Постанова

від 15.12.2020 по справі 815/6042/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 815/6042/15

касаційне провадження № К/9901/27867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 (суддя Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Крусян А.В., Шлахтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кліо Ко (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2015 № 0001942203, № 0001952202 та від 02.10.2015 № 0001902203, № 0001912203.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ Агро Сервіс Юг , ТОВ АМГ Миронівське , ФГ ОСОБА_1 , ПОСП Дружедюбовське , ПП ПСП Вікторія , СК Агробізнес , ПП Соснова , ТОВ Прогрес , ТОВ Ванден Агро , ПА Колос , ПСП Поділля-Агро , ТОВ Герром Інвест-Україна , ТОВ Автокар-777 , ТОВ Пальміра Транссервіс , СФГ Фортуна , СФГ Поділля , ТОВ Подільський бройлер , СТОВ Тростянчик , СТОВ Поділля , ТОВ Трансмет-Юг , ТОВ Ме-Та , ТОВ Золотники-Агро , ТОВ Ясні Зорі , ФГ Родючі Землі , СТОВ Маяк , ДП Рогачівське , ПП Зіс , ТОВ Сільськогосподарське підприємство Маслівське , ПП Хацьки-Агро , СФГ Обрій , СТОВ Агросвіт , ФГ Савлука Анатолій Володимирович , ТОВ Агронадія , ТОВ Райффайзен-Агро , СФГ Кавун , ФГ Боднюк , СТОВ Авангард , СТОВ Стегниківське , ФОП ОСОБА_2 , СТОВ Злагода щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначених постачальників товари (роботи, послуги) були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, експортовані за межі митної території України; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію ІС Податковий блок , яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях; надані Товариством документи щодо експорту товарів містять усі необхідні реквізити та відмітки митних органів, які спростовують висновки податкового органу про порушення Товариством вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , оскільки на дату проведення перевірки встановлений зазначеним Законом 180-денний строк порушений не був.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.10.2015 № 0001942203, № 0001952202 та від 02.10.2015 № 0001902203, № 0001912203.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ Агро Сервіс Юг , ТОВ АМГ Миронівське , ФГ ОСОБА_1 , ПОСП Дружедюбовське , ПП ПСП Вікторія , СК Агробізнес , ПП Соснова , ТОВ Прогрес , ТОВ Ванден Агро , ПА Колос , ПСП Поділля-Агро , ТОВ Герром Інвест-Україна , ТОВ Автокар-777 , ТОВ Пальміра Транссервіс , СФГ Фортуна , СФГ Поділля , ТОВ Подільський бройлер , СТОВ Тростянчик , СТОВ Поділля , ТОВ Трансмет-Юг , ТОВ Ме-Та , ТОВ Золотники-Агро , ТОВ Ясні Зорі , ФГ Родючі Землі , СТОВ Маяк , ДП Рогачівське , ПП Зіс , ТОВ Сільськогосподарське підприємство Маслівське , ПП Хацьки-Агро , СФГ Обрій , СТОВ Агросвіт , ФГ Савлука Анатолій Володимирович , ТОВ Агронадія , ТОВ Райффайзен-Агро , СФГ Кавун , ФГ Боднюк , СТОВ Авангард , СТОВ Стегниківське , ФОП ОСОБА_2 , СТОВ Злагода підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, рахунками, накладними, рахунками на оплату, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, експортовані за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками, інвойсами, вантажними митними деклараціями, пакувальними листами, рахунками-фактурами, звітами про отримання, специфікаціями; надані Товариством документи щодо експорту товарів містять усі необхідні реквізити та відмітки митних органів, які спростовують висновки податкового органу про порушення Товариством вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , оскільки на дату проведення перевірки встановлений зазначеним Законом 180-денний строк порушений не був; станом на 09.09.2015 Товариство перебувало на податковому обліку у Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, з огляду на що податкову декларацію за липень 2015 року подало декларацію саме до цього контролюючого органу.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: перевіркою показників, відображених у рядку 06.1 декларації Адміністративні витрати за період з 25.09.2014 по 31.12.2014 у сумі 15388,00 грн. не встановлено які витрати було включено до складу адміністративний витрат у зв`язку з ненаданням документів; під час перевірки на вимогу посадових осіб Інспекції не було надано документів, а також письмових пояснень щодо виявлених перевіркою порушень; суди попередніх інстанцій надали невірну правову оцінку обставинам справи щодо експортних та імпортних операцій Товариства. Решта доводів податкового органу зводиться до цитування норм законодавства та змісту акту перевірки.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 01.12.2020, під час якого суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.12.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених діючим законодавством податків і зборів за період з 25.09.2014 по 04.09.2015, результати якої були оформлені актом від 22.09.2015 № 2338/22-03/39409778, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пп.16.1.12 п. 16.1 ст.16, п. 44.7 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 183593,00 грн.; пп.16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.7 ст.44, п. 198.2, п.1 98.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 на загальну суму 8066709,00 грн.; пп. 49.18.1 (49.18.2) п.49.18, п.49.1 - 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні (несвоєчасному поданні) податкової декларації; ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в результаті чого нараховано пеню у сумі 2383579,42 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: перевіркою повноти визначення витрат за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 встановлено їх завищення на суму 1019960,00 грн. за 2014 рік у зв`язку з ненаданням Товариством документів на вимогу перевіряючих; перевіркою відображеного показника податкового кредиту за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 встановлено його завищення на суму 7341252,00 грн. у зв`язку з ненаданням Товариством документів на вимогу перевіряючих; податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року від 20.08.2015 № 9175894726 була подана Товариством до Світловодської ОДПІ у Кіровоградській області та якій було присвоєно статус історія подання , оскільки адміністрування податків відбувається у Інспекції; згідно даних, наведених у додатку № 2 до акту перевірки, експортні операції були здійснені Товариством з порушенням вимог, встановлених статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001902203 від 02.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2383579,42 грн.; № 0001912203 від 02.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 183592,80 грн. - за основним платежем, 45898,20 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001942203 від 06.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 8066709,00 грн. - за основним платежем, 2016677,25 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001952203 від 06.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

В свою чергу, висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди встановили, що: реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ Агро Сервіс Юг , ТОВ АМГ Миронівське , ФГ ОСОБА_1 , ПОСП Дружедюбовське , ПП ПСП Вікторія , СК Агробізнес , ПП Соснова , ТОВ Прогрес , ТОВ Ванден Агро , ПА Колос , ПСП Поділля-Агро , ТОВ Герром Інвест-Україна , ТОВ Автокар-777 , ТОВ Пальміра Транссервіс , СФГ Фортуна , СФГ Поділля , ТОВ Подільський бройлер , СТОВ Тростянчик , СТОВ Поділля , ТОВ Трансмет-Юг , ТОВ Ме-Та , ТОВ Золотники-Агро , ТОВ Ясні Зорі , ФГ Родючі Землі , СТОВ Маяк , ДП Рогачівське , ПП Зіс , ТОВ Сільськогосподарське підприємство Маслівське , ПП Хацьки-Агро , СФГ Обрій , СТОВ Агросвіт , ФГ Савлука Анатолій Володимирович , ТОВ Агронадія , ТОВ Райффайзен-Агро , СФГ Кавун , ФГ Боднюк , СТОВ Авангард , СТОВ Стегниківське , ФОП ОСОБА_2 , СТОВ Злагода підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, рахунками, накладними, рахунками на оплату, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, експортовані за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками, інвойсами, вантажними митними деклараціями, пакувальними листами, рахунками-фактурами, звітами про отримання, специфікаціями.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили правомірність формування Товариством даних податкового обліку щодо витрат та податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги у зазначеній частині обґрунтовані лише посиланням на неподання Товариством на вимогу перевіряючих документів бухгалтерського та податкового обліку. Висновки акту перевірки про порушення Товариством вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового також ґрунтуються лише на тому, що Товариством не було надано до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з цим, доказів складення Інспекцією відповідного акта згідно з вимогами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України матеріали справи не містять. Не додано такого акта і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2015 № 0001912203 та від 06.10.2015 № 0001942203.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У справі, що розглядається, суди встановили, що випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 25.09.2014 Товариство перебуває на обліку як платник податків у Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, з огляду на що податкову декларацію за липень 2015 року подало декларацію саме до цього контролюючого органу, що знайшло своє відображення і у акті перевірки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання податкової звітності згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2015 № 0001952203.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України від 03.03.2015 № 160 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (яка набрала чинності 04.03.2015 та діяла до 04.06.2015), від 03.06.2015 № 354 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (яка набрала чинності 04.06.2015.2015 та діяла до 04.09.2015) та від 03.09.2015, № 581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (яка набрала чинності 04.06.2015.2015 та діяла до 04.09.2015) було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як зазначено у акті перевірки, детальний опис виконання контрактів та стан їх виконання по експортним операціям (експорт товарів) наведений у додатку № 2 до акту перевірки.

Як вбачається з інформації, наведеної у додатку № 2, порушення граничного терміну надходження виручки було зафіксовано по вантажних митних деклараціях за період з 06.05.2015 по 24.06.2015.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001902203 від 02.10.2015 неправильно застосували норми статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо строку здійснення розрахунків та дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, оскільки матеріали справи не містять розрахунку нарахування пені та, відповідно, суди попередніх інстанцій не перевірили правильність здійснення такого розрахунку, ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001902203 від 02.10.2015 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001902203 від 02.10.2015 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001902203 від 02.10.2015, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова