Постанова

від 07.12.2020 по справі 520/688/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 р.Справа № 520/688/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

представника позивача: Гіль Є.В.

представника відповідача: Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 14.08.20 року по справі № 520/688/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (далі за текстом також - позивач, ТОВ Агрофірма Подолівська ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 за № 00001520501, від 27.12.2019 за № 00001530501, від 27.12.2019 за № 00001540501, від 23.01.2020 за № 00000130501.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00000130501 від 23.01.2020, № 00001530501 від 27.12.2019.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 987472,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 246868,00 грн відмовлено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 1038397,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 493736,00 грн відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" у розмірі 15703,81 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та норми права, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що лише з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості (з 14 березня 2018 року) ТОВ Агрофірма Подолівська має право використовувати майно у власній господарській діяльності та, зокрема, проводити капітальний ремонт на такому об`єкті. Вважає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено про ненадання відповідачем роздруківок даних щодо цін на соняшник з ресурсів, які слугували джерелом інформації щодо визначення звичайних цін на соняшник на внутрішньому ринку України. Доводить, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п.п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст.201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм податкового законодавства.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються приписами чинного законодавства України. Просить урахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 823/453/13-а. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Подолівська зареєстроване як юридична особа 24.02.2005, код ЄДРПОУ 32414467, є платником податків, зокрема, податку на додану вартість.

23.09.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області видано Наказ № 746 Про проведення документальної планової перевірки ТОВ Агрофірма Подолівська (код за ЄДРПОУ 32414467) , відповідно до якого вирішено провести документальну планову перевірку СТОВ Агрофірма Подолівська з 15 жовтня 2019 року тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Перевірка проводилася з 15 жовтня по 25 листопада 2019 року.

За наслідками проведеної перевірки 02.12.2019 Головне управління ДПС у Харківській області склало акт № 991/20-40-05-01-08/32414467 /т. 1 а.с. 17-149/ про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Подолівська , код платника 32414467 (надалі - Акт № 991), в якому відповідач дійшов висновків про допущення позивачем порушень:

- пункту 188.1 статті 188, з урахуванням підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 71.1 статті 71, пункту 72.1 статті 72, пункту 74.2 статті 74, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 2 816 853 грн, в тому числі у грудні 2018 року - на 1 132 758 грн, у січні 2019 року - на 1 681 760 грн, у лютому 2019 року - на 2 335 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2019 року на 247 413 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині нереєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 3 064 266 грн, в тому числі у березні 2017 року - на 140 846 грн, у квітні 2017 року - на 566 638 грн, у травні 2017 року - на 34 831 грн, у червні 2017 року - на 154 374 грн, у липні 2017 року - на 90783 грн, у серпні 2017 року - на 203 510 грн, у вересні 2017 року - на 203 509 грн, у листопаді 2017 року - на 20 535 грн, у жовтні 2018 року - на 1 140 000 грн, у грудні 2018 року - на суму 509 240 грн.

18.12.2019 позивач листом за № 176/2-1 направив відповідачу заперечення до акта про результати документальної планової виїзної перевірки СТОВ Агрофірма Подолівська (код за ЄДРПОУ 32414467) від 02.12.2019 за № 991/20-40-05-08/32414467, де вказав на невідповідність тверджень та висновків, зроблених в Акті № 991, чинному в Україні законодавству та фактичним обставинам /т. 1 а.с. 150-153/.

Листом від 24.12.2019 за № 15085/10/20-40-05-01-15 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило позивача про відхилення його заперечень та залишення без змін висновків Акта № 991, з урахуванням деяких уточнень /т. 1 а.с. 154-158/.

27.12.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00001520501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 3 521 066,25 грн, з яких сума грошового зобов`язання за збільшеними податковими зобов`язаннями становить 2 816 853 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 704 213,25 грн /т. 1 а.с. 159/;

- № 00001530501, відповідно до якого позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 247 413,00 грн /т. 1 а.с. 160/;

- № 00001540501, відповідно до якого застосовано штраф на суму 1 532 133,00 грн за нескладання та/або нереєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 3064266,00 грн /т. 1 а.с. 154/.

23.01.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00000130501, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 3064266,00 грн після отримання податкового повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019 та застосовано до позивача штраф у сумі 1532133,00 грн /т. 1 а.с. 177/.

