до постановлення рішення у справі; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі 200/14916/18-а адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано наказ Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 230/165-18 к від 26.11.2018 року Про скасування надбавки ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 228-232).

Позивачем подавалась апеляційна скарга, в якій апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 200/14916/18-а залишено без змін (т. 2 а.с. 81-86).

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року та № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року, поновлення на посаді і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Позовні вимоги в частині стягнення з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 154-167).

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року виправлено описку в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а, вказавши у п. 62 мотивувальної частини та у четвертому абзаці резолютивної частини постанови Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а з 05 грудня 2018 року замість з 29 листопада 2018 року (т. 2 а.с. 169-171).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 489473, 60 грн. з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (т. 2 а.с. 250-252).

Позивач подала апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, в якій просить прийняти нове рішення і позовні вимоги задовольнити повністю, а саме стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 838 495, 52 грн. з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було невірно пораховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, бо неправильно пораховано кількість днів. Вважає, що при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів, що підтверджує позиція Верховного Суду у справі № 823/254/16.

Окрім того, дана сума підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Крім того, судом були порушені норми процесуального права щодо безпосередньої участі позивача при розгляді справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції помилково визначив період вимушеного прогулу позивача з 29.11.2018 року по 16.07.2020 року, оскільки постановою Верховного Суду від 16.07.2020 року з урахуванням виправленої описки позивача поновлено на посаді з 05.12.2018 року. Тобто, періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 слід вважати період часу з 05.12.2018 року по 16.07.2020 року. Також, вважає, що судом першої інстанції не застосовано приписи ч. 2 ст. 235 КЗпП України при визначенні розміру середнього заробітку ОСОБА_1 .

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування Порядку № 100, оскільки позивач перебувала у жовтні 2018 року у відпустці 8 з 22 робочих днів, отримала виплати у зв`язку з щорічною відпусткою. Тобто, врахування жовтневої заробітної плати як складової середнього заробітку суперечить абз. 4 п. 2 Порядку № 100.

Відповідач звертає увагу на те, що були в наявності підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без руху, зокрема не додано документи, що підтверджують сплату судового збору та не зазначена ціна позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення та скасувати рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 14 грудня 2020 року позивач і її представник доводи своєї апеляційної скарги підтримали, проти апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно запису від 19.10.2015 року в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач наказом № 798-к від 12.10.2015 призначена за результатами конкурсу на посаду головного спеціаліста відділу професійно-технічної освіти Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації. Копія наказу № 798-к від 12.10.2015 наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 73-75, 79).

Того ж дня позивача приведено до Присяги державного службовця, про що також наявний запис в трудовій книжці.

З 15.06.2016 позивач обіймає посаду головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації.

Наказом департаменту освіти та науки № 234/165-18 к від 28.11.2018 на підставі статті 65 Закону України "Про державну службу", за вчинення державного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" у вигляді порушення присяги державного службовця звільнено позивача з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції (т. 1 а.с. 7).

29.12.2018 Департаментом прийнято наказ № 295/165-18 к "Про внесення змін до наказу департаменту від 28.11.2018 № 234/165-18к "Про звільнення ОСОБА_1 ", зокрема змінено дату звільнення позивача з 28.11.2018 на 04.12.2018, з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності позивача (т. 1 а.с. 147).

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Як зазначалось раніше, постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано. Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Позовні вимоги в частині стягнення з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 154-167).

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року виправлено описку в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а, вказавши у п. 62 мотивувальної частини та у четвертому абзаці резолютивної частини постанови Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а з 05 грудня 2018 року замість з 29 листопада 2018 року (т. 2 а.с. 169-171).

Таким чином спірним питанням у даній справі є стягнення з відповідача середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, переглядаючи справу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, керувався п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

За приписами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Матеріалами справи встановлено, що позивача протиправно з 04.12.2020 року звільнено з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації.

В апеляційній скарзі представником відповідача зазначено, що розгляд заяви про поновлення на роботі розглядається більше одного року саме з вини позивача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача, оскільки подання заяви, надання клопотання про виклик свідків є правом позивача, що обумовлено приписами ст. 44 КАС України та не може свідчити про спеціальне затягування розгляду справи.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача подавав клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 22-23, т. 3 а.с 17-19).

Так, дійсно, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що суд першої інстанції помилково визначив період вимушеного прогулу позивача з 05.12.2018 року по 16.07.2020 року, оскільки позивача було звільнено 04.12.2018 року та ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року виправлено описку в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а, вказавши у п. 62 мотивувальної частини та у четвертому абзаці резолютивної частини постанови Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а з 05 грудня 2018 року замість з 29 листопада 2018 року (т. 2 а.с. 169-171).

Таким чином, періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 є період часу з 05.12.2018 року по 16.07.2020 року.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

За вимогами п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку № 100).

Пунктом 4 Розділу III Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що заробіток підлягає стягненню з установи, в якій працювала позивач, тобто з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

Таким чином, з урахуванням п. 2 Порядку 100 у даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за жовтень та листопад 2018 року.

Разом з тим, з урахуванням знаходження позивача у листопаді 2018 року на лікарняному 12 к.д. та отримання нею компенсації за невикористані дні відпустки, що підтверджується довідкою Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 10.12.2020 року, середньомісячну заробітну плату потрібно обчислювати виходячи з виплат за вересень та жовтень 2018 року.

Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні.

З огляду на приписи пункту 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

В постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13 сформульований правовий висновок, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 15.04.2020 року у справі № 818/572/16.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи (пункт 32 Пленуму).

За приписами п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Аналізуючи зміст пункту 10 постанови КМУ № 100, коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).

Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.

Позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, усталеною в постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15, від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16.

За Схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році (у коефіцієнтах), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102, посадовий оклад головного спеціаліста відділу професійної освіти департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації був встановлений на рівні 4800,00 грн.

На 1 січня 2019 року посадовий оклад позивача за займаною посадою становив 5110, 00 грн.

Постанова Кабінету Міністрів України № 16 від 15.01.2020 року, положення якої застосовуються з 01.01.2020 року, встановлює посадовий оклад головного спеціаліста відділу професійної освіти департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, у розмірі 5500, 00 грн.

Зазначене підтверджується довідкою Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 10.12.2020 року.

З довідки про доходи позивача від 10.12.2020 року № 01-23/2852/0/160-20 вбачається, що за вересень-жовтень 2018 року нарахована заробітна плата позивача за останні два повних місяця роботи складає 47383, 35 грн. Фактична кількість відпрацьованих днів у вересні та жовтні 2018 року складає 34 дні.

Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 1394 грн. (47383, 35 грн. : 34 (кількість робочих днів).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за грудень 2018 року (з 05.12.2018 року по 31.12.2018 року) становить 19 днів.

З урахуванням наведеного, середній заробіток за час вимушеного прогулу за грудень 2018 року становить 26486 грн. (1394 х 19).

У відповідності до п. 10 Порядку № 100 коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача станом на 01.01.2019 року становить 1, 06 (5110 грн. : 4800 грн.).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за 2019 року становить 250 днів.

З урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 01.01.2019 року по 01.01.2020 року становить 1477, 64 грн. (1394*1, 06).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за 2019 рік становить 369410 грн. (1477,64 грн. х 250).

У відповідності до п. 10 Порядку № 100 коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача станом на 01.01.2020 року становить 1, 07 (5500:5110).

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за 2020 рік ( з урахуванням її поновлення на роботі 27.07.2020 року) становить 135 днів.

З урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року становить 1581, 07 грн. (1477, 64 грн. х 1, 07).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за 2020 рік становить 213444, 45 грн. (1581, 07 грн. х 135).

Загалом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з грудня 2018 року по липень 2020 року становить 609340, 45 грн.

Викладена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.09.2020 року у справі № 140/3020/19, від 09.12.2020 року у справі № 2340/3865/18.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справі № 823/254/16 є недоречним, оскільки обставини у справах не є тотожними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу з коригуванням її розміру на коефіцієнт підвищення посадового окладу в сумі 609340, 45 грн.

Щодо доводів відповідача стосовно наявності підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а позивача поновлено на посаді, справа в частині позовних вимоги про стягнення з Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, то довід про залишення позовної заяви без руху є хибним з правової точки зору, бо це питання у відповідності до правил ст.ст. 169, 171 КАС України вирішується до розгляду справи по суті (т. 2 а.с. 154-167).

В постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13 сформульований правовий висновок, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.04.2020 року у справі № 818/572/16.

Тобто, розмір середнього заробітку за час вимішеного прогулу визначає суд.

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції частково порушені вимоги матеріального та процесуального права, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частинах щодо вказаних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 р. у справі № 200/14916/18-а - змінити в мотивувальній частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи правове обґрунтування мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.

В абзаці другому резолютивної частини рішення суду першої інстанції цифри і слова 489473 (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 60 копійок замінити цифрами і словами 609340 (шістсот дев`ять тисяч триста сорок грн.) 45 коп. .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць