Постанова

від 03.12.2020 по справі 520/10377/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р.Справа № 520/10377/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 11.03.20 року по справі № 520/10377/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківпродмаш"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківпродмаш" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 року №00002261403, №00002281403 та №00002271403, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у акті перевірки №2071/20-40-14-03-06/30034636 від 14.06.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківпродмаш" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області, від 11.07.2019 року №00002261403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 510898,75 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 408719,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 102179,75 грн.; №00002281403, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у 116666,50 грн., №00002271403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду у розмірі 233463,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управління ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 120-1.2 ст. 120-1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Зазначає, що перевіркою встановлено, що ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ в порушення вимог ст. 1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку за 4 квартал 2018 року на суму 1 103 996 гривень. Також, перевіркою встановлено, що ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ в порушення пп. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 192.1 ет.192 Податкового кодексу України не здійснено коригування податкового кредиту по податку на додану вартість на суму повернення товару (два фільтри ВНП-45), що призвело до заниженння податкових зобов`язань в травні 2016 року на суму 233 333 гривень. Також, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 1201.2. ст. 120 1 Податкового кодексу України застосовується штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від суми заниження податку на додану вартість. Крім того, зазначає, що згідно з АІС Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено розбіжність між задекларованим кредитом ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ та податковими зобов`язаннями ТОВ О.П.К. КОМПАНІ за листопад 2018 року на суму 129,67 гривень. ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ за листопад 2018 року віднесло до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ О.П.К. КОМПАНІ податкову накладну № 4 від 20.11.2018 на суму 778 грн., у т. ч. ПДВ на суму 129,67 грн. з номенклатурою товарів ущільнювач самоклеючий гумовий D-тип (чорний), 10x12 мм (бухта 50 м). До перевірки не надані документи щодо транспортування придбаних матеріалів та документи, якими підтверджено отримання матеріалів. Зазначає, що ТОВ О.П.К. КОМПАНІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2018 року до ДПІ у Холодногірському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не подано. Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ в порушення п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, п.201.6 ст.201,п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2018 року на суму 130 гривень. Враховуючи вищенаведене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 по справі № 520/10377/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ Харківпродмаш відмовити.

Також від Головного управління ДПС у Харківській області, до суду надійшли додаткові пояснення.

Від ПрАТ Харківпродмаш , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в своєму рішенні суд обґрунтовано прийшов до висновку про не підтвердження під час розгляду справи обставин порушення ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ п. 198.1, п. 198.2 ст.198. п. 201.1 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. Всі доводи апелянта спростовуються обставинами справи та документами які містяться у справі. На підставі вищевикладеного, просить залишити апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року по справі № 520/10377/19 за позовом ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Також від ПрАТ Харківпродмаш , до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що посадовими особами Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного Управління ДФС у Харківській області від 26.03.2019 №2165 Про проведення документальної планової перевірки Приватного акціонерної товариства ХАРКГОПРОДМАШ (код за ЄДРПОУ 30034636) , проведена планова виїзна документальна перевірка ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ХАРКІВПРОДМАШ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2019, валютного - за період 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 р., результати якої оформлено у вигляді акту від 14.06.2019 року № 2071/20-40-14-03-06/30034636.

Відповідно до висновків акту від 14.06.2019 року № 2071/20-40-14-03-06/30034636 перевіркою встановлено порушення підприємством позивача

1) ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХIV (із змінами та доповненнями); п. 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 зі змінами та доповненнями; п.5, п.7 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 року за № 860/4153 зі змінами та доповненнями п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України встановлено заниженні податку на прибуток всього в сумі 544229,0 грн., у т.ч.: за 4 кв. 2016 року в сумі 26460,0 грн., за 1 кв. 2017 року в сумі 32337,0 грн., за 2 кв. 2017 року в сумі 93411,0 грн., за 3 кв. 2017 року в сумі 26360,0 грн., за 4 кв. 2017 року в сумі 34924,0 грн., за 1 кв. 2018 року в сумі 57045,0 грн., за 2 кв. 2018 року в сумі 27911,0 грн., за 3 кв. 2018 року сумі 31566,0 грн., за 4 кв. 2018 року в сумі 214215,0 грн., за рахунок:

- заниження фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2018 рік в сумі 1103996,0 грн. по взаємовідносинам з: ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) по договору про надання послуг №1 від 30.11.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 204769,34 грн.; ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) по договору про надання послуг №1 від 17.12.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 148765,50 грн.; ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ) по договору про надання послуг №1 від 12.12.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 750460,60 грн.;

- заниження фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток всього в сул 1919497,0 грн., у т.ч.: за 4 кв. 2016 року в сумі 147000,0 грн., за 1 кв. 2017 року в сумі 179650,0 грн., за 2 кв. 2017 року в сумі 518951,0 грн., за 3 кв. 2017 року в сумі 146444,0 грн., за 4 кв. 2017 року в сумі 194021,0 грн., 1кв. 2018 року в сумі 316914,0 грн., за 2 кв. 2018 року в сумі 155063,0 грн., за 3 кв. 2018 року в сумі 175371,0 грн., за 4 кв. 2018року в сумі 86083,0 грн., за рахунок заниження доходу по рядку 01 декларації з податку і прибуток підприємства та по рядку 2120 Ф2 іншій операційний дохід унаслідок не віднесення до складу іншого доходу кошти перераховані не ідентифікованими фізичними особами, які не пов`язані з постачанням готової продукції;

2) п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 , п.192.1 ст. 192, п.198.1 ст.198, п. 198.2 ст. 198, п. 201 ст. 201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень встановлено зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21) за грудень 2018 року в сумі 233463 грн., за рахунок:

- завищення податкових зобов`язань по нереальним операціям з реалізації готової продукції і ідентифікованими фізичними особами всього в сумі 319916,49 грн., у т.ч.: за січень 2017 р. в сумі 1926,76 грн., за лютий 2017 р. в сумі 9071,67 грн., за березень 2017 р. в сумі 18087,88 грн., за квітень 2017 р. у сумі 14287,27 грн., за травень 2017 р. в сумі 4281,76 грн., за червень 2017 р. в сумі 11054,97 грн., за липень 2017 р. в сумі 11054,97 грн., за серпень 2017 р. в сумі 14998,75 грн., за вересень 2017 р. в сумі 13575,40 грн., за жовтень 2017 р. в сумі 49583,15 грн., за листопад 2017 р. в сумі 6612,33 грн., за грудень 2017 р. в сумі 1805,00 грн., за січень 2018 р. в сумі 7616,93 грн., за лютий 2018 р. в сумі 32088,80 грн., за березень 2018 р. сумі 6449,20 грн., за квітень 2018 р. в сумі 9396,67 грн., за травень 2018 р. в сумі 11539,34 грн., за червень 2018 р. в сумі 13239,52 грн., за липень 2018 р. в сумі 4807,66 грн., за серпень 2018 р. в сумі 12617,47 грн., за вересень 2018 в сумі 1454,80 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 13706,84 грн., за листопад 2018 в сумі 5710,80 грн., з грудень 2018 р. в сумі 5710,80 грн.;

- не нарахування податкових зобов`язань при реалізації готової продукції іншим особам всього в сул 319916,49 грн., у т.ч.: за січень 2017 р. в сумі 15926,76 грн., за лютий 2017 р. в сумі 9071,67 грн., за березень 2017 р. в сумі 18087,88 грн., за квітень 2017 р. в сумі 14287,27 грн., за травень 2017 р. в сумі 4281,76 грн., за червень 2017 р. в сумі 11054,97 грн., за липень 2017 р. в сумі 11054,97 грн., за серпень 2017 р. в сумі 1998,75 грн., за вересень 2017 р. в сумі 13575,40 грн., за жовтень 2017 р. в сумі 49583,15 грн., за листопад 2017 в сумі 6612,33 грн., за грудень 2017 р. в сумі 16805,00 грн., за січень 2018 р. в сумі 7616,93 грн., за лютий 2018 р. в сумі 32088,80 грн., за березень 2018 р. в сумі 6449,20 грн., за квітень 2018 р. в сумі 9396,67 грн., з травень 2018 р. в сумі 11539,34 грн., за червень 2018 в сумі 13239,52 грн., за липень 2018 р. в сумі 4807,66 грн. за серпень 2018 р. в сумі 12617,47 грн., за вересень 2018 в сумі 1454,80 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 1706,84 грн., за листопад 2018 р. в сумі 5710,80 грн., за грудень 2018 р. в сумі 5710,80 грн.;

- невідкоригування підприємством суми податкового кредиту в травні 2016 року в сумі 233333 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ТАН (код ЄДРПОУ 14247520) на підставі договору на повернення товару на доопрацювання від 10.05.2016 р. №10/05-2016-02 та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000003 від 10.05.2016,

- завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ О.П.К. КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40827829) за листопад 2018 року в сумі 130 грн.;

3) порушено п. 2 ст. 6 розділу II, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч. 5 ст. 8 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: за грудень 2017 р., на суму заробітної плати у розмірі - 579,29 грн., на яку нараховується єдиний внесок не нараховані 22% сум єдиного внеску у розмірі - 127,44 грн.;

5) встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно чого відповідно до ч. 11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, не погоджуючись із порушеннями зазначеними в акті надав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт від 14.06.2019 року № 2071/20-40-14-03-06/30034636, за результатами розгляду яких Головним управління ДФС у Харківській області з урахуванням аналізу наданих до розгляду заперечень, постійно діючою комісією було прийнято рішення про часткове скасування висновків акту № 2071/20-40-14-03-06/30034636 від 14.06.2019 року, після чого було встановлено порушення:

1) в порушення п. 198.1 ст.198, п. 198.2 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України з урахуванням внесених до нього змін та доповнень встановлено зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21) за грудень 2018 року в сумі 233463 грн., за рахунок:

- не нарахування в травні 2016 року податкових зобов`язань в сумі 233333,0 грн. на передані ТОВ ТАН (код ЄДРПОУ 14247520) в травні 2016 року, згідно видаткової накладної від 10.05.16 №ВП-0000003 фільтри марки ВНП-45 в кількості 2 шт.;

- завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ О.П.К. КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40827829) за листопад 2018 року в сумі 130 грн.

2) керуючись п.п. 120-1.2 ст. 120 Податкового кодексу України ХАРКІВПРОДМАШ буде застосована штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від суми заниженого податку на додану вартість;

3) в порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.5, п.8 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 зі змінами і доповненнями; п.5, п.8 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня -1999 року за № 860/4153 зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 408719,0 грн., у т.ч.: за 2 кв. 2016 року в сумі 210000,0 грн., за 4 кв. 2018 року в сумі 198719,0 грн. за рахунок:

- заниження фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2018 рік сумі 1103996,0 грн. по взаємовідносинам з: ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) по договору про надання послуг № 1 від 30.11.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 204769,34 грн.; ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_4 ) по договору про надання послуг 1і від 17.12.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 148765,50 грн.; ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ) по договору про надання послуг №1 від 12.12.2018 року за 4 кв. 2018 року в сумі 750460,60 грн.;

- заниження фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2016 р. в сумі 1166667,0 грн., за рахунок заниження доходу по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства та по рядку 2000 Ф2 Доход від реалізації унаслідок не віднесення до складу від реалізації продукції передані ТОВ ТАН (код ЄДРПОУ 14247520) в травні 2016 року, згідно видаткової накладної від 10.05.16 № ВП-0000003 фільтри марки ВНП-45 в кількості 2 шт.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленими порушеннями контролюючим органом 11.07.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00002261403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 510898,75 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 408719,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 102179,75 грн.;

- №00002281403, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у 116666,50 грн.,

- №00002271403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 233463,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України від 16.09.2019 року №2035/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи зазначені податкові-повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до приписів п.120-1.2 ст.120-1 відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ ТАН .

Відтак, судом встановлено, що між позивачем, в якості покупця, та ТОВ ТАН , в якості постачальника, було укладено договір поставки №08/02-2016-06 від 08.02.2016 року, відповідно до умов якого покупець доручає, а постачальник приймає на себе наступні зобов`язання:

- виготовити та поставити фільтр марки ВНП-45 (процес відбілювання соняшникової олії, марка фільтрувальної сітки - mesh 24x110, матеріал фільтрувальної та підкладної сітки - нержавіюча сталь AISI 304, матеріал профілю, каркасної сітки, штуцерів та провушин - вуглецева сталь, кількість фільтрувальних елементів - 15 штук) за ціною 700000,00 (сімсот тисяч) гривень, у тому числі ПДВ- 20% на суму 116666,67 (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) гривень, за штуку, у кількості однієї штуки;

- виготовити та поставити фільтр марки ВНП-45 (процес вінтеризації соняшникової олії, марка фільтрувальної сітки - mesh 60, матеріал фільтрувальної та підкладної сітки - нержавіюча сталь AISI 304, матеріал профілю, каркасної сітки, штуцерів та провушин - вуглецева сталь, кількість фільтрувальних пластин - 15 штук) за ціною 700000,00 (сімсот тисяч) гривень, у тому числі ПДВ - 20% на суму 116666,67 (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) гривень, за штуку, у кількості однієї штуки;

- виготовити та поставити комплект фільтрувальних елементів до фільтру марки ВНП-45 (процес первинного очищення соняшникової олії, марка фільтрувальної сітки - mesh 60, матеріал фільтрувальної та підкладної сітки - нержавіюча сталь AISI 304, матеріал профілю, каркасної сітки, штуцерів та провушин - вуглецева сталь, кількість фільтрувальних пластин - 15 штук) за ціною 350000,00 (триста п`ятдесят тисяч) гривень, у тому числі ПДВ - 20% на суму 58333,33 (п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять три грн., 33 коп.) гривень, за комплект, у кількості одного комплекту;

- виготовити та поставити комплект фільтрувальних елементів до фільтру марки ВНП-30 (процес відбілювання соняшникової олії, марка фільтрувальної сітки - mesh 24x110, матеріал фільтрувальної та підкладної сітки - нержавіюча сталь AISI 304, матеріал профілю, каркасної сітки, штуцерів та провушин - вуглецева сталь, кількість фільтрувальних пластин - 12 штук) за ціною 250000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, у тому числі ПДВ - 20% на суму 41666,67 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) гривень, за комплект, у кількості одного комплекту.

Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що загальна сума цього договору складає: 2000000,00 (два мільйони) гривень, у тому числі ПДВ - 20% на суму 333333,33 (триста тридцять три тисячі триста тридцять три грн. 33 коп.) гривень.

Відповідно до п.4.1.1. зазначеного договору покупець проводить оплату у розмірі 100% від загальної суми цього договору на умовах попередньої оплати.

Так, зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що оплату за товар було здійснено в повному обсязі.

Під час розгляду справи встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту з ПДВ за березень 2016 року в сумі 100000,00 грн. та за квітень 2016 року в сумі 233333,00 грн. і відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що фактичне отримання фільтрів Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВПРОДМАШ" від контрагента ТОВ ТАН на виконання умов договору від 08.02.2016 року №08/-2016-06 підтверджується видатковою накладною тн - 0000085 від 18.04.2016 року.

Під час розгляду справи зі змісту акту перевірки та наданих представником відповідача пояснень встановлено доводи останнього стосовно того, що придбаний у ТОВ ТАН товар в подальшому позивачем був реалізований на експорт ТОВ Транс-Лимит (Російська Федерація) на виконання контракту № 12 від 07.11.2014, що підтверджується рахунком-фактурою від 19.04.2016 №8 на суму 2573110 рос. рубл. (курс 0,38758 грн. за 1 рос. рубль) на загальну суму 997285,97 грн. та митної декларації від 20.04.2016 №13934 на загальну суму 2573110 рос. рублів або 997285,97 грн., податковою накладною № 55 від 20.04.2016 на суму 997285,97 грн. (ПДВ 0,00 грн.). Також представником відповідача вказано, що товар, реалізований на адресу ТОВ Транс-Лимит (Російська Федерація), було повернуто ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору на повернення товару на доопрацювання від 10.05.2016 №10/05-2016-02 та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000003 від 10.05.2016. Однак, до перевірки не надано будь-якого підтвердження щодо наявності дефектів. Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про порушення позивачем пп. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, оскільки не було здійснено коригування податкового кредиту по податку на додану вартість на суму повернення товару (два фільтри ВНП-45), що призвело до заниження податкових зобов`язань в травні 2016 року на суму 233333 гривень.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між Приватним акціонерним товариством ХАРКІВПРОДМАШ , в якості покупця, з ТОВ ТАН , в якості постачальника, було укладено договір на повернення товару на доопрацювання від 10.05.2016 р. №10/05-2016-02, відповідно до умов якого сторони прийшли до згоди, що покупець повертає товар, який був раніше поставлений згідно договору поставки №08/02-2016-06 від 08.02.2016 року на його доопрацювання, а саме: додати маркування до 2-х фільтрів ВНП-45, яке відсутнє.

Під час розгляду справи позивачем було надано пояснення та вказано, що за зазначеним договором обладнання, яке є власністю Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВПРОДМАШ", було передано для доопрацювання в межах виконання гарантійних зобов`язань в зв`язку із виявленими недоліками такої продукції, що свідчить про обставини того, що предметом зазначеного договору є виключно усунення недоліків товарів, які є власністю Приватного акціонерного товариства ХАРКІВПРОДМАШ , тобто - надання послуг, без будь-якої оплати, пов`язаних із усуненням недоліків товару, який було поставлено раніше, без будь-яких умов щодо переходу права власності на обладнання щодо якого надано такі послуги.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що обладнання, яке є власністю Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВПРОДМАШ", було передано для доопрацювання в межах виконання гарантійних зобов`язань в зв`язку із виявленими недоліками такої продукції та в подальшому обладнання за договором на повернення товару на доопрацювання від 10.05.2016 р. №10/05-2016-02 було повернуто від ТОВ "ТАН" Приватному акціонерному товариству "ХАРКІВПРОДМАШ".

Вказані обставини свідчать, що укладення зазначеного договору, а також передання обладнання не призвело до переходу права власності на таке обладнання, яке є власністю Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВПРОДМАШ", а виконання зобов`язання за зазначеним договором є фактичним виконанням гарантійних зобов`язань виробника.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власнику, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових: товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506, відповідно до п.26 якого передбачено, що гарантійний ремонт полягає у виконанні робіт, пов`язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Усунення недоліків здійснюється шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативний документів.

Отже, при отриманні платником податку товару для здійснення гарантійного ремонту та відповідно подальшого повернення (передачі) його власнику (споживачу) після повернення такого гарантійного ремонту не відбувається операції з постачання товарів, що свідчить про відсутність обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у такого платника за вказаною операцією.

Так, положеннями статті 120-1.1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, оскільки у даному випадку податкова накладна не підлягала видачі контрагенту, то відсутні підстави вважати, що позивачем вчинено податкове правопорушення.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів контролюючого органу про порушення підприємством позивача пп. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України в частині не здійснення коригування податкового кредиту по податку на додану вартість на суму повернення товару (два фільтри ВНП-45), що призвело до заниження податкових зобов`язань в травні 2016 року на суму 233333,00 грн. та п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України.

Також під час судового розгляду справи зі змісту акту перевірки встановлено, що з АІС Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України перевіряючими було встановлено розбіжність між задекларованим кредитом ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ та податковими зобов`язаннями ТОВ О.П.К. КОМПАНІ за листопад 2018 року на суму 129,67 грн.

Так, зі змісту наданих відповідачем пояснень встановлено, що позивачем за листопад 2018 року віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ О.П.К. КОМПАНІ податкову накладну № 4 від 20.11.2018 на суму 778 грн., у т. ч. ПДВ на суму 129,67 грн. з номенклатурою товарів ущільнювач самоклеючий гумовий D-тип (чорний), 10x12 мм (бухта 50 м), проте до перевірки не надані документи щодо транспортування придбаних матеріалів та документи, якими підтверджено отримання матеріалів, а ТОВ О.П.К. КОМПАНІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2018 року до ДПІ у Холодногірському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не подано, що свідчить про порушення ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України у зв`язку з завищенням податкового кредиту за листопад 2018 року на суму 130 грн.

Колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем, в якості покупця, було придбано у ТОВ О.П.К. КОМПАНІ товар ущільнювач самоклеючий гумовий D-тип (чорний), 10x12 мм (бухта 50 м) вартістю 648,33 грн., в тому числі ПДВ 129,67 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було оплачено придбаний товар, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки по рахунку.

У зв`язку з виконанням умов господарських взаємовідносин, контрагентом позивача було виписано на його користь податкову накладну №4 від 2011.2018 року.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі та в акті перевірки на те, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні суд зазначає наступне.

Такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2019 року №821/3770/14.

Також колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про ненадання документів, що підтверджують отримання товару також не відповідають дійсності, оскільки таким документом є видаткова накладна.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини здійснення позивачем господарських взаємовідносин із контрагентом.

Дані обставини відповідачем не спростовані.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що ТОВ О.П.К. КОМПАНІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2018 року до ДПІ у Холодногірському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не подано, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку зазначеним доводам суд зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, як зазначалось вище, обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження під час розгляду справи обставин порушення ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.1 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України

Також, під час судового розгляду справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ , в якості замовника, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , в якості виконавця, укладено договір про надання послуг від 30.11.2018 року № 1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за усним завданням замовника надавати інформаційні послуги щодо характеристик, цін та постачальників тих товарів, які безпосередньо будуть цікавити замовника, також інформацію щодо зберігання та транспортування цих товарів від їх постачальника до замовника і від нього до кінцевого покупця, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги, також та сприяти просуванню продукції замовника, укладати договори із контрагентами від імені замовника та за його рахунок. Положеннями п.1.2 договору визначено, що послуги по цьому договору надаються виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з замовником) графіку. Сторонами у п.1.3 договору визначено перелік послуг, які надаються виконавцем замовнику. Порядок оплати та вартість наданих послуг визначені сторонами у розділі 4 договору, де в п. 4.1 передбачено, що загальна вартість цього договору не регламентується і складається з сум актів виконаних робіт, та в п. 4.3 визначено, що усі розрахунки між сторонами цього договору здійснюються виключно в безготівковій формі. Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що замовник розглядає результати виконаної роботи та повертає виконавцю підписаний акт про надання послуг або направляє (передає) виконавцю претензію. Відповідно до п. 8.1 договору договір укладається без вказівки терміну дії.

Сторонами складено та підписано додаток №1 від 19.11.2018 року до договору, відповідно до якого у зв`язку з похибкою у даті договору, дату укладення договору слід вважати 19.11.2018 року та п. 4.5 договору викладено у новій редакції та визначено, що розмір плати за надання послуг включає в себе всі витрати виконавця і складає від 5% до 20%.

Матеріали справи свідчать, що контрагентом позивача було надано послуги з пошуку товару у контрагентів для реалізації товарів замовнику ТОВ Імперія металів , ТОВ ДКЗ ЮА , про що сторонами складено та підписано звіт №1 від 03.12.2018 року та акт надання послуг №1 від 03.12.2018 року, послуги з пошуку товару у контрагентів для реалізації товарів замовнику ПрАТ НТЦ Бірюза , ПВКФ ТЕТЕРІВ-2 , про що сторонами складено та підписано звіт №2 від 06.12.2018 року та акт надання послуг №2 від 06.12.2018 року, послуги з пошуку товару у контрагентів для реалізації товарів замовнику ПНВП Механотрон , ПрАТ Хорольський механічний завод , про що сторонами складено та підписано звіт №3 від 12.12.2018 року та акт надання послуг №3 від 12.12.2018 року, послуги з пошуку товару у контрагентів для реалізації товарів замовнику ТОВ Грантех Інжиніринг , про що сторонами складено та підписано звіт №4 від 21.12.2018 року та акт надання послуг №4 від 21.12.2018 року, послуги з пошуку товару у контрагентів для реалізації товарів замовнику ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ Компанія Новохім , ФОП ОСОБА_6 , ТОВ Ремтехресурс , про що сторонами складено та підписано звіт №5 від 21.12.2018 року та акт надання послуг №5 від 21.12.2018 року, послуги з пошуку покупців для реалізації товарів замовника у контрагентів для реалізації товарів замовнику, про що сторонами складено та підписано звіт №6 від 27.12.2018 року та акт надання послуг №6 від 27.12.2018 року, послуги з пошуку контрагентів для реалізації товарів замовника: ФОП ОСОБА_7 ,, ПП Імпексмаш, ТОВ НВО ПРОМІНВЕССЕРВІС, ТОВ АГРО-С, ТОВ АГРОІНТЕЛЕКТ Н, ТОВ Молочні роси, про що сторонами складено та підписано звіт №7 від 27.12.2018 року та акт надання послуг №7 від 27.12.2018 року.

Зі змісту наданих позивачем під час розгляду справи пояснень та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно звіту № 1 від 03 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 надавались наступні послуги: ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ було замовлено послуги з пошуку товару та покупців, які оплачено в сумі 4055,10 грн, що складає 15% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 2 від 06 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 19146,80 грн., що складає 16 % від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 3 від 12 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 65465,83 грн., що складає 20% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 4 від 21 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 37800,00 грн, що складає 15% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 5 від 21 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 2829,00 грн, що складає 14% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 6 від 27 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 46422,60 грн., що складає 13% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 7 від 27 грудня 2019 року та акту наданих послуг оплачено 28149,24 грн., що складає 15% від вартості замовленого товару.

