Рішення

від 14.12.2020 по справі 491/1015/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1015/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області.

Позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що вона ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (рішенням сесії Гандрабурівської сільської ради №26-УІІ від 15.12.2015 року вулиця Котовського перейменована на вулицю Незалежності), що підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений 27.10.2009 року державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н.О., зареєстровано в Реєстрі за №4145.

Позивачка в позовній заяві зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_2 членом її родини або інших осіб, які зареєстровані в її будинку не являється та раніше не являлась.

В даний час фактичне місце проживання відповідача позивачці не відоме, так як вона не проживає за адресою своєї реєстрації близько 5 (п`яти) років. Крім того, ніяких речей відповідача в будинку не має.

Як зазначається в позовній заяві, що відповідач не приймає участі у збереженні та утриманні будинку, не сплачує комунальні послуги. В даній ситуації обмежуються права позивачки як власника будинку, а саме в діях щодо розпорядження та володіння соєю власністю на свій розсуд, що зумовлює звернення позивачки до суду з даною позовною заявою.

Крім того, позивачка вказує, що в зв`язку з реєстрацією місця проживання відповідача в її будинку вона не має можливості оформити належним чином житлову субсидію для оплати житлово-комунальних послуг згідно із Законом України Про житлові субсидії , так як на відповідача нараховуються соціальні норми споживання житлово-комунальних послуг та до сукупного доходу її родини повинні враховуватись також її доходи. Відповідно позивачка підпадає під ризики стягнення з неї штрафних санкцій за ненадання достовірної інформації щодо кількості зареєстрованих осіб та взагалі існує реальна загроза позбавлення позивачки права на отримання субсидії.

Відповідно до позовної заяви позивачка є непрацездатною особою, пенсіонеркою за віком, ніяких доходів окрім пенсії її родина не має, тому отримання житлової субсидії є життєвою необхідністю враховуючи наближення опалювального сезону.

З урахуванням викладеного позивачка просить в прохальній частині позовної заяви:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Ухвалити рішення, яким визнати гр-ку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про паспорт та ідентифікаційний код позивачу не відомі, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

3. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

06 листопада 2019 року головуючим суддею у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, про що було постановлено відповідну ухвалу (а.с.16).

Відповідачці, у вказаній ухвалі, було роз`яснено право та надано час для подання відзиву на позовну заяву, роз`яснено порядок її реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

Крім того, роз`яснено третій особі про право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву, у строк визначений відповідачу для подання відзиву.

Відповідно до супровідного листа від 06 листопада 2019 року на зареєстроване місце проживання відповідачки було направлено рекомендованим відправленням за вихідним №491/1015/19/9320/2020 копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими до неї документами (а.с.17), яке відповідно до Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 12 листопада 2019 року відповідачка отримала особисто під розпис (а.с.22).

Також третій особі було направлено 06 листопада 2019 року рекомендованим відправленням за вихідним №491/1015/19/9341/2020 копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами (а.с.19), яке було отримано представником третьої особи 12 листопада 2019 року, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачка та третя особа своїми процесуальними правами роз`ясненими їм в ухвалі про відкриття провадження у справі не скористалися, а саме відповідачкою не було подано до суду відзив на позовну заяву та не було пред`явлено зустрічний позов, а також до суду не надходило від третьої особи пояснення щодо позову.

В подальшому, головуючим суддею у справі після проведення всіх завдань підготовчого провадження визначених ст.189 ЦПК України було постановлено 03 березня 2020 року ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті (а.с.33-34).

У судове засідання 14 грудня 2020 року сторони по справі не з`явилися.

При цьому, 14 грудня 2020 року представник позивачки - адвокат Бойко О.О. повноваження якого підтверджуються наявним в матеріалах справи ордером серії ОД №368722 від 03 березня 2020 року (а.с.31) подав через канцелярію суду письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечують (а.с.87).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.83). Будь-яких заяв та клопотань на адресу суду від відповідачки не надходило. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Також у судове засідання не з`явилася третя особа Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, про дату, час та місце проведення була сповіщена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.82). Будь-яких заяв та клопотань на адресу суду від третьої особи не надходило. Причини своєї неявки суду третя особа не повідомила.

Враховуючи викладене, положення ч.3 ст.223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяву позивача про розгляд справи за її відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за учасників справи.

При цьому, ч.4 ст.223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, з наведених вище обставин та матеріалів справи вбачається, що відповідачка, неодноразово була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, при цьому у судові засідання не з`явилася без повідомлення причин неявки, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1 та 2 частини 1 статті 280 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка відзив на позовну заяву не подала, що відповідає умові визначеній п.3 ч.1 ст.280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянки України серії НОМЕР_1 виданий 19 лютого 2014 року Татарбунарським РС ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.5).

Відповідачкою у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_2 виданий 21 травня 2019 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, що підтверджується довідкою Ананьївського РС ГУДМС України в Одеській області від 01 листопада 2019 року (а.с.15).

Третьою особою позивачка зазначала Гандрабурівську сільську раду Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380940, що розташована за адресою: 66428, Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури.

З позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання гр-ку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до частини 1 статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , володіє на праві приватної власності житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі продажу житлового будинку серії ВМО №096531 від 27 жовтня 2009 року посвідченого державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. (а.с.6).

Як вбачається, що договір купівлі продажу серії ВМО №096531 від 27 жовтня 2009 року був зареєстрований державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. в Державному реєстрі правочинів 27 жовтня 2009 року, номер правочину 3679636, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру правочинів від 27 жовтня 2009 року за №7878232 (а.с.7).

Право приватної власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 листопада 2009 року за №24410281 (а.с.8).

З копії Витягу з рішення сесії Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району від 15 грудня 2015 року №26-VІІ вбачається, що було перейменовано без зміни поштових номерів житлових будинків, установ, споруд вулиці та провулки села Гандрабури, а саме вулицю Котовського на вулицю Незалежності (а.с.11).

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України вбачається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до абзацу 2 пункту № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст. 391 ЦК України Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном .

З копії Акту обстеження складеного 11 липня 2019 року депутатом Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Бунеску Л.І. в присутності свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , за даною адресою фактично не проживає з 2012 року по день складання цього акту, тобто по 11 липня 2019 року (а.с.10).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення ( пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З копії довідки (виписки з будинкової книги про склад сім`ї і прописки) виданої 11 липня 2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: власник домоволодіння - ОСОБА_1 (а.с.9), мати власника - ОСОБА_5 , та без родинних стосунків ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачкою вимог, тому на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачкою ОСОБА_1 в розмірі 768,40 грн., які пов`язані зі сплатою судового збору при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню на її користь з відповідачки ОСОБА_2 .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 8, 89, 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_2 виданий 21 травня 2019 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутні, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 виданий 19 лютого 2014 року Татарбунарським РС ГУ ДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .

Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_2 виданий 21 травня 2019 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутні, на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 виданий 19 лютого 2014 року Татарбунарським РС ГУ ДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ; Відповідач :ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутні; Третя особа:Гандрабурівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380940, що розташована за адресою: 66428, Одеська область, Ананьївський район, с.Гандрабури.

Суддя: О.О. Желясков

Рішення суду набуло законної сили „____»