Скориставшись правом на оскарження рішень відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2019 за № 00001520501, від 27.12.2019 за № 00001530501, від 27.12.2019 за № 00001540501, від 23.01.2020 за № 00000130501.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірності оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень № 00000130501 від 23.01.2020, № 00001530501 від 27.12.2019, податкового повідомлення-рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн, податкового повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 1038397,00 грн, що є підставою для часткового задоволення позову.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Судовим розглядом установлено, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, ТОВ Агрофірма Подолівська мало взаємовідносини з ПП ОТІСА (код ЄДРПОУ 36035530).

Між ТОВ Агрофірма Подолівська (як Замовником) та ПП ОТІСА (як Підрядником) укладено Договір підряду від 25.07.2017 за № 25-07-2017, за умовами якого Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати комплекс робіт з капітального ремонту об`єктів: Комора запчастин інв. № 103-0009, Майстерня з ремонту машин , інв. № 103-0005, Майстерня з гаражем цегляним інв. № 103-0007, Пункт технічного обслуговування інв. № 103-0004 ТОВ Агрофірма Подолівська в Харківській обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника, б/н (надалі іменується Об`єкти ) за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи (надалі іменується роботи ).

Форма завдання і повна характеристика робіт вказана в кошторисах № 01-01-01, № 01-01-02, № 01-01-03 та № 01- 01-04, які є невід`ємною частиною Договору.

Загальна вартість виконаних робіт відповідно до наданих актів приймання виконання будівельних робіт (за формою Кб2в) складає 2 442 116,30 грн., в тому числі ПДВ 407 019,38 гривень.

Загальна вартість виконаних робіт, віднесених до складу податкового кредиту, складає 2 442 116 грн, в тому числі ПДВ 407 019 гривень.

Виконані роботи відображено позивачем в інвентарних карках обліку основних засобів:

- в інвентарній картці обліку основних засобів від 17.03.2008 - Мастерская по ремонту машин інвентарний № 103-000.5 здійснено запис про добудування, доустаткування, модернізацію, індексацію від 21.09.2017 та збільшено вартість об`єкта у розмірі 407 313,46 гривень.;

- в інвентарній картці обліку основних засобів від 17.03.2008 - Кладовая запчастей інвентарний № 103-0009 здійснено запис про добудування, доустаткування, модернізацію, індексацію під 21.09.2017 та збільшено вартість об`єкта у розмірі 765 848,9 гривень;

- в інвентарній картці обліку основних засобів від 17.03.2008 - Пункт техобслуживания інвентарний № 103-0004 здійснено запис про добудування, доустаткування, модернізацію, індексацію від 21.09.2017 та збільшено вартість об`єкта у розмірі 409 785.86 гривень;

- в інвентарній картці обліку основних засобів від 17.03.2008 - Майстерня літера А1 з прибудовою літера а з прибудовою а1 інвентарний № 103-0007, здійснено запис про добудування, доустаткування, модернізацію, індексацію від 21.09.2017 та збільшено вартість об`єкта у розмірі 452 151.70 гривень;

- в інвентарній картці обліку основних засобів від 17.03.2008 - Гараж Б , об`єднання: Мастеская по ремонту машин, пункт техобслуживания, кладовая запчастей , інвентарний № 103-0009 здійснено запис про добудування, доустаткування, модернізацію, індексацію від 21.09.2017 та збільшено вартість об`єкта.

Наказом ТОВ Агрофірма Подолівська від 11.12.2018, № 251-ОД Про приведення у відповідність до правовстановлюючих документів назв об`єктів нерухомого майна внесено зміни в облікові дані:

- відповідно до Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2018 у справі № 922/4164/17, витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2018 об`єкт нерухомого майна з інвентарним номером 103-0007, що в бухгалтерському обліку має назву Майстерня з гаражем цегляним , Майстерню літера "А 1 " з прибудовою літера а та приміщення Майстерня з ремонту машин інвентарний номер 103-0005, Пункт технічного обслуговування інвентарний помер 103-0004, Комора запчастин інвентарний номер 103-0009 об`єднано в один об`єкт Гараж Б з інвентарним номером 103-0009.

Розрахунки між ПП ОТІСА та ТОВ Агрофірма Подолівська здійснено платіжними дорученнями від 03.08.2017 за № 2432 на суму 1221058,15 грн, 21.09.2017 за № 3108 на суму 162 925,38 грн, від 21.09.2017 за № 3109 на суму 163 913,15 грн, від 21.09.2017 за № 3111 на суму 180 860,68 грн, від 71.09.2017 за № 3111 на суму 306 339,56 грн, від 21.09.2017 за № 3111 на суму 100 000,00 грн, від 21.09.2017 за № 3111 на суму 200 000,00 грн, від 31.09.2017 за № 3111 на суму 107 019,38 гривень.

Водночас, за висновками Акта № 911 виконання комплексу робіт з капітального ремонту вищезазначених об`єктів у серпні та вересні 2017 року здійснено без правовстановлюючих документів на ці об`єкти, оскільки право власності на нежитлові приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Подолівська визнано рішенням господарською суду Харківської області від 14 березня 2018 року у справі № 922/4164/17, про що в реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис від 16.05.2018. Тобто, ТОВ Агрофірма Подолівська набула право власності на об`єкти нерухомості набагато пізніше виконання комплексу робіт з капітального ремонту за Договором підряду від 25.07.2017 за № 25-07-2017, а отже, ТОВ Агрофірма Подолівська не могла надавати розпоряджень на будь-які дії на ці об`єкти. До того ж, будь-які документи щодо можливості використання зазначених об`єктів на правах оренди (суборенди) у серпні та вересні 2017 року до перевірки не надано, відомості стосовно зазначених договорів також відсутні у згаданому вище рішенні суду.

В Акті № 991, відповідачем зазначено, що оскільки суми ПДВ при придбанні комплексу робіт з капітального ремонту об`єктів за Договором підряду від 25.07.2017 за № 25-07-2017 були включені до складу податкового кредиту та не взяли участі в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то такий платник податку на підставі п.п. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, встановленої п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та скласти податкову накладну не пізніше останнього дня цього звітного періоду.

ТОВ Агрофірма Подолівська не дотрималась зазначених норм Податкового кодексу України, чим порушила вимоги п.п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 407 019 грн, в тому числі за серпень 2017 року - на суму 203 510 грн, за вересень 2017 року - на суму 203 509 гривень.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ Агрофірма Подолівська також не здійснено реєстрацію податкових накладних на суму ПДB 407 019 грн, в тому числі за серпень 2017 року - на суму 203 510 грн, за вересень 2017 року - на суму 203509 гривень.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що висновки Акта № 991 є обґрунтованими в частині визначення дати набуття права власності на нерухоме майно позивачем за рішенням суду, встановлення порушення порядку отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт, однак, вказані обставини не доводять те, що виконані будівельні роботи не були пов`язані з господарською діяльністю позивача, що і є визначальним для притягнення платника податку до фінансової відповідальності.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2018 у справі № 922/4164/17 встановлено, що позивач є добросовісним набувачем чужого майна, який відкрито, безперервно з 2007 року володіє нерухомим майном, розташованим по АДРЕСА_1 , а тому є підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю (т. 2 а.с. 35, зворотній бік).

Отже, рішенням суду, яке є чинним, встановлено обставини користування відповідним майном СТОВ Подолівська у період замовлення та виконання будівельних робіт ПП ОТІСА як підрядником.

В ході перевірки позивачем надавалися докази відображення в бухгалтерському обліку об`єктів основних засобів, формування їх вартості та віднесення здійснених ремонтів на збільшення такої вартості.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок Акта № 991 про здійснення коригування по товарах, які відсутні на балансі підприємства, не є обґрунтованим.

У пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби (надалі - П(С)БО 7 Основні засоби ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за № 92, визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

В доповнення до цього пункт 6 П(С)БО 7 визначає: об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Окрім того, однією з умов для визнання об`єкта в бухгалтерському обліку як основного засобу є підконтрольність. Адже згідно з п. 3 НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Так, підприємство може контролювати актив лише в разі володіння правами на отримання майбутніх економічних вигід від його використання та здатності обмежувати доступ інших суб`єктів господарювання до таких економічних благ. Як правило, контроль супроводжується наявністю права власності.

Отже, критеріями для визнання об`єкта основним засобом є: контрольованість; матеріальність; строк корисного використання (експлуатації) понад рік або операційного циклу, якщо він довший за рік; отримання в майбутньому економічних вигід від використання такого активу; можливість достовірної оцінки; призначення - використання в процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Об`єкти нерухомого майна, ремонт яких здійснювався позивачем на підставі Договору підряду від 25.07.2017 за № 25-07-2017, містять всі необхідні ознаки для визнання їх основними засобами, в тому числі використовувалися позивачем у господарській діяльності. Доказів зворотнього в ході перевірки не встановлено та в Акті № 991 не зазначено.

Відтак, відповідачем належним чином не обґрунтовано власний висновок щодо використання позивачем не у власній господарській діяльності об`єктів нерухомого майна, право власності яких набуто за набувальною давністю, тому висновок про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операції з придбання результатів робіт у ПП ОТІСА не ґрунтується на нормах податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено вимоги п.п. г 198.5 ст. 198 ПК України та, відповідно, не допущено заниження сум податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 407019 грн, в тому числі у серпні 2017 року - на 203510 грн, у вересні 2017 року - на 203509 грн, є правомірним.

Враховуючи наведене, у позивача відсутнє зобов`язання за п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму 407019 грн., в тому числі у серпні 2017 року - на 203510 грн, у вересні 2017 року - на 203509 грн.

Щодо обґрунтування відповідачем розміру звичайних цін, які використані при нарахуванні позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з реалізації соняшника на користь ТОВ Кернел-трейд , колегією суддів встановлено таке.

Пунктом 188.1.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України та ст. 16 Закону України Про інформацію інформація щодо ринкових цін є податковою інформацією. Джерела податкової інформації визначено у п. 72.1 ст. 72 ПКУ, у тому числі у п.п. 72.1.6 цього пункту, який передбачає використання іншої оприлюдненої або одержаної за запитом інформації; право на використання податкової інформації щодо ринкових цін та результатів її опрацювання (порівняння із ціною постачання, застосованою платником податків), закріплено у п. 71.1 ст. 71, п. 74.2 ст. 74 та п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Тобто аналіз ринкової ціпи повинен обов`язково враховувати:

- ціни на ідентичні (однорідні) товари;

- порівняні економічні (комерційні) умови.

Згідно з п.п. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Відповідно до п.п. 14.1.131 п. 14.1 ст. 14 ПК України однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що порівняні економічні (комерційні) умови ПК України безпосередньо не визначені, проте, з точки зору економічних факторів порівняні умови повинні враховувати обсяги постачання товарів; строки виконання зобов`язань, умови проведення розрахунків (відстрочення оплати/відвантаження, передплата, і т.д.), розподіл ризиків між сторонами по зберіганню, транспортуванню товару; наявність/відсутність ризиків у продавця щодо зміни ринкових цін в майбутньому внаслідок змін ринкової кон`юктури та попиту.

Отже, визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик та умов постачання для співставлення.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено та відображено в Акті № 991, що у щомісячному інформаційному бюлетені Огляд цін українського та світового товарних ринків та за даними сайту http://milkua.info/ru/ukr-milk-prices, визначено, що ціна на ринку України на соняшник при здійсненні реалізації товару:

- у жовтні 2018 року становила від 8500 грн без урахування ПДВ за 1 тону, в той же час ТОВ Агрофірма Подолівська відвантажено на користь ТОВ Кернел-Трейд соняшник за ціною 7500 грн без урахування ПДВ за 1 тону,

- у грудні 2018 року становила від 8166,67 грн без урахування ПДВ за 1 тону, в той же час ТОВ Агрофірма Подолівська відвантажено на користь ТОВ Кернел-Трейд соняшник за ціною 7870,50 грн без урахування ПДВ за 1 тону.

Зведені дані щодо фактичної реалізації та розрахунків вартості соняшника за звичайними (ринковими цінами) та різниці, яка виникла при здійсненні реалізації соняшника на користь ТОВ Кернел-Трейл за жовтень 2018 року за Договором поставки № Х-2069/18 від 12 лютого 2018 року наведено в таблицях Акта № 991 за результатами аналізу укладених позивачем договорів поставки з ТОВ Кернел-трейд № Х-2069/18 від 12.02.2018, № Х-1179/18 від 26 жовтня 2017 року та № Х-1178/18 від 26 жовтня 2017 року.

Судовим розглядом установлено, що видання Огляд цін українського та світового товарних ринків , на дані якого посилається відповідач, є друкованим засобом масової інформації, що має індекс 22416 та виходить з періодичністю 12 разів на рік. Бюлетень надає інформацію щодо цін, які склалися на світових та українському товарних ринках, цінових тенденцій, змін митного законодавства, законодавства із закупівель, а також коментарі експертів, представників органів державної влади тощо.

"Інформаційно-аналітичний портал про молоко та молочний бізнес в Україні і світі http://milkua.info" висвітлює актуальну і оперативну інформацію про ситуацію в молочній галузі; створює позитивний імідж української молочної галузі; популяризує споживання молока та молочних продуктів; розповідає про досвід роботи вітчизняних та зарубіжних молочних ферм; публікує статті про технології та економіку виробництва молока. Вказаний сайт не містить необхідних вихідних даних, які дають можливість ідентифікувати його власника та отримати у нього інформацію, на підставі якої на вказаному ресурсі здійснюється публікація різноманітних даних.

Проте, з доданих до апеляційної скарги відповідачем роздруківок даних щодо цін на соняшник, не вбачається назви джерела інформації, даних щодо якісних та сортових показників насіння соняшнику тощо, запропонованих умов постачання такого товару, які містилися на вказаних ресурсах, а таких даних Акт № 991 не містить.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що неможливо встановити, яка саме інформація була врахована відповідачем для встановлення рівня звичайних цін на соняшник у спірних періодах, які були умови постачання, оплати, строки виконання контрактів, щодо якої якості соняшника була визначена ціна.

Як зазначив у своїх поясненнях позивач, стосовно умов договору поставки № Х-2069/18 від 12.02.2018, для отримання передоплати 13.02.2018 в сумі 35 100 000 грн сторонами встановлено попередню ціну 10 800 грн. з ПДВ за 1 тонну, що становило еквівалент 400 доларів за курсом 27,0 грн/дол. У період вересня-грудня 2018 року ринок українського соняшнику спостерігав стрімке зниження цін. Відповідно до офіційних даних Державної служби статистики Україні врожай соняшнику 2018 року становив рекордні 14.165 млн. т (для порівняння врожай 2017 року становив 12,235 млн т), тому при значному збільшенні пропозиції соняшнику на ринку ціни різко знизились. Також, ціни знижувались па тлі падіння цін на соняшникову олію. Так, у жовті 2018 року ціни на соняшникову олію на базисі FОВ порти Чорного моря коливались в діапазоні 670-680 дол./т, хоча у цей же період 2017 року ціни становили 770-780 дол. (джерело АgroChart). Основною причиною падіння цін на соняшникову олію стало стрімке зниження цін на сою та соєву олію на американському ринку під тиском рекордного врожаю сої та відмови Китаю купувати американську сою, що було зумовлено торговими суперечками та введенням взаємного імпортного мита.

На фоні стрімкого падіння цін у жовтні 2018 року для отримання передоплати в сумі 16 200 000 грн з ПДВ сторонами договору переглянуто попередню ціну, оскільки перша попередня ціна 10 800 грн/т з ПДВ не відповідала ринковій ціні станом на жовтень 2018 року. Сторонами домовлено встановити нову попередню ціну 9000 грн/т з ПДВ. Також, ураховуючи фактичні результати зібраного врожаю соняшника, ТОВ Агрофірма Подолівська вимушено було зменшити контрактну кількість товару з 6 500 т на 5 700 т.

Ціна 9000 грн/т з ПДВ не була фінальною і була встановлена Сторонами лише для отримання другої суми передоплати в розмірі 16 300 000 грн станом на 05.10.2018. Погоджена Сторонами ціна 8 468,94 грн/т з ПДВ була зафіксована Сторонами в акті формування остаточної ціпи та в додатковій угоді № 4 від 06.12.2018 Договору.

Щодо умов укладених позивачем з ТОВ Кернел-трейд договорів поставки від 26 жовтня 2017 року № Х-1178/18 та № X 1179/18 позивачем зазначено, що Сторонами погоджено попередню ціну товару в розмірі 10 000,00 грн/т з ПДВ, що становила еквівалент 375,55 доларів США за курсом 26,77 грн/дол. Пунктом 3.2 Договорів передбачено право Постачальника переглянути ціну товару, що й було здійснено 28.11.2017, про що Сторонами підписано відповідні Додаткові угоди та Акти формування остаточної ціни.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що долучені до матеріалів справи документи не містять посилань на укладені договори купівлі-продажу ідентичних товарів на співставних умовах, отже, податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів норм чинного податкового законодавства.

За таких обставин, не є доведеним податковим органом той факт, що ціна, визначена у договорах, укладених позивачем з ТОВ Кернер-Трейд , не є звичайною, отже, не доведено обґрунтованість донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за результатами застосування іншої, ніж договірна, ціни на соняшник по операціям з ТОВ Кернер-Трейд .

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів також встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємство ТОВ АГРОФІРМА ПОДОЛІВСЬКА операції з реалізації соняшника відображено у листопаді 2017 року та у жовтні 2018 року у складі доходів підприємства. Тобто, платником податків самостійно було визначено місяць листопад 2017 року та жовтень 2018 року як період, в якому фактично всі ризики й вигоди, пов`язані із правом власності на товар (соняшник), передано безпосередньо покупцеві - ТОВ Кернел-Трейд .

