Рішення

від 14.12.2020 по справі 219/11441/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/11441/20

Провадження № 2-о/219/855/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутський районний відділ державної реєстрації цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, та просила ухвалити рішення, яким встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Артемівськ Донецької області, в день ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк.

В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьк, тобто на території, яка визнана Верховною Радою України тимчасово окупованою. Заявник у заяві зазначила, що вона звернулася до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) для отримання свідоцтва про смерть чоловіка, однак їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки на підтвердження факту смерті був пред`явлений документ, виданий на тимчасово окупованій території. Встановлення даного факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть, яке у свою чергу є підставою для виникнення певних цивільних прав і обов`язків. За цих обставин заявник змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2020 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 14 грудня 2020 року.

У судове засідання заявник не з`явилася, разом з тим надала заяву якою просить розглянути справу про встановлення факту смерті у її відсутність, вимоги заяви підтримала та просила їх задовольнити.

Представники заінтересованих осіб - Бахмутського РВ ДРАЦС Східного МУ МЮ (м.Харків) та Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ Донецької області, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дістається висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню за наступними підставами.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такий факт іншим шляхом неможливо.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Серед таких юридичних фактів у ст. 315 ч. 1 п. 8 ЦПК України визначений факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як зазначено в ст. 317 ч. 1 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

З паспорту серія НОМЕР_1 (арк.с.4-5) вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (арк.с.11), та є належним заявником по справі.

Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_3 , яка мається в матеріалах справи, чоловік заявника - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Артемівськ Донецької області (арк.с.5-7).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років в м. Донецьк, причиною смерті є рак прямої кишки, субтотальне ураження, що вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 269 та довідки про причину смерті (до форми № 106/у № 269), виданих 08.11.2020 Республіканським онкологічним центром імені професора Г.В. Бондаря (арк.с.8).

Заявник вказує, що її чоловік помер в м. Донецьк, а саме на території, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, де вона отримала свідоцтво про його смерть (серії НОМЕР_4 ) (арк.с.10), однак отриманий документ перешкоджає їй скористатися законними правами про реєстрацію факту смерті для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, оскільки він виданий на тимчасово окупованій території, де органи влади України не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, заявник звернулась до Бахмутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з заявою про видачу свідоцтва про смерті, однак їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тих підстав, що нею на підтвердження факту смерті пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 № 1150/13024 та виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується відмовою від 08.12.2020 № 20.15-61-123 (арк.с.9).

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2014 року №1801/5 Про припинення доступу до деяких реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України відділам державної реєстрації актів цивільного стану в м. Донецьку тимчасово припинено доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України - Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 року передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Місто Донецьк визнано тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями .

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v Turkey . Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як. наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, як виняток суд бере до уваги та оцінює разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України свідоцтво про смерть від 09 листопада 2020 року серії НОМЕР_4 , виданого Будьоновським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки , та письмову інформацію надану Республіканським онкологічним центром імені професора Г.В. Бондаря, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: рак прямої кишки, субтотальне ураження. Також, на підтвердження факту смерті та поховання чоловіка заявник надана копію свідоцтва про поховання, відповідно до якого ОСОБА_2 був похований 08.11.2020 на ділянці № 34/2 рядку № 5 місце № 4 на кладовищі Южное в м. Донецьк (арк.с.12) та договір-замовлення на організацію та проведення поховання № НОМЕР_5 (арк.с.13).

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 в певний час і при певних обставинах підтверджений.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи заявником було обґрунтовано доведені ті обставини, на які вона посилалася як на підстави своїх вимог, тому задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факт смерті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 18, 42, 81, 258-259, 263-265, 268, 272, 315-319, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутський районний відділ державної реєстрації цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, в день ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк, Україна.

Відповідно до ст. ст. 317 ч. 4, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно ст. 272 ч. 1 ЦПК України, копію повного судового рішення вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), код ЄДРПОУ 23600180, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Василя Першина, 9.

Заінтересована особа: Бахмутсько -Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35.

Суддя Л.В. Шевченко

14.12.2020