Отже, як встановлено судом на користь контрагента позивачем всього було оплачено 203869,34 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ , в якості замовника, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , в якості виконавця, укладено договір про надання послуг від 17.12.2018 року № 1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за усним завданням замовника надавати інформаційні послуги щодо характеристик, цін та постачальників тих товарів, які безпосередньо будуть цікавити замовника, також інформацію щодо зберігання та транспортування цих товарів від їх постачальника до замовника і від нього до кінцевого покупця, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги, також сприяти просуванню продукції замовника, укладати договори із контрагентами від імені замовника та за його рахунок. Положеннями п.1.2 договору визначено, що послуги по цьому договору надаються виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з замовником) графіку. Сторонами у п. 1.3 договору визначено перелік послуг, які надаються виконавцем замовнику. Порядок оплати та вартість наданих послуг визначені сторонами у розділі 4 договору, де в п. 4.1 передбачено, що загальна вартість цього договору не регламентується і складається з сум актів виконаних робіт, та в п. 4.3 визначено, що усі розрахунки між сторонами цього договору здійснюються виключно в безготівковій формі. Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що замовник розглядає результати виконаної роботи та повертає виконавцю підписаний акт про надання послуг або направляє (передає) виконавцю претензію. Відповідно до п.10.1 договору договір укладається без вказівки терміну дії.

Сторонами складено та підписано додаток №2 від 18.12.2018 року до договору, відповідно до якого п. 4.5 договору викладено у новій редакції та визначено, що розмір плати за надання послуг включає в себе всі витрати виконавця і складає від 5% до 20%.

Також сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №1 від 17.12.2019 року, відповідно до якої доповнено договір пунктом 4.6, який викладено в новій редакції та, зокрема, визначено, що вартість послуг виконавця за договором становить 7,1895% від суми правочинів, укладених замовником із третіми особами в наслідок надання інформаційних послуг щодо постачальників (покупців) товарів, які будуть цікавити замовника.

Матеріали справи свідчать, що контрагентом позивача було надано послуги з пошуку товарів у контрагентів для здійснення замовлення замовника ПрАТ Могилів-Подольський Машинобудівний завод , ТОВ ТАН , про що сторонами складено та підписано звіт №1 від 18.12.2018 року та акт надання послуг №1 від 18.12.2018 року, послуги з пошуку покупців для реалізації товарів замовника, про що складено та підписано звіт №2 від 28.12.2018 року та акт надання послуг №2 від 28.12.2018 року, послуги з пошуку товарів у контрагентів для здійснення замовлення замовника ПрАТ Завод Фрегат , ТОВ Агро Валекс , ПВК Фірма Тетерів-2 , про що складено та підписано звіт №3 від 28.12.2018 року та акт надання послуг №3 від 28.12.2018 року.

Зі змісту наданих позивачем під час розгляду справи пояснень та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно звіту № 1 від 18 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_2 надавались наступні послуги з пошуку товару та покупців, які оплачено в сумі 132302,00, що складає 20% від загальної вартості замовленого товару; згідно звіту № 2 від 28 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 6547,50 грн., що складає 7% від вартості замовленого товару; згідно звіту №3 від 28 грудня 2018 року та акту наданих послуг оплачено 9916,00 грн., що складає 7% від вартості замовленого товару.

Отже, як встановлено судом на користь контрагента позивачем всього було оплачено 148763,50 грн.

Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПАТ ХАРКІВПРОДМАШ , в якості замовника, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , в якості виконавця, укладено договір про надання послуг від 12.12.2018 року № 1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за усним завданням замовника надавати інформаційні послуги щодо характеристик, цін та постачальників тих товарів, які безпосередньо будуть цікавити замовника, також інформацію щодо зберігання та транспортування цих товарів від їх постачальника до замовника і від нього до кінцевого покупця, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги, також сприяти просуванню продукції замовника, укладати договори із контрагентами від імені замовника та за його рахунок. Положеннями п.1.2 договору визначено, що послуги по цьому договору надаються виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з замовником) графіку. Сторонами у п. 1.3 договору визначено перелік послуг, які надаються виконавцем замовнику. Порядок оплати та вартість наданих послуг визначені сторонами у розділі 4 договору, де в п. 4.3 визначено, що усі розрахунки між сторонами цього договору здійснюються виключно в безготівковій формі. Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що замовник розглядає результати виконаної роботи та повертає виконавцю підписаний акт про надання послуг або направляє (передає) виконавцю претензію. Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, за спільною згодою сторін договір може бути пролонгований на наступний рік без укладення додаткової угоди.

Сторонами складено та підписано додаток №1 від 13.12.2018 року до договору, відповідно до якого п. 4.5 договору викладено у новій редакції та визначено, що розмір плати за надання послуг включає в себе всі витрати виконавця і складає від 5% до 20%.