Отже, ТОВ Aгрофірма Подолівська у листопаді 2017 року та у грудні 2018 року здійснила коригування реалізації соняшника в бік зменшення та збільшило різницю ціни реалізації від звичайної ціни на суму, що вказана вище, в момент, коли всі ризики, пов`язані із переходом права власності на товар (соняшник) вже фактично перейшли безпосередньо від ТОВ Агрофірма Подолівська до ТОВ Кернер-Трейд , а отже, й товар на балансі підприємства вже не обліковувався. Тобто, було проведено коригування не лише за відсутніми на обліку (балансі) підприємства товарно-матеріальними цінностями, але й за відсутніми будь-якими ризиками стосовно зазначеного товару.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що коригування бухгалтерського та податкового обліку у листопаді 2017 року та грудні 2018 року обґрунтовано здійснені позивачем за операціями з реалізації соняшника ТОВ Кернер-Трейд на підставі підписаних у відповідних періодах додаткових угод до договорів, та у зв`язку зі здійсненням остаточних поставок соняшника 29.11.2017 (договір поставки №. X 1178/18 від 26 жовтня 2017 року) та 18.12.2018 (договір поставки № Х-2069/18 від 12.02.2018) у зв`язку з підписанням додаткових угод 28.11.2017 № 1 та 06.12.2018 відповідно.

Вказані обставини відображено в Акті № 991 та підтверджено в ході судового розгляду справи. Таким чином, вказане також не доводить правомірність висновків відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок невірного визначення бази такого нарахування з вартості поставленого соняшника за ціною, що є нижчою за звичайну.

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції про невідповідність нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи висновків податкового органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження сум податкових зобов`язань на загальну суму з ПДВ за період, що перевірявся, за основним платежем на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн, а також щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, на загальну суму 247413 грн за взаємовідносинами позивача з контрагентами ПП ОТІСА та ТОВ Кернер-Трейд .

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 00001530501 від 27.12.2019, відповідно до якого позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 247 413,00 грн, а також податкове повідомлення-рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00000130501 від 23.01.2020, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1532133,00 грн за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 3064266,00 після отримання податкового повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

27.12.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00001520501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 3 521 066,25 грн, з яких сума грошового зобов`язання за збільшеними податковими зобов`язаннями становить 2 816 853 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями - 704 213,25 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00001530501, відповідно до якого позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 247 413,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 0 (нуль) грн 00 коп.

Прийнятим Головним управлінням ДПС у Харківській області податковим повідомленням-рішенням № 00001540501 позивача попереджено про необхідність складення та /або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф на суму 1532133,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 отримані позивачем 09.01.2020 та оскаржені до Харківського окружного адміністративного суду 17.01.2020, а відтак, вказані податкові повідомлення рішення вважаються неузгодженими в силу приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу (ПК) України. Представник позивача листом від 17.01.2020 № Т/2 повідомив відповідача про подання позову у цій адміністративній справі, про що наявна відмітка канцелярії відповідача про отримання /т. 1 а.с. 179, 180/.

Оскільки як сума штрафу, вказана у податковому повідомленні-рішенні від 27.12.2019 № 00001540501, так і сума донарахованих позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням № 00001520501 від 27.12.2019, яка є базою для визначення повторного штрафу за нереєстрацію податкових накладних, оскаржені позивачем у 10-денний строк з моменту отримання, то вказані суми вважаються неузгодженими. Відповідно, у такому випадку не може бути визнано обґрунтованим застосування до позивача повторного штрафу за нереєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

З огляду на зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням обізнаності відповідача щодо оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем у судовому порядку, внаслідок чого визначені ними грошові зобов`язання є неузгодженими, відповідач не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 00000130501 від 23.01.2020, з огляду на що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності оскаржених позивачем податкових повідомлень - рішень № 00000130501 від 23.01.2020, № 00001530501 від 27.12.2019, податкового повідомлення-рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн, податкового повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 1038397,00 грн, що є підставою для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо того, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено про ненадання відповідачем роздруківок даних щодо цін на соняшник з ресурсів, які слугували джерелом інформації щодо визначення звичайних цін на соняшник на внутрішньому ринку України, є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачем не оскаржувалося.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 520/688/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 14.12.2020 року