Матеріали справи свідчать, що контрагентом позивача було надано послуги з підготовки вантажу до відправлення контрагенту на експорт згідно ВМД UA807170/2018/061415 від 12.12.2018 року, про що сторонами складено та підписано звіт №1 від 17.12.2018 року та акт надання послуг №1 від 17.12.2018 року, послуги з підготовки вантажу до відправлення контрагенту на експорт згідно ВМД UA807170/2018/0639125 від 22.12.2018 року, UA807170/2018/063823 від 22.12.2018 року, про що сторонами складено та підписано звіти №2 від 24.12.2018 року, №3 від 28.12.2018 року, акти надання послуг №2 від 24.12.2018 року, №3 від 28.12.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно звіту № 1 та акту наданих послуг ФОП ОСОБА_3 було оплачено 99078,12 грн., що складає 7% від загальної суми ВМД (1415190,49 року); згідно звіту № 2 від 24 грудня 2018 року та акту наданих послуг ФОП ОСОБА_3 було оплачено 386393,41 грн. що складає 6,8% від загальної вартості ВМД UA807170/2018/063912 (2724774,40 грн.) від 22.12.2018 року та ВМД UA807170/2018/063823 (2922289,07 грн.) від 22.12.2018 року; згідно звіту № 3 від 28 грудня 2018 року та акту наданих послуг ФОП ОСОБА_3 було оплачено 264989,00 грн., що складає 17% від загальної вартості ВМД UA807170/2018/064011 (1058686,97 грн.) від 26.12.2018 року та ВМД UA807170/2018/063761 (469910,62 грн.) від 22.12.2018 року.

Отже, як встановлено судом на користь контрагента позивачем всього було оплачено 750460,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано протоколів встановлення договірної ціни по послугам, а отже є неможливим з`ясування того, як саме та за яким критерієм була сформована договірна ціна послуг щодо пошуку покупців та постачальників. Також вказано, що перевіркою неможливо встановити яким чином виконувалися послуги та у якій формі Замовник може отримати результати проведених послуг.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями ст. 295 Господарського кодексу України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Статтею 297 Господарського кодексу України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини реального придбання позивачем послуг відповідно до договору комерційного посередництва із контрагентом. При цьому, до суду не надано доказів невідповідність складених сторонами господарських взаємовідносин первинних документів вимогам законодавства.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як передбачено у абз.2 п. 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами, а доводи представника контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи.

Враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження під час розгляду справи доводів контролюючого органу стосовно встановлення порушень вимог ст.1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку за 4 квартал 2018 року на суму 1103996 грн.

Щодо посилань відповідача в додаткових поясненнях на те, що згідно зі звітами до актів виконаних послуг встановлено надання ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на адресу ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ агентських послуг щодо підбору постачальників ПВКФ Тетерів - 2 . ПрАТ Могилів - Подільський Машинобудівний завод . ПрАТ Завод Фрегат , проте, ПрАТ ХАРКІВПРОДМАШ мало господарські відносини із зазначеними контрагентами. Таким чином, формування витрат у податковому обліку з придбання агентських послуг з пошуку постачальника, взаємовідносини з яким вже налагоджені та існують протягом року, є економічно необґрунтованими, не мають доцільності та оформлені на папері лише задля мінімізації податкових зобов`язань, що свідчить про свідоме ухилення від сплати податків до бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Дані доводи не є доводами апеляційної скарги, а були надані відповідачем виключно в додаткових поясненнях.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наведене не свідчить про неправомірність операцій.

Висновки відповідача про те, що формування витрат у податковому обліку з придбання агентських послуг з пошуку постачальника, взаємовідносини з яким вже налагоджені та існують протягом року, є економічно необґрунтованими, не мають доцільності та оформлені на папері лише задля мінімізації податкових зобов`язань є, на думку колегії суддів, припущенням податкового органу, яке не може бути покладене в основу рішення.

Колегія суддів зазначає, що ПрАТ ХАРКІВ0ПРОДМАШ саме обирає спосіб укладення договорів та визначає свою господарську діяльність.

Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки під час розгляду справи спростовано доводи контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 року №00002261403, №00002281403 та №00002271403 є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача стосовно правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень від 11.07.2019 року №00002261403, №00002281403 та №00002271403 є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 520/10377/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 14.12.2